Рішення

від 22.05.2023 по справі 461/301/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/301/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі -

головуючого судді Мисько Х.М.

з участю: секретаря судового засідання Євтушенка В.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Бухеника І.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Регіональної філії «Львівська залізниця», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Дорожної профспілкової організації Львівської залізниці, Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення додаткової одноразової грошової допомоги,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Регіональної філії «Львівська залізниця», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Дорожної профспілкової організації Львівської залізниці, Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, в якому просить стягнути з відповідача додаткову одноразову грошову допомогу, у звязку із виходом на пенсію за віком у розмірі семи з половиною середньомісячних заробітків. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця» від 08.06.2022 року №185/ос ОСОБА_2 звільнений з 24.06.2022 року з посади заступника директора виконавчої регіональної філії з рухомого складу регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію, припинено дію трудового договору. На момент звільнення з роботи стаж роботи позивача в галузі становив 40 років 07 місяців 26 днів, що підтверджується п. ІІ Наказу Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 26.06.2022 року №354/ос. При виході на пенсію вказана додаткова допомога позитвачу виплачена не була, при зверненні щодо її виплати позивач отримав від АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» відмову у формі листа від 23.09.2022 року вих. №НЗК - ю/5013. Позивач зазначає, що 07.09.2022 року він звернувся до голови правління АТ «Укрзалізниця» та голови правління Профспілки залізничників і траснпортних будівельників України із заявою про виплату додакової одноразової грошової допомоги у звязку із виходом на пенсію. 23.09.2022 року регіональна філія «Львівська залізниця» надала відповідь позивачу, згідно якої повідомлено про відсутність підстав для виплати додактової одноразової грошової допомоги згідно п. 5.1.3 Колективного договору враховуючи, що позивач набув право на пільгову пенсію ще до звільнення з регіональної філії «Львівська залізниця» - 24.06.2022 року та до досягнення пенсійного віку (60 років), підвтердженням чого є штамп у трудовій книжці позивача про призначення пенсії Залізничним об`єднаним управлінням пенсійного фонду України у м.Львові. Позивач дійсно набув право на пенсію на пільгових умовах ще до моменту звільнення з роботи в регіональній філії «Львівська залізниця», та оформив пенсію на пільгових умовах з 21.06.2017 року. Однак, позивач після оформлення пенсії на пільгових умовах продовжував працювати в регіональній філії до досягнення віку, який дає право на оформлення пенсії за віком, та звільнився з роботи з 24.06.2022 року у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Позивач вважає, що незвільнення його з роботи на час призначення пенсії на пільгових умовах 2017 році не позбавляє його права на додаткову матеріальну допомогу, у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років. Позивач стверджує, що відповідно до п.5.1.3 Колективного договору, оскільки він вперше звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком протягом двох місяців з моменту настання цього права і не скористався цим правом раніше, то він має право на отримання і основної, і додаткової матеріальної допомоги. Зважаючи на вказані обставини, просить позов задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.01.2023 року призначено розгляд справи, в порядку спрощеного позовного провадження.

