Рішення

від 23.05.2023 по справі 902/114/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2023 р. Cправа № 902/114/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імекс Агро"", 21000, Вінницька обл., місто Вінниця(з), вул.Келецька, будинок 51, офіс 219а, ідентифікаційний код юридичної особи 42000825

до відповідача Фермерського господарства "Щуровецьке", 23712, Вінницька обл., Гайсинський р-н, село Щурівці, вулиця Набережна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 43213671

про стягнення 302 953,29 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Сидоров П.В., згідно довіреності

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 25.01.2023 надійшла позовна заява № б/н від 25.01.2023 (вх. № 117/23 від 25.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імекс Агро"" до Фермерського господарства "Щуровецьке" про стягнення 302 953,29 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 0420/22 від 20.04.2022 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у тому числі: 250 000,00 гривень основного боргу, 47 062,52 гривень інфляційних втрат та 5 890,76 гривень 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 30.01.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/114/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.02.2023 о 10:00 год.

У судовому засіданні 28.02.2023 року суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/114/23 на 23.03.2023 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

22.03.2023 до суду від позивача надійшов супровідний лист № б/н від 22.03.2023 (вх. № 01-34/2708/23 від 22.03.2023) з додатками на виконання вимог суду.

Ухвалою від 23.03.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/114/23, призначено справу № 902/114/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 20.04.2023 об 11:00 год.

19.04.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 01-34/3734/23 від 05.04.2023) про відкладення розгляду справи.

20.04.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від (вх.№ 01-34/3786/23 від 20.04.2023 про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 20.04.2023 судом відкладено судове засідання з розгляду справи по суті у справі № 902/114/23 на 09.05.2023 о 12:00 год.

09.05.2023 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 09.05.2023 (01-34/4471/23 від 09.05.2023) про зменшення позовних вимог. У додатку до вказаної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію про сплату відповідачем 40 000,00 гривень.

У судовому засіданні 09.05.2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про залишення без розгляду заяви представника позивача про зменшення позовних вимог, долучення доказу сплати частини основного боргу доданого до заяви до матеріалів справи, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 09.05.2023 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті у справі № 902/114/23 до 23.05.2023 о 15:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

23.05.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 23.05.2023 (вх. № 01-34/4922/23 від 23.05.2023) у якому останній зазначає про визнання позову відповідачем, просить при ухваленні рішення врахувати часткову сплату відповідачем заборгованості у розмірі 40 000,00 гривень, провести судове засідання за відсутності відповідача. На підтвердження сплати 40 000,00 гривень заборгованості до клопотання додано копію платіжної інструкції № 55 від 08.05.2023 року.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 23.05.2023, яку було надіслано відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на повідомлену представником відповідача електронну адресу. Про дату час та місце наступного судового засідання 23.05.2023 року у судовому засіданні 09.05.2023 повідомлено представника відповідача під розпис.

Відзиву відповідачем до суду не надано.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України. Судом враховано також клопотання представника відповідача про проведення судового засідання за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням здійсненої відповідачем часткової сплати заборгованості.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 23.05.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імекс Агро" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до Фермерського господарства "Щуровецьке" про стягнення 302 953,29 гривень заборгованості, у тому числі: 250 000,00 гривень основного боргу, 47 062,52 гривень інфляційних втрат та 5 890,76 гривень 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 0420/22 від 20.04.2022 року в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки позивачем було здійснено поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних 27.04.2022 та 29.04.2022 на загальну суму 363 959,40 гривень.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 113 952,40 гривень.

Відповідач надіслав позивачу гарантійний лист у якому зобов`язався оплатити заборгованість до 30.10.2022 року.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості позивачем 07.11.2022 надіслано відповідачу вимогу про погашення заборгованості.

