Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/3241/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/3241/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» (вул. Ю. Фучіка, 19, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 32523248)

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04043; ідентифікаційний код 30019775)

про стягнення 2 365 200 грн,

Представники сторін:

від позивача: Герасименко Олег

від відповідача: Шляхетський Андрій

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» (далі за текстом - ТОВ «Регіон, Позивач, Виконавець) до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі за текстом - АТ «Укргазвидобування», Відповідач, Замовник) про стягнення 2 365 200 грн, які згідно доводів Позивача є безпідставно отриманими Відповідачем коштами за банківською гарантією № 203018-Г-0132 від 19.01.2022 (далі - Гарантія).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач зазначає, що між ним та Відповідачем укладено Договір на надання послуг з ремонту і газових свердловин на родовищах АТ «Укргазвидобування» № УГВ551/13-22 від 26.01.2022 (далі за текстом - Договір), в забезпечення виконання якого АТ «Банк Січ» видано Гарантію на суму, що не перевищує 2 365 200 грн.

Згідно доводів Позивача, із наданого АТ «Банк Січ» листа, йому стало відомо про те, що Відповідачем направлено банку вимогу по Гарантії про сплату 2 365 200 грн з огляду на порушення Позивачем умов Договору - невиконання пункту 12.2.8. в частині прострочення граничного строку виконання робіт.

Так, Банк повідомив Позивача про те, що вказані кошти за Гарантією Відповідачу сплачено, у зв`язку з чим АТ «Банк Січ» вимагав у Позивача сплатити кошти в розмірі 2 365 200 грн в порядку регресу.

Відтак, Позивач вказує, що Відповідачем безпідставно стягнуто кошти за Гарантією, оскільки Відповідач, зловживаючи безумовністю Гарантії, приховав від гаранта той факт, що несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором зумовлено настанням форс-мажорних обставин, про які Відповідачу було відомо.

Також в обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на існування форс-мажорних обставин та зазначає, що описані ним в позові обставини є підставою для звільнення від відповідальності.

При обґрунтуванні правової підстави позову Позивач посилається, в тому числі, на положення статті 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

У поданій відповіді на відзив Позивач додатково описує та обґрунтовує поважність причин виконання робіт поза межами визначеного Договором строку, що в свою чергу відбулося поза межами волі Позивача.

Крім того, Позивач в позовній заяві посилається на судову практику Верховного Суду у справах № 910/1798/20, 910/3414/19, 906/192/18 та № 910/13503/19 та стверджує про необхідність задоволення позову.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позову та зазначає про безпідставне порушення Позивачем умов Договору в частині строку виконання робіт.

При цьому Відповідач заперечує пов`язаність форс-мажорних обставин та поважність порушення Позивачем умов Договору, у зв`язку з чим виплата коштів банком за Гарантією є правомірною.

Також Відповідач стверджує, що набуття ним коштів відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства у зв`язку із настанням гарантійного випадку, тобто за наявністю правової підстави, що відповідно виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України.

В запереченнях на відповідь на відзив Відповідач звертає увагу суду на порядок подачі Позивачем доказів (разом з відповіддю на відзив), а також додатково обґрунтовує факт порушення Позивачем умов Договору без поважних на те причин.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 27.03.2023.

24.03.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Підготовче засідання 27.03.2023 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Пукаса А.Ю. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 30.03.2023 підготовче засідання призначено на 10.04.2023.

У підготовчому засіданні 10.04.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження у відповідності до положень частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) та оголошено перерву до 08.05.2023. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання.

12.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

17.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 08.05.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.05.2023.

У судовому засіданні 15.05.2023 судом оголошено перерву до 29.05.2023.

У судовому засіданні 29.05.2023 представник Позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, які просив суд задовольнити.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову та просив суд відмовити.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 29.05.2023 відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26.01.2022 між ТОВ «Регіон» та АТ «Укргазвидобування» за наслідками переговорної процедури закупівлі укладено Договір, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується на свій ризик надати послуги з капітального ремонту та освоєння нафтових та газових свердловин на родовищах Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити якісно надані послуги на умовах, передбачених Договором (пункт 2.1. Договору).

