Постанова

від 24.10.2023 по справі 910/2603/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р. Справа№ 910/2603/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бондар Л.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 24.10.2023,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 (повний текст складено 02.06.2023)

у справі №910/2603/22 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп»

до 1. Головного управління ДФС в Одеській області,

2. Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зорі Про»

про стягнення 14 452 430,91 грн збитків,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестком», найменування якого під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було змінене на Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі, відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі, відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 14 452 430,91 грн збитків у зв`язку з втратою та неповерненням належного ТОВ «Інвестком» майна.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача-1 було втрачено майно позивача, у зв`язку з чим останній зазнав збитків у розмірі 14 452 430,91 грн, розмір яких встановлено висновком експерта №006 Стецика Юрія Михайловича за результатами проведення товарознавчої експертизи від 29.12.2021, яким підтверджується ринкова вартість вилученого в ході обшуку товару.

Протокольною ухвалою від 13.09.2022 суд ухвалив залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «Зорі Про» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 (далі, третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2603/22 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком» до Головного управління ДФС в Одеській області та Державної казначейської служби України про стягнення 14 452 430,91 грн збитків відмовлено.

Приймаючи назване рішення, суд встановив, що позивачем не було доведено належними засобами доказування факт неправомірності дій відповідача-1 в частині неповернення ТОВ «Інвестком» вилученого під час обшуку спірного майна за наявності не скасованого арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015.

Суд зазначив, що звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним, позаяк обов`язок відповідача-1 щодо негайного повернення вилученого під час обшуку спірного майна ТОВ «Інвестком» виникає у разі прийняття судом відповідного рішення про скасування арешту майна. Проте позивач з відповідним клопотанням про скасування арешту майна до суду не звертався.

Також за висновками суду позивачем не доведено та матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких можна встановити, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органами досудового слідства, його посадовими особами були допущені порушення норм кримінально-процесуального права, які призвели до спричинення майнової шкоди.

Стосовно розміру заявленої до стягнення шкоди, суд вказав, що наданий позивачем висновок експерта Стецика Юрія Михайловича за результатами проведення товарознавчої експертизи №006 від 29.12.2021 не є належним та допустимим доказом, оскільки в ньому у відповідності до частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України не зазначено про те, що висновок підготовлено для подання до суду, а отже позивачем не доведений розмір матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок вилучення та неповернення відповідачем-1 товарно-матеріальних цінностей згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 22.06.2023 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2603/22 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- щодо висновків суду про наявність обтяження на вилучене в ході обшуку майно ТОВ «Інвестком» згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 у справі №522/24265/14-к у кримінальному провадженні №32013170000000367 від 22.08.2013, позивач вказує, що арешт майна у кримінальному провадженні є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, метою якого є тимчасове позбавлення власника майна права на відчуження, розпорядження та/або користування таким майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Тобто, із закриттям кримінального провадження втрачається сама мета такого заходу забезпечення, визначена частиною 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України. Після закриття кримінального провадження арешт майна є нічим іншим як втручанням у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення завдань кримінального провадження. Позивач посилається на положення частини 4 статті 132 Кримінального процесуального кодексу України, яким останній було доповнено Законом України від 01.12.2022 №2810-ІХ, згідно яких захід забезпечення кримінального провадження, застосований ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 у справі №522/9520/15-к, якою було повторно накладено арешт на вилучене у позивача майно, втратив свою дію з підстав закриття 30.09.2016 кримінального провадження №32013170000000367, і станом на день прийняття судом оскаржуваного рішення в даній справі відсутні будь-які обтяження на вилучене майно позивача, а тому таке майно підлягало б поверненню законному власнику без звернення до слідчого судді для скасування арешту майна, накладеного ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 у справі №522/9520/15-к;

- посилання суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанову від 30.06.2020 у справі №727/2878/19) є помилковим, оскільки дана правова позиція була сформована та мала правову та процесуальну необхідність до внесення змін до статті 132 Кримінального процесуального кодексу України та станом на день прийняття рішення є неактуальною;

- майно позивача було безповоротно втрачено, що підтверджується листом відповідача-1 вих.№921/10/15-97-03-01-10, а отже у позивача відсутня правова та процесуальна необхідність звертатись до слідчого із клопотанням про скасування арешту майна, якого фактично не існує;

- щодо висновків суду першої інстанції про відсутність доказів неправомірності вилучення у позивача майна відповідачем-1 під час проведення обшуку з 18.12.2014 по 26.12.2014 та відсутність доказів про допущення посадовими особами порушення норм КПК України, які призвели до спричинення майнової шкоди, позивач вказав, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем письмовим доказам, а факт порушення відповідачем-1 кримінального процесуального законодавства, який призвів до спричинення матеріальної шкоди ТОВ «Інвестком» підтверджується наступним: ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2014 у справі №522/24265/14-к слідчим суддею було надано дозвіл на відшукання та вилучення документів, предметів, печаток, штампів, які можуть свідчити про вчинення злочину та мають значення джерел доказів у кримінальному провадженні, дозвіл на вилучення у ТОВ «Інвестком» товарно-матеріальних цінностей ухвалою суду не надавався; ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2015 у справі №522/703/15-к про зобов`язання старшого слідчого Солоницького А.В. повернути позивачу вилучене в ході обшуку майно не була виконана, у зв`язку з чим органом досудового розслідування було допущено протиправну бездіяльність; ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 у справі №522/3652/15-к про скасування арешту відповідачем-1 виконана не була, тобто вдруге допущено протиправну бездіяльність; відповідачем-1 не було забезпечено схоронність тимчасово вилученого майна позивача, чим порушено вимоги частини 4 статті 168 КПК України; відповідачем-1 не відшкодовано позивачу вартість втраченого органом досудового розслідування майна ТОВ «Інвестком»;

- щодо посилання суду першої інстанції на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 у справі №522/9520/15-к стосовно викладених у ній доводів про ввезення вилучених товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Інвестком» на територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, то такі ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджуються жодним доказом (зокрема, протоколом про порушення митних правил позивачем), та спростовуються наявними у справі письмовими доказами (контрактами, інвойсами, оформленими вантажними митними деклараціями), яким суд першої інстанції оцінки не надав;

- щодо висновку суду про неналежність та недопустимість як доказу висновку експерта Стецика Ю.М. у даній справі, позивач вказує, що такий висновок складено за результатами проведення товарознавчої експертизи за заявкою адвоката АО «Сол», поданий в інтересах ТОВ «Інвестком» до суду в порядку частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, з дотриманням вимог статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу», підготовлений експертом для подання до суду, що вбачається із заявки б/н від 02.12.2021, а отже отриманий адвокатом АО «Сол» Каргаликом Д.М. в законний спосіб та є допустимим доказом в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України. У протилежному випадку, не приймаючи до уваги наданий висновок, суд зобов`язаний був надати належну оцінку поданим позивачем іншим письмовим доказам, якими встановлюється та підтверджується розмір шкоди у сумі 4 802 162,00 грн (ринкова вартість товару станом на день вилучення);

- відповідачем-1 не надано суду жодних доказів на спростування позиції позивача.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

02.08.2023 відповідач-2 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 у поданому відзиві зазначає, зокрема, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, а відтак відшкодування збитків не може бути покладено на відповідача-2. При цьому, Казначейство наголошує, що станом на дату ухвалення оскарженого рішення арешт, накладений на майно позивача ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 у справі №522/9520/15-к не скасовано, тобто спірне майно позивача перебуває під обтяженням.

19.10.2023 (що підтверджується штрих-кодовим ідентифікатором на конверті) відповідач-1 направив на адресу Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було також встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня вручення даної ухвали.

Копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 була отримана відповідачем-1 24.07.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи (том 19, а.с. 55), відповідно, строк на подання відзиву для відповідача сплив 03.08.2023.

Однак, відповідач-1 направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу лише 19.10.2023, тобто із пропуском встановленого строку.

Заяв про поновлення чи продовження пропущеного процесуального строку на подачу вказаного відзиву відповідачем-1 у відповідності до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суду не подано.

З огляду на вказане, суд не приймає до розгляду відзив відповідача-1 на апеляційну скаргу.

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надала, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2603/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2603/22, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2603/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

10.07.2023 матеріали справи №910/2603/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2603/22, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 22.08.2023.

У судове засідання, призначене на 22.08.2023, з`явився представник позивача.

Представники Головного управління ДФС в Одеській області, Державної казначейської служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорі Про» до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 розгляд апеляційної скарги у зв`язку з неявкою у судове засідання представників Головного управління ДФС в Одеській області, Державної казначейської служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорі Про» відкладено на 26.09.2023.

У судове засідання, призначене на 26.09.2023, з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп».

Представники Головного управління ДФС в Одеській області, Державної казначейської служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зорі Про» до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Із наданих до суду разом із апеляційною скаргою документів, а саме виписки з ЄДРПОУ, копії протоколу №355 Загальних зборів учасників ТОВ «Інвестком» від 12.06.2023 колегією суддів встановлено факт зміни найменування позивача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (код ЄДРПОУ 31901655) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп» (код ЄДРПОУ 31901655).

Суд у судовому засіданні 26.09.2023 перейшов до розгляду апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 здійснено заміну найменування позивача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестком» (код ЄДРПОУ 31901655) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп» (код ЄДРПОУ 31901655), у справі №910/2603/22 оголошено перерву до 24.10.2023.

У судовому засіданні 24.10.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 24.10.2023 з`явився представник позивача.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу-1 та довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача-2 в системі «Електронний суд».

Водночас, копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у даній справі направлялася судом на юридичну адресу ТОВ «Зорі Про» (65091, м. Одеса, вул. Скісна, буд. 27/29), однак поштове відправлення (0411639168654) повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, ТОВ «Зорі Про» належним чином повідомлялося судом про розгляд апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності осіб, що не з`явилися.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

У період з 18.12.2014 по 26.12.2014 за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 старшим слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким A.B. було проведено обшук в приміщеннях ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» в рамках розслідування кримінального провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 року, згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 року у справі №522/24265/14-К, в результаті якого були вилучені товарно-матеріальні цінності, що належать, в тому числі, ТОВ «Інвестком».

Кримінальне провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Алькорторг» (ЄДРПОУ 37550742) та ТОВ «Глобал Партнер» (ЄДРПОУ 38568111), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.

При цьому, відомості про ухилення від сплати податків службовими особами TOB «Інвестком» (код ЄДРПОУ 31901655) до Єдиного реєстру досудових розслідувань органом досудового слідства не вносились.

За наслідком проведеного обшуку у ТОВ «Інвестком» було вилучено товарно-матеріальні цінності у кількості 46547 одиниць товару, про що слідчим 4 ВКР СУ ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким А.В. складено протокол обшуку від 18.12.2014 (разом з описом до нього), копія якого наявна в матеріалах справи.

Вилучені товарно-матеріальні цінності ТОВ «Інвестком» знаходились на складському зберіганні у TOB «Веско Інвест», згідно договору про надання складських логістичних послуг №211111-005 від 21.11.2011.

Так, відповідно до умов укладеного між ТОВ «Інвестком» (замовник) та TOB «Веско Інвест» (виконавець) договору про надання складських логістичних послуг №211111-005 від 21.11.2011 в порядку та на умовах цього договору виконавець зобов`язався зберігати вантаж, переданий йому замовником, та повернути вантаж у схоронності замовнику, а також надавати послуги, замовлені згідно з повідомленням, а замовник зобов`язався оплачувати надані виконавцем послуги відповідно до погоджених тарифів (пункт 2.1. договору №211111-005 від 21.11.2011).

Виконавець надає замовнику послуги, зазначені в пункті 2.1. цього договору на території складу (пункт 3.1 договору №211111-005 від 21.11.2011).

Згідно з пунктом 1.1. Договору №211111-005 від 21.11.2011 (в редакції додаткової угоди №13 від 22.10.2014) склад - логістичні центри виконавця, що складаються із складського комплексу, закритої площадки для зберігання вантажу, стоянки для автотранспорту та прилеглої території, та знаходиться за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22.

Як зазначає позивач, вилучене у ТОВ «Інвестком» майно не мало жодного відношення до кримінального провадження №32013170000000367, яке розслідувалось органом досудового слідства стосовно ТОВ «Алькорторг» (код ЄДРПОУ 37550742), ТОВ «Глобал Партнер» (ЄДРПОУ 38568111), оскільки у ТОВ «Інвестком» не було господарських взаємовідносин із зазначеними суб`єктами господарювання, а майно перебувало в приміщенні (складському комплексу), у якому здійснювався обшук, на зберіганні у TOB «Веско Інвест».

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення обшуку позивачем з метою доведення обставин того, що товар, який знаходиться у складському приміщенні за місцем обшуку за адресою м. Одеса, провулок Високий, 22, належить позивачу, отриманий ТОВ «Інвестком» від постачальників в законний спосіб та не містить слідів злочину, були надані слідчому первинні документи на такий товар.

Зокрема, листом вих.№22/12-01 від 22.12.2014 ТОВ «Веско Інвест» повідомило старшого слідчого 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С. про те, що ТОВ «Веско Інвест» орендує складські приміщення за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 на підставі договору оренди нерухомого майна №ЦО2782 від 13.10.2014 року з ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування», при цьому товарно-матеріальні цінності, що знаходились на складі за вказаною адресою, належать третім особам у відповідності до укладених договорів з надання логістичних послуг. До вказаного листа ТОВ «Веско Інвест» було надано підтверджуючі первинні документи на 267 арк. власника майна - ТОВ «Інвестком» щодо походження товарно-матеріальних цінностей.

Додатково до вказаного листа №22/12-01 від 22.12.2014 ТОВ «Веско Інвест» листом №23/12-01 від 23.12.2014 було надано старшому слідчому 4ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С. документи, які підтверджують, що товар, який знаходиться за адресою м. Одеса, провулок Високий 22, знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ «Веско Інвест» та належить третім особам. Вказаний лист було отримано ГУ ДФС в Одеській області 23.12.2014, про що свідчить відтиск печатки про отримання листа.

Проте, як зазначає позивач, не зважаючи на надання ТОВ «Інвестком» слідчому документів, які підтверджують походження товару, слідчим 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким А.В. було прийнято рішення про тимчасове вилучення майна.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 за клопотанням старшого слідчого 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С. на вилучені під час обшуку товарно-матеріальні цінності було накладено арешт у кримінальному провадженні №32013170000000367.

У подальшому вилучені у ТОВ «Інвестком» товарно-матеріальні цінності старшим слідчим 4ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській обл. Солоницьким A.B. у кримінальному провадженні №32013170000000367 передані на відповідальне зберігання ТОВ «Зорі Про» (код ЄДРПОУ 38296908).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 20.01.2015 у справі №522/703/15-к (слідчий суддя Капля О.І.) за наслідками розгляду заяви представників ТОВ «Інвестком» про визнання дій старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницького A.B. при проведенні обшуку 18.12.2014 незаконними, було зобов`язано старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницького A.B. негайно повернути товарно-матеріальні цінності, які були вилучені у ТОВ «Інвестком» при проведенні обшуку за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, згідно протоколу обшуку від 18.12.2014.

23.01.2015 ТОВ «Інвестком» звернулось до старшого слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницького A.B. з вимогою про негайне виконання ухвали суду від 20.01.2015 у справі №522/703/15-к та повернення вилученого майна. Вказана вимога отримана відповідачем-1 23.01.2015, про що свідчить печатка про отримання листа.

Проте, вказана вимога ТОВ «Інвестком» не була виконана ГУ ДФС в Одеській області, майно не було повернуто позивачу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 у справі №522/3652/15-к (слідчий суддя Іванов В.В.) було скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 на майно, яке було вилучено в складських приміщеннях за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 у кримінальному провадженні №32013170000000367.

У подальшому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 (слідчий суддя Дерус А.В.) повторно було накладено арешт на товарно-матеріальні цінності, які були вилучені зі складських приміщень за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 у кримінальному провадженні №32013170000000367 згідно з протоколом обшуку від 18-26 грудня 2014 року.

Разом із цим, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2015 у справі №522/4794/15-к (слідчий суддя Капля О.І.) було ухвалено передати для організації проведення оцінки та подальшої реалізації ТОВ «Зорі Про» (код ЄДРПОУ 38296908) товарно-матеріальних цінностей, що були вилучені у ТОВ «Інвестком» за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 у справі №522/24265/14-К.

Проте, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2015 у справі №522/4794/15-к не була виконана старшим слідчим ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С., вилучені у ТОВ «Інвестком» товарно-матеріальні цінності не були реалізовані та залишились на відповідальному зберіганні у ТОВ «Зорі Про», що підтверджується листом №141/К/15-97-03-01-04 від 12.04.2021 ГУ ДФС в Одеській області «Про розгляд адвокатського запиту», копія якого наявна в матеріалах справи.

17.08.2015 листом №17-08/01-2015 ТОВ «Інвестком» звернулось до ГУ ДФС в Одеській області та Прокуратури Одеської області зі зверненням про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які були вилучені в ході обшуку 18-26 грудня 2014 року. У зверненні товариство просило орган досудового розслідування та процесуального керуючого у кримінальному провадженні забезпечити доступ представників товариства до інвентаризації, з метою встановлення умов зберігання майна та його цілісності.

Однак, відповідь на звернення ані від слідчого, ані від процесуального керуючого у кримінальному провадженні №32013170000000367 на адресу ТОВ «Інвестком» не надходила.

Як зазначає позивач, у період з вересня 2015 року по квітень 2021 року жодна інформація від СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області та від Прокуратури Одеської області про хід кримінального провадження №32013170000000367 та долю вилученого в ході обшуку майна на адресу ТОВ «Інвестком» не надходила.

02.04.2021 листом №10/1-730013 Одеська обласна прокуратура повідомила ТОВ «Інвестком» про те, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження №32013170000000367 слідчими СУ ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про його закриття.

Так, постановою старшого слідчого другого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Одеській області Ільченко Б.О. від 30.09.2016 кримінальне провадження №32013170000000367 від 22.08.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

29.06.2021 ТОВ «Інвестком» листом №25/06/21-1 від 25.06.2021 звернулось до ГУ ДФС в Одеській області із вимогою про повернення товарно-матеріальних цінностей, вилучених слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні №32013170000000367.

