Рішення
від 01.06.2023 по справі 320/1238/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року № 320/1238/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «ГРАНД СТЕП ДЕВЕЛОПМЕНТ» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання протиправними та скасування окремих положень містобудівних умов та обмежень,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «ГРАНД СТЕП ДЕВЕЛОПМЕНТ» з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ розділ «Основна інформація» Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021, в частині, де зазначено: « 27 м (відповідно до затвердженої містобудівної документації»;

- визнати протиправним та скасувати підпункт «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ розділ «Планувальні обмеження», назва зони «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021, в частинах, де зазначено:

1) «Об`єкт проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони (згідно з Генеральним планом міста Києва та проєктом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804)»;

2) «Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві»»;

3) «У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно законодавства»;

4) «Погодити в органах охорони культурної спадщини проєкт архітектурних перетворень згідно з п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності)»;

5) «Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»»;

- визнати протиправним та скасувати підпункт «Інше» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ розділ «Планувальні обмеження», назва зони «Інше») Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021, в частині, де зазначено: «Про охорону культурної спадщини»».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок відповідача щодо віднесення ділянки проектування, розташованої по вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва, до меж центральної планувальної зони та, відповідно, обмеження гранично допустимої висоти об`єкта будівництва на рівні 27 м є необґрунтованим, оскільки План зонування території (зонінг) центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як це передбачено положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Крім того, позивачем зазначено, що у Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні підстави вимагати від позивача проектну документацію розробляти та затверджувати з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318, оскільки спірними містобудівними умовами та обмеженнями об`єкт проектування «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва» не віднесено до меж історичного ареалу.

Позивач наголошує, що межі та режими використання історичних ареалів м. Києва не затверджено Міністерством культури України як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, як того вимагають положення ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318.

На думку позивача, Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, не є науково-проектною документацією у розумінні приписів ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п. 12 Порядку № 318, а тому не може вважатись належним документом із затвердження меж історичних ареалів міста Києва.

Також позивач вказує, що у нього відсутній обов`язок розробляти проектну документацію з урахуванням положень розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 та вимог розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» з огляду на те, що вулиця Польова територіально не входить ані до архітектурних та археологічних заповідників, ані до архітектурних та археологічних охоронних зон, ані до зон охоронюваного ландшафту та зон регулювання забудови першої, другої та третьої категорій на території м. Києва.

Окрім того, позивач звертає увагу на те, що встановлені в розпорядженні № 979 від 17.05.2002 межі та режими використання «Зон архітектурних заповідників», «Зон археологічних заповідників», «Архітектурних охоронних зон», «Археологічних охоронних зон», «Зон охоронюваного ландшафту» та «Зон регулювання забудови» на території м. Києва затверджені неуповноваженим органом.

При цьому позивач зауважив, що відповідачем безпідставно зобов`язано позивача отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в органах охорони культурної спадщини, оскільки в силу закону до компетенції останніх не належить видача таких дозволів.

Разом з тим позивач вважає необґрунтованим й зобов`язання погодити в органах охорони культурної спадщини проєкт архітектурних перетворень згідно з п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, в т. ч. з органами охорони культурної спадщини.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що планувальна організація міста Києва з розподілом її на відповідні планувальні зони (в т. ч. Центральну) наразі визначена чинним Генпланом, що діє безстроково. Оскільки План зонування території м. Києва на даний час у встановленому порядку не затверджено, як і детальний план території, на якій знаходиться спірна земельна ділянка, то при визначенні параметрів забудови ділянки Департамент зобов`язаний керуватись чинною містобудівною документацією.

Відповідач зазначає, що факт відношення спірної земельної ділянки до меж історичного ареалу та Центральної планувальної зони м. Києва підтверджується схемою «Планувальна структура» (схема 5) Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року та додатково Витягом з містобудівного кадастру від 01.12.2022 стосовно спірної ділянки.

Крім того, відповідач зазначає, що складовою частиною чинного Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року є історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, якими в свою чергу визначені межі історичної частини міста, історико-архітектурних (культурних) заповідників, заповідні території, території пам`яток, затверджені зони охорони, історико-культурні зони.

Відповідач зазначає, що історико-архітектурний опорний план міста Києва (яким у тому числі визначені межі історичного ареалу) як складова частина чинного Генплану не підлягав затвердженню Міністерством культури України, оскільки вимоги Порядку № 318, у тому числі в частині того, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць та затверджуються Мінкультури, не поширюються на межі історичного ареалу м. Києва, що містяться в ІОАП, затвердженому у складі чинного Генплану.

На думку відповідача, межі історичного ареалу у складі чинного Генплану взагалі не могли бути розроблені як науково-проектна документація в розумінні положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки на час розроблення і затвердження чинного Генплану не було визначено порядку і способу реалізації зазначених положень.

За таких обставин відповідач вважає, що на момент видачі спірних містобудівних умов та обмежень були наявні чинні межі історичного ареалу міста Києва та історичного центру міста Києва, визначені історико-архітектурним та історико-містобудівним планами як складовою частиною чинного Генплану, які зберігають свою чинність безстроково.

Третьою особою подано до суду пояснення на позовну заяву, в яких вона проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» є замовником будівництва об`єкта «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва».

На підставі рішення Київської міської ради «Про оформлення права користування земельними ділянками» від 08.11.2001 № 86/1520 між Київською міською радою, як Орендодавцем та ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» як Орендарем укладено строком на 5 (п`ять) років Договір оренди земельної ділянки від 22.08.2002, який посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3-5083. Даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 04.10.2002 № 72-6-00066 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно Договору ВАТ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» передано в оренду земельну ділянку площею 17900 кв.м, розташовану за адресою: вул. Польова, 24 у Солом`янському районі м. Києва, з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2008 у справі № 35/162, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 у справі № 35/162, позовні вимоги ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору задоволено.

Змінено цільове використання земельної ділянки та поновлено на 10 років договір її оренди від 04.10.2002 № 72-6-00066, вважаючи укладеною угоду про внесення змін до названого договору в редакції, яка підписана ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» на умовах, визначених угодою, зміст якої викладений у рішенні суду.

Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в установленому порядку зареєструвати зазначену угоду до договору оренди земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує, що 29.05.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 72-6-00517 зареєстровано угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, укладену між Київською міською радою як Орендодавцем та ВІДКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» як Орендарем.

Угодою внесено наступні зміни до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066:

- поновлено Договір оренди земельної ділянки від 04.10.2002 за № 72-6-00066 на 10 (десять) років;

- внесено зміни в пункт 1 Договору, де слова «для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд» замінено словами «для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з паркінгом та вбудованими приміщеннями торгівельно-розважального та громадського комплексу».

У подальшому земельній ділянці, розташованій за адресою: вул. Польова, 24 у Солом`янському районі м. Києва, присвоєно кадастровий номер 8000000000:69:077:0001.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/11150/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021, визнано укладеним договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 (із змінами, внесеними угодою, зареєстрованою Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2008 за № 72-6-00517) між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» та Київською міською радою, зокрема, поновлено Договір оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066 (із змінами, внесеними угодою Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, зареєстрованою Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2008 № 72-6-00517) на 10 (десять) років.

Судом встановлено, що ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» є орендарем земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Польова, 24 у Солом`янському районі м. Києва, площею 17900 кв.м, кадастровий номер 8000000000:69:077:0001, строком до 16.03.2031.

Як слідує з матеріалів справи, 01.08.2022 між ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» (далі - Сторона-1) та ТОВ «ГРАНД СТЕП ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі - Сторона-2) укладено Договір про комплексну забудову № 010822 (далі Договір).

У пункті 1.1 статті 1 Договору наведено визначення термінів, що застосовуються в цьому Договорі, зокрема:

1.1.5. Реалізація проекту - комплекс дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на будівництво Об`єкта на Земельній ділянці, прийняття його в експлуатацію, з наступним оформленням Сторонами права власності на частини Об`єкта на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

1.1.7. Об`єкт (Об`єкт будівництва) - з метою тлумачення цього Договору під «Об`єктом будівництва» розумуються всі та будь-які об`єкти будівництва, будівництво яких здійснюватиметься в межах Території забудови, що становитимуть багатофункціональний комплекс, за адресою: вулиця Польова, 24 у Солом`янському районі міста Києва, а також будь-які інженерно-технічні споруди безпосередньо з ними пов`язані. Назва, техніко-економічні показники, площа, цільове призначення приміщень, архітектурні та технічні характеристики, склад інженерних мереж та кошторисно-вартісні показники Об`єкта будуть визначені на підставі Проектної документації, затвердженої у встановленому чинним законодавством України порядку.

1.1.9. Земельна ділянка - частина земної поверхні, розташована за адресою: вулиця Польова, 24 у Солом`янському районі міста Києва, площею 1,79 га, кадастровий номер 8000000000:69:077:0001, земельна ділянка перебуває в оренді Сторони-1 відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 22 серпня 2002 року між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод зварювального обладнання», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 35083, та 04 жовтня 2002 року зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 72-6-00066, Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04 жовтня 2002 року № 72-6-00066, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) запис № 72-6-00517 від 29 травня 2008 року у книзі записів державної реєстрації договорів та Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 року № 72-6-00066 (із змінами внесеними угодою, зареєстровану Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2008 року за № 72-6-00517 згідно Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 року у справі № 910/11150/19 та Постанови Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі № 910/11150/19, який залишив рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 року у справі № 910/11150/19 без змін.

1.1.11. Будівництво Об`єкта - комплекс усіх дій, спрямованих на будівництво Об`єкта, зокрема (але не виключно), закупівля будівельних та інших матеріалів, забезпечення обладнанням, виконання будівельних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних, проектно-вишукувальних робіт та інших робіт (послуг) тощо, що має бути завершено у відповідності до умов Договору.

Пунктом 2.1. статті 2 Договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору Сторона-1 та Сторона-2 зобов`язуються збудувати Об`єкт на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2. статті 2 Договору цим Договором Сторона-1 делегує Стороні-2 виключне право вчиняти всі дії, в т.ч. правочини, як замовник (забудовник), щодо Реалізації проекту в межах Території забудови відповідно умов цього Договору.

Пунктом 2.3. статті 2 Договору передбачено, що підписанням цього Договору Сторона-1 делегує Стороні-2 частину функцій замовника будівництва Об`єкта, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.4. статті 2 Договору цей Договір є достатнім доказом прав (повноважень) Сторони-2 на вчинення дій, в т.ч. правочинів, та виконання обов`язків, передбачених цим Договором, а також на вчинення дій щодо представництва інтересів Сторін перед будь-якими третіми особами стосовно будь-яких питань, пов`язаних з виконанням умов цього Договору. Стороні-2 забороняється укладати від імені Сторони-1 будь-які правочини чи здійснювати будь-яке представництво від імені Сторони-1, що призводить до виникнення у Сторони-1 фінансових зобов`язань перед третіми особами.

Факт укладення цього Договору є достатнім підтвердженням наявності у Сторони-2 права виконувати умови цього Договору, в т.ч. набути, реалізувати права і виконувати зобов`язання, які передбачені цим Договором.

Згідно з пунктом 2.8. статті 2 Договору будівництво Об`єкта здійснюється на підставі розробленої в установленому порядку Проектної документації, дозвільних документів, необхідних для будівництва та у відповідності до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил для даного виду будівництва.

Пунктом 2.10. статті 2 Договору передбачено, що фінансування Реалізації проекту здійснюється Стороною-2, яка забезпечу безперебійність будівництва Об`єкту за рахунок такого фінансування. Джерелом фінансування є кошти Сторони-2 та залучені кошти фізичних та/або юридичних осіб. У разі залучення коштів фізичних та/або юридичних осіб Сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами.

У підпункті 5.1.1. пункту 5.1. статті 5 Договору наведено не виключний перелік частини функцій Замовника будівництва Об`єкта, виконання яких Сторона-1 делегує, а Сторона-2 приймає на себе за цим Договором.

Підпунктом 5.1.3. пункту 5.1. статті 5 Договору передбачено, що Сторона-2, здійснюючи частину функції замовника, діє від свого імені, чинить в межах цього Договору усі необхідні юридичні та фактичні дії та акти, укладає на власний розсуд будь-які правочини необхідні для Реалізації проекту та виконання умов Договору, на власний розсуд залучає третіх осіб для Реалізації проекту та виконання умов Договору та несе за них повну відповідальність перед Стороною-1 та третіми особами відповідно до чинного законодавства. В окремих випадках, в разі неможливості Стороною- 2 діяти від свого імені (при оформленні дозвільної документації, у взаємовідносинах з державними органами тощо), Сторона-2 діє від імені Сторони-1 на підставі виданої останньою довіреності. Крім випадків, визначених в Договорі, Сторона-1 не вправі самостійно (від свого імені без погодження зі Стороною-2) вчиняти дії щодо Реалізації проекту. У випадках (ситуаціях), що не передбачені даним Договором та законодавством, рішення, необхідні для реалізації Договору, приймаються за погодженням Сторін.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.1. статті 5 Договору Сторона-2 самостійно узгоджує і приймає рішення щодо усіх питань, які стосуються отримання вихідних даних, підготовки (розробки) та затвердження (погодження) Проектної документації та усіх етапах проектування, в т.ч. здійснює вибір генерального проектувальника, проектувальників, укладаючи договори, вчиняючи інші правочини, набуваючи і реалізуючи права і виконуючи зобов`язання за вчиненими правочинами.

Згідно з підпунктом 5.2.3. пункту 5.2. статті 5 Договору Сторона-2 самостійно узгоджує і приймає рішення щодо усіх питань, які стосуються отримання дозвільних документів. Проектна документація стадії «Проект» затверджуються Стороною-1 відповідно до законодавства.

Підпунктом 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Договору передбачено, що Сторона-2 самостійно узгоджує і приймає рішення щодо подання документів та отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт та дозволу на виконання будівельних робіт, подання повідомлень про зміну даних в дозволі на виконання будівельних робіт.

Відповідно до підпункту 5.2.9. пункту 5.2. статті 5 Договору Сторона-1 зобов`язується передати Стороні-2 отримані до укладення цього Договору вихідні дані, експертні звіти, висновки/погодження Проектної документації, дозвільну документацію отримані до дати укладення цього Договору.

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Договору передбачено, що Сторона-2 зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами та засобами забезпечити виконання будівельних та всіх інших робіт/послуг, що необхідні для Будівництва Об`єкту, відповідно до умов цього Договору, законодавства, Проектної документації та діючих будівельних норм та правил.

Згідно з підпунктом 8.2.6. пункту 8.2. статті 8 Договору в день укладання цього Договору Сторона-1 зобов`язана передати Стороні-2 належним чином засвідчені копії всіх документів, що засвідчують право Сторони-1 на користування земельною ділянкою, а також Містобудівні умови та обмеження для проектування Об`єкта будівництва.

Відповідно до підпункту 8.3.1. пункту 8.3. статті 8 Договору Сторона-2 зобов`язана з моменту підписання цього Договору і коли Сторона-1 належно виконує свої зобов`язання за цим Договором, забезпечити фінансування Проекту забудови в обсязі, не порушуючи умов цього Договору, самостійно або шляхом залучення субінвесторів (третіх осіб).

Підпунктом 8.3.2. пункту 8.3. статті 8 Договору передбачено, що Сторона-2 зобов`язана виконувати функції замовника будівництва, отримані за цим Договором, не порушуючи умов цього Договору.

Судом встановлено що ТОВ «ГРАНД СТЕП ДЕВЕЛОПМЕНТ» на підставі Договору про комплексну забудову від 01.08.2022 № 010822, укладеного з ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ», виконує частину функцій замовника будівництва об`єкта «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва».

На виконання підпункту 5.2.9. пункту 5.2. статті 5 Договору та підпункту 8.2.6. пункту 8.2. статті 8 Договору, відповідно до Акту приймання-передачі документів від 01.08.2022 до Договору про комплексну забудову № 010822 від 01.08.2022, ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» передано, а ТОВ «ГРАНД СТЕП ДЕВЕЛОПМЕНТ» прийнято документи, необхідні для Будівництва Об`єкта, а саме:

- належним чином засвідчену копію Договору оренди земельної ділянки від 22.08.2002, укладеного між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод зварювального обладнання», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 35083, та 04.10.2002 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 72-6-00066;

- копію рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2008 у справі № 35/162;

- копію постанови Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 06.08.2008 у справі № 35/162;

- належним чином засвідчену копію Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.10.2002 № 72-6-00066, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) запис № 72-6-00517 від 29.05.2008 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- копію рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/11150/19;

- копію постанови Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/11150/19;

- копію постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 910/11150/19;

- належним чином засвідчену копію Містобудівних умов та обмежень, реєстраційний номер ЄДЕССБ (Єдина державна електрона система у сфері будівництва) MU01:7634-0657-2860-3860, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», які затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021.

Зі змісту Містобудівних умов та обмежень слідує, що 24.11.2021 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» (код ЄДРПОУ 00222249) Містобудівні умови та обмеження, реєстраційний номер ЄДЕССБ (Єдина державна електрона система у сфері будівництва) MU01:7634-0657-2860-3860, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», які затверджені наказом Департаменту № 1618 від 24.11.2021 (далі - Містобудівні умови та обмеження №:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021).

У пункті 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ розділ «Основна інформація» Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 визначено гранично допустиму висоту об`єкта будівництва, а саме:

« 27 м (відповідно до затвердженої містобудівної документації. Остаточно висоту визначити проєктною документацією, розробленою згідно із вимогами будівельних норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», ДБН В.2.2-9:2018 «Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення», ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги», відповідно до затвердженої містобудівної документації, із забезпеченням нормативної інсоляції приміщень об`єкту та суміжної забудови.)».

У пункті 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ розділ «Планувальні обмеження») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 визначено:

1. Межі історичних ареалів:

- Об`єкт проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони (згідно з Генеральним планом міста Києва та проєктом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804);

- Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві»;

- У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно законодавства;

- Погодити в органах охорони культурної спадщини проєкт архітектурних перетворень згідно з п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності);

- Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

2. Інше Проектну документацію розробляти та затверджувати відповідно до вимог, серед іншого, Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 26 та ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Отже, позивач, який відповідно до Договору про комплексну забудову № 010822 від 01.08.2022, укладеного з ТОВ «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ», виконує частину функцій замовника будівництва об`єкта «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва» та за рахунок якого здійснюється фінансування будівництва, зобов`язаний додержуватись усіх вимог, визначених Містобудівними умовами та обмеженнями № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, що підтверджує вплив змісту спірних Містобудівних умов та обмежень на права та обсяг обов`язків позивача, оскільки недотримання таких вимог є підставою для притягнення останнього до відповідальності як замовника будівництва, відмови у видачі дозвільних документів.

Не погоджуючись з вказаними положеннями пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ розділ «Основна інформація» Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) та пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ розділ «Планувальні обмеження») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню у зв`язку з тим, що такі положення не відповідають законодавству України, а також покладають на позивача, який виконує частину функцій замовника будівництва та за рахунок якого здійснюється фінансування будівництва, не передбачені законодавством обов`язки, що є порушенням його прав, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 (в частині обмеження гранично допустимої висоти об`єкта будівництва) розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Основна інформація» - Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) та підпункту «Межі історичних ареалів» (в частині знаходження об`єкта проектування в межах центральної планувальної зони) пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, в пункті 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Основна інформація» - Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 визначено гранично допустиму висоту об`єкта будівництва, а саме:

«Об`єкт проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони (згідно з Генеральним планом міста Києва та проєктом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804)».

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).

За приписами ч. 1 ст. 29 Закону № 3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону № 3038-VI, містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

З огляду на наведене, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є основними складовими вихідних даних для проектування, повинні містити гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах, а також планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту тощо).

Так, оскаржуваними положеннями Містобудівних умов та обмежень №:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 об`єкт проектування віднесено до меж центральної планувальної зони (згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804), у зв`язку з чим обмежено гранично допустиму висоту об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва» на рівні 27 м.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Частиною 1 статті 16 Закону № 3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ч. ч. 1, 14 ст. 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.

Частинами 1-5 статті 18 Закону № 3038-VI визначено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:

1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;

2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;

3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;

4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;

5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;

6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;

7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів;

8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема, функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності).

Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту.

Пунктом 6.2 ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території» передбачено, що для кожної територіальної зони встановлюються:

- переважні види використання;

- супутні види використання;

- щільність населення в межах житлової забудови, осіб/га;

- відсоток озеленення, % (для рекреаційних зон);

- гранична поверховість або висота будівель у метрах.

Частинами 1 та 4 статті 19 Закону № 3038-VI передбачено, що детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Із аналізу правових норм слідує, що гранична висотність об`єктів будівництва встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні, а саме: планом зонування території (зонінг) та/або детальним планом території.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у комплексних планах, генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Відповідно до п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 3038-VI містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

Частиною 3 статті 16 Закону № 3038-VI передбачено, що внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.

Частиною 14 статті 17 Закону № 3038-VI визначено, що генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.

Виходячи з викладеного, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, у складі якого розробляється план зонування території.

Рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року.

Відповідно до Розділу 5. «Функціонально-планувальна організація» Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, функціонально-планувальна організація столиці в проектних межах передбачає формування компактних сельбищних і житлових районів, збалансованих за розселенням, місцями праці, обслуговування і рекреацією. Утворення сельбищно-виробничих планувальних зон передбачає організацію взаємозумовлених угрупувань житлових, виробничих і ландшафтно-рекреаційних районів. На проектний період визначено 8 планувальних зон, а саме:

1 - Центральна планувальна зона;

2 - Південна планувальна зона;

3 - Західна планувальна зона;

4 - Північна планувальна зона;

5 - Північна лівобережна планувальна зона;

6 - Східна планувальна зона;

2а - Планувальна зона сельбищного району Ходосівка-Підгірці;

4а - Планувальна зона сельбищного району Вишгород.

Перспективи функціонально-планувальної організації передбачають відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту Центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі.

Інші положення згаданого генерального плану не містять обмежень щодо верхньої межі граничнодопустимої висоти забудови на території міста.

З викладеного слідує, що положеннями Розділу 5. «Функціонально-планувальна організація» Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, встановлено обмеження висоти будівель на рівні - не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі, з метою відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту, саме для об`єктів, які розташовані в Центральній планувальній зоні.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями позивача, що об`єкт проектування «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва» не знаходиться в Центральній планувальній зоні м. Києва з огляду на наступне.

Так, з інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/rss/2-uncategorised/1237-plan-zonirovaniya слідує, що 20.09.2012 Київською міською радою прийнято рішення № 69/8353, яким вирішено розробити План зонування території центральної планувальної зони міста Києва та інших частин міста, проект розміщення першої черги будівництва та подати на затвердження до Київської міської ради в установленому порядку, забезпечивши узгодженість містобудівної документації з Генеральним планом м. Києва.

Київською міською радою прийнято рішення від 13.11.2013 № 518/10006 про затвердження Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві.

Як вбачається з розділу 1 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, на момент прийняття Київською міською радою вказаного рішення відсутні затверджені плани зонування територій та детальні плани територій.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: https://kga.gov.ua/rss/2-uncategorised/1237-plan-zonirovaniya розміщено проект Плану зонування території (зонінгу) центральної планувальної зони міста Києва, розроблений КО «Київгенплан» на підставі рішення Київської міської ради № 69/8353 від 20.09.2012.

Однак, як на момент видання Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, так і на момент розгляду судом даної справи, План зонування території (зонінг) центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як це передбачено положеннями ч. 2 ст. 16 Закону № 3038-VI.

Отже, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави вважати, що об`єкт проектування «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва» знаходиться в межах центральної планувальної зони, як це зазначено відповідачем в підпункті «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, а відтак, відсутні правові підстави для обмеження гранично допустимої висоти об`єкта будівництва на рівні 27 метрів.

Враховуючи той факт, що План зонування території (зонінг) центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як це передбачено положеннями ч. 2 ст. 16 Закону № 3038-VI, а тому суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Основна інформація» - Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) в частині, де зазначено: « 27 м (відповідно до затвердженої містобудівної документації», а також підпункту «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») в частині, де зазначено: «Об`єкт проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони (згідно з Генеральним планом міста Києва та проєктом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804)», Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування підпунктів «Межі історичних ареалів», «Інше» (в частині необхідності розроблення проектної документації з урахуванням норм законодавства щодо охорони культурної спадщини) пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів», «Інше») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, суд зазначає таке.

У пункті 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів», «Інше») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, серед іншого, визначено:

1. «Межі історичних ареалів»:

- Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

2. «Інше» Проектну документацію розробляти та затверджувати відповідно до вимог, серед іншого, Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що положеннями спірних Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 об`єкт проектування не віднесено ані до меж історичного ареалу, ані до меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури, однак позивача, який виконує частину функцій замовника будівництва, зобов`язано проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року № 1805-III, який набрав чинності 12.07.2000 (далі - Закон № 1805-III).

У статті 1 Закону № 1805-III серед іншого наведено визначення наступних термінів:

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону № 1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

З аналізу викладених норм вбачається, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878.

На виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок № 318).

Згідно з п. 1 Порядку № 318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Порядку № 318 відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку № 318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Пунктом 10 Порядку № 318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

Відповідно до п. 12 Порядку № 318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Отже, межі історичних ареалів міста Києва як історичного населеного місця України визначаються науково-проектною документацією, погодженою відповідним органом місцевого самоврядування та затвердженою Мінкультури.

Отже, Генеральний план м. Києва є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 318.

Межі та режими використання історичних ареалів м. Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, які затверджені рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Однак, як на момент видання Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спірних Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021, так й на момент розгляду судом даної справи, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини не затверджено науково-проектну документацію щодо меж та режимів використання історичних ареалів м. Києва.

Також відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини та його затвердження останнім.

Даний висновок, який є обов`язковим для суду першої інстанції, викладено Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі № 640/13331/19.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 813/4993/15.

Окрім того, Верховний Суд в постанові від 18.01.2022 у справі № 640/7411/20, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 813/4993/15, дійшов висновку, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також станом на момент розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій межі історичного ареалу міста Києва як історичного населеного місця України, як того вимагають положення Закону України «Про охорону культурної спадщини», з урахуванням приписів Порядку № 318, належним чином не затверджені. При цьому Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що доводи касаційної скарги про помилковість застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладених у вищевказаних постановах, є безпідставними, адже висновки у перелічених постановах, так само як і у цій справі, стосуються встановлення обов`язку Мінкультури затверджувати межі історичного ареалу міста, а також незатвердження на час розгляду справи у визначеному законом порядку зазначених меж.

Також, Верховний Суд в постанові від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20 погодився з вказаними висновками Верховного Суду, зазначивши, що відповідач (Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не навів доказів на спростування цих висновків, фактично підтвердив відсутність діючого нормативного акту про затвердження меж історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України, а також не зазначив підстав, які б спростовували висновок судів із цього приводу.

Щодо посилання відповідача на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 640/8728/21, в якій суд вирішив за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27.02.2019 у справі № 826/5755/17, від 03.04.2020 у справі № 640/21505/18 та в інших постановах, де застосовано позицію стосовно незатвердження меж історичного ареалу міста Києва Міністерством культури та інформаційної політики України, суд зазначає таке.

Питання щодо необхідності погодження визначених науково-проектною документацією меж історичного ареалу міста відповідним органом місцевого самоврядування та затвердження їх Мінкультури неодноразово було предметом дослідження Верховного Суду.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду, основним повноваженням якої є: у визначених законом випадках, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права, зробила висновок щодо правильного застосування норми права, а саме: ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у подібних правовідносинах.

Так, в постанові від 19.06.2019 у справі № 813/4993/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «відповідно до частини другої статті 32 Закону України від 8 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини. Згідно з пунктом 12 Порядку № 318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури. Матеріали справи, що розглядається, не містять доказів того, що науково-проектна документація щодо меж історичного ареалу м. Львова затверджена відповідно до наведених вище вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а відтак доводи позивача, що будинок знаходиться в межах історичного ареалу міста Львова не можна визнати обґрунтованими».

Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду застосований також і Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 640/7411/20, в якій колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також станом на момент розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій межі історичного ареалу міста Києва як історичного населеного місця України, як того вимагають положення Закону України «Про охорону культурної спадщини», з урахуванням приписів Порядку № 318, належним чином не затверджені.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З викладеного слідує, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 813/4993/15 сформовано правову позицію щодо правильного застосування ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме, що: визначені науково-проектною документацією межі та режими використання історичного ареалу міста підлягають погодженню відповідним органом місцевого самоврядування та обов`язковому затвердженню їх Мінкультури, від якої не відступала Велика Палата Верховного Суду в інших постановах, а відтак, така правова позиція на сьогоднішній день є актуальною та підлягає врахуванню іншими судами.

Також суд бере до уваги ту обставину, що від висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 14.08.2020 у справі № 640/13331/19, від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20 та від 18.01.2022 у справі № 640/7411/20, в яких Верховний Суд викладав аналогічну правову позицію щодо правильного застосування ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», також Верховний Суд в інших постановах не відступав.

Враховуючи наявність актуальної та релевантної до обставин даної справи правової позиції Верховного Суду щодо правильного застосування ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 813/4993/15 та постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 640/13331/19, від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20 та від 18.01.2022 у справі № 640/7411/20, а також враховуючи відсутність постанов Верховного Суду про відступлення від такої правової позиції, суд вважає, що правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 813/4993/15 та Верховним Судом в постановах від 14.08.2020 у справі № 640/13331/19, від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20 та від 18.01.2022 у справі № 640/7411/20, підлягає врахуванню судом при розгляді даної адміністративної справи, а доводи відповідача цього не спростовують.

Таким чином, з аналізу наведених постанов Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, прийнятих у подібних правовідносинах, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, чітко вбачається, що межі та режими використання історичних ареалів населеного місця встановлюються науково-проектною документацією, яка затверджується відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

За відсутності доказів того, що науково-проектна документація щодо меж та режимів використання історичних ареалів населеного місця затверджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відсутні підстави вважати, що відповідний об`єкт будівництва знаходиться в межах історичного ареалу.

Також у постановах від 14.08.2020 у справі № 640/13331/19, від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20 та від 18.01.2022 у справі № 640/7411/20 Верховним Судом зроблено висновок про відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, як того вимагають положення ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку № 318.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на висновки, викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі № 640/30349/21, оскільки в силу положень частини 5 статті 242 КАС України такі висновки не є обов`язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Більш того, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі № 640/30349/21, є відмінними від обставин даної справи № 320/1238/23, що в свою чергу виключає преюдиційність таких обставин для суду при розгляді даної адміністративної справи.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача, що межі історичного ареалу у складі чинного Генплану не могли бути розроблені як науково-проектна документація в розумінні положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки на час розроблення і затвердження чинного Генплану не було визначено порядку і способу реалізації зазначених положень з огляду на наступне.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III, який набрав чинності 12.07.2000, регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1805-III (в редакції, чинній станом на 12.07.2000 та 20.02.2002), з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Порядок визначення меж зон охорони пам`яток встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Зі змісту наведеної норми слідує, що станом на момент затвердження Київською міською радою чинного Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, межі та режими використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу визначалися відповідною науково-проектною документацією, яка підлягала затвердженню центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Однак, як зазначалося судом, ні станом на момент затвердження Київською міською радою чинного Генерального плану міста Києва, ні станом на момент видання Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту № 1618 від 24.11.2021, ні станом на момент розгляду судом даної справи центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини не затверджено науково-проектну документацію щодо меж та режимів використання історичних ареалів м. Києва.

При цьому суд зазначає, що сам по собі «Історико-містобудівний опорний план», який є додатком до Генерального плану міста Києва з урахуванням наведеної вище норми ч. 1 ст. 32 Закону № 1805-III, не може вважатись документом, який визначає межі та режими використання історичних ареалів населених місць та зон охорони пам`яток, адже за своєю суттю він не є науково-проектною документацією і не був затверджений уповноваженим органом охорони культурної спадщини.

Посилання відповідача на Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III, яким передбачено, що режим забудови встановлюється у генеральних планах населених пунктів відповідною радою, суд оцінює критично, оскільки Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (який був чинним на момент затвердження чинного Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері охорони культурної спадщини, який має пріоритетне значення для його застосування у спірних правовідносинах.

Щодо доводів відповідача, що Департаментом у своїй діяльності використовуються положення наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», оскільки зазначений наказ у встановленому порядку не було скасовано чи визнано недійсним, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що Міністерством культури та інформаційної політики України прийнято наказ від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», пунктом 1 якого затверджено межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва, визначені науково-проектною документацією «Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва» (том 8 Генерального плану м. Києва), розробленою КО «Інститут генерального плану м. Києва» на замовлення Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації.

Пунктом 2 наказу № 599 від 02.08.2021 визнано такими, що втратили чинність, абзац 5 пункту першого наказу Мінкультури від 21 жовтня 2011 року № 912/0/16-11 та наказ Мінкультури від 29 жовтня 2014 року № 911.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача, що прийняття Міністерством культури та інформаційної політики України наказу від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва» жодним чином не може свідчити про те, що як на момент видання спірних Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, так і на момент звернення позивача з позовом до суду межі та режими використання історичних ареалів м. Києва затверджені у встановленому законом порядку, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 117 Конституції України встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі також - Положення № 731).

Відповідно до п. 1 Положення № 731 Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які є суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», цього Положення та інших актів законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 2 Положення № 73 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

Абзацами 1 та 2 пункту 6 Положення № 731 визначено, що державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Мін`юст.

Пунктом 12 Положення № 731 передбачено, що у разі коли нормативно-правовий акт відповідає вимогам, зазначеним у цьому Положенні, орган державної реєстрації приймає рішення про його державну реєстрацію та заносить його до державного реєстру (додаток 1).

Відповідно до п. 15 Положення № 731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов`язковим.

Отже, виключно Міністерство юстиції України за наслідками правової експертизи нормативно-правового акта робить висновок щодо наявності підстав для його державної реєстрації.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 826/15456/17.

Затверджуючи своїм рішенням у формі наказу межі та режими використання території історичних ареалів м. Києва Міністерство культури та інформаційної політики України визначає стратегію планування та забудови території цієї частини м. Києва, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу є їхнє коло, адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати юридичне значення).

Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 стосується неперсоніфікованих осіб: органів державної влади та місцевого самоврядування, забудовників, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб - є ознакою нормативності. Крім того, вказаний наказ має необмежений термін дії, зумовлює настання правових наслідків для необмеженого кола осіб.

В контексті викладеного можна провести аналогію між наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 599 від 02.08.2021, яким затверджено межі та режими використання (забудови) території історичних ареалів міста Києва, та рішенням органу місцевого самоврядування про затвердження генерального плану або детального плану території.

Так, Верховним Судом у постанові від 07.06.2021 у справі № 296/10605/16-а викладено правовий висновок, відповідно до якого рішення Житомирської міської ради № 294 «Про затвердження детальних планів територій в м. Житомир» від 21.07.2016 є нормативно-правовим актом, оскільки, затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, місцева рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 826/16737/18, від 29.07.2020 у справі № 826/11226/16, від 09.12.2020 у справі № 813/746/18, від 26.03.2021 у справі № 522/5362/17, від 07.06.2021 у справі № 296/10605/16-а, від 18.08.2021 у справі № 509/931/17.

За наведених обставин суд доходить висновку, що наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва» є нормативно-правовим актом, у зв`язку з чим такий у відповідності до вищенаведених норм права в обов`язковому порядку підлягав державній реєстрації в Міністерстві юстиції України з одночасним його занесенням до Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Натомість, судом встановлено, що як на момент видання Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, так й на момент розгляду судом даної справи до Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, який розміщений за посиланням https://www.reestrnpa.gov.ua, не занесено інформацію про державну реєстрацію наказу Міністерства культури та інформаційної політики України № 599 від 02.08.2021 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва».

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 599 від 02.08.2021 всупереч нормам діючого законодавства не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Враховуючи викладене, оскільки наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 599 від 02.08.2021 не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України тому у відповідності до п. 15 Положення № 731 даний наказ вважається таким, що не набрав чинності і не підлягає застосуванню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 3-6, 14 ст. 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» та документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.

