Постанова

від 01.06.2023 по справі 761/26569/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 756/8571/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8598/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Притули Н.Г., по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварторенд», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-інвест» про визнання права власності, визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили: визнати право приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним акт № 1 оцінки вартості та приймання-передачі майна, яким ОСОБА_2 передала вказану квартиру до статутного капіталу ТОВ «Кварторенд», серія та номер 7902, 7903, виданий 21 жовтня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Онищенко М.О.; визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Кварторенд», оформлене протоколом № 1 від 14 вересня 2021 року в частині формування та затвердження статутного капіталу ТОВ «Кварторенд» за рахунок вказаної квартири; визнати незаконним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Кварторенд» права власності на квартиру; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кварторенд» на квартиру від 01 листопада 2021 року, винесене приватним нотаріусом КМНО Онищенко М.О. (т. 1 а.с. 1-8, 98-108).

Разом з позовною заявою позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити державним реєстраторам будь-яких органів та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно юридичної особи - ТОВ «Кварторенд» та стосовно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті (т. 1 а.с. 44-50).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 86-88).

У грудні 2022 року позивачі подали до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просили ухвалити додаткове судове рішення в частині вирішення питання щодо заборони державним реєстраторам будь-яких органів та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів вчинять будь-які реєстраційні дії відносно юридичної особи - ТОВ «Кварторенд» та стосовно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 за наслідками розгляду їх заяви про забезпечення позову (т. 1 а.с. 97-98).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по заяві про забезпечення позову, витребування доказів, письмове опитування учасників справи як свідків - відмовлено (т. 2 а.с. 151-153).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення по заяві про забезпечення позову та ухвалити нове, яким заяву про ухвалення додаткового судового рішення по заяві про забезпечення позову задовольнити (т. 2 а.с. 166-189).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначали, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказували, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року було задоволено частково заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на спірну квартиру, проте, у резолютивній частині ухвали відсутня інформація щодо прийнятого судом рішення в частині вирішення питання про заборону державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири. Також мотивувальна частина ухвали від 01 грудня 2022 року не містить жодних посилань на підстави відмови чи прийняття судового рішення в зазначеній частині. У зв`язку з цим позивачами було подано заяву про ухвалення додаткового рішення по заяві про ухвалення додаткового рішення, проте, у задоволенні заяви було відмовлено з тих підстав, що всі вимоги позивачів про забезпечення позову були розглянуті.

Посилаючись на фактичні обставини справи наводили підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в частині необхідності заборонити державним реєстраторам будь-яких органів та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно юридичної особи - ТОВ «Кварторенд» та стосовно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті.

Звертали увагу на те, що заява про ухвалення додаткового рішення не розглядалася судом більше трьох місяців, що призвело до порушення строків її розгляду та перебування позивачів у невизначеному стані.

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази, повідомлення повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ним адресами, заяви про зміну адрес місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили (т. 2 а.с. 197-214).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Наведені обставини свідчать, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_1 , які звернулися до апеляційного суду із апеляційною скаргою, повідомлені про розгляд справи апеляційним судом і мають цікавитись рухом справи в суді апеляційної інстанції за поданою ними скаргою.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вищезазначене та положення ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.

За змістом п. 20 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови ухвалити додаткове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року переглядається апеляційним судом лише в межах відмови в ухваленні додаткового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у листопаді 2022 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили: визнати право приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним акт № 1 оцінки вартості та приймання-передачі майна, яким ОСОБА_2 передала вказану квартиру до статутного капіталу ТОВ «Кварторенд», серія та номер 7902, 7903, виданий 21 жовтня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Онищенко М.О.; визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Кварторенд», оформлене протоколом № 1 від 14 вересня 2021 року в частині формування та затвердження статутного капіталу ТОВ «Кварторенд» за рахунок вказаної квартири; визнати незаконним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Кварторенд» права власності на квартиру; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кварторенд» на квартиру від 01 листопада 2021 року, винесене приватним нотаріусом КМНО Онищенко М.О. (т. 1 а.с. 1-8, 98-108).

Разом з позовною заявою позивачі подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити державним реєстраторам будь-яких органів та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно юридичної особи - ТОВ «Кварторенд» та стосовно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті (т. 1 а.с. 44-50).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 86-88).

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги, що постановивши ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року суд не вирішив заяву про забезпечення позову в частині вимог про заборону державним реєстраторам будь-яких органів та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно юридичної особи - ТОВ «Кварторенд» та стосовно нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , виходячи з наступного.

Статтею 260 ЦПК України передбачено, що ухвала, що викладається окремим документом, складається з:

1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи;

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За змістом ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що задовольнивши заяву про забезпечення позову в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року, судом були розглянуті вимоги позивачів про забезпечення позову.

Так, судом на виконання вимог ч. 8 ст. 153 ЦПК України в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року зазначено вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Таким чином, з огляду на положення ст. 270 ЦПК України, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в прийнятті додаткового рішення, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року вирішено заяву позивачів про забезпечення позову.

Апеляційний суд відхилив посилання апелянтів на те, що в мотивувальній частині ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року не викладено жодних посилань на підстави відмови чи прийняття судового рішення в частині вирішення заяви про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, оскільки такі доводи є підставою для оскарження ухвали про забезпечення позову, що виходить за межі предмету апеляційного розгляду у цій справі.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч. 11 ст. 153 ЦПК України).

Враховуючи вказане, позивачі не позбавлені права оскаржувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2022 року про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, якщо вважають, що ухвала суду немотивована.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала щодо відмови ухвалити додаткове рішення є законною та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Інші доводи цих висновків не спростовують, тому судом апеляційної інстанції відхилені.

З огляду на положення п. 20 ч. 1 ст. 353, ст. 389 ЦПК України ухвала районного суду щодо відмови ухвалити додаткове рішення, після перегляду в апеляційному порядку касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 367, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Дата складання повного судового рішення - 02 червня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова