Рішення

від 30.05.2023 по справі 914/843/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 Справа № 914/843/23

За позовом: Фермерського господарства «БАРС «Мащенка В.М.», с.Городня Ічнянського району Чернігівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ», м.Львів,

про стягнення 204'361,49 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: В. Лишко - представник,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «БАРС «Мащенка В.М.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» про стягнення 204'361,49 грн заборгованості за договором поставки №07/07/2021 від 07.07.2021, з яких: 160'929,07 грн основний борг, 33'729,88 грн пеня, 7'678,80 грн індекс інфляції та 2'023,74 грн 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.03.2023 справу № 914/843/23 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 20.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 04.05.2023; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і отримана товариством 25.04.2023.

Ухвалою від 04.05.2023 розгляд справи відкладено на 30.05.2023. Явка сторін обов`язковою не визнавалась. Ухвала від 04.05.2023 отримана відповідачем 23.05.2023, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

Представник позивача у судове засідання 30.05.2023 з`явився, просив задоволити позовні вимоги, повідомив, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані протягом 5 днів з моменту прийняття рішення суду.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався; правом на подання відзиву не скористався.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, оскільки відповідача належним чином було повідомлено про відкриття провадження у справі, а також про дату, час і місце судового засідання на засадах відкритості та гласності судового процесу, сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 30.05.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

07 липня 2021 року Фермерським господарством «БАРС «Мащенка В.М.» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» (покупець) укладено договір поставки №07/07/2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у порядку, на умовах і в строк, як визначено у цьому договорі, поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити сою, іменовану у подальшому «товар», найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість якого зазначається у видатковій(их) накладній(их) та специфікації(ях). Специфікації є невід`ємними частинами цього договору.

Поставка товару може здійснюватись як однією, так і декількома партіями. Під партією товару сторони розуміють кількість товару, на яку оформлена одна видаткова накладна та специфікація, рахунок-фактура (п.1.2 договору).

Згідно п.4.2 договору оплату товару покупець зобов`язується здійснити не пізніше дня завантаження товару на транспорт покупця, у розмірі 86% від вартості товару. Оплата інших 14% вартості товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника після отримання повідомлення від постачальника про реєстрацію податковим органом податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних на товар.

Умови поставки погоджені сторонами у розділі 5 договору.

У відповідності до п. 6.1 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплення печатками, та діє до 31 грудня 2021 року, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконанням або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.

У випадку порушення постачальником свого зобов`язання щодо своєчасної реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець утримує сплату 14% вартості до моменту реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.8.5 договору).

За умовами п.8.8 договору у разі порушення строків оплати відповідної партії товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1% від вартості неоплаченої та/або несвоєчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення.

07.07.2021 сторонами підписано і скріплено печатками специфікацію №1 до договору поставки, відповідно до якої сторони дійшли згоди про поставку партії товару на наступних умовах, а саме: сої; строк поставки - до 16.07.2021, в кількості - 80т , ціна за 1 т з ПДВ 14% - 18'150,00 грн, на загальну вартість 1'451'999,76 грн (з ПДВ).

На виконання умов договору, позивачем передано у власність відповідача товар на загальну суму 1'310'429,78 грн у кількості 72,20 тонн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видаткової накладної №3 від 07.07.2021 на суму 1'310'429,78 грн та товарно-транспортними накладними №№1-3 від 08.07.2021.

08.07.2021 відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 1'149'500,00 грн, що підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи копією банківської виписки.

15.09.2022 позивачем на адресу відповідача, вказану ним у договорі, направлено вимогу про остаточний розрахунок за договором поставки на суму 160'929,07 грн та одночасно поінформовано відповідача про реєстрацію 30.08.2022 податковим органом податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на товар. Докази надіслання та отримання такої 23.09.2022 відповідачем долучено до матеріалів справи. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, заборгованість перед позивачем за поставлений товар складає 160'929,07 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 33'729,88 грн пені, 7'