Постанова

від 31.05.2023 по справі 810/4292/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 810/4292/16

касаційне провадження № К/9901/37580/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 (головуючий суддя - Брагіна О.Є.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 (головуючий суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Епель О.В., Парінов А.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 №0021771701, №0021751701.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що заробітна плата громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась відповідно до умов трудового договору, штатного розкладу та відпрацьованого часу, згідно табелів обліку робочого часу, а тому висновки податкового органу про неутримання та неперерахування підприємством податку на доходи фізичних осіб з коштів, виплачених вищевказаним працівникам, не відповідають дійсності.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 №0021771701, №0021751701.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що за час роботи на підприємстві останнім нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, згідно умов договору та визначеного окладу. З нарахованих коштів утримувався та перераховувався позивачем податок та доходи фізичних осіб та військовий збір, а також сплачувалась сума єдиного соціального внеску, висновки, викладені в акті перевірки спростовуються матеріалами справи, відтак спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами по попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що позивачем не утримувався і не сплачувався податок на доходи фізичних осіб з виплачених коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5698,50 грн.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник фактично викладає обставини, викладені в акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу суду, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 30.05.2023 - призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 31.05.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено фактичну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та трудового законодавства, за результатами якої складено акт від 27.05.2016 №125/10-13-17-01/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), за висновками якої встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 168.1.1-168.1.2 статті 168 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб; частини 1 пункту 1 статті 7, пунктів 1-2, 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на суму 12380,85 грн, підпункту 1.4 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, що мало наслідком заниження суми військового збору.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 №0021771701, яким позивачу донараховано податкові зобов`язання у розмірі 812,00 грн, та №0021751701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8783,50 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Питання податку на доходи фізичних осіб регулює Розділ ІУ ПК України.

Стаття 168 цього розділу ПК України передбачає порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не здається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу, мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті за порушення позивачем правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Висновок податкового органу про порушення позивачем нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб ґрунтується виключно на поясненнях колишніх працівників ТОВ «Авангард», які повідомили податковий орган про одержання неофіційної заробітної плати на підприємстві, саме вказані ними суми грошових виплат були включені податковим органом до складу заробітної плати, яка згідно первинних документів, виплачувалась зазначеним працівникам.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що громадянин ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в ТОВ «Авангард» з 29.12.2015 згідно наказу №59-к з окладом згідно штатного розпису у розмірі 1600,00 грн. В подальшому, 18.04.2016 звільнений із займаної посади на підставі поданої заяви за власним бажанням, відповідно до наказу №21 від 15.04.2016.

ОСОБА_1 на роботу в ТОВ «Авангард» прийнятий 01.03.2016 згідно наказу №11-к від 29.02.2016, з посадовим окладом у розмірі 1430,0 грн. Звільнений 06.04.2016 за власним бажанням на підставі наказу №20-к від 05.04.2016.

За час роботи на підприємстві останнім нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, згідно умов договору та визначеного окладу. З нарахованих коштів утримувався та перераховувався позивачем податок та доходи фізичних осіб та військовий збір, а також сплачувалась сума єдиного соціального внеску.

Сплата суми податку з доходів фізичних осіб, визначених ТОВ «Авангард», відбувалась на підставі розрахунків форми 1-ДФ, які вважаються узгодженими.

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт нарахування та виплати заробітної плати зазначеним особам в більшому, ніж зазначено позивачем у Довідці 1-ДФ, розмірі, відповідачем суду не надано.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судових інстанцій про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) відзиві на позов, апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга не містить.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова