Рішення

від 10.05.2023 по справі 369/2452/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2452/21

Провадження № 2/369/457/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10.05.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

при секретарі Миголь А.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевська Ія Зігмундівна, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року позивачка ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевська Ія Зігмундівна, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання за позивачкою права власності на 1/3 (одну третю) частку земельної ділянки площею 0,3352 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства та під індивідуальну житлову забудову, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В позовній заяві позивачка посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба - ОСОБА_4 , і після її смерті залишилося спадкове майно, що складається з 1/3 (одна третя) частки вказаної вище земельної ділянки. 27.05.2020 року на підставі заяви, поданої відповідачем ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевською Ією Зігмундівною було відкрито Спадкову справу №01/2020. Позивачка, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 , у визначений законодавством строк прийняла спадщину шляхом подання заяви до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевської Ії Зігмундівни.

В лютому 2021 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевської Ії Зігмундівни із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 (одну третю) частку земельної ділянки площею 0,3352 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства та під індивідуальну житлову забудову, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, постановою від 04.02.2021 року у видачі такого свідоцтва позивачці було відмовлено по причині відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавиці ( ОСОБА_4 ) на майно, вказане у заповіті, та яке було б зареєстроване в установленому порядку, згідно законодавства, яке діяло на момент їх оформлення.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 26.04.2021 року.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року задоволено клопотання позивачки про забезпечення доказів шляхом витребування у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевської Ії Зігмундівни матеріалів спадкової справи №01/2020, відкритої 27.05.2020 року за фактом смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавиці ОСОБА_4 . Матеріали вказаної спадкової справи надійшли до суду 04.06.2021 року.

У зв`язку з винесенням 21.07.2021 року Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про притягнення судді ОСОБА_5 до відповідальності та його відстороненням від здійснення правосуддя, у вересні 2021 року розпорядженням керівника апарату суду було призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи № 369/2452/21 (провадження № 2/369/932/22) між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.09.2021 року головуючим суддею у даній справі було визначено суддю Волчко А.Я.

Ухвалою від 10.09.2021 року суддя Волчко А. Я. прийняв дану справу до провадження та призначив підготовче судове засідання на 28.01.2022 року.

Ухвалою суду від 04.11.2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Папазової Галини Анатоліївни про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 04.11.2022 року було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 16.02.2023 року.

У зв`язку з неявкою відповідача та його представника в судове засідання, призначене на 16.02.2023 року, судовий розгляд було відкладено до 04.04.2023 року.

У зв`язку з повторною неявкою відповідача та його представника в судове засідання, призначене на 04.04.2023 року, судовий розгляд було відкладено до 10.05.2023 року.

В судове засідання, призначене на 10.05.2023 року, відповідач та його представник не з`явилися. До часу та дати судового засідання до матеріалів справи надійшло клопотання представника відповідача Папазової Г.А. про перенесення судового засідання, в якому не наведено поважних причин неявки в судове засідання відповідача та його представника.

Позивачка, згідно із заявою від 10.05.2023 року, просила розглянути справу за її відсутності, проти винесення заочного рішення по справі не заперечувала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, причини неявки до відома суду не доведені, про дату, час і місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Крім того, суд також бере до уваги те, що 11.06.2021 року на адресу суду надходили пояснення (від 08.06.2021 року) по справі від третьої особи - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким третя особа просила суд здійснювати розгляд даної справи за відсутності її представника. В подальшому, 07.09.2021 року та 15.02.2023 року на адресу суду також надходили листи від 06.09.2021 року та 03.02.2023 року, відповідно, від іншої третьої особи - приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевської Ії Зігмундівни, яким така третя особа також просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, проти позову не заперечувала.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення)

Таким чином, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-282 ЦПК Українивважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно зі ст. 247 ЦПК Україниу разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, КЦС ВС у Постанові від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) роз`яснив, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбаченостаттею 1217 ЦК України.

Відповідно достатті 1297 ЦК Україниспадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2019 року спадкодавиця ОСОБА_4 на випадок своєї смерті вчинила заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васьківською В.С.(нотаріальний бланк НОВ 258904, номер в реєстрі нотаріальних дій 1135), на ім`я позивачки ОСОБА_1 . Відповідно до заповіту, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження щодо заповіту позивачці ОСОБА_1 /3 (одна третя) частки земельної ділянки площею 0,3352 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Холодницькою В.О. 30.12.2008 року за реєстровим № 2-3302.

В матеріалах справи міститься витяг (№ 57955968 від 17.10.2019 року) про реєстрацію в Спадковому реєстрі вказаного заповіту.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, у зв`язку з чим 27.05.2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевською І.З. було відкрито спадкову справу № 01/2020. 03.06.2020 року ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву, відповідно до якої вона прийняла спадщину за заповітом, вчиненим ОСОБА_4 . Вказані обставини, серед іншого, підтверджуються матеріалами спадкової справи, які були направлені до суду третьою особою - приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевською Ією Зігмундівною та приєднані до матеріалів судової справи.

Як вбачається з доказів, які містяться в матеріалах судової справи, спадкове майно (1/3 частка земельної ділянки площею 0,3352 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ), яке було успадковане позивачкою ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного заповіту, було отримане спадкодавицею ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 .

Як підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, чоловік спадкодавиці ОСОБА_6 набув право власності на вказану земельну ділянку на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-КВ № 002133, виданого Софіївсько-Борщагівською сільською радою 21.03.2000 року на підставі рішення виконкому цієї ж сільради від 11.01.2000 року за № 9, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 1416. Вказана земельна ділянка площею 0,3352 га складається з сільськогосподарських угідь - 0,2989 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,0363 га. Цільове призначення земельної ділянки: ведення особистого підсобного господарства та під індивідуальну житлову забудову. Копія вказаного державного акта на право приватної власності на землю міститься в матеріалах справи.

Крім того, фактичні обставини щодо набуття чоловіком спадкодавиці ОСОБА_6 права власності на вказану земельну ділянку (за адресою: АДРЕСА_2 ), серед іншого, також підтверджуються листом третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.12.2020 року за № 21-10-0.332-16650/2-20 та листом третьої особи - Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 29.12.2020 року № 758, копії яких містяться в матеріалах справи.

В подальшому, після того, як ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, його дружина, ОСОБА_4 , успадкувала 1/3 (одну третю) частку вказаної земельної ділянки, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 2-3302, спадкова справа № 636 за 2008 рік), виданим 30.12.2008 року державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Холодницькою В.О. Копія відповідного свідоцтва про право на спадщину міститься в матеріалах справи.

Ч. 1 ст. 182 ЦК України (в редакції, чинній у період успадкування ОСОБА_4 1/3 частки на вказану земельну ділянку) передбачала, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції від 29 січня 2006 року), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, серед іншого, свідоцтво про право на спадщину.

Отже, незважаючи на нездійснення ОСОБА_4 за життя державної реєстрації права власності на 1/3 частку вказаної земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину від 30.12.2008 року, яке було видане ОСОБА_4 та на підставі якого нею було успадковано 1/3 частку вказаної земельної ділянки, є правовстановлюючим документом, яким посвідчується виникнення у неї права власності на вказане майно.

Таким чином, доказами, які містяться в матеріалах справи, підтверджуються фактичні обставини щодо виникнення у спадкодавиці ОСОБА_4 права власності на 1/3 (одну третю) частку земельної ділянки (за адресою: АДРЕСА_2 ), яку позивачка ОСОБА_1 в подальшому успадкувала на підставі заповіту, вчиненого спадкодавицею ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому, право власності на вказану частку земельної ділянки позивачка ОСОБА_1 не оформила, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на дане спадкове майно приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевською І.З. не видавалося.

01.02.2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевської І.З. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,3352 га.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.02.2021 року, винесеною приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевською І.З., позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану частку вказаної земельної ділянки по причині відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавиці ( ОСОБА_4 ) на майно, вказане у заповіті, та яке було б зареєстроване в установленому порядку, згідно законодавства, яке діяло на момент їх оформлення.

Дані обставини підтверджують, що в нотаріальному порядку позивачка позбавлена можливості дооформити право власності на спадкове майно.

Відповідно до абз. 3 п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно доглави 29 ЦК України.

Як вбачається зі змісту ст.392Глави29 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

Відповідно до ст. 1 Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зст. 328 ЦК Україниправо власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст.1216,1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою та третьоюстатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1статті 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ч.3статті 1296 ЦК Українивідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, дослідженими судом доказами підтверджено, що спадкове майно (1/3 частка земельної ділянки площею 0,3352 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ) належало спадкодавиці ОСОБА_4 на праві приватної власності та перейшло у власність позивачки ОСОБА_1 , як її спадкоємця за заповітом, яка у визначені чинним законодавством порядку та строк прийняла спадщину. Оскільки позивачка не має змоги в нотаріальному порядку дооформити своє право на спадкове майно (у зв`язку з тим, що спадкодавиця за життя не здійснила державну реєстрацію її права власності на таке майно), належним правовим способом захисту її законних прав, як власника спадкового майна, відповідно до п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України, є визнання за нею права власності на таке успадковане майно.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.Spain), серія A,303-A, п. 29).

За встановлених обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Щодо належного відповідача у даній справі

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Тлумаченняст. 51 ЦПК Українисвідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідно до частини четвертоїст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 року у справі № 761/49188/18 зроблено висновок, що «Відповідачами в справах про визнання права власності у порядку спадкування мають бути інші спадкоємці за заповітом або за законом, які можуть претендувати на отримання у власність спадкового майна або заявляють свої вимоги щодо спадкового майна. Вимоги про визнання права власності на спадкове майно заявляються до органу місцевого самоврядування лише в тому випадку, коли інші спадкоємці за заповітом або за законом відсутні».

В матеріалах спадкової справи № 01/2020, яку було відкрито 27.05.2020 року за фактом смерті спадкодавиці ОСОБА_4 , міститься заява від 27.05.2020 року відповідача ОСОБА_2 (син спадкодавиці), якою він заявив про прийняття ним спадщини після смерті спадкодавиці. При цьому, в матеріалах спадкової справи також наявна заява від 04.06.2020 року від третьої особи ОСОБА_3 (дочка спадкодавиці), якою вона відмовилась від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 .

Таким чином, окрім позивачки ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем щодо спадкового майна на підставі заповіту, ще одним спадкоємцем за законом щодо спадкового майна померлої ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_2 .

З огляду на наведені обставини, належним відповідачем за позовом у даній справі про визнання права власності в порядку спадкування є саме ОСОБА_2 . Отже, позивачка ОСОБА_1 правильно визначила відповідача за позовом у даній справі.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, суд, керуючись ч. 1 ст. 141 ЦПК України, покладає судові витрати щодо судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, на відповідача ОСОБА_2 .

Керуючисьст. 41 Конституції України, ст. ст.16,328, 392,1216-1218, 1220,1223,1225,1296,1297 ЦК України,Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст.5,10,12,13,76,141,223, 264,265,280-282,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ласкаржевська Ія Зігмундівна, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за заповітом (посвідченим Васьківською В.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 17.10.2019 року) після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 (одну третю) частку земельної ділянки площею 0,3352 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства та під індивідуальну житлову забудову.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати понесені нею під час розгляду справи, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 6 545 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: Андрій ВОЛЧКО