Постанова

від 10.10.2023 по справі 461/301/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/301/23 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/811/1688/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Довгань Володимира Ігоровича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року в складі судді Мисько Х.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональноїх філії «Львівська залізниця», за участю третіх осбі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці, Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення додаткової одноразової грошової допомоги, -

встановив:

У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Дорожної профспілкової організації Львівської залізниці, Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення з відповідача додаткової одноразової грошової допомоги у звязку із виходом на пенсію за віком у розмірі семи з половиною середньомісячних заробітків.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця» від 08.06.2022 року №185/ос ОСОБА_1 звільнений з 24.06.2022 з посади заступника директора виконавчої регіональної філії з рухомого складу регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію, як наслідок припинено дію трудового договору. На момент звільнення з роботи стаж позивача в галузі становив 40 років 07 місяців 26 днів, що підтверджується п. ІІ Наказу Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 26.06.2022 року №354/ос.

При виході на пенсію вказана додаткова допомога позивачу виплачена не була, при зверненні щодо її виплати позивач отримав від АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» відмову у формі листа від 23.09.2022 року вих. №НЗК ю/5013. Позивач зазначає, що 07.09.2022 він звернувся до голови правління АТ «Укрзалізниця» та голови правління Профспілки залізничників і траснпортних будівельників України із заявою про виплату додакової одноразової грошової допомоги у звязку із виходом на пенсію. 23.09.2022 регіональна філія «Львівська залізниця» надала відповідь позивачу, згідно якої повідомлено про відсутність підстав для виплати додактової одноразової грошової допомоги згідно із п. 5.1.3 Колективного договору враховуючи, що позивач набув право на пільгову пенсію ще до звільнення з регіональної філії «Львівська залізниця» 24.06.2022 та до досягнення пенсійного віку (60 років), підтвердженням чого є штамп у трудовій книжці позивача про призначення пенсії Залізничним об`єднаним управлінням пенсійного фонду України у м.Львові.

Позивач дійсно набув право на пенсію на пільгових умовах ще до моменту звільнення з роботи в регіональній філії «Львівська залізниця», оформив пенсію на пільгових умовах з 21.06.2017. Однак, після оформлення пенсії на пільгових умовах продовжував працювати в регіональній філії до досягнення віку, який дає право на оформлення пенсії за віком, та звільнився з роботи з 24.06.2022 у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Позивач вважає, що незвільнення його з роботи на час призначення пенсії на пільгових умовах у 2017 році не позбавляє його права на додаткову матеріальну допомогу. Стверджує, що відповідно до п.5.1.3 Колективного договору, оскільки він вперше звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, відтак має право на отримання основної і додаткової матеріальної допомоги, оскільки скористався цим правом раніше. Зважаючи на вказані обставини, просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональноїх філії «Львівська залізниця», за участю третіх осбі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці, Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення додаткової одноразової грошової допомоги - відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в особі якого діє адвокат Довгань В.І., вважає рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрутування вимог апеляційної скарги покликається на те, що вирішуючи спір суд невірно застосував до спірних правовідносин п. 3.2.21 Галузевої угоди та застосував п. 5.1.3 Колективного договору, який суперечить п. 3.2.21 Галузевої угоди.

За змістом зазначеного пункту Галузевої угоди, якщо працівник, досягши пенсійного віку, який дає право на пенсію за віком, на пільгових умовах або за вислугу років оформив пенсію, але при цьому не звільнився з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, то він не втрачає права на отримання матеріальної допомоги (основної і додаткової) при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Тобто, якщо працівник вперше звільняється за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком протягом двох місяців з моменту настання цього права і не скористався цим правом раніше, то такий працівник має право на одержання як освновної так і додаткової матеріальної допомоги. Таку ж позицію викладено Професійною спілкою залізничників і транспортних будівельників України в листі від 05.12.2022 №ЦПРОФ-347/09, який надано позивачу на його звернення щодо виплати додаткової матеріальної допомоги. Тобто, основним критерієм виплати додаткової матеріальної допомоги є звільнення особи вперше за власним бажанням протягом двох місяців після настання права на пенсію.