Відповідач відповіді на вимогу про погашення не надав, заборгованість не сплатив.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 302 953,29 гривень заборгованості, у тому числі: 250 000,00 гривень основного боргу, 47 062,52 гривень інфляційних втрат та 5 890,76 гривень 3% річних.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, у клопотанні від 23.05.2023 зазначив про визнання відповідачем позовних вимог, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

20 квітня 2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імекс Агро" (далі - постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Щуровецьке" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 0420/22 від 20.04.2022 (далі - договір).

За умовами пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а останній зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору вартість товару з асортименті, кількості та по цінах, які зазначено у видаткових накладних, які складаються на кожну відповідну партію товару.

Згідно пункту 2.1., 2.2. договору передача товару покупцю здійснюється постачальником окремими партіями згідно письмового або усного замовлення покупця при умові проведення останнім, попередньої оплати відповідної партії товару у повному обсязі. Датою поставки є дата отримання товару покупцем, що передбачається видатковими накладними на відповідну партію товару.

Пунктами 3.1.-3.3. договору сторони передбачили, що ціна на товар встановлюється у національній валюті України гривнях (з урахуванням податку на додану вартість) та вказується у видатковій накладній. Вартість тари, пакування та маркування товару внесена у її ціну. Загальна сума договору визначатиметься з вартості товару, що буде поставлено згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною і складаються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору покупець зобов`язаний здійснити попередню 100% оплату вартості відповідної партії товару, якщо інший порядок оплати не вказаний у специфікаціях, додатках чи додаткових угодах до цього договору.

Оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2. договору).

За умовами пункту 5.1. договору за невиконання чи неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2023 року, але у будь якому випадку до виконання всіх умов зазначених у цьому договорі.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору за період з 27.04.2022 по 29.04.2022 згідно видаткових накладних № 133 від 27.04.2022 на суму 201 264,00 гривень та № 140 від 29.04.2022 на суму 162 688,40 гривень (т. 1 а.с. 11, 13), товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 12, 14) позивач поставив відповідачу товар (Нітрофікс СР) на загальну суму 363 952,40 гривень.

Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні містять підписи уповноважених представників сторін, отримання товару згідно вказаних видаткових накладних на вказану суму відповідачем не заперечується.

Відповідачем, як вбачається із виписки банку 17.05.2022 та 05.10.2022 здійснено оплату поставленого товару на суму 113 952,40 гривень (т. 1 а.с. 15, 16).

У подальшому відповідач надіслав позивачу гарантійний лист № 114 від 09.09.2022 у якому зобов`язався оплатити заборгованість до 30.10.2022 року (т. 1 а.с. 17).

З огляду на несплату відповідачем заборгованості позивачем 07.11.2022 надіслано відповідачу вимогу про погашення заборгованості № б/н від 07.11.2022 (т. 1 а.с. 18-20), яку відповідачем залишено без належного реагування.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар за договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 302 953,29 гривень заборгованості, що складається з 250 000,00 гривень основного боргу, 47 062,52 гривень інфляційних втрат та 5 890,76 гривень 3% річних.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після звернення позивача з позовом відповідач здійснив часткове погашення суми основного боргу перед позивачем у розмірі 40 000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 55 від 08.05.2023 року на суму 40 000,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором поставки № 0420/22 від 20.04.2022 року 302 953,29 гривень заборгованості, у тому числі: 250 000,00 гривень основного боргу, 47 062,52 гривень інфляційних втрат та 5 890,76 гривень 3% річних.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар на суму 250 000,00 гривень належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки № 0420/22 від 20.04.2022 року в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 250 000,00 гривень.

Судом встановлено, що після звернення позивача з позовом, відповідачем здійснено часткове погашення суми основного боргу у розмірі 40 000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 55 від 08.05.2023 року на суму 40 000,00 гривень, що міститься у матеріалах справи.

Погашення основної суми боргу у розмірі 40 000,00 гривень також визнається сторонами у поданих суду заяві про зменшення позовних вимог та клопотанні відповідача від 23.05.2023 року.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Приймаючи до уваги подані сторонами під час розгляду справи докази сплати суми основного боргу у розмірі 40 000,00 гривень, провадження у справі в частині 40 000,00 гривень основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Водночас доказів сплати решти суми боргу у розмірі 210 000,00 гривень матеріали справи не містять.

Зобов`язання відповідача за договором щодо оплати заборгованості у сумі 210 000,00 гривень залишились не виконаними.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Приймаючи до уваги, що належними та допустимими доказами підтверджено суму основного боргу у розмірі 210 000,00 гривень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 210 000,00 гривень.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 47 062,52 гривень інфляційних втрат та 5 890,76 гривень 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд судом враховано таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку про не врахування позивачем положень статей 253-255 ЦК України, офіційно встановлених індексів інфляції за відповідні місяці у розрахунковому періоді.

Загальна сума нарахованих позивачем інфляційних втрат складає 47 062,52 гривень.

Загальна сума нарахованих позивачем 3% річних складає 5 890,76 гривень.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат становить 40 121,51 гривень.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 40 121,51 гривень, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 6 941,01 гривень слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" розрахунок 3% річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума 3% річних становить 5 881,40 гривень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 5 881,40 гривень, в іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в сумі 9,36 гривень слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи судом враховано, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової та фактичної позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів повного виконання зобов`язань за договором та/або контррозрахунку заявлених до стягнення сум, не повідомив суд про існування обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 210 000,00 гривень основного боргу, 40 121,51 гривень інфляційних втрат, 5 881,40 гривень 3% річних, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції від 23.01.2023 сплачено судовий збір у розмірі 4544,31 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином на відповідача покладаються витрати на сплату судового збору у розмірі задоволених позовних вимог з урахуванням заборгованості на дату подання позовної заяви, що забезпечує дотримання принципу балансу інтересів сторін з урахуванням приписів частини 9 статті 129 ГПК України, позаяк спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, у тому числі з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою провадження у справі закрито у зв`язку зі сплатою відповідачем частини заборгованості.

Відтак, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 440,24 гривень покладаються на відповідача, в решті такі витрати в сумі 104,06 гривень залишаються за позивачем.

При розгляді справи по суті, до закінчення судових дебатів представником позивача заявлено усне клопотання про намір подати до суду докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. З урахуванням наведеного, питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід призначити до розгляду у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 902/114/23 в частині вимог про стягнення 40 000,00 гривень основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Щуровецьке" (23712, Вінницька обл., Гайсинський р-н, село Щурівці, вулиця Набережна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 43213671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імекс Агро"" (21000, Вінницька обл., місто Вінниця(з), вул. Келецька, будинок 51, офіс 219а, ідентифікаційний код юридичної особи 42000825) 256 002,91 гривень (двісті п`ятдесят шість тисяч дві гривні, 91 копійка) заборгованості, у тому числі 210 000,00 гривень основного боргу, 40 121,51 гривень інфляційних втрат, 5 881,40 гривень 3% річних та 4 440,24 гривень (чотири тисячі чотириста сорок гривень 24 копійки) судових витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 941,01 гривень інфляційних втрат, 9,36 гривень 3% річних - відмовити.

6. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 104,06 гривень залишити за позивачем.

7. Відповідно до статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 06 червня 2023 року о 15:00 год. у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: 21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 29, (4-й поверх, зал № 9).

8. Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк п`ять днів після ухвалення рішення суду. Зобов`язати позивача у цей же строк надіслати копії вказаних доказів відповідачу у справі, докази відправлення надати суду.

9. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

10. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

11. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: позивача - imexagroua@gmail.com, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повний текст рішення складено та підписано 02 червня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 21000, Вінницька обл., місто Вінниця(з), вул.Келецька, будинок 51, офіс 219а; imexagroua@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_2

3 - відповідачу, 23712, Вінницька обл., Гайсинський р-н, село Щурівці, вулиця Набережна, будинок 6; ІНФОРМАЦІЯ_1.