Ухвала

від 01.06.2023 по справі 640/10894/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10894/22

адміністративне провадження № К/990/18796/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року у справі №640/10894/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" до Міністерства енергетики України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна - Енерговат», Приватне підприємство «Арт-Енерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоенергосервіс Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Інвестментс Україна» про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар-Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики України, треті особи Кабінет Міністрів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна - Енерговат», Приватне підприємство «Арт-Енерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоенергосервіс Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Інвестментс Україна», в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом».

6 грудня 2022 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, позивач втретє звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 24 травня 2023 року через систему «Електронний суд».

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року у справі №640/10894/22 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі №640/10894/22 є пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У тексті касаційної скарги заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постановах Верховного Суду:

- від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18 відповідно до якого порушення процесу прийняття спірного рішення може бути підставою для скасування суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що це рішення є необґрунтованим та підлягало б скасуванню чи зміні навіть за відсутності порушення процедури його прийняття або якщо таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність прийняття оскаржуваного рішення;

- від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18 щодо оцінки процедурних порушень, допущених під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц).

Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованим у справах №804/639/18 та №813/1790/18, Верховним Судом установлено, що у наведених заявником прикладах справ відсутні будь-які спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

Так, у справі №804/639/18 предметом розгляду було рішення Широківської районної ради від 17 січня 2018 року № 292-28/VII "Про недовіру голові Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Ланчковському Сергію Віталійовичу ".

В адміністративній справі №813/1790/18 вирішувалось питання щодо дотримання відповідачем - Головним управлінням Держпраці законодавчо встановленої процедури прийняття спірних постанов про накладення штрафу, прийнятих на підставі акту перевірки додержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне страхування.

Натомість у цій справі предметом оскарження є наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом».

Отже, наведені скаржником постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судове рішення у цій справі ухвалене без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18, від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18 є безпідставними.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Перевіряючи доводи заявника у частині посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд звертає увагу скаржника, що у такому випадку недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою змісту матеріалів касаційної скарги установлено, що скаржником не указано конкретних норм права щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду.

З огляду на викладене, формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження без належного обґрунтування такого посилання не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.

Щодо посилання заявника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України Суд зазначає наступне.

Так, за змістом указаної норми підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Однак, в контексті обґрунтувань підстав касаційного провадження, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України, скаржник зазначає, що суд першої інстанції встановив факти в справі без наявності в матеріалах справи жодних доказів, які б підтверджували вказаний факт.

Таким чином вказані скаржником доводи суперечать, визначеній скаржником підставі касаційного оскарження.

З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 грудня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року у справі №640/10894/22.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 169, 328, 330, 332 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2023 року у справі №640/10894/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" до Міністерства енергетики України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна - Енерговат», Приватне підприємство «Арт-Енерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоенергосервіс Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Інвестментс Україна» про визнання протиправним та скасування наказу - повернути особі, яка її подала.

2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду