Рішення

від 17.05.2023 по справі 910/14967/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2023Справа № 910/14967/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14967/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РБТ-ГРУП" (Україна, 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 114 літ."Е", корпус 4; ідентифікаційний код: 37360626)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" (Україна, 03037, м. Київ, пр-т. Валерія Лобановського, буд. 56/21, офіс 6.3; ідентифікаційний код: 38080119)

про стягнення 1 076 762,62 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Скуба І.В., ордер серії АІ № 1325192 від 26.12.2022;

від відповідача: Малеванчук І.В., ордер серії ВК № 1058539 від 23.01.2023.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РБТ-ГРУП" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" (далі - відповідач) про стягнення 2444102,31 грн, з яких 1040242,99 грн заборгованості, 25344,03 грн пені, 1367339,69 грн неустойки (штрафу), 8244,10 грн інфляційних втрат та 2931,50 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором підряду № П-30/09/21 на виконання будівельно-монтажних робіт від 30.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14967/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2023.

26.01.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що роботи, вказані в Акті приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022 (форми КБ-2в) та Довідці про вартість виконаних будівельних робіт від 18.02.2022 (форми КБ-3), не приймались та не погоджувались відповідачем, адже вони були виконані неякісно, з відступом від існуючих будівельних норм та правил та положень Договору. Крім того, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90%.

31.01.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 1040242,99 грн заборгованості, 25344,03 грн пені, 8244,10 грн інфляційних втрат та 2931,50 грн 3% річних, які 01.02.2023 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". У відповіді на відзив позивач зазначає, що з норм Цивільного кодексу України та положень Договору слідує, що якщо відповідач не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних за ним робіт, то такі роботи вважаються прийнятими. При цьому, заявляючи про виявлені недоліки у виконаних позивачем роботах, відповідач не відмовляється від підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт №6 від 18.02.2022 (форми КБ-2в) та не вказує на неможливість прийняття робіт відповідно до п. 3.10 Договору. Натомість, про прийняття відповідачем робіт за спірним актом свідчать дії його посадових осіб щодо затвердження податкової накладної № 65 від 18.02.2022, в якій сума послуг та податку на додану вартість відповідають тим, що зазначені в Акті приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022.

Підготовче засідання, призначене на 08.02.2023, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 15.03.2023.

15.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, у яких відповідач зазначає, що у дефектних актах позивач визнав неякісне виконання робіт, зокрема тих, які зазначені у Акті приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022 (форма КБ-2в), отже з урахуванням положень пунктів 3.8 - 3.10 Договору роботи вважаються такими, що не прийняті та не підлягають оплаті. Крім того відповідач заперечує проти використання податкової накладної у якості доказу фактичного виконання робіт позивачем та їх прийняття відповідачем.

24.02.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про витребування доказів, яке 24.02.2023 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

15.03.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про витребування доказів, яке 15.03.2023 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Підготовче засідання, призначене на 15.03.2023, не відбулося, у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 19.04.2023.

У підготовче засідання 19.04.2023 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення щодо відповіді на відзив та заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а також відмовлено у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів від 24.02.2023 та 15.03.2023 у зв`язку з їх безпідставністю.

У підготовчому засіданні 19.04.2023 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2023.

У судове засідання 17.05.2023 з`явились представники сторін.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував, у судових дебатах заявив в усній формі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

У судовому засіданні 17.05.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РБТ-ГРУП" (підрядник) було укладено Договір підряду № П-30/09/21 на виконання будівельно-монтажних робіт (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується, у строки та на умовах, передбачених цим Договором у відповідності до проектної робочої документації, наданої замовником, своїми силами і засобами з використанням основних матеріалів замовника та власних витратних матеріалів виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті: "Нове будівництво складського комплексу з адміністративними та офісними приміщеннями в межах Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області", а саме: роботи з влаштування монолітних елементів фундаментів, монтажу збірних елементів фундаментів та монтажу збірних елементів каркасу об`єкта (далі - роботи) та за результатами виконаних робіт скласти та надати замовнику виконавчу документацію, оформлену відповідно до вимог, встановлених ДБН та ДСТУ.

Підрядник зобов`язується забезпечити виконання робіт, зокрема, власними механізмами, підйомною технікою та іншим обладнанням, з використанням власних витратних матеріалів (анкерна суміш тощо), а замовник зобов`язується надати основні матеріали для виконання робіт, прийняти виконані підрядником роботи та сплатити їх вартість у строки та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.2 Договору).

Відповідно до підп. 2.1.3 пункту 2.1 Договору загальна ціна (вартість) робіт за цим Договором складає 11 970 201,72 грн, в тому числі ПДВ.

У пункті 2.3 Договору визначено порядок здійснення розрахунків.

Так, замовник до початку робіт перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс у розмірі 800 000,00 грн, в тому числі ПДВ. Кошти авансу зараховуються в оплату виконаних підрядником робіт за кожним актом приймання-передачі виконаних робіт до повного вичерпання авансу. При цьому, за кожним підписаним сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт із суми авансу зараховується в оплату таких виконаних робіт не більше, ніж 200 000,00 грн, в тому числі ПДВ (підп. 2.3.1 пункту 2.3 Договору).

Розрахунки між сторонами проводяться по факту виконання робіт згідно наданих актів приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, КБ-3. Акти приймання-передачі виконаних робіт надаються підрядником замовнику два рази за календарний місяць - не пізніше 05 та 19 числа поточного місяця (підп. 2.3.2 пункту 2.3 Договору).

Згідно з п. 2.4 Договору оплата виконаних робіт проводиться протягом 7 робочих днів після передання підрядником цих робіт замовнику та підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт (форми КБ-3 та КБ-2в). При цьому, замовник утримує 5% від вартості робіт за кожним актом приймання-передачі виконаних робіт (далі - утримувані суми).

Утримувані суми замовник сплачує підряднику протягом 7 робочих днів з дня підписання сторонами остаточного акта приймання-передачі робіт за Договором. Остаточний акт приймання-передачі робіт підписується сторонами після завершення всіх передбачених цим Договором робіт та за відсутності у замовника зауважень щодо якості виконаних підрядником робіт та/або щодо складу чи обсягу переданої підрядником виконаної виконавчої документації.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення передбачених Договором платежів, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

За умовами пунктів 3.8, 3.9 Договору замовник, щомісячно - протягом 5 робочих днів з дня отримання від підрядника актів приймання-передачі виконаних робіт (їх частин), зобов`язаний прийняти виконані підрядником роботи та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт та надіслати у цей же строк підряднику один екземпляр такого акту, або в цей же строк направити підряднику мотивовану письмову відмову від прийняття робіт.

У випадку, якщо у замовника є зауваження та/або претензії до виконаних підрядником робіт, або у випадку відмови замовника підписувати акт приймання-передачі виконаних робіт, замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів передати підряднику мотивовану письмову відмову. Невиконання замовником вимог цього підпункту Договору у зазначені в ньому строки означитиме, що підрядник виконав роботи якісно, у повному обсязі та у відповідності до умов Договору.

Відповідно до п. 3.10 Договору акти приймання-передачі виконаних робіт, що передані підрядником замовнику без необхідних актів на приховані роботи та виконавчої документації за минулий період або в неповній кількості та якості, замовником не приймаються та не оплачуються.

Розділ 4 Договору визначає права та обов`язки сторін.

Згідно з підпунктами 4.1.3, 4.1.4 пункту 4.1 Договору підрядник зобов`язується з моменту початку робіт і до їх завершення вести журнал виконання робіт, складати іншу виконавчу документацію, передбачену чинним законодавством України. Журнал виконання робіт оформлюється по формі, вказаній в ДБН А.3.1-5-2016 і повинен охоплювати весь період виконання робіт.

Підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 Договору замовнику надано право, якщо підрядник відступив від умов цього Договору, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено Договором.

За умовами пунктів 6.1 - 6.3 Договору замовник має право здійснювати загальний контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості та якості робіт, що виконуються підрядником, в будь-який момент перевірити хід і якість робіт.

Виявлені в процесі перевірок і випробування неякісні роботи підлягають виправленню підрядником за власний кошт та в розумні строки, але не пізніше 10 робочих днів зі складання відповідного акту щодо недоліків робіт. Строки усунення недоліків робіт можуть бути узгоджені сторонами у дефектних актах, що підписуються підрядником і замовником.

У випадку неусунення недоліків робіт підрядником у встановлені дефектними актами строки, замовник може залучити для виправлення неякісно виконаних робіт іншого виконавця. Компенсація витрат здійснюється за рахунок підрядника, у тому числі шляхом утримання замовником відповідних сум при розрахунках з підрядником за виконані роботи.

Відповідно до п. 13.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по ньому.

Пунктом 13.9 Договору визначено, що вся кореспонденція за цим Договором оформлюється у письмовій формі (у вигляді скан-копії письмового документа) та направляється на всі адреси електронної пошти, зазначені у Розділі 14 Договору. Всі повідомлення, передані по електронній пошті, вважаються отриманими стороною-адресатом належним чином, за умови направлення стороною-адресатом відповідного листа підтвердження на адресу електронної пошти сторони-відправника. У випадку відсутності такого підтвердження отримання листа відповідною стороною, сторона відправник зобов`язується направити оригінал письмового документа стороні-адресату поштою за поштовою адресою сторони-адресата не пізніше наступного робочого дня.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було виконано, а відповідачем прийнято роботи загальною вартістю 4 339 795,29 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 1 від 17.12.2021 за грудень 2021 року на суму 878 064,90 грн, № 2 від 22.12.2021 за грудень 2021 року на суму 128 013,62 грн, № 3 від 11.01.2022 за січень 2022 року на суму 515 263,66 грн, № 4 від 24.01.2022 за січень 2022 року на суму 999 355,76 грн, № 5 від 07.02.2022 за лютий 2022 року на суму 724 104,73 грн та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) від 17.12.2021 за грудень 2021 року на суму 878 064,90 грн, від 22.12.2021 за грудень 2021 року на суму 128 013,62 грн, від 11.01.2022 за січень 2022 року на суму 515 263,66 грн, від 24.01.2022 за січень 2022 року на суму 999 355,76 грн, від 07.02.2022 за лютий 2022 року на суму 724 104,73 грн, а також односторонньо підписаними позивачем Актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 6 від 18.02.2022 за лютий 2022 року на суму 1 094 992,62 грн та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) від 18.02.2022 за лютий 2022 року на суму 1 094 992,62 грн.

Водночас відповідачем оплачено роботи на загальну суму 3 082 562,54 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки по рахунку позивача.

25.11.2022 позивач направив відповідачу лист № 16/1-1 від 16.11.2022, до якого долучив два примірника підписаних зі свого боку Акту приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 6 від 18.02.2022 за лютий 2022 року на суму 1 094 992,62 грн та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) від 18.02.2022 за лютий 2022 року на суму 1 094 992,62 грн, які він просив відповідача підписати та один примірник повернути.

Вказаний лист, разом із доданими до нього документами, відповідач отримав 08.12.2022.

Листом № 798 від 13.12.2022 відповідач, посилаючись на пункти 9.2, 9.4 Договору, повідомив позивача про виявлення дефектів змонтованих підрядником збірних елементів каркасу об`єкта (залізобетонних конструкцій), у зв`язку з чим просив до 11:00 14.12.2022 забезпечити явку представника позивача для спільного обстеження дефектів та складення акту щодо недоліків робіт (дефектного акту) з метою встановлення строків усунення підрядником виявлених дефектів, як це передбачено пунктом 6.2 Договору.

Дефектним актом від 13.12.2022, підписаним обома сторонами, засвідчено, що при огляді збудованого залізобетонного каркасу були виявлені деформації залізобетонних елементів, а саме порушення цілісності залізобетонних балок в місцях спирання на колону у вигляді тріщин та відшаруванні окремих ділянок бетону. Строк усунення недоліків не встановлено.

У відповідь на лист відповідача № 798 від 13.12.2022, позивач листом № 01/192 від 16.12.2022 повідомив, що дефекти трьох балок виникли через неналежне виконання робіт працівниками позивача, у зв`язку з чим він виконає їх ремонт за власний рахунок за умови погашення відповідачем заборгованості за виконані роботи. Стосовно дефектів інших шести балок позивач вказав на відсутність його вини.

21.12.2022 позивач направив відповідачеві претензію № 01/203 від 21.12.2022, відповідно до якої вимагав сплатити 2 080 346,19 грн.

Листом № 823 від 17.01.2023 відповідач, посилаючись на пункти 9.2, 9.4 Договору, повідомив позивача про виявлення дефектів змонтованих підрядником збірних елементів каркасу об`єкта (залізобетонних конструкцій), у зв`язку з чим просив до 10:00 19.01.2023 забезпечити явку представника позивача для спільного обстеження дефектів та складення акту щодо недоліків робіт (дефектного акту) з метою встановлення строків усунення підрядником виявлених дефектів, як це передбачено пунктом 6.2 Договору.

Дефектними актами від 19.01.2023, підписаним обома сторонами, засвідчено, що при огляді збудованого залізобетонного каркасу були виявлені деформації залізобетонних елементів, а саме порушення цілісності залізобетонних балок в місцях спирання на колону у вигляді тріщин та відшаруванні окремих ділянок бетону, а також про не завершення робіт з монтажу залізобетонного каркасу. Строк усунення недоліків не встановлено. Представник позивача зауважив, що ремонт можливо провести за умови влаштування під`їзних шляхів.

Суд також встановив, що 08.06.2022 позивач, на виконання вимог податкового законодавства та умов Договору, склав податкову накладну № 65 від 18.02.2022 за фактом виконання робіт відповідно до Акту приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 6 від 18.02.2022 за лютий 2022 року на суму 1 094 992,62 грн, яку 09.06.2022 направив на затвердження відповідачу. Того ж дня податкову накладну № 65 від 18.02.2022 було затверджено відповідачем, а 22.06.2022 направлено позивачем на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

З огляду на викладене, позивач посилається на ту обставину, що ним було виконано, а відповідачем невмотивовано не підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022 на суму 1 094 992,62 грн та не оплачено виконані роботи.

Як зазначає позивач, з урахуванням узгодженого сторонами порядку розрахунків за Договором, станом на 19.12.2022 заборгованість відповідача становить 1 040 242,99 грн.

Зважаючи на викладене, оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 1 040 242,99 грн заборгованості, 25 344,03 грн пені, 8 244,10 грн інфляційних втрат та 2 931,50 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17 та від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

З наведеного слідує обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18 та від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем у період з грудня 2021 по лютий 2022 року було виконано будівельні роботи загальною вартістю 3 244 802,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 1 від 17.12.2021 за грудень 2021 року на суму 878 064,90 грн, № 2 від 22.12.2021 за грудень 2021 року на суму 128 013,62 грн, № 3 від 11.01.2022 за січень 2022 року на суму 515 263,66 грн, № 4 від 24.01.2022 за січень 2022 року на суму 999 355,76 грн, № 5 від 07.02.2022 за лютий 2022 року на суму 724 104,73 грн.

У подальшому позивач оформив Акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) № 6 від 18.02.2022 за лютий 2022 року на суму 1 094 992,62 грн, а також Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3) від 18.02.2022 за лютий 2022 року на суму 1 094 992,62 грн, які листом № 16/1-1 від 16.11.2022 направив на підпис відповідачу.

В контексті викладеного суд не може прийняти в якості доказу погодження обсягів виконаних робіт станом на 18.02.2022 наданий позивачем електронний лист інженера-кошторисника відповідача від 08.06.2022, оскільки його було направлено з електронної адреси, не зазначеної в розділі 14 Договору, у зв`язку з чим, в силу п. 13.9 Договору направлення такого листа не відповідає характеру офіційного листування між сторонами.

Водночас суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач, всупереч вимогам пунктів 3.8, 3.9 Договору, у встановлений строк не підписав Акт приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022 та не надав мотивованої відмови від підписання.

Наслідком такої бездіяльності відповідача згідно з пунктом 3.9 Договору та статтями 853, 882 Цивільного кодексу України є прийняття виконаних позивачем робіт.

Суд відхиляє посилання відповідача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, з огляду на відмінність обставин справи. Так, у справі № 916/693/21 суди встановили необґрунтованість відмови замовника від підписання акту та прийняття робіт, яка викладена у листі, у зв`язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення оплати за виконані роботи на підставі підписаних підрядником актів. Верховний Суд же вказав, що відмову замовника від підписання актів необхідно також оцінювати відповідно до її змісту та підстав, а не лише щодо невідповідності форми (процедури) такої відмови, а правильне вирішення спору в цій справі постає в залежність від фактичного виконання робіт за певною вартістю.

Натомість у справі, що розглядається, судом встановлено бездіяльність замовника, яка виразилась у не підписанні акту упродовж встановленого Договором строку та не надання мотивованої відмови від його підписання.

У постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 викладено висновок, згідно з яким, якщо позивач, як підрядник, фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання - виконання будівельних робіт, які останній отримав та не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, та інших обставин встановлених судами.

Отже, визнати прийнятими роботи можна лише у випадку їх фактичного виконання.

Судом враховано, що листом № 798 від 13.12.2022 відповідач повідомив позивача про виявлені недоліки в роботі.

Водночас, зі змісту цього листа не вбачається, що відповідач відмовляється від підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022 з огляду на виявлені недоліки в роботі позивача відповідно до пункту 3.9 Договору. Також зі змісту цього листа не випливає, що його направлено у відповідь на лист позивача № 16/1-1 від 16.11.2022.

На користь цього свідчить посилання відповідача на пункт 6.2 Договору, яким врегульовано порядок усунення підрядником виявлених замовником недоліків у роботі, а також пункти 9.2, 9.4 Договору, які передбачають усунення дефектів в межах гарантійного строку.

Наслідком заявлення відповідачем про виявлені недоліки у роботі позивача було оформлення дефектних актів від 13.12.2022 та від 19.01.2023.

При цьому, за твердженнями відповідача, дефектними актами засвідчено дефекти у роботі позивача, виконаної ним як відповідно до Акту приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022, так і виконаної ним та прийнятої відповідачем відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 11.01.2022, № 4 від 24.01.2022, № 5 від 07.02.2022.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що роботи, перелік яких наведено у Акті приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022, фактично виконані позивачем та, з урахуванням відсутності упродовж встановленого пунктом 3.9 Договору строку мотивованої відмови відповідача від його підписання, вважаються прийнятими відповідачем.

Додатковим підтвердженням того, що ці роботи прийняті відповідачем, є оформлена та направлена на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна №65 від 18.02.2022.

Відповідно до абз. 1 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання товару (послуг).

За приписом абзацу другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України).

Відповідачем під час розгляду справи не заперечено затвердження складеної позивачем податкової накладної № 65 від 18.02.2022, не надано розрахунку коригування до вказаної податкової накладної та/або уточнюючої декларації щодо перерахунку податкового кредиту за спірною господарською операцією.

Згідно з ч. 1 ст. 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Статтею 857 Цивільного кодексу України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з умов Договору, у разі, якщо про недоліки в роботі підрядника замовником не було заявлено своєчасно - при наданні мотивованої відмови від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, у замовника виникає право передбачене підп. 4.4.2 пункту 4.4 Договору вимагати від підрядника виправлення цих недоліків (у порядку, встановленому розділом 6 Договору), або зменшення плати за роботу.

Обставини справи, зокрема зміст листа відповідача № 798 від 13.12.2022, свідчать про те, що відповідач скористався своїм правом, передбаченим підп. 4.4.2 пункту 4.4 Договору, обравши перший спосіб, а саме шляхом спонукання позивача до виправлення дефектів виконаної роботи.

Сама по собі наявність недоліків у виконаній підрядником роботі не свідчить про те, що роботи не можуть бути прийняті замовником.

В силу ч. 6 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Натомість у дефектних актах від 13.12.2022 та 19.01.2023 зазначено про те, що виявлені дефекти можуть бути усунуті.

Щодо тверджень відповідача про те, що відповідно до пункту 3.10 Договору роботи, виконані згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022, не можуть бути прийняті з огляду на ненадання позивачем актів на закриття прихованих робіт, копій відповідних сторінок загального журналу виконання робіт, журналу виконання бетонних робіт, журналу виконання арматурних робіт, журналу виконання зварювальних робіт, журналу виконання робіт із замонолічування монтажних стиків та вузлів, журналу виконання робіт з монтажу будівельних конструкцій, а також не надання паспортів та сертифікатів на суміш для заповнення анкерних отворів, то суд їх оцінює критично, з огляду на наступне.

Пунктом 3.10 Договору передбачено, що акти приймання-передачі виконаних робіт, що передані підрядником замовнику без необхідних актів на приховані роботи та виконавчої документації за минулий період, або в неповній кількості та якості, замовником не приймаються та не оплачуються.

Зміст цього пункту вказує, що акти на приховані роботи та виконавча документація за минулий період надаються підрядником разом з актами приймання-передачі виконаних робіт за необхідності.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач просив їх надати, і ненадання цих документів зумовило відмову у прийнятті робіт.

Більше того, матеріали справи не містять доказів, що такі документи надавались позивачем відповідачу при підписанні попередніх актів приймання виконаних будівельних робіт, а тому наведення цих доводів під час розгляду справи свідчить про намір відповідача встановити певні обставини та підсилити власну позицію у спорі, що не відповідає принципу добросовісності і доктрині "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява №41707/98).

Відтак усі аргументи відповідача щодо ненадання позивачем документів, передбачених пунктом 3.10 Договору, є такими, що суперечать його попередній поведінці, яка полягає в тому, що він не вимагав їх при розгляді Акту приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022, тобто не визнав їх подання необхідним для прийняття робіт, а тому відхиляються судом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботи, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

З огляду на положення пункту 2.4 Договору, зобов`язання відповідача щодо оплати виконаних за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022 робіт мало бути виконане упродовж 7 робочих днів з дня їх передання позивачем.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 040 242,99 грн (з урахуванням утримуваних сум) визнаються судом обґрунтованими.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення передбачених Договором платежів, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Суд встановив, що 12.10.2021 відповідач перерахував позивачеві аванс у розмірі 800 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 432 від 12.10.2021.

За роботи, прийняті за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 17.12.2021 на суму 878 064,90 грн, відповідач сплатив 634 161,66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 647 від 28.01.2022.

Роботи за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 22.12.2021 на суму 128 013,62 грн були оплачені за рахунок авансового платежу.

За роботи, прийняті за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 11.01.2022 на суму 515 263,66 грн, відповідач сплатив 289 500,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 648 від 28.01.2022.

За роботи, прийняті за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 4 від 24.01.2022 на суму 999 355,76 грн, відповідач сплатив 749 387,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6 від 10.02.2022.

За роботи, прийняті за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 5 від 07.02.2022 на суму 724 104,73 грн, відповідач сплатив 609 512,43 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 59 від 18.02.2022.

Роботи за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022 на суму 1 094 992,62 грн вважаються прийнятими відповідачем 16.12.2022 та мали бути ним оплачені до 19.12.2022.

З огляду на викладене, оскільки недотримання відповідачем встановленого Договором порядку розрахунків підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.4 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Судом встановлено арифметичну правильність наданого позивачем розрахунку пені, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру пені посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану, відсутність у позивача збитків, наявність дефектів у виконаних роботах, подальше будівництво на об`єкті та ступінь виконання відповідачем зобов`язань за Договором, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних доводів, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання. Також розмір пені не є надмірно великим.

Крім цього, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру пені, заявленого до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки інфляційних втрат і 3 % річних та встановлено, що розмір втрат від інфляції позивачем розраховано вірно, в свою чергу розрахунок 3 % річних містить арифметичну помилку, а саме при розрахунку 3% річних за прострочення оплати робіт за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 18.02.2022 позивач визначив розмір грошового зобов`язання в сумі загальної вартості робіт без урахування утримуваних сум. За підрахунком суду, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є 3 % річних в розмірі 2 895,50 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 040 242,99 грн заборгованості, 25 344,03 грн пені, 8 244,10 грн інфляційних втрат та 2 895,50 грн 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 16 150,90 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 0,54 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" (Україна, 03037, м. Київ, пр-т. Валерія Лобановського, буд. 56/21, офіс 6.3; ідентифікаційний код: 38080119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РБТ-ГРУП" (Україна, 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 114 літ."Е", корпус 4; ідентифікаційний код: 37360626) заборгованість в розмірі 1 040 242 (один мільйон сорок тисяч двісті сорок дві) грн 99 коп., пеню в розмірі 25 344 (двадцять п`ять тисяч триста сорок чотири) грн 03 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 244 (вісім тисяч двісті сорок чотири) грн 10 коп., 3 % річних в розмірі 2 895 (дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 150 (шістнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 0,54 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.06.2023

Суддя О.В. Нечай