15.07.2021 ГУ ДФС в Одеській області листом «Про розгляд вимоги» №921/10/15-97-03-01-10 повідомило про неможливість повернення ТОВ «Інвестком» вилучених товарно-матеріальних цінностей у кримінальному провадженні №32013170000000367 від 22.08.2013 та переданих на відповідальне зберігання ТОВ «Зорі Про» у зв`язку з тим, що місцезнаходження майна ТОВ «Інвестком» невідомо, оскільки 16.05.2016 слідчим відділом Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області було розпочато кримінальне провадження №12016160380001109 за фактом розбою та проникнення в орендоване приміщення ТОВ «Зорі Про» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 КК України (розбій).

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що внаслідок неповернення органом досудового розслідування вилучених товарно-матеріальних цінностей та незабезпеченням схоронності та збереження майна позивача, Головним управлінням ДФС в Одеській області було завдано ТОВ «Інвестком» матеріальну шкоду у вигляді вартості втраченого та неповернутого майна, розмір якої згідно наданого позивачем експертного висновку становить 14 452 430,91 грн, що підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Позивач в обґрунтування неправомірності дій відповідача-1, які стали підставою завдання йому матеріальної шкоди у заявленому розмірі, посилається на те, що у ГУ ДФС в Одеській області не було законних підстав для вилучення та неповернення ТОВ «Інвестком» товарно-матеріальних цінностей, вилучених старшим слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким А.В. в ході проведення обшуку, в період з 18.12.2014 по 26.12.2014, за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 в приміщеннях ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» в рамках розслідування кримінального провадження №32013170000000367 від 22.08.2013, згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 у справі №522/24265/14-К, оскільки: ухвалою суду від 16.12.2014 (про надання дозволу на проведення обшуку приміщення) дозвіл на вилучення у ТОВ «Веско Інвест» та ТОВ «Інвестком» товарно-матеріальних цінностей не надавався, а вилучене у позивача майно не мало жодного відношення до кримінального провадження №32013170000000367; ГУ ДФС в Одеській області не було виконано вимоги ухвали суду від 20.01.2015 щодо повернення вилученого у позивача майна у кримінальному провадженні №32013170000000367; ГУ ДФС в Одеській області не було повернуто майно ТОВ «Інвестком» на виконання ухвали суду від 02.03.2015 (про скасування арешту майна); ГУ ДФС в Одеській області не забезпечило схоронність тимчасово вилученого майна ТОВ «Інвестком», чим порушило вимоги частини 4 статті 168 КПК України, та що є підставою для відшкодування відповідачем-1 завданих позивачу збитків; у кримінальному провадженні №32013170000000367 було прийнято процесуальне рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (з реабілітуючих підстав), а тому відповідач-1 був зобов`язаний повернути вилучене під час обшуку майно ТОВ «Інвестком».

При цьому, позивач наголошує на тому, що оскільки ТОВ «Інвестком» була завдана матеріальна шкода неправомірними діями органу державної влади, а саме Головним управлінням ДФС в Одеській області, то така шкода підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок держави шляхом безспірного списання Державною казначейською службою коштів з державного бюджету на підставі рішення суду, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Предметом позову в даній справі є вимога про відшкодування майнової шкоди, заподіяної (завданої), як зазначає позивач, незаконними (протиправними) рішеннями, діями та бездіяльністю службових осіб Головного управління ДФС в Одеській області.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У силу положень статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілими за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з викладеного, позивач повинен належними, допустимими та достовірними доказами довести неправомірність дій державного органу/його посадової чи службової особи, факт спричинення такими діями збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у даній справі, є саме протиправність дій (бездіяльності) відповідача-1, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди позивачу, оскільки відсутність такого елемента делікту як протиправна поведінка свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Як встановлено судом, у період з 18.12.2014 по 26.12.2014 за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22 старшим слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Солоницьким A.B. було проведено обшук в приміщеннях ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» в рамках розслідування кримінального провадження №32013170000000367 від 22.08.2013, згідно ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 у справі №522/24265/14-К, в результаті якого були виявлені, вилучені та передані на відповідальне зберігання до ТОВ «Зорі Про» товарно-матеріальні цінності ТОВ «Інвестком» у кількості 46 547 одиниць товару.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 за клопотанням старшого слідчого 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С., на вилучені під час обшуку товарно-матеріальні цінності було накладено арешт у кримінальному провадженні №32013170000000367.

02.03.2015 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання представника ТОВ «Інвестком» та ТОВ «ПМПлюс» та скасовано арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014.

У той же час, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 за клопотанням старшого слідчого СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Караван С.С повторно накладено арешт на вилучені під час обшуку товарно-матеріальні цінності, згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, у кримінальному провадженні №32013170000000367.

Вказана ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 про накладення арешту була залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2015.

У подальшому кримінальне провадження №32013170000000367 від 22.08.2013, в межах якого на майно ТОВ «Інвестком» накладено арешт, було закрите постановою старшого слідчого другого СУ ГУ ДФС у Одеській області Ільченко Б.О. від 30.09.2016 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення) на стадії досудового слідства.

При цьому, як вірно встановив місцевий господарський суд, арешт, накладений на майно ТОВ «Інвестком» ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015, скасовано не було, а отже спірне майно позивача перебуває під обтяженням, доказів зворотного ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

Статтею 131 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Норми Кримінального процесуального кодексу України докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі статтею 170 Кримінального процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату накладення арешту 13.05.2015 та закриття 30.09.2016 кримінального провадження №32013170000000367, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Зі змісту статті 174 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Як вірно вказав суд першої інстанції, із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення.

Матеріалами справи підтверджується, що кримінальне провадження №32013170000000367, в межах якого на майно ТОВ «Інвестком» накладено арешт ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015, закрито слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Одеській області постановою від 30.09.2016 на стадії досудового слідства, і до суду для розгляду по суті цю справу скеровано не було.

Водночас, способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Положеннями Кримінального процесуального кодексу України передбачено прийняття рішення про зняття арешту з майна слідчим суддею під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження лише в межах та під час здійснення провадження у кримінальній справі, або одночасно з винесенням прокурором постанови про закриття кримінального провадження.

Натомість у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який згідно з приписами Кримінального процесуального кодексу України не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.

Згідно зі статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому в застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 закріпила правовий висновок, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року, як це було у спірних правовідносинах, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

Отже, установивши, що арешт на майно позивача накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 2012 року, колегія суддів доходить висновку про те, що питання про зняття такого арешту треба розглядати за правилами кримінального судочинства. При цьому, питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у разі скасування арешту. При цьому, згідно статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку.

Таким чином, саме по собі закриття кримінального провадження за постановою слідчого автоматично не скасовує арешт майна, за наявності якого підстави для повернення тимчасово вилученого майна власнику або законному володільцю відсутні.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на положення частини 4 статті 132 Кримінального процесуального кодексу України, якою Кодекс було доповнено згідно із Законом України №2810-IX від 01.12.2022, та відповідно до змісту якої ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки станом на момент накладення арешту та винесення постанови про закриття кримінального провадження положення частини 4 статті 132 Кримінального процесуального кодексу України щодо автоматичного скасування заходів кримінального провадження у разі закриття кримінального провадження в Кримінальному процесуальному кодексі України були відсутні, а тому в даному випадку слід виходити із вищенаведеного порядку скасування арешту, встановленого Кодексом станом на дату закриття кримінального провадження №32013170000000367.

Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що позивач у встановленому законом порядку звертався до суду з клопотанням про скасування арешту майна або з позовом про звільнення спірного майна з-під арешту, у зв`язку з чим, за наявності чинної на сьогоднішній день ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 у справі №522/9520/15-к про накладення арешту на вилучені під час обшуку товарно-матеріальні цінності, його дія не припинилася, а підстави для повернення ТОВ «Інвестком» тимчасово вилученого під час обшуку майна наразі відсутні, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними.

Отже, звернення позивача до відповідача-1 з позовом у даній справі про відшкодування ринкової вартості вказаного майна за рахунок держави є передчасним, адже до моменту скасування накладеного в межах кримінального провадження арешту майна, всі обмеження, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням тимчасово вилученим майном зберігаються.

Доводи скаржника про безпідставність посилання суду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19, судом відхиляються, адже до спірних правовідносин якраз і підлягають застосуванню норми Кримінального процесуального кодексу України, чинні станом на дату накладення арешту та закриття кримінального провадження №32013170000000367.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено належними засобами доказування факт неправомірності дій відповідача-1 в частині неповернення ТОВ «Інвестком» вилученого під час обшуку спірного майна за наявності не скасованого арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 у справі №522/9520/15-к.

Така обставина, за висновками суду апеляційної інстанції, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «Інвестком» про стягнення шкоди в даній справі.

Колегія суддів враховує посилання скаржника на те, що за повідомленою йому відповідачем-1 інформацією місцезнаходження майна ТОВ «Інвестком», вилученого в ході обшуку 18.12.2014-26.12.2014, яке було передане на зберігання ТОВ «Зорі Про», невідоме й наразі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016160380001109 за фактом розбою та проникнення в орендоване приміщення ТОВ «Зорі Про» (особа, якій таке майно було передане на відповідальне зберігання), однак така обставина сама по собі не свідчить про втрату чинності накладеного на це майно арешту, який має бути скасований у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

Поруч із зазначеним, враховуючи питання, які згідно статті 237 Господарського процесуального кодексу України повинен вирішити суд під час ухвалення рішення, а також встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів також надає оцінку іншим доводам скаржника, які, зокрема, стосуються наявності в діях відповідача-1 протиправної поведінки.

