Постанова

від 31.05.2023 по справі 620/8488/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8488/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бородавкіна С.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка» до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №329960 від 02.11.2022 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року в задоволенні значеного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» є власником транспортного засобу вантажного сідлового тягача SCANIA G400, д.р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.12).

22.09.2022 належним ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» автомобілем здійснювалось перевезення вантажу, про що зазначено в товарно-транспортній накладній (перевізник ТОВ «Голд Нафта», вантажовідправник ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка») (а.с.25).

Відповідно до щотижневого графіку рейдових перевірок, направлення на перевірку посадовими особами Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку належного позивачеві транспортного засобу (а.с.49-50).

В ході перевірки водієм було надано: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортну накладну (а.с.51-55). Інші документи, необхідні для здійснення перевезення вантажу, а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, надано не було.

22.09.2022 посадовими особами контролюючого органу складено акт №345073 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевірки пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зазначено, що на момент перевірки у водія були відсутні документи, визначені п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв-тахографів, а саме перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Водій з актом був ознайомлений, від надання пояснень відмовився (а.с.56).

03.10.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Укртрансбезпеки сформовано позивачу повідомлення про розгляд 02.11.2022 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 11).

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Укртрансбезпеки винесено постанову від 02.11.2022 року №329960 про застосування адміністративно-господарського штрафу, яким на ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» накладено штраф в сумі 17000,00 грн. за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 (далі по тексту - оскаржувана постанова)(а.с.8).

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах ТОВ «ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка», яке є власником автомобіля марки SKANIA G400, одночасно є автомобільним перевізником та суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон)(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до положень статті 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення вантажних перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 18 Закону з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням;

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі по тексту - Положення №103) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно із пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 14 статті 6 Закону установлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі по тексту - Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі по тексту - Інструкція).

Так, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями вимог Інструкції щодо експлуатації тахографів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» не спростовано, що на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу вантажного сідлового тягача SCANIA G400, д.р.н. НОМЕР_1 , власником якого є позивач, були відсутні документи, визначені статтею 48 Закону, зокрема: перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 4 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, підставою для притягнення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Так, відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.09.2022 року № 345073 зафіксоване порушення - перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачається, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначає в апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка», що останнє не є перевізником у розумінні Закону, а тому притягнення товариства до відповідальності є протиправним.

Мотивами вказаних обставин апелянт зазначає, що 31.12.2021 між ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» (орендодавець) та ТОВ «Голд Нафта» (орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого позивач передав вказаній юридичній особі у строкове платне користування вантажний сідловий тягач, марки SKANIA G400, д.н.з. НОМЕР_1 . Строк дії договору до 31.12.2022 (а.с. 15).

На підтвердження користування ТОВ «Голд Нафта» зазначеним вище автомобілем позивачем надано акт прийому-передачі від 31.12.2021, платіжні доручення від 31.12.2021 (плата за оренду ТЗ за січень-квітень 2022 року), від 01.07.2022 (плата за оренду ТЗ за травень-червень 2022 року), від 03.08.2022 (плата за оренду ТЗ за серпень 2022 року) (а.с.16-22).

Позивач зазначає, що саме ТОВ «Голд Нафта» 22.09.2022 здійснювало перевезення вантажу, на підтвердження чого надає товарно-транспортну накладну, наказ (розпорядження) від 17.05.2021 року №21 про прийняття на роботу водієм автотранспортних засобів ОСОБА_1 (а.с. 23-25).

Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом з тим, відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів (далі ТЗ), оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 №379 (далі - Інструкція №379), якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі «Особливі відмітки» тимчасового реєстраційного талона робиться запис «Дійсний до

---

20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії N___».

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства, у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі, на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні були звернутися до центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 по справі №804/8740/16 сформулював правові висновки, відповідно до яких, попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися за його отриманням, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

Приписами статті 48 Закону унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки, документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, для транспортних засобів, що перебувають у користуванні фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов`язковою згідно із наведеними вимогами, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Крім того, пунктом 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), установлено: належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Разом з тим, у даному випадку, ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» не надано належних доказів, які підтверджують наявність відомостей про належного користувача транспортного засобу, що перевірявся, а саме ТОВ «Голд Нафта», в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент вчинення правопорушення.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки посадовим особам відповідача, водієм ОСОБА_1 відповідного договору оренди транспортного засобу надано не було, як і не надано акту передачі транспортного засобу в оренду та тимчасового реєстраційного талону.

Досліджуючи товарно-транспортну накладну від 22.09.2022 року, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що «ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» зазначено як вантажовідправника (а.с.25). Отже, вказана товарно-транспортна накладна підтверджує операцію з надання послуг з перевезення вантажів. При цьому, вимога про її наявність скерована не до автомобільного перевізника (в розумінні положень Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, що визначає автомобільного перевізника.

У свою чергу, зі змісту листа позивача від 26.10.2022 №21245/0/22-22, на який ТОВ «ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» посилається у позові, встановлено, що товариство не повідомляло Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Укртрансбезпеки про наявність обставин, які можуть виключати його відповідальність за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема, у вказаному листі ТОВ «ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» зазначало про те, що вимог чинного законодавства дотримується, а всі автотранспортні засоби обладнані перевіреними та працюючими тахоргафами. Документи, необхідні для перевезення вантажу, були наявними у водія, в тому числі і протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. До вказаного листа позивачем було додано копію відповідного протоколу перевірки. Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» просило здійснювати без його представника, але з урахуванням вказаних пояснень останнього (а.с.59).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка», яке є власником автомобіля марки SKANIA G400, д.н.з. НОМЕР_1 , є і автомобільним перевізником так і суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Факт перебування водія у трудових відносинах з ТОВ «Голд Нафта» не спростовує порушення, за яке на позивача накладено штраф.

Таким чином, матеріалами перевірки підтверджується порушення ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та наявність підстав для застосування до останнього штрафних санкцій, передбачених частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17 000,00 грн.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що контролюючий орган під час прийняття оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а отже відсутні правові підстави для скасування цього рішення, тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка» - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 31.05.2023 року