21.06.2022 позивач набув право на призначення пенсії за віком на підставі абзацу першого ст. 26 Заклону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки в цей день йому виповнилось 60 років. Вперше позивач звільнився з роботи у відповідача 24.06.2022 у зв`язку з виходом на пенсію. На момент звільнення з роботи (24.06.2022) стаж роботи позивача в галузі становив 40 років 07 місяців 26 днів, що підтверджується п. ІІ Наказу Регіональної філії «Львівська пзалізниця» АТ «Українська залізниця» від 26.06.2022 №354/ос, та довідкою про стаж на залізничному транспорті, який враховується при виплаті одноразової грошової допомоги.

Тобто, усі викладені в диспозиції п. 3.2.21 Галузевої угоди передумови для одержання додаткової матеріальної допомоги мали місце при звільненні позивача з роботи: звільнення вперше, звільнення протягом двох місяців за власним бажанням з моменту набуття права на пенсію, стаж роботи в галузі.

Натомість, суд безпідставно застосував п. 5.1.3 Колективного договору, який суперечить п. 3.2.21 Галузевої угоди та обмежує (звужує) коло суб`єктів на отримання додаткової допомоги.

Зазначає, що галузева (міжгалузева) угода є складовою частиною договірного регулювання заробітної плати. Угода встановлює для працівників галузі мінімальні і обов`язкові для врахування на подальших рівнях колективних переговорів галузеві норми в оплаті і умовах праці, пільги, трудові та соціальні гарантії. Положення угоди є обов`язковими для застосування при укладенні колективних договорів залізниць та їх структурних підрозділів, підприємств, організацій і установ залізничного транспорту і не обмежують права трудових колективів у розширенні соціальних гарантій та пільг за рахунок власних коштів та виключають право обмежувати встановлені мінімальні гарантії.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» задоволити повністю.

19 та 24 липня 2023 року від Профспілки залізничників і транспорних будівельників України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа висловила заперечення щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 . Вважає оскаржуване рішення законним, ухваленим відповідно до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права.

Зазначає, що положення Колективного договору жодним чином не суперечать умовам Галузевої угоди, а їх конкретизує. Сторонами Галузевої угоди та Колективного договору надані тлумачення спірних, на думку позивача, норм. При цьому позиції Сторін щодо права працівника на додаткову матеріальну допомогу при виході на пенсію збігаються.

Щодо посилання позивача на лист профспілки від 05.12.2022 №ЦПРОФ-347/09, то такий не є офіційним тлумаченням, а грунтується на отриманих в результаті телефонної розмови із заявником відомостях.

Позиція Профспілки щодо офіційного тлумачення та роз`яснення змісту абзацу 2 п. 3.2.21 Галузевої угоди міститься у листі від 14.03.2023 №107/04, наданому за результатами розгляду звернення регіональної філії «Львівська залізниця» та Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці від 17.02.2023 №Н-10/566.

26 липня 2023 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», в якому сторона відповідача наголосила на законності та обгрунтованості оскаржуваного рішення, при цьому зазначила про безпідставність та необгрунтованість доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення додаткової одноразової грошової допомоги, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає враховуючи таке.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач реалізував своє право та оформив пенсію на пільгових умовах 21.06.2017, і не звільнився з роботи протягом двох місяців після виникнення вперше права на одну з пенсій, за якою передбачено зниження пенсійного віку, а тому дійшов до переконання про втрату ним права на отримання додаткової одноразової грошової допомоги при звільненні.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить із такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, а відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Згідно із ст. 10 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів.

Статтею 18 КЗпП України та статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що 29.06.2021 між АТ «Укрзалізниця» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір №334-2021. За змісто п.1.1. Договору, такий укладено відповідно до ст. 23 КЗпП України на визначений строк, встановлений за погодженням сторін в інтересах працівника та за його заявою до 29.06.2022. Договір не є контрактом у розумінні частини 3 ст. 21 КЗпП України.

Відповідно до п.1.3. договору, працівник приймається на посаду заступника директора виконавчого регіональної філії з рухомого складу регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укразалізниця».

26.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до голови правління АТ «Укрзалізниця» із заявою про звільнення його з посади за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію вперше за віком з виплатою одноразової грошової допомоги 24.06.2022 та припинення дії Трудового договору від 29.06.2021 року №334-2021.

Наказом АТ «Укрзалізниця» №185/ос від 08.06.2022 звільнено ОСОБА_1 24.06.2022 з посади заступника директора виконавчого регіональної філії з рухомого складу регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію та припинено дію трудового договору №334-2021 від 29.06.2021.

Наказом Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» №354/ос від 20.06.2022 оголошено наказ АТ «Укрзалізниця» від 08.06.2022 № 185/0с, яким звільнено ОСОБА_1 24.06.2022 з посади заступника директора виконавчого регіональної філії з рухомого складу регіональної філії «Львівська залізниця» за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію та припинено дію трудового договору №334-2021 від 29.06.2021.

07.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління «АТ «Укрзалізниця» Олександра Камишина та голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України Олексія Семерунь про виплату додаткової одноразової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, у зв`язку із виходом на пенсію, в розмірі 7,5 середньомісячних заробітків (основний розмір 5 с.з. підвищений на 50 % як працівнику, нагородженому знаком «Почесний залізничник» на підставі п.5.1.3. Колективного договору залізниці).

Листом Регіональної філії «Львівська залізниця» №713К.10/5013 від 23.09.2022 позивачу вімовлено у виплаті додаткової одноразової грошової допомоги згідно з п.5.1.3 Колективного договору.

За змістом п. 5.1.3 Колективного договору між Адміністрацією і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України, уповноваженими на представництво трудовим колективом Львівської залізниці, схваленого конференцією трудового колективу 19.11.2008 року на 2009-2012 роки, дію якого продовжено до сьогодні (далі - Колективний договір), при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію встановлено виплачувати одноразову грошову допомогу залежно від стажу роботи в галузі: до 5 років - 1 середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки; більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.

У разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) впродовж двох місяців після настання цього права виплачувати додаткову одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах: при стажі роботи в галузі для чоловіків з 20 до 25 років - 1 середньомісячний заробіток; з 25 до 30 років - 2 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 - 3 середньомісячні заробітки; з 35 до 40 - 4 середньомісячні заробітки; понад 40 років - 5 середньомісячних заробітків.

Працівникам, нагородженим за час роботи на залізничному транспорті знаком «Почесному залізничнику», «Почесний залізничник», «Залізнична слава» трьох ступенів, а також тим, яким присвоєно почесні звання «Заслужений будівельник», «Заслужений зв`язківець» та інші почесні державні звання, а також тим, які нагороджені орденами, розмір додаткової одноразової грошової допомоги підвищується на 50 відсотків.

Таким чином п. 5.1.3 Колективного договору містить одні умови для надання одноразової грошової допомоги, та відмінні умови для надання іншого виду допомоги - додаткової одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію.

Щодо надання одноразової грошової допомоги, то за змістом п. 5.1.3 Колективного договору, умовами для надання одноразової грошової допомоги в розмірі 3 середньомісячні заробітки є звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, та стаж роботи в галузі більше 10 років.

Щодо додаткової одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, то за змістом п. 5.1.3 Колективного договору умовами для надання додаткової одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію є звільнення працівника за власним бажанням на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років), та сумлінна праця на залізничному транспорті. За наявності цих двох умов, впродовж двох місяців після настання цього права звільненому працівнику виплачується: при стажі роботи в галузі для чоловіків з 20 до 25 років - 1 середньомісячний заробіток; з 25 до 30 років - 2 середньомісячні заробітки; з 30 до 35 - 3 середньомісячні заробітки; з 35 до 40 - 4 середньомісячні заробітки; понад 40 років - 5 середньомісячних заробітків.

Абзацом 5 п.5.1.3.Колективного договору передбачено, що у випадку не звільнення працівника за власним бажанням у строки та на одну із пенсій, що зазначені в абзаці 2 Колективного договору, він втрачає право у подальшому на виплату йому додаткової одноразової грошової допомоги за сумлінну працю при звільненні його вперше на пенсію протягом двох місяців з дня настання у нього права на її отримання.

Спільне тлумачення та роз`яснення змісту абзаців 2,5 п.5.1.3 Колективного договору здійснено його сторонам у спільному Роз`ясненні від 01.02.2022 року №Н-11/20.

Зокрема, правова конструкція абзаців 2,5 п. 5.1.3 Колективного договору полягає в тому, що виплата додаткової допомоги є результатом волевиявлення працівника, який після виникнення в нього вперше права на пенсію вирішує або звільнитись протягом двох місяців та отримати додаткову допомогу, або продовжувати працювати і безповоротно втратити право на неї .

Позиція Профспілки залізничників і транспортних будівельників України щодо оційного тлумачення та роз`яснення змісту абзацу 2 п. 3.2.21 Галузевої угоди міститься у листі від 14.03.2023 №107/04, наданому за результатами розгляду звернення регіональної філії «Львівська залізниця» та Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці від 17.02.2023 №Н-10/566, де серед іншого зазначено, що пунктом 1.6 Галузевої угоди встановлено, що питання трудових відносин і соціального захисту працівників, які мають свою специфіку роботи, регулюються на місцях колективними договорами залізниць та їх структурних підрозділів, підприємств, організацій, установ залізничного транспорту. Тобто норма, передбачена п. 3.2.21 Галузевої угоди може бути конкретизована безпосередньо колективним договором, оскільки призначення та виплата працівникам додаткової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію здійснюється на підставі відповідних норм колективного договору.

Як встановлено судом першої інстанції, 21.06.2017 у ОСОБА_1 виникло право на пенсію за віком на пільгових умовах, яку ним оформлено 21.06.2017. Дана обставина ним не заперечувалась.

В подальшому, не звільнившись протягом двох місяців після настання права на призначення зазначеного виду пенсії, ОСОБА_1 продовжував працювати до 24.06.2022.

24.06.2022 ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (досяг 60 років), тобто після настання права передбаченого абзацом першим ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги (відповідно до ст. 7 Закону).

Статтею 9 цього Закону встановлено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Абзацом другим пункту 3.2.21 чинної Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 -2006 роки встановлено, що у разі звільнення за власним бажанням, у зв`язку із з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, працівникам виплачується додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті і розмірах, що залежить від стажу роботи.

Тобто, зазначеним абзацом Галузевої угоди, так само як і абзац 2 пункту 5.1.3 Колективного договору передбачено право на додаткову матеріальну допомогу. Умовою для виплати такої допомоги є факт звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію протягом двох місяців після настання цього права, тобто права на пенсію. Відтак, у випадку, якщо праціваник не звільнився протягом двох місяців після настання цього у нього права на пенсію, правових підстав для виплати йому додаткової допомоги немає.

Отже, працівник у якого настало право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років, і він не звільнився за власним бажанням протягом двох місяців з моменту виникнення такого права, втрачає право на додаткову матеріальну допомогу, зокрема, у разі набуття ним права на пенсію за віком та звільнення вперше у зв`язку із виходом на пенсію.

Таким чином, положення п 5.1.3 Колективного договору повністю відповідають та узгоджуються з положеннями п 3.2.21 Галузевої угоди, у звязку з чим, твердження позивача про те, що Колективний договір обмежує права позивача в частині дотримання встановлених Галузевою угодою мінімальних гарантій є безпідставним та суперечить дійсному змісту зазначених вище норм цих правочинів.

Матеріали справи не містять доказів, які б підверджували наявність суперечностей сторін Колективного договору щодо порядку застосування пунктів, які регулюють спірні правовідносини, у зв`язку з чим, порядок їх застосування є чітким та зрозумілим, як для сторони роботодавця, так і для сторони працівників. Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність суперечностей у сторін Галузевої угоди щодо порядку застосування п. 3.2.21, що свідчить про узгодженість позицій сторін соціального діалогу з цього приводу.

Позивач не є стороною Галузевої угоди та не наділений правом її офіційного (легального) тлумачення, у зв`язку з чим викладені позивачем у заявах по суті справи трактування положень цієї Галузевої угоди, а також порівняння її умов з умовами Колективного договору, є виключно його власним судженням, яке не доведене жодними засобами доказування.

З врахуванням наведеного, не заслуговують на увагу посилання позивача на лист від 05.12.2022 №ЦПРОФ-347/09, у звязку з тим, що він не є документом, який в силу п. 5.15 Галузевої угоди відображає спільну позицію сторін ОСОБА_2 угоди щодо тлумачення змісту окремих її положень, а відтак є неналежним та недопустимим доказом.

Матеріали справи не містять також доказів, які б підтверджували факт виявлення у встановленому порядку будь яких порушень, зокрема щодо невідповідності окремих положень Колективного договору вимогам Галузевої угоди , що додатково підтведжує факт недоведеності позивачем обставин, на які він посилається.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Довгань Володимира Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 10 жовтня 2023 року.

Головуючий А. В. Ніткевич

Судді С. М. Бойко

С. М. Копняк