Для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони.

Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані: об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» як обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Як вже зазначалося, пунктом 1 наказу Міністерства культури та інформаційної політики від 02.08.2021 № 599 затверджено межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва, визначені науково-проектною документацією «Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва» (том 8 Генерального плану м. Києва), розробленою КО «Інститут генерального плану м. Києва» на замовлення Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації.

При цьому судом встановлено, що 09.08.2021 о 17 год. 08 хв. Міністерство культури та інформаційної політики України на власному веб-сайті https://mkip.gov.ua/ в розділі «Новини» за посиланням: https://mkip.gov.ua/news/5855.html опублікувало статтю під назвою «Історико-архітектурний опорний план Києва дасть можливість протидіяти незаконній забудові історичних ареалів столиці».

У першому абзаці вказаної публікації зазначено, що МКІП погодив Історико-архітектурний опорний план (ІАОП) міста Києва, затвердивши режими використання території історичних ареалів. ІАОП є важливою частиною проєкту нового Генерального плану столиці. Прийняття документу дозволить протидіяти незаконній забудові історичних ареалів столиці, посилить покарання для недобросовісних забудовників, дасть можливість зафіксувати об`єкти, що мають історичну цінність.

Окрім того, з наявної в матеріалах справи сканованої копії Протоколу № 10 від 14.07.2021 позачергового засідання науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури та інформаційної політики України вбачається, що науково-методичною радою схвалено представлену доопрацьовану науково-проектну документацію «Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва» (том VIII у складі проекту Генерального плану м. Києва) та рекомендовано МКІП до погодження у встановленому порядку.

Також, з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за посиланням: http://docs1.knmc.org.ua/, судом встановлено, що том VIII «Збереження та охорона історико-культурної спадщини» розроблявся саме до проекту Генерального плану м. Києва.

Водночас, листом від 09.09.2021 № 312-2549 Комунальною організацією «Інститут генерального плану м. Києва» повідомлено, що на замовлення Департаменту містобудування та архітектури у складі проекту Генерального плану міста Києва розроблено Том 8. «Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва». Межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва у складі зазначеного розділу затверджено наказом Міністра культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599.

Також у вказаному листі Комунальною організацією «Інститут генерального плану м. Києва» зазначено, що на сьогоднішній день вказаною організацією завершується розробка проекту Генерального плану м. Києва. Тобто, проект Генерального плану м. Києва (в т. ч. і його складова - Історико-архітектурний опорний план м. Києва) у встановленому порядку наразі не затверджено.

Окрім того, у листі зазначено, що не затверджена у встановленому порядку містобудівна документація не спричиняє виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів містобудування.

З наведеного слідує, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 02.08.2021 № 599 затверджено межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва, визначені Томом 8 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва», який розроблений у складі проєкту нового Генерального плану м. Києва, який як на момент видання Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, так й на момент розгляду судом даної справи, не затверджений Київською міською радою та не набув чинності.

Таким чином, оскільки Том 8 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва», розроблений у складі проєкту нового Генерального плану м. Києва, який як на момент видання Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, так й на момент розгляду судом даної справи, у встановленому законом порядку не затверджений Київською міською радою, а тому суд доходить висновку, що як на момент видання спірних Містобудівних умов та обмежень, так й на момент розгляду судом даної справи, межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва є незатвердженими.

Враховуючи те, що об`єкт проектування «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва» положеннями Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 не віднесено до меж історичного ареалу, а також те, що межі та режими використання історичних ареалів м. Києва не затверджено у встановленому законом порядку, що підтверджується, серед іншого, висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14.08.2020 у справі № 640/13331/19, від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20 та від 18.01.2022 у справі № 640/7411/20, суд дійшов висновку, що у позивача відсутній обов`язок проектну документацію розробляти та затверджувати з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», як це зазначено відповідачем в підпунктах «Межі історичних ареалів», «Інше» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів», «Інше») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021.

Щодо положення Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 стосовно необхідності врахування позивачем розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» та розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Додатком 1 «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва» до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 вулицю Польову не віднесено ані до архітектурних та археологічних заповідників, ані до архітектурних та археологічних охоронних зон, ані до зон охоронюваного ландшафту та зон регулювання забудови першої, другої та третьої категорій.

При цьому, у статті 1 Закону № 1805-III (в редакції, чинній станом на 17.05.2002) серед іншого наведено визначення терміну зони охорони пам`ятки, відповідно до якого це встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1805-III (в редакції, чинній станом на 17.05.2002) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Пунктом 1.4 Порядку визначення меж зон охорони пам`яток, затвердженого Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 26.02.2001 № 41 (в редакції, чинній станом на 17.05.2002) передбачено, що відповідальними за визначення та затвердження зон охорони пам`яток є Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України та вповноважені ним органи охорони культурної спадщини - щодо пам`яток архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних, монументального мистецтва (пов`язаних з архітектурними пам`ятками, комплексами, ансамблями); Міністерство культури і мистецтв України - щодо пам`яток археології, історії, монументального мистецтва (не пов`язаних з архітектурними пам`ятками, комплексами, ансамблями).

З аналізу правових норм в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською державною адміністрацією розпорядження № 979 від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», вбачається, що межі та режими використання зон охорони пам`яток (архітектурних та археологічних заповідників, архітектурних та археологічних охоронних зон, зон охоронюваного ландшафту, зон регулювання забудови) визначалися відповідною науково-проектною документацією, яка затверджувалася центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Водночас, суд наголошує на тому, що Київська міська державна адміністрація не є уповноваженим органом охорони культурної спадщини у розумінні Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому у Київської міської державної адміністрації на момент прийняття розпорядження № 979 від 17.05.2002 були відсутні повноваження затверджувати межі та режими використання «Зон архітектурних заповідників», «Зон археологічних заповідників», «Архітектурних охоронних зон», «Археологічних охоронних зон», «Зон охоронюваного ландшафту» та «Зон регулювання забудови».

Враховуючи той факт, що вулиця Польова територіально не входить ані до архітектурних та археологічних заповідників, ані до архітектурних та археологічних охоронних зон, ані до зон охоронюваного ландшафту та зон регулювання забудови першої, другої та третьої категорій на території м. Києва, а також те, що встановлені в розпорядженні від 17.05.2002 № 979 межі та режими використання «Зон архітектурних заповідників», «Зон археологічних заповідників», «Архітектурних охоронних зон», «Археологічних охоронних зон», «Зон охоронюваного ландшафту» та «Зон регулювання забудови» на території м. Києва затверджені неуповноваженим органом, суд доходить висновку, що у позивача відсутній обов`язок розробляти проектну документацію з урахуванням положень розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979, як це зазначено відповідачем в підпункті «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021.

Щодо положення Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, яким зобов`язано позивача врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», суд зазначає, що вказаний розділ має назву «Території історичної забудови, пам`яток та об`єктів культурної спадщини» й поділяється на 2 підрозділи:

13.1 Збереження традиційного характеру середовища історичних населених місць та інших територій;

13.2 Використання територій історичної забудови.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідачем безпідставно зобов`язано позивача враховувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», оскільки, як зазначалося вище, земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Польова, 24 у Солом`янському районі м. Києва, на якій планується будівництво об`єкта, не є ані територією історичної забудови, ані пам`яткою або об`єктом культурної спадщини.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку про протиправність та необхідність скасування підпункту «Межі історичних ареалів» в частинах, де зазначено: «Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві»; «Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»»; а також підпункту «Інше», в частині, де зазначено: «Про охорону культурної спадщини», пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів», «Інше») Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування підпункту «Межі історичних ареалів» (в частині необхідності отримання дозволу на виконання будівельних робіт) пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, суд зазначає таке.

У підпункті «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, серед іншого, визначено: «У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно законодавства».

Згідно з ст. 5 Закону № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт (позиція 32 Переліку) визначено як такий, що надається відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 3038-VI, прийнятого пізніше за часом порівняно із Законом України «Про охорону культурної спадщини», дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Частиною 3 статті 6 Закону № 3038-VI передбачено, що до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з пунктом 2 Розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3038-VI закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Зі змісту наведених норм права слідує, що видача дозволів на виконання будівельних робіт належить до компетенції органів державного архітектурно-будівельного контролю. У свою чергу, органи охорони культурної спадщини не належать до органів державного архітектурно-будівельного контролю, а тому до їх компетенцій й не відноситься видача дозволів на виконання будівельних робіт.

Таким чином, на думку суду, відповідачем безпідставно в підпункті «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021 зазначено про необхідність отримання дозволу на виконання будівельних робіт в органах охорони культурної спадщини, оскільки в силу закону до компетенції останніх не належить видача таких дозволів.

Також суд погоджується з твердженнями позивача, що в даному випадку мова йде про необхідність отримання дозволу на виконання будівельних робіт саме в органах охорони культурної спадщини, оскільки про необхідність отримання такого дозволу відповідачем зазначено в пункті 5 «Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони)» розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021.

Враховуючи той факт, що до компетенції органів охорони культурної спадщини не відноситься видача дозволів на виконання будівельних робіт, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування підпункту «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021, в частині, де зазначено: «У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно законодавства».

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування підпункту «Межі історичних ареалів» (в частині необхідності погодження в органах охорони культурної спадщини проекту архітектурних перетворень) пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень №:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, суд зазначає таке.

У підпункті «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень № MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, серед іншого, визначено: «Погодити в органах охорони культурної спадщини проєкт архітектурних перетворень згідно з п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності)».

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність», проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Виходячи з викладеного, проектна документація на будівництво об`єктів не підлягає погодженню з державними органами, в т. ч. з органами охорони культурної спадщини.

Пунктом 9 частини 1 статті 6 № 1805-III встановлено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції зокрема належить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.

Згідно з підпунктом 5.18 пункту 5 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 № 381, завданнями Департаменту є погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація або виконання яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони у порядку, встановленому законодавством.

Отже, до повноважень Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, але не проектної документації на будівництво об`єктів.

Для вирішення спору суд на виконання ч. 5 ст. 245 КАС України врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20, в якій Верховний Суд зазначив, що до повноважень Міністерства культури України належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об`єктів. Отже, проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження іншими державними органами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування підпункту «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021, в частині, де зазначено: «Погодити в органах охорони культурної спадщини проєкт архітектурних перетворень згідно з п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності)».

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 3 ст. 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

На переконання суду питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 8052,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 23.01.2023 № 64508217.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Основна інформація» - Гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах) Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021, в частині, де зазначено: « 27 м (відповідно до затвердженої містобудівної документації».

Визнати протиправним та скасувати підпункт «Межі історичних ареалів» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Межі історичних ареалів») Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021, в частинах, де зазначено:

- «Об`єкт проектування знаходиться в межах центральної планувальної зони (згідно з Генеральним планом міста Києва та проєктом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804)»;

- «Проектну документацію розробляти з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві»»;

- «У разі необхідності отримати дозвіл на виконання будівельних робіт згідно законодавства»;

- «Погодити в органах охорони культурної спадщини проєкт архітектурних перетворень згідно з п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (за необхідності)»;

- «Врахувати вимоги розділу 13 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»».

Визнати протиправним та скасувати підпункт «Інше» пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» (в ЄДЕССБ - розділ «Планувальні обмеження», назва зони - «Інше») Містобудівних умов та обмежень реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:7634-0657-2860-3860 від 24.11.2021, реєстраційний номер 1618 від 24.11.2021 для проектування об`єкта будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Польовій, 24 у Солом`янському районі м. Києва», затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1618 від 24.11.2021, в частині, де зазначено: ««Про охорону культурної спадщини»».

Стягнути на користь ТОВ «ГРАНД СТЕП ДЕВЕЛОПМЕНТ» за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	01.06.2023
Оприлюднено	05.06.2023
Номер документу	111261967
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері містобудування; архітектурної діяльності

Судовий реєстр по справі —320/1238/23

Ухвала від 05.11.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стародуб О.П.

Ухвала від 07.03.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стародуб О.П.

Ухвала від 20.02.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Стародуб О.П.

Ухвала від 29.01.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Тацій Л.В.