07.02.2023 року представник АТ «Укрзалізниця» скерував на адресу суду відзив на позовну заяву,в якому не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, та такими, що суперечать обставним справи, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відзив вмотивований тим, що згідно із наказами від 29.06.2021 року №268/ос, від 29.06.2021 року №582/ос та трудовим договорром від 29.06.2021 року №334-2021 року позивач ОСОБА_2 працював на посаді заступника директора виконавчого регіональної філії з рухомого складу регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та знаходився у підпорядкуванні виконавчого директора цієї філії. Відщповідач зазначає, що на підставі наказів від 08.05.2022 року №185/ос, від 20.06.2022 року №354/ос припинено дію трудового договору та звільнено позивача з 24.06.2022 року на підставі ст.39 КЗпП України та п.6.2 цього трудового договору. У зв`язку із звільненням, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, у зв`язку із виходом на пенсію в розмірі 7,5 середньомісячних заробітків згідно із п.5.1.3 Колективного договору. Представник відповідача вказує, що за результатами розгляду зазначеної заяви, відповідач згідно із відповіддю від 23.09.2022 року №НЗК-10/5013 повідомив позивача про відсутність у нього права на виплату додаткової допомоги. Підставою для відмови є факт набуття позивачем права на пільгову песнію ще до моменту звільнення на підставі наказу від 08.06.2022 року «185/ос від 20.06.2022 року №354/ос та до досягнення ним пенсійного віку (60 років). Факт набуття права на пенсію на пільгових умовах до моменту звільнення з 24.06.2022 року позивач не заперечує, вказуючи що таку пенсію ним оформлено 21.06.2017 року. Представник відповідача зазначає, що згідно із умовами трудового договору, позивач працював у регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», у зв`язку із ичм, на спірні правовідносини поширюються положення Колективного договору. Представник відповідача також зазначив, що згідно із трудовою книжкою, а також протоколом від 28.09.2022 року №5563, стаж роботи позивача в галузі станом на 14.09.2022 року складає 37 років 11 місяців 27 днів, тобто стаж роботи позивача в галузі на момент його звільнення становив менше 40 років, що свідчить про необгрунтованість визнання кількості середньомісячних заробітків на отримання яких, на думку позивача, він має право. Представник відповідача вказує, що аргументи позивача про те, що підставою для отримання додаткової допомоги є ніби - то звільнення вперше за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію є безпідставним та необгрунтованим, у зв`язку із тим, дійсною та визначальною підставою для виплати такої допомоги є виникнення у працівника права на пенсію вперше, а також фактичне звільнення його за власним бажанням протягом встановленого строку після виникнення вперше цього права. Враховуючи те, що позивач протягом двох місяців після виникнення вперше права на пенсію не звільнився та продовжував працювати, він втратив право у подальшому на виплату додаткової допомоги, зокрема при звільненні згідно із наказами від 08.06.2022 року №185/ос, від 20.06.2022 року №354/ос. У зв`язку із цим, вимоги позивача про стягнення на його користь додаткової допомоги у зв`язку із виходом на пенсію за віком є безпідставними, суперечать абзацам 2,5 п.51.3 Колективного договору та дійсним обставинам справи. Відтак, просить у задоволенні позову відмовити.

16.02.2023 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, який вмотивований тим, що п.5.1.3 Колективного договору передбачено, що у разі звільнення працівника за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, а саме: за віком, за вислугу років, за віком на пільгових умовах - на одну із пенсій, за якою передбачено зниження пенсійного віку, протягом двох місяців після виникнення вперше цього права виплачувати додаткову одноразову грошову допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті, у зв`язку із виходом на пенсію в залежності від стажу роботи в галузі. Також представник позивача стверджує, що позивач має право на одержання додаткової матеріальної домопоги відповідно до п.3.2.21 Галузевої угоди, укладеної між Державною адміністрацією залізничного траснпорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки зі змінами та доповненнями у тому числі від 28.12.2018 року, яка поширюється на всіх працівників регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», де працював позивач.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.02.2023 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Регіональної філії «Львівська залізниця» про стягнення додаткової одноразової грошової допомоги, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дорожну профспілкову організацію Львівської залізниці (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ: 02607551).

01.03.2023 року представник відповідача АТ «Укрзалізниця» скерував на адресу суду заперечення, які обгрунтовує тим, що позивач не є стороною Колективного договору та Галузевої угоди та не наділений правом його офіційного тлумачення, у зв`язку із чим, трактування положень цього договору є виключно його власним судженням. Просить позов залишити без задоволення.

22.03.2023 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подано суду посянення, в яких зазначає, що абз. 2 п.3.2.21 Галузевої угоди передбачено, що «у разі звільнення працівників за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права належить виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному траснпорті в таких розмірах: при стажі роботи в галузі: для чоловіків понад 40 років- 5 середньомісячних заробітків. Працівникам нагородженим за час роботи на залізничному траснпорті знаком «Почесному залізничнику», «Залізнична справа» трьох ступенів, яким присвоєно почесні звання «Заслужений працівник транспорту України», Заслужений енергетик України «Заслужений зв`язківець України», «Заслужений будівельник України» та інші почесні державні звання, а також тим, які нагороджені орденами, розмір додаткової допомоги підвищується на 50 відсотків». Представник позивача вказує, що положення цього пункту зумовлюють право на отримання додаткової допомоги умовою звільнення особи за власним бажанням протягом двох місяців після настання права на пенсію - безвідносно до того, що право на пенсію набуто особою вперше. Стаж роботи позивача у галузі на момент звільнення з роботи, 24.06.2022 року становив 40 років 07 місяців 26 днів, що підтверджується відповідачем у п.ІІ Наказу Регіональної філії «Львівська залізниця» від 26.06.2022 року №354/ос.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.03.2023 року залучен до участі в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Регіональної філії «Львівська залізниця», про стягнення додаткової одноразової грошової допомоги, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Професійну спілку залізничників і транспортних будівельників України (адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 15А, код ЄДРПОУ: 14277417).

03.04.2023 року Головою профспілки залізничників і транспортних будівельників України Семерунь О. на адресу суду скеровано пояснення, в яких зазначив, що право на пенсію за вислугу років настало у позивача 21.06.2017 року, однак він не звільнився з роботи протягом двох місяців після виникнення вперше права на одну із пенсій, за якою передбачено зниження пенсійного віку, відтак відсутні підстави для виплати ОСОБА_2 додаткової одноразової допомоги, згідно із абзацом другим п5.1.3 Колективного договору між адміністрацією та Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці.

13.04.2023 року Головою Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці Корольоковим А. направлено на адресу суду пояснення, з яких вбачається, що підставами для виплати додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті є стаж роботи в галузі, сумлінна праця та звільнення працівника за власним бажанням на одну із перелічених пенсій, протягом двох місяців після виникнення вперше цього права. Таким чином, факт не звільнення протягом встановленого строку на одну із зазначених в абзаці 2 пункту 5.1.3 Колективного договору пенсій, право на яку виникло впреше, має наслідком втрати працівником права надалі на виплату додаткової допомоги при звільненні з будь-яких підстав.

18.04.2023 року представниками АТ «Укрзалізниця» Галас В. та Бухеник І. Скеровано на адресу суду пояснення, в яких зазначено, що із трудової книжки, на підставі наказу від 20.06.1984 року №1074, ОСОБА_2 прийнятий на роботу помічником машиніста тепловоза локомотивного Львів - Захід. Починаючи з цієї дати:20.06.1984 року та закінчуючи датою 24.06.2022 року, загальний стаж роботи позивача складає 27 років 11 місяців і 27 днів. При цьому позивачем безпідставно включає до зазначеного стажу період навчання у Львівському технікумі залізничного траснпорту тривалістю 02 роки 07 місяців і 29 днів ( з 01.09.1979 по 29.04.1982 року), у зв`язку із тим, що цей період не охоплюється поняттям «робота», в розумінні ч.1 ст. 21 КзПП України. Посилання позивача на вказівку №130в від 10.04.1996 року стосується виконання виключно п.5.2.4 іншого колективного договору, який втратив чинність, у зв`язку із укладенням та набранням чинності з 01.01.2009 року нового Колективного договору.

Представник позивача Довгань В.І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Львівська залізниця» Бухеник І.Б. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи Дорожньої профспілкової організації у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи Профспілкової залізничників і транспортних будівельників України у судове засідання не з`явився, скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: Дорожньої профспілкової організації, Профспілкової залізничників і транспортних будівельників України на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Судом встановлено, що 29.06.2021 року між АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_2 укладено трудовий договір №334-2021.

Відповідно до п.1.1. Договору, такий укладено відповідно до ст. 23 КЗпП України та укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін в інтересах працівника та за його заявою до 29.06.2022 року. Договір не є контрактом у розумінні частини 3 ст. 21 КЗпП України.

Відповідно до п.1.3., працівник приймається на посаду заступника директора виконавчого регіональної філії з рухомого складу регіональної філії « Львівська залізниця» АТ «Укразалізниця».

26.05.2022 року ОСОБА_2 звернувся до голови правління АТ «Укрзалізниця» із заявою про звільнення його з посади за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію вперше за віком з виплатою одноразової грошової допомоги 24.06.2022 року та припинити дію Трудового договору від 29.06.2021 року №334-2021.

Наказом АТ «Укрзалізниця» №185/ос від 08.06.2022 року, звільнено ОСОБА_2 24.06.2022 року з посади заступника директора виконавчого регіональної філії з рухомого складу регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію та припинити дію трудового договору №334-2021 від 29.06.2021 року.

Наказом Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» №354/ос від 20.06.2022 року звільнено ОСОБА_2 24.06.2022 року з посади заступника директора виконавчого регіональної філії з рухомого складу регіональної філії «Львівська залізниця» за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію та припинено дію трудового договору №334-2021 від 29.06.2021 року.

07.09.2022 року ОСОБА_2 звернувся до голови правління «АТ «Укрзалізниця» Камишіна О. та голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України Семерунь О. про виплату додаткової одноразової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, у зв`язку із виходом на пенсію, в розмірі 7,5 середньомісячних заробітків(основний розмір 5 с.з. підвищений на 50 % як працівнику, нагородженому знаком «Почесний залізничник» на підставі п.5.1.3. Колективного договору залізниці.

З листа Регіональної філії «Львівська залізниця» №713К.10/5013 від 23.09.2022 року вбачається, що підтвердженням того, що позивач набув право на пільгову пенсію ще до звільнення з регіональної філії «Львівська залізниця» 24.06.2022 року та до досягнення пенсійного віку (60 років) є штамп у трудовій книжці про призначення пенсії Залізничним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова. Підстави для виплати додаткової одноразової грошової допомоги згідно з п.5.1.3 Колективного договору відсутні.

З відповіді голови Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України Семерунь О. №ЦПРОФ від 05.12.2022 року вбачається, що 24.10.2022 року прийнято рішення правління АТ «Укрзалізниця» щодо відновлення виплати одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. Тобто, якщо право виходу на пенсію наступило у період дії воєнного стану, то двохмісячний термін для визначення права на додаткову матеріальну допомогу відлічується з 24.10.2022 року. Згідно із зазначеним рішенням правління нарахування та виплата матеріальної допомоги буде проводитись в хронологічній послідовності, відповідно до її виникнення, починаючи з листопада 2022 року, згідно із затвердженим графіком погашення.

З протоколу комісії по встановленню трудового стажу для виплати надбавки за вислугу років апарату регіональної філії «Львівська залізниця» №5563 від 28.09.2022 року, вбачається, що безперервний стаж ОСОБА_2 становить 37 років 11 місяців 27 днів.

Згідно абз. 4 ч.1 ст.5 Закону України «Про оплату праці», організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про оплату праці», договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до положень ст. 10 Кодексу законів про працю України та ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів.

Статтею 18 Кодексу законів про працю України та статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Відповідно до ч. 2ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Вирішуючи спір між сторонами по суті, суд зазначає наступне.

З дослідженої в судовому засіданні позовної заяви та документів по суті справи, вбачається, що сторони здійснюють різний підхід до тлумачення п. 5.1.3 Колективного договору, яким визначено дві грошові допомоги, з різними умовами їх надання.

Предметом спору у справі є додаткова одноразова грошова допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті, порядок та умови сплати якої передбачені положенням Колективного договору між Адміністрацією і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України, уповноваженими на представництво трудовим колективом Львівської залізниці, схваленого конференцією трудового колективу 19.11.2008 року.

На підставі постанов керівництва регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та президії Дорожної профспілкової організації Львівської залізниці від 08.12.2021 року №П-4/6 від 21.12.2022 року №П-10/2 дію Колективного Договору продовжено на 2022,2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював у регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», у зв`язку із чим на спірні правовідносини поширюються положення Колективного договору.

Відповідно до п.5.1.3 колективного договору, укладеного між адміністрацією і дорпрофсожем Львівської залізниці на 2009-2012 роки (а.с.36) при звільненні працівника вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію передбачено виплату йому одноразової грошової допомоги при стажі роботи понад 10 років у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат. Ним же передбачено, що у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплату додаткової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті при стажі роботи понад 40 років у чоловіків в розмірі 5 середньомісячних заробітних плат.

Працівникам, нагородженим за час роботи на залізничному транспорті знаком «Почесному залізничнику», «Почесний залізничник», «Залізнична слава» трьох ступенів, а також тим, яким присвоєно почесні звання «Заслужений будівельник», «Заслужений зв`язківець» та інші почесні державні звання, а також тим, які нагороджені орденами, розмір додаткової одноразової грошової допомоги підвищується на 50 відсотків.

Абзацом 5 п.5.1.3.Колективного договору передбачено, що у випадку не звільнення працівника за власним бажанням у строки та на одну із пенсій,що зазначені в абзаці 2 Колективного договору, він втрачає право у подальшому на виплату йому додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю при звільненні його вперше на пенсію протягом двох місяців з дня настання у нього права на її отримання.

Таким чином п. 5.1.3 Колективного договору містить одні умови для надання одноразової грошової допомоги, та відмінні умови для надання іншого виду допомоги - додаткової одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.

Спільне тлумачення положень абзаців 2,5 п.5.1.3 Колективного договору здійснено його сторонам у спільному Роз`ясненні від 01.02.2022 року №Н-11/20.

Абзацом другим пункту 3.2.21 чинної Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 -2006 роки встановлено, що у разі звільнення за власним бажанням, у зв`язку із з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, працівникам виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті і розмірах, що залежить від стажу роботи.

Відповідно до зазначеного пункту Галузевої угоди, за працівником,який не звільнився за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію протягом двох місяців після настання права на призначення одного з зазначених видів пенсій, яке настало першим, право на виплату додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті не зберігається, незважаючи на набуття в подальшому права на інші види пенсій.

Тобто, працівник у якого настало право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років, і він не звільнився за власним бажанням протягом двох місяців з моменту виникнення такого права, втрачає право на додаткову матеріальну допомогу, зокрема, у разу набуття ним права на пенсію за віком та звільнення вперше у зв`язку із виходом на пенсію.

Відповідно до інформації, яка міститься у трудовій книжці позивача, з 17.12.20115 року по 15.10.2019 року, позивач працював на посаді заступника головного інженера регіональної філії - начальником технічної служби, з 15.10.2019 по 24.06.2020 року на посаді начальника технічної служби, з 24.06.2020 року до 23.06.2021 року та з 30.06.2021 року до 24.06.2022 року на посаді заступника директора виконавчого регіональної філії рухомого складу.

Із матеріалів справи встановлено, що у ОСОБА_2 з 21.06.2017 р. виникло право на пенсію за віком на пільгових умовах, яку ним було оформлено 21.06.207 року.

24.06.2022 року ОСОБА_2 звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Суд приходить до висновку, що виплата додаткової допомоги є результатом волевиявлення працівника, який після виникнення в нього вперше права на пенсію приймає рішення або звільнитись протягом двох місяців та отримати додаткову допомогу, або продовжувати працювати і безповоротно втратити право на неї.

Тобто, якщо у працівника вперше виникло право на пенсію за якою законодавство передбачає зниження пенсійного віку (за вислугу, за віком на пільгових умовах тощо) і працівник протягом двох місяців після виникнення цього права не звільнився на пенсію за власним бажанням, такий працівник втрачає право в подальшому на виплату йому додаткової допомоги при звільненні з будь - яких підстав.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач реалізував своє право та оформив пенсію на пільгових умовах 21.06.2017 року, і він не звільнився з роботи протягом двох місяців після виникнення вперше права на одну з пенсій, за якою передбачено зниження пенсійного віку, суд приходить до переконання про втрату ним права на отримання одноразової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 76-81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи все вищенаведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, котрі не викликають сумніву, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо клопотання представника відповідача АТ «Укрзалізниця» про порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач звернувся до АТ «Укрзалізниця» та Голови профспілки залізничників та транспортних будівельників України із запитом про виплату одноразової грошової допомоги. На вказаний запит відповідь АТ «Укрзалізниця» надана листом від 23.09.2022 року, а профспілки - листом від 05.12.2022 року.

Норми ст. 256 ЦК України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ст. 238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 рокунадано офіційне тлумачення положення ч. 2ст. 233 КЗпП України та ст.ст.1,12 Закону України «Про оплату праці»; роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Тобто, порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Оскільки додаткова грошова допомога є грошовою виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства та входить до структури заробітної плати, позовні вимоги щодо її виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач був звільнений від сплати судового збору, при зверненні до суду із вказаним позовом; судові витрати, понесені відповідачем, не заявлені.

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Регіональної філії «Львівська залізниця», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Дорожної профспілкової організації Львівської залізниці, Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення додаткової одноразової грошової допомоги - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30днів з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі -

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідачі - Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ: 40075815),

Регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ: 40081195)

Треті особи, яка не заявляють самостійниїх вимог на предмет позову:

Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України (адреса місцезнаходження: 03049, м. Київ, Полвітрофлотський проспект, 15А, код ЄДРПОУ: 14277417).

Дорожна профспілкова організація Львівської залізниці (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ: 02607551).

Суддя Х.М.Мисько