В забезпечення виконання Договору АТ «Банк Січ» (далі за текстом - Банк, Гарант) 19.01.2022 видано Гарантію, згідно з якою Гарант безвідклично, безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити Бенефіціару (Відповідачу) на його вимогу будь-яку суму вказану у вимозі Бенефіціара, що не перевищує 2 365 200 грн., не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом (Позивачем) зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

Гарантія є безвідкличною та діє до 15.04.2023.

Так, Відповідач звернувся до АТ «Банк Січ» з вимогою від 26.05.2022 № 44.2.2-011-1796 по банківській гарантії від 19.01.2022 № 203018-Г-0132, в якій зазначив, що Позивачем не виконано пункт 12.2.8. Договору чим допущено прострочення граничного строку виконання робіт (25.02.2022), а відтак існує підстава для виплати Гарантом суми в розмірі 2 365 200 грн.

06.06.2022 вказані кошти сплачено АТ «Банк Січ» на користь Відповідача, що також вбачається із виписки по рахунку Відповідача від 06.06.2022 та не заперечується сторонами.

Крім того, факт перерахування Гарантом коштів Відповідачу вбачається із листа вих. № 790/07 від 09.06.2022 АТ «Банк Січ», в якому зазначено, що вказані кошти сплачено Відповідачу за рахунок кредиту, наданого ТОВ «Регіон» з нарахуванням процентів користування кредитними коштами.

Згідно листа Банку від 06.06.2022 № 779/ Гарант звернувся до Позивача з вимогою про необхідність відшкодування коштів в розмірі 2 365 200 грн. в порядку регресу, що сплачені на користь Бенефіціара згідно вимоги.

Відповідно до пункту 5 Договору про надання банківської гарантії № 203018-Г-0132 від 19.01.2022 Принципал зобов`язаний протягом наступного робочого дня за днем сплати Банком коштів на вимогу Бенефіціара повністю відшкодувати Банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати Банку на підставі регресної вимоги Банку до Принципала.

У випадку якщо Принципал не відшкодує Банку сплачені ним кошти на підставі вимоги Бенефіціара, за Гарантією протягом наступного робочого дня, то Банк суму такої заборгованості починаючи з наступного дня обліковує як кредит наданий Принципалу на визначених даним пунктом умовах.

Як вбачається з позовної заяви Позивач вважає сплату таких коштів Банком на користь Відповідача безпідставним, оскільки порушення умов Договору обумовлено наступним:

- відповідачем не забезпечено готовність майданчика свердловини № 75 Яблунівського НГКР, що призвело до неможливості Позивача здійснити мобілізацію верстату та обладнання за Договором;

- існування обставин непереборної сили (знаходження обладнання в районі ведення військових дій, запровадженні комендантські обмеження), які унеможливили здійснити мобілізацію верстату за Договором та виконати роботи на свердловині № 5 Розпашнівського НГКР.

Позивач стверджує про відсутність з його боку порушень умов Договором, в тому числі і пункту 12.2.8, що виключає настання гарантійного випадку та вказує на безпідставність вимоги Відповідача до Гаранта, у зв`язку з чим сплачені Банком кошти набуті Відповідачем безпідставно та підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України.

Заперечення Відповідача фактично ґрунтуються на тому, що Позивачем не надано Відповідачу детальний план мобілізації щодо порядку і строків/термінів доставки підйомного верстату, витратних матеріалів, обладнання, бурильного та всього необхідного інструменту у зв`язку з чим не проведено мобілізацію у визначені Договором строки згідно пункту 12.2.8. - до 25.02.2022.

Зазначене вище, на переконання Відповідача, свідчить про настання гарантійного випадку через порушення Позивачем договірного зобов`язання, а відтак звернення Відповідача до Банку з вимогою та подальша виплата останнім коштів на виконання Гарантії є правомірним.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно із статтями 509, 526 ЦК України, статтями 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд зазначає, що останній за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

Відповідно до частини 1 статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, так як законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.