Як вірно відзначив суд першої інстанції, належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності відповідної посадової/службової особи є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб органів державної влади.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про неправомірність вилучення майна слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області під час проведення з 18.12.2014 по 26.12.2014 обшуку та неправомірність накладення арешту на майно, яке зберігалось на складі, за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22.

Так, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 про накладення арешту на майно при розгляді справи №522/9520/15-к, яка є чинною на даний час, судом було встановлено, що 30.12.2014 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси було накладено арешт на вилучені товарно-матеріальні цінності за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 22, згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року.

23.01.2015 на адресу СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області надійшла ухвала слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2015, в якій зобов`язано слідчого повернути майно, вилучене в ході обшуку 18-26 грудня 2014 року, у зв`язку з не накладенням арешту.

28.01.2015 слідчим на підставі статті 380 КПК України направлено до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси заяву про роз`яснення рішення суду в частині його виконання з урахуванням наявності не скасованого рішення (ухвали) слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014 про накладення арешту на вилучені товарно-матеріальні цінності за адресою; м. Одеса, пров. Високий, 22, згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року.

05.02.2015 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси винесена ухвала (роз`яснення), в якій зазначено, що виконати ухвалу від 20.01.2015 неможливо у зв`язку з існуючим арештом на вилучене майно та зазначено, що майно є безхазяйним та контрафактним.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 задоволено клопотання представника ТОВ «Інвестком» та ТОВ «ПМПлюс» Панова B.C. та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.12.2014.

При цьому, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2015 рішення про визнання цього майна речовими доказами не скасовано та не зобов`язано слідчого повернути це майно будь-кому.

Проведеним досудовим розслідуванням встановити власника вилучених за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 22, речових доказів, не виявилось можливим у зв`язку з чим 10.03.2015 направлено клопотання про передачу речових доказів для реалізації, погодженого з прокурором відділу Прокуратури Одеської області до Приморського районного суду м. Одеси.

Окрім того, у вказаній ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 судом зазначено про те, що є обґрунтовані підстави вважати, що товарно-матеріальні цінності, які виявлені на зберіганні в орендованих ТОВ «Веско Інвест» складських приміщеннях за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 22, були ввезені на територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, тобто контрабандним шляхом; а також частина цих ТМЦ була виготовлена не на відповідних заводах-виробниках, тобто є контрафактною продукцією, у зв`язку з чим не можливо встановити їх законного власника.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.06.2015 у справі №522/9520/15-к апеляційну скаргу представника ТОВ «Інвестком» та ТОВ «ПМПлюс» залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 залишено без змін.

Залишаючи без змін названу ухвалу, суд апеляційної інстанції у справі №522/9520/15-к зазначив, що «Слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що є обґрунтовані підстави вважати, що товарно-матеріальні цінності, які викладені на зберіганні в орендованих ТОВ «Веско Інвест» складських приміщеннях за адресою: м. Одеса, пров. Високий, 22, були ввезені на територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, тобто контрабандним шляхом; а також частина цих ТМЦ була виготовлена не на відповідних заводах-виробниках, тобто є контрафактною продукцією, у зв`язку з чим не можливо встановити їх законного власника.».

Наведеним вище у сукупності спростовуються доводи позивача про те, що ГУ ДФС в Одеській області протиправно та незаконно не було виконано вимоги ухвали суду від 20.01.2015 щодо повернення вилученого у позивача майна (враховуючи ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2015 про роз`яснення ухвали від 20.01.2015), а також, що ГУ ДФС в Одеській області неправомірно відмовляє в поверненні майна ТОВ «Інвестком» на виконання ухвали суду від 02.03.2015 про скасування арешту майна.

Посилання скаржника на те, що висловлені в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015 доводи про ввезення вилучених товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Інвестком» на територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджуються жодним доказом (зокрема, протоколом про порушення митних правил позивачем), та спростовуються наявними у справі письмовими доказами (контрактами, інвойсами, оформленими вантажними митними деклараціями), судом до уваги не приймаються, оскільки господарський суд не має права надавати оцінку рішенням суду іншої юрисдикції на дотримання ними процесуальних норм, так само, як і не має права переоцінювати встановлену компетентним судом обставину необхідності накладеного арешту.

