Рішення

від 03.05.2023 по справі 910/2603/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2023Справа № 910/2603/22Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/2603/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ»

до Головного управління ДФС в Одеській області

та Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача- 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Зорі Про»

про стягнення 14452430,91 грн збитків

Представники учасників справи:

від позивача: Каргалик Д.М.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Пальчик В.О.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТКОМ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач-1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2) про стягнення 14452430,91 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача-1 було втрачено майно позивача, у зв`язку з чим останній зазнав збитків у розмірі 14452430,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкрито провадження у справі №910/2603/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

04.07.2022 року через відділ діловодства суду від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 проти позову заперечує та зазначає про те, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, а відтак відшкодування збитків не може бути покладено на відповідача-2. При цьому, Казначейство наголошує на тому, що, у даному випадку, підстави для відшкодування шкоди з Державного бюджету України у позивача відсутні, оскільки відшкодовувати шкоду має саме відповідач-1 як зберігач вилученого під час проведення обшуку майна та заперечує проти стягнення судових витрат з Казначейства або з Державного бюджету України, так як такі витрати необхідно покласти на державний орган, з неправомірних дій якого виник даний спір.

18.07.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служби України, в якій зазначає про те, що при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, завданої діями (бездіяльністю) державних органів співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, які здійснюють списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду, при цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, оскільки кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, а не з Державної казначейської служби України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 03.08.2022.

У судовому засіданні 03.08.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 19.08.2022.

У судовому засіданні 19.08.2022 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.09.2022.

У судовому засіданні 13.09.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорі Про» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 та відкладення підготовчого засідання у справі на 13.10.2022.

Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи предмет, підстави позову та зважаючи на те, що в межах кримінального провадження майно позивача було передано на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Зорі Про», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорі Про» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки.

12.10.2022 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо проведеної ТОВ «НІСЕ-Експертиза» товарознавчої експертизи на замовлення позивача.

Підготовче засідання, призначене на 13.10.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 призначено підготовче засідання у справі на 20.12.2022.

У судовому засіданні 20.12.2022, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 28.04.2023.

У судовому засіданні 28.04.2023 оголошено перерву до 03.05.2023.

02.05.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких позивач наголошує на тому, що у зв`язку з закриттям кримінального провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 року на підставі п.2 ч.1 статті 284 КПК України такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт вилученого у ТОВ «Інвестком» майна, застосований ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року (справа №522/9520/15-к) втрачає свою дію, тому наразі відсутні будь-які обтяження на вилучене у позивача майно, і таке майно підлягає поверненню позивачеві без звернення до слідчого судді для скасування арешту майна, накладеного вказаною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року. Відтак, оскільки відповідачем-1 майно позивача безповоротно втрачено, відновленням порушеного права позивача буде стягнення з держави суми ринкової вартості цього майна у розмірі 14452430,91 грн.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 03.05.2023 року до суду не надходило.

У судовому засіданні 03.05.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, представник відповідача-2 проти позовних вимог заперечив, просив в їх задоволенні відмовити.

В свою чергу, відповідач-1 в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце і дату судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про їх отримання.

Представник третьої особи також у судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини не явки суду не повідомляв і будь-яких клопотань не подавав, як і не скористався своїм правом на подання пояснень щодо позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З аналізу приписів частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України вбачається, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами абзацу 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення третьої особи про розгляд справи судом та про її право подати пояснення щодо позову, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду та повідомлення про дату, час та місце розгляду справи були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65091, м. Одеса, вул. Скісна, буд. 27/29.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду, які направлялися за адресою місцезнаходження третьої особи, були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, дні проставлення у поштових повідомленнях відміток «адресат відсутній за вказаною адресою», вважаються днями вручення третій особі відповідних ухвал суду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач-1 та третя особа були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу-1 був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач-1 у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 у встановлений строк не подав до суду ані відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03.05.2023 року відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 18.12.2014 року по 26.12.2014 року за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 старшим слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким A.B. було проведено обшук в приміщеннях ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» в рамках розслідування кримінального провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 року, згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 року у справі №522/24265/14-К, в результаті якого були вилучені товарно-матеріальні цінності, що належать, в тому числі, ТОВ «Інвестком».

Кримінальне провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Алькорторг» (ЄДРПОУ 37550742) та ТОВ «Глобал Партнер» (ЄДРПОУ 38568111), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.

При цьому, відомості про ухилення від сплати податків службовими особами TOB «Інвестком» (код ЄДРПОУ 31901655) до Єдиного реєстру досудових розслідувань органом досудового слідства не вносились.

За наслідком проведеного обшуку у ТОВ «Інвестком» було вилучено товарно- матеріальні цінності у кількості 46547 одиниць товару, про що слідчим 4 ВКР СУ ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким А.В. складено протокол обшуку від 18.12.2014 року (разом з описом до нього), копія якого наявна в матеріалах справи.

Вилучені товарно-матеріальні цінності ТОВ «Інвестком» знаходились на складському зберіганні у TOB «ВЕСКО ІНВЕСТ», згідно договору про надання складських логістичних послуг №211111-005 від 21.11.2011 року.

Так, відповідно до умов укладеного між ТОВ «Інвестком» (замовник) та TOB «Веско Інвест» (виконавець) договору про надання складських логістичних послуг №211111-005 від 21.11.2011 року в порядку та на умовах цього договору виконавець зобов`язався зберігати вантаж, переданий йому замовником, та повернути вантаж у схоронності замовнику, а також надавати послуги, замовлені згідно з повідомлення, а замовник зобов`язався оплачувати надані виконавцем послуги відповідно до погоджених тарифів (пункт 2.1 договору №211111-005 від 21.11.2011 року).

Виконавець надає замовнику послуги, зазначені в пункті 2.1 цього договору на території складу (пункт 3.1 договору №211111-005 від 21.11.2011 року).

Згідно з пунктом 1.1 договору №211111-005 від 21.11.2011 року (в редакції додаткової угоди №13 від 22.10.2014 року) склад - логістичні центри виконавця, що складаються із складського комплексу, закритої площадки для зберігання вантажу, стоянки для автотранспорту та прилеглої території, та знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22.

Як зазначає позивач, вилучене у ТОВ «Інвестком» майно не мало жодного відношення до кримінального провадження №32013170000000367, яке розслідувалось органом досудового слідства стосовно ТОВ «Алькорторг» (код ЄДРПОУ 37550742), ТОВ «Глобал Партнер» (ЄДРПОУ 38568111), оскільки у ТОВ «Інвестком» не було господарських взаємовідносин із зазначеними суб`єктами господарювання, а майно перебувало в приміщенні (складському комплексу), у якому здійснювався обшук, на зберіганні у TOB «Веско Інвест».

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення обшуку позивачем з метою доведення обставин того, що товар, який знаходиться у складському приміщенні за місцем обшуку за адресою м. Одеса, провулок Високий, 22, належить позивачу, отриманий ТОВ «Інвестком» від постачальників в законний спосіб та не містить слідів злочину, були надані слідчому первинні документи на такий товар.

Зокрема, листом вих.№22/12-01 від 22.12.2014 року ТОВ «Веско Інвест» повідомило старшого слідчого 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С. про те, що ТОВ «Веско Інвест» орендує складські приміщення за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 на підставі договору оренди нерухомого майна №ЦО2782 від 13.10.2014 року з ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування», при цьому товарно-матеріальні цінності, що знаходились на складі за вказаною адресою, належать третім особам у відповідності до укладених договорів з надання логістичних послуг. До вказаного листа ТОВ «Веско Інвест» було надано підтверджуючі первинні документи на 267 арк. власника майна - ТОВ «Інвестком» щодо походження товарно-матеріальних цінностей.

Додатково до вказаного листа №22/12-01 від 22.12.2014 року, ТОВ «Веско Інвест» листом №23/12-01 від 23.12.2014 року було надано старшому слідчому 4ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С. документи, які підтверджують, що товар, який знаходиться за адресою м. Одеса, провулок Високий 22, знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ «Веско Інвест» та належить третім особам. Вказаний лист було отримано ГУ ДФС в Одеській області 23.12.2014 року, про що свідчить відтиск печатки про отримання листа.

Проте, як зазначає позивач, не зважаючи на надання ТОВ «Інвестком» слідчому документів, які підтверджують походження товару, слідчим 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким А.В. було прийнято рішення про тимчасове вилучення майна.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 року, за клопотанням старшого слідчого 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С., на вилучені під час обшуку товарно-матеріальні цінності було накладено арешт у кримінальному провадженні №32013170000000367.

В подальшому, вилучені у ТОВ «Інвестком» товарно-матеріальні цінності старшим слідчим 4ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській обл. Солоницьким A.B. у кримінальному провадженні №32013170000000367 передані на відповідальне зберігання ТОВ «Зорі Про» (код ЄДРПОУ 38296908).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 20.01.2015 року у справі №522/703/15-к (слідчий суддя Капля О.І.) за наслідками розгляду заяви представників ТОВ «Інвестком» про визнання дій старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницького A.B. при проведенні обшуку 18.12.2014 року незаконними, було зобов`язано старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницького A.B. негайно повернути товарно-матеріальні цінності, які були вилучені у ТОВ «Інвестком» при проведенні обшуку за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, згідно протоколу обшуку від 18.12.2014 року.

23.01.2015 року ТОВ «Інвестком» звернулось до старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницького A.B. з вимогою про негайне виконання ухвали суду від 20.01.2015 року у справі №522/703/15-к та повернення вилученого майна. Вказана вимога отримана відповідачем-1 23.01.2015 року, про що свідчить печатка про отримання листа.

Проте, вказана вимога ТОВ «Інвестком» не була виконана ГУ ДФС в Одеській області, майно не було повернуто позивачу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 року у справі №522/3652/15-к (слідчий суддя Іванов В.В.) було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 року на майно, яке було вилучено в складських приміщеннях за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 у кримінальному провадженні №32013170000000367.

У той же час, в подальшому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року (слідчий суддя Дерус А.В.) повторно було накладено арешт на товарно-матеріальні цінності, які були вилучені зі складських приміщень за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 у кримінальному провадженні №32013170000000367 згідно з протоколом обшуку від 18-26 грудня 2014 року.

Разом з цим, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2015 року у справі №522/4794/15-к, (слідчий суддя Капля О.І.) було ухвалено передати для організації проведення оцінки та подальшої реалізації ТОВ «Зорі Про» (код ЄДРПОУ 38296908) товарно-матеріальних цінностей, що були вилучені у ТОВ «Інвестком» за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 року у справі №522/24265/14-К.

Проте, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2015 року у справі №522/4794/15-к не була виконана старшим слідчим ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С., вилучені у ТОВ «Інвестком» товарно-матеріальні цінності не були реалізовані та залишились на відповідальному зберіганні у ТОВ «Зорі Про», що підтверджується листом №141/К/15-97-03-01-04 від 12.04.2021 року ГУ ДФС в Одеській області «Про розгляд адвокатського запиту», копія якого наявна в матеріалах справи.

17.08.2015 року листом №17-08/01-2015 ТОВ «Інвестком» звернулось до ГУ ДФС в Одеській області та Прокуратури Одеської області із зверненням про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які були вилучені в ході обшуку 18-26 грудня 2014 року. У зверненні товариство просило орган досудового розслідування та процесуального керуючого у кримінальному провадженні забезпечити доступ представників товариства до інвентаризації, з метою встановлення умов зберігання майна та його цілісності.

Втім, відповідь на звернення ані від слідчого, ані від процесуального керуючого у кримінальному провадженні №32013170000000367, на адресу ТОВ «Інвестком» не надходила.

Як зазначає позивач, в період з вересня 2015 року по квітень 2021 року жодна інформація від СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області та від Прокуратури Одеської області про хід кримінального провадження №32013170000000367 та долю вилученого в ході обшуку майна на адресу ТОВ «Інвестком» не надходила.

02.04.2021 року листом №10/1-730013 Одеська обласна прокуратура повідомила ТОВ «Інвестком» про те, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження №32013170000000367 слідчими СУ ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про його закриття.

Так, постановою старшого слідчого другого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Одеській області Ільченко Б.О. від 30.09.2016 року кримінальне провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

29.06.2021 року ТОВ «Інвестком» листом №25/06/21-1 від 25.06.2021 року звернулось до ГУ ДФС в Одеській області із вимогою про повернення товарно-матеріальних цінностей, вилучених слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні №32013170000000367.

15.07.2021 року ГУ ДФС в Одеській області листом «Про розгляд вимоги» №921/10/15-97-03-01-10 повідомило про неможливість повернення ТОВ «Інвестком» вилучених товарно-матеріальних цінностей у кримінальному провадженні №32013170000000367 від 22.08.2013 року та переданих на відповідальне зберігання ТОВ «Зорі Про» у зв`язку з тим, що місцезнаходження майна ТОВ «Інвестком» невідомо, оскільки 16.05.2016 року слідчим відділом Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області було розпочато кримінальне провадження №12016160380001109 за фактом розбою та проникнення в орендоване приміщення ТОВ «Зорі Про» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України (розбій).

Таким чином, як зазначає позивач, внаслідок неповернення органом досудового розслідування вилучених товарно-матеріальних цінностей та незабезпеченням схоронності та збереження майна позивача, Головним управлінням ДФС в Одеській області було завдано ТОВ «Інвестком» матеріальну шкоду у вигляді вартості втраченого та неповернутого майна, розмір якої згідно наданого позивачем експертного висновку становить 14452430, 91 грн, що підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Позивач в обґрунтування неправомірності дій відповідача-1, які стали підставою завдання йому матеріальної шкоди у заявленому розмірі, посилається на те, що у ГУ ДФС в Одеській області не було законних підстав для вилучення та неповернення ТОВ «ІНВЕСТКОМ» товарно-матеріальних цінностей, вилучених старшим слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким А.В. в ході проведення обшуку, в період з 18.12.2014 року по 26.12.2014 року, за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 в приміщеннях ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» в рамках розслідування кримінального провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 року, згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 року у справі №522/24265/14-К, оскільки: ухвалою суду від 16.12.2014 року (про надання дозволу на проведення обшуку приміщення) дозвіл на вилучення у ТОВ «Веско Інвест» та ТОВ «Інвестком» товарно-матеріальних цінностей не надавався, а вилучене у позивача майно не мало жодного відношення до кримінального провадження №32013170000000367; ГУ ДФС в Одеській області не було виконано вимоги ухвали суду від 20.01.2015 року щодо повернення вилученого у позивача майна у кримінальному провадженні №32013170000000367; ГУ ДФС в Одеській області не було повернуто майно ТОВ «Інвестком» на виконання ухвали суду від 02.03.2015 року (про скасування арешту майна); ГУ ДФС в Одеській області не забезпечило схоронність тимчасово вилученого майна ТОВ «Інвестком», чим порушило вимоги частини 4 статті 168 КПК України, та що є підставою для відшкодування відповідачем-1 завданих позивачу збитків; у кримінальному провадженні №32013170000000367 було прийнято процесуальне рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення (з реабілітуючих підстав), а тому відповідач-1 був зобов`язаний повернути вилучене під час обшуку майно ТОВ «Інвестком».

При цьому, позивач наголошує на тому, що оскільки ТОВ «Інвестком» була завдана матеріальна шкода неправомірними діями органу державної влади, а саме Головним управлінням ДФС в Одеській області, то така шкода підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок держави шляхом безспірного списання Державною казначейською службою коштів з державного бюджету на підставі рішення суду, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 1176 ЦК України встановлюються спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України, тобто в інших випадках заподіяння шкоди органом, що здійснює оперативну розшукову діяльність, розслідування, прокуратурою або судом, застосовуються правила частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Отже, шкода, завдана фізичній чи юридичній особі іншими незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативну - розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 та 1174 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно вимог статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

При цьому, згідно зі статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади або посадової чи службової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів та їх посадових чи службових осіб.

Суд відзначає, що на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України та статті 1174 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів та їх посадових осіб.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України та статті 1174 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У даному випадку, судом встановлено, що в період з 18.12.2014 року по 26.12.2014 року за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 старшим слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким A.B. було проведено обшук в приміщеннях ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» в рамках розслідування кримінального провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 року, згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 року у справі №522/24265/14-К, в результаті якого були виявлені, вилучені та передані на відповідальне зберігання до ТОВ «ЗОРІ ПРО» товарно-матеріальні цінності ТОВ «Інвестком» у кількості 46547 одиниць товару.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 року, за клопотанням старшого слідчого 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С., на вилучені під час обшуку товарно-матеріальні цінності було накладено арешт у кримінальному провадженні №32013170000000367.

02.03.2015 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання представника ТОВ «Інвестком» та ТОВ «ПМПлюс» та скасовано арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 року.

У той же час, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року за клопотанням старшого слідчого СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С повторно накладено арешт на вилучені під час обшуку товарно - матеріальні цінності, згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, у кримінальному провадженні №32013170000000367.

Вказана ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року про накладення арешту була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2015 року.

В подальшому, кримінальне провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 року, в межах якого на майно ТОВ «Інвестком» накладено арешт, було закрите постановою старшого слідчого другого СУ ГУ ДФС у Одеській області Ільченко Б.О. від 30.09.2016 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення) на стадії досудового слідства.

При цьому арешт, накладений на майно ТОВ «Інвестком» ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року, скасовано не було, а відтак спірне майно позивача перебуває під обтяженням, доказів зворотного суду під час розгляду даної господарської справи надано не було.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) встановлено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Норми КПК України докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Зі змісту статті 174 КПК України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Як зазначалось судом раніше, кримінальне провадження, в межах якого на майно ТОВ «ІНВЕСТКОМ» накладено арешт ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року, закрито слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Одеській області постановою від 30.09.2016 року на стадії досудового слідства, і до суду для розгляду по суті цю справу скеровано не було.

Водночас, способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Положеннями КПК України передбачено прийняття рішення про зняття арешту з майна слідчим суддею під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження лише в межах та під час здійснення провадження у кримінальній справі, або одночасно з винесенням прокурором постанови про закриття кримінального провадження.

Згідно зі статтею 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

В контексті наведеного суд звертається до правової позиції, яка сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19, відповідно до якої у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а таке кримінальне провадження закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що на слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Таким чином, питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства, у зв`язку з чим зацікавлена особа має звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування такого арешту.

Відповідно до частини 1 статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у разі скасування арешту. При цьому, згідно статті 170 КПК України арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку.

Таким чином, суд відзначає, що саме по собі закриття кримінального провадження за постановою слідчого автоматично не скасовує арешт майна, за наявності якого підстави для повернення тимчасово вилученого майна власнику або законному володільцю відсутні.

Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, а також зважаючи на те, що арешт на майно позивача був накладений в рамках кримінального провадження №32013170000000367, яке в подальшому було закрито постановою старшого слідчого другого СУ ФР ГУ ДФС у Одеській області від 30.09.2016 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, суд дійшов до висновку про те, що ТОВ «Інвестком» з метою захисту прав на майно мав попередньо звернутися до суду з позовом про звільнення спірного майна з-під арешту, накладеного відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року у справі №522/9520/15-к на вилучені під час обшуку товарно - матеріальні цінності, згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22.

Позаяк, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивач у встановленому законом порядку звертався до суду з клопотанням про скасування арешту майна або з позовом про звільнення спірного майна з-під арешту, у зв`язку з чим за наявності чинної на сьогоднішній день ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року про накладення арешту, підстави для повернення ТОВ «Інвестком» тимчасово вилученого під час обшуку майна наразі відсутні, а звернення позивача до суду з позовом про відшкодування ринкової вартості вказаного майна за рахунок держави є передчасним.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що арешт вилученого у ТОВ «Інвестком» майна, застосований ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року, втрачає свою дію у зв`язку з закриттям кримінального провадження №32013170000000367, оскільки відповідно до статей 167, 169, 170, 174 КПК України закриття кримінального провадження є лише підставою для прийняття рішення про скасування арешту майна, при цьому, арешт майна має бути скасованим повністю або частково у встановленому цим Кодексом порядку. До моменту скасування накладеного в межах кримінального провадження арешту майна, всі обмеження, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням тимчасово вилученим майном зберігаються.

Відповідно до частини 4 статті 132 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 368 КПК України питання, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження вирішується судом при ухваленні вироку за наслідками судового розгляду кримінального провадження.

Так, відповідно до статті 374 КПК України в резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з частиною 3 статті 174 КПК України аналогічні дії в частині прийняття рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження має здійснити прокурор або слідчий одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження.

Беручи до уваги те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді арешту майна в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року не визначений, його дія у встановленому КПК України порядку не припинилася, даний запобіжний захід у вигляді арешту майна, який не обмежується строком, на теперішній час діє, не змінений і не скасований, а тому правові підстави для повернення тимчасово вилученого майна були відсутні.

За таких обставин, позивачем не було доведено належними засобами доказування факт неправомірності дій відповідача-1 в частині неповернення ТОВ «Інвестком» вилученого під час обшуку спірного майна за наявності не скасованого арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року.

При цьому, суд відзначає, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності відповідної посадової особи є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб органів державної влади.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про неправомірність вилучення майна слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області під час проведення з 18.12.2014 року по 26.12.2014 року обшуку та неправомірність накладення арешту на майно, яке зберігалось на складі, за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22.

Разом з цим, позивачем не доведено та матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких можна встановити, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органами досудового слідства, його посадовими особами допущені порушення норм кримінально-процесуального права, які призвели до спричинення майнової шкоди.

Зокрема, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року, яка є чинною на даний час, про накладення арешту на майно, при розгляді справи №522/9520/15-к судом було встановлено, що 30.12.2014 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси було накладено арешт на вилучені товарно-матеріальні цінності за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 22, згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року.

23.01.2015 року на адресу СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області надійшла ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2015 року, в якій зобов`язано слідчого повернути майно, вилучене в ході обшуку 18-26 грудня 2014 року, у зв`язку з не накладенням арешту.

28.01.2015 року слідчим на підставі статті 380 КПК України направлено до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси заяву про роз`яснення рішення суду в частині його виконання з урахуванням наявності не скасованого рішення (ухвали) слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 року про накладення арешту на вилучені товарно-матеріальні цінності за адресою; м. Одеса, пров. Високий, 22, згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року.

05.02.2015 року слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси винесена ухвала (роз`яснення) в який зазначено, що виконати ухвалу від 20.01.2015 року неможливо у зв`язку з існуючим арештом на вилучене майно та зазначено, що майно є безхазяйним та контрафактним.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 задоволено клопотання представника ТОВ «Інвестком» та ТОВ «ПМПлюс» Панова B.C. та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 року.

При цьому, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 року рішення про визнання цього майна речовими доказами не скасовано та не зобов`язано слідчого повернути це майно будь-кому.

Проведеним досудовим розслідуванням встановити власника вилучених за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 22, речових доказів, не виявилось можливим у зв`язку з чим 10.03.2015 року направлено клопотання про передачу речових доказів для реалізації, погодженого з прокурором відділу Прокуратури Одеської області до Приморського районного суду м. Одеси.

Окрім того, у вказаній ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року судом зазначено про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що товарно-матеріальні цінності, які виявлені на зберіганні в орендованих ТОВ «Веско Інвест» складських приміщеннях за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 22, були ввезені на територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, тобто контрабандним шляхом; а також частина цих ТМЦ була виготовлена не на відповідних заводах-виробниках, тобто є контрафактною продукцією, у зв`язку з чим не можливо встановити їх законного власника.

Наведеним вище спростовуються доводи позивача про те, що ГУ ДФС в Одеській області протиправно та незаконно не було виконано вимоги ухвали суду від 20.01.2015 року щодо повернення вилученого у позивача майна, а також що ГУ ДФС в Одеській області неправомірно відмовляє в поверненні майна ТОВ «Інвестком» на виконання ухвали суду від 02.03.2015 року про скасування арешту майна.

Відтак, з урахуванням раніше викладених висновків суду щодо відсутності підстав для повернення відповідачем-1 вилученого під час обшуку майна за наявності чинного на час розгляду даної справи арешту цього майна, накладеного згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 року, звернення позивача з даним позовом, за висновком суду, є передчасним, позаяк обов`язок відповідача-1 щодо негайного повернення вилученого під час обшуку спірного майна ТОВ «Інвестком» виникає у разі прийняття судом відповідного рішення про скасування арешту майна. Проте позивач з відповідним клопотанням про скасування арешту майна до суду не звертався.

Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути 14452430,91 грн. як збитки, посилаючись на відповідні норми закону, а тому предметом доказування у даній справі є, в тому числі, розмір завданої позивачу шкоди у заявленій до стягнення сумі.

В якості доказу на підтвердження розміру завданої ТОВ «Інвестком» матеріальної шкоди (збитку), позивач надав суду Висновок експерта №006 від 29.12.2021 року, складений судовим експертом Стецик Ю.М. за наслідками проведення товарознавчої експертизи з визначення ринкової вартості вилученого у позивача товару.

Вказана експертиза проводилась TOB «НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА» на замовлення ТОВ «ІНВЕСТКОМ».

Так, відповідно до Висновку експерта №006 від 29.12.2021 року, експертом зроблено наступні висновки: ринкова вартість товару (станом на день вилучення товарно - матеріальних цінностей) згідно переліку, що додається, який було вилучено Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у ТОВ «Інвестком» (код ЄДРПОУ 31901655), згідно протоколу обшуку від 18.12.2014 року, за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, у кримінальному провадженні №32013170000000367 від 22.08.2013 року, на підставі ухвали слідчого судді Кушніренко Ю.С. Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 року у справі №522/24265/14-К, виходячи з представлених документів та вихідних даних стосовно вищенаведеного товару, складала: 4802162,00 грн (чотири мільйони вісімсот дві тисячі сто шістдесят дві грн. 00 коп.); ринкова вартість товару (станом на день проведення експертизи) згідно переліку, що додається, який було вилучено Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у ТОВ «Інвестком» (код ЄДРПОУ 31901655), згідно протоколу обшуку від 18.12.2014 року, за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, у кримінальному провадженні №32013170000000367 від 22.08.2013 року, на підставі ухвали слідчого судді Кушніренко Ю.С. Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 року у справі №522/24265/14-К, виходячи з представлених документів та вихідних даних стосовно вищенаведеного товару, складає: 14452430,91 грн. (чотирнадцять мільйонів чотириста п`ятдесят дві тисячі чотириста тридцять грн. 91 коп.).

У наданому позивачем Висновку експерта №006 від 29.12.2021 року зазначено про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 КК України, що засвідчено підписом судового експерта Стецик Ю.М.

Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд відзначає, що експертний висновок має відповідати вимогам, визначеним у статті 98 Господарського процесуального кодексу України, та оцінюватися з урахуванням вимог статті 104 цього Кодексу

У відповідності до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

При цьому, згідно з частиною 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

В свою чергу, проведення експертизи на замовлення учасників справи регламентовано статтею 101 ГПК України, згідно з якою учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (частина 5 статті 101 ГПК України).

Отже, відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як і відсутність вказівки про те, що він підготовлений для суду, тягне за собою неналежність експертного висновку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/1029/18.

Разом з цим, ознайомившись зі змістом Висновку експерта №006 від 29.12.2021 року, суд зауважує, що у ньому не зазначено про те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Таким чином, з урахуванням приписів частини 5 статті 101 ГПК України та статті 77 ГПК України суд дійшов висновку про те, що наданий позивачем висновок експерта є недопустимим доказом, а тому господарський суд не приймає до розгляду наданий позивачем Висновок експерта №006 від 29.12.2021 року, який складений TOB «НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА» на замовлення позивача.

Враховуючи те, що наданий позивачем висновок експерта не є належним та допустимим доказом, суд зауважує, що позивачем не доведено розмір матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок вилучення та неповернення відповідачем-1 товарно-матеріальних цінностей, згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Під час розгляду даної справи позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій (бездіяльності) посадових осіб відповідача-1, наявності причинного зв`язку між шкодою та такими діяннями, а також належних доказів на підтвердження розміру завданих збитків.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недоведеність позивачем наявності всіх складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків на підставі статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 178, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком» до Головного управління ДФС в Одеській області та Державної казначейської служби України про стягнення 14452430,91 грн збитків відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2023.

СуддяТ.В. Васильченко