При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).

Суд вказує, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов`язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов`язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов`язання.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, зобов`язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає після порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред`явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов`язання.

Зі змісту наведених положень законодавства слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умов порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статей 560, 563, 565 ЦК України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, Гарантом виконано свій обов`язок та сплачено за Гарантією Відповідачу кошти в розмірі 2 365 200 грн., а відтак Банк погодився з вимогою Відповідача від 26.05.2022 № 44.2.2-011-1796 та відповідно визнав існування у нього відповідальності в цій частині.

Враховуючи нормативно-правове обґрунтування Позивача суд вказує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

З аналізу статті 1212 ЦК України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Аналогічні висновки наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, на які посилається скаржник.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

З огляду на викладене, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати Позивачем коштів в розмірі суми заявленої до стягнення на користь АТ «Банк Січ» в порядку регресу, що також неодноразово зазначалося сторонами під час судових засідань під технічний запис, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 2 365 200 грн є передчасною, оскільки станом на момент звернення до суду з даним позовом Позивач не є особою яка понесла реальні та фактичні витрати та відповідно не є потерпілою особою, як це визначено статтею 1212 ЦК України.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Гарантія, тобто правова підстава, на підставі якої Відповідач набув спірні кошти в установленому порядку визнана недійсною.

Додатково суд вважає за доцільне звернути увагу, що у випадку задоволення позову Позивач набуде право на стягнення грошових коштів, при тому, що останні отримані Відповідачем не за рахунок Принципала та не є такими, що фактично ним понесені та взагалі не можливо встановити на час розгляду справи чи такі витрати будуть понесені в майбутньому.

Враховуючи звернення Позивача до суду з даним позовом, суд вказує про існування ймовірності щодо подвійного набуття Позивачем коштів, оскільки кошти за Гарантією сплачені Банком та водночас стягуються Позивачем в межах даного провадження.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у Позивача для стягнення коштів, судом не досліджуються докази та відповідно не встановлюються обставини щодо поважності / неповажності порушення Позивачем умов Договору, оскільки встановлення останніх жодним чином не впливає на результат прийнятого судом рішення.

Згідно з частиною другою статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналогічні положення містяться у статті 15 ЦК України його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахування наведених приписів чинного законодавства визначають об`єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищенаведеними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 922/1614/19.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 21.01.2020 у справі №910/7815/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19.

Враховуючи викладене, суд вказує, що станом на дату звернення до суду з даним позовом так і станом на дату ухвалення даного рішення, право Позивача в межах заявленої до стягнення суми фактично є не порушене, що також є підставою для відмови у задоволені позову, який на думку суду є таким, що поданий передчасно.

Судом також досліджено посилання Позивача на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/1798/20, від 27.02.2020 у справі № 910/3414/19, від 14.11.2020 у справі 906/192/18 та від 20.10.2020 у справі № 910/13503/19 щодо застосування статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах та встановлено, що в зазначених справах Принципалом кошти, сплачені за гарантією були повність відшкодовані Банку, що відповідно відрізняється від правовідносин у даній справі та від обсягу прав, якими наділений Принципал, а відтак вказані справи не є подібними (тотожними, аналогічними) з обставинами даної справи.

При цьому судом не заперечується застосування положень статті 1212 ЦК України, однак виключно за умови коли такі кошти сплачені (понесені, компенсовані) Принципалом.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище та з огляду на встановлені судом обставини за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що у Позивача станом на дату винесення рішення відсутня правова підстава для стягнення з Відповідача коштів в розмірі 2 365 200 грн, а відтак і відсутній факт порушення прав останнього у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та не відшкодовуються останньому.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» (вул. Ю. Фучіка, 19, м. Київ, 03049; ідентифікаційний код 32523248) до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04043; ідентифікаційний код 30019775) про стягнення 2 365 200 грн - відмовити.

2. Витрати у вигляді судового збору Позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 02.06.2023

Суддя Антон ПУКАС