Отже, з урахуванням раніше викладених висновків суду щодо відсутності підстав для повернення відповідачем-1 вилученого під час обшуку майна за наявності чинного на час розгляду даної справи арешту цього майна, накладеного згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 13.05.2015, звернення позивача з даним позовом, за висновком суду, є передчасним, позаяк обов`язок відповідача-1 щодо негайного повернення вилученого під час обшуку спірного майна ТОВ «Інвестком» виникає у разі прийняття судом відповідного рішення про скасування арешту майна. Проте позивач з відповідним клопотанням про скасування арешту майна до суду не звертався.

До предмету доказування у справах про стягнення збитків входить також питання щодо розміру завданої шкоди.

У даній справі позивач просить суд стягнути 14 452 430,91 грн збитків і в якості доказу на підтвердження розміру завданої ТОВ «Інвестком» матеріальної шкоди (збитку) надає суду Висновок експерта №006 від 29.12.2021, складений судовим експертом Стециком Ю.М. за наслідками проведення товарознавчої експертизи з визначення ринкової вартості вилученого у позивача товару.

Вказана експертиза, як вбачається із матеріалів справи, проводилась TOB «НІСЕ-ЕКСПЕРТИЗА» на замовлення ТОВ «Інвестком».

Відповідно до Висновку експерта №006 від 29.12.2021 ринкова вартість товару (станом на день вилучення товарно-матеріальних цінностей) згідно переліку, що додається, який було вилучено Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у ТОВ «Інвестком» (код ЄДРПОУ 31901655), згідно протоколу обшуку від 18.12.2014, за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, у кримінальному провадженні №32013170000000367 від 22.08.2013 року, на підставі ухвали слідчого судді Кушніренко Ю.С. Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 у справі №522/24265/14-К, виходячи з представлених документів та вихідних даних стосовно вищенаведеного товару, складала: 4 802 162,00 грн (чотири мільйони вісімсот дві тисячі сто шістдесят дві грн. 00 коп.); ринкова вартість товару (станом на день проведення експертизи) згідно переліку, що додається, який було вилучено Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у ТОВ «Інвестком» (код ЄДРПОУ 31901655), згідно протоколу обшуку від 18.12.2014, за адресою: м. Одеса, провулок Високий, 22, у кримінальному провадженні №32013170000000367 від 22.08.2013, на підставі ухвали слідчого судді Кушніренко Ю.С. Приморського районного суду м. Одеса від 16.12.2014 у справі №522/24265/14-К, виходячи з представлених документів та вихідних даних стосовно вищенаведеного товару, складає: 14 452 430,91 грн (чотирнадцять мільйонів чотириста п`ятдесят дві тисячі чотириста тридцять грн 91 коп.).

У наданому позивачем Висновку експерта №006 від 29.12.2021 зазначено про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 КК України, що засвідчено підписом судового експерта Стецика Ю.М.

Оцінюючи названий Висновок як доказів у справі, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає таке.

У відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд відзначає, що експертний висновок має відповідати вимогам, визначеним у статті 98 Господарського процесуального кодексу України, та оцінюватися з урахуванням вимог статті 104 цього Кодексу.

У відповідності до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

При цьому, згідно з частиною 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

У свою чергу, проведення експертизи на замовлення учасників справи регламентовано статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (частина 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відсутність попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як і відсутність вказівки про те, що він підготовлений для суду, тягне за собою неналежність експертного висновку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18.

Дослідивши наданий суду позивачем Висновок експерта №006 від 29.12.2021, суд встановив, що у ньому не зазначено про те, що висновок підготовлено для подання до суду.

При цьому, доводи апеляційної скарги позивача про те, що обставина підготовки експертом Висновку №006 від 29.12.2021 саме для подання до суду підтверджується змістом самої заявки адвоката АО «Сол» Каргалика Д.М. про проведення товарознавчої експертизи від 02.12.2021, судом відхиляються, оскільки положення частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України вимагають такого зазначення експертом у складеному ним Висновку.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наданий позивачем Висновок експерта є недопустимим доказом, а тому не може бути взятий судом до уваги, відповідно, недоведеним є розмір матеріальної шкоди, заявленої до стягнення позивачем, завданої йому внаслідок вилучення згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року, та неповернення відповідачем-1 товарно-матеріальних цінностей.

Поруч із цим, дослідження судом розміру заподіяної позивачу шкоди станом на дату вилучення у нього майна згідно протоколу обшуку від 18-26 грудня 2014 року на підставі наявних у матеріалах справи первинних документів на вилучений в ході обшуку товар, враховуючи недоведеність, за наявності не скасованого арешту на майно, протиправної поведінки у діях відповідача-1, а також те, що позивач заявляв до стягнення суму збитків саме у розмірі ринкової вартості товару станом на дату складення Висновку експерта, є недоцільним й не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в даній справі.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум Сіті Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2603/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/2603/22 залишити без змін.

Матеріали справи №910/2603/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.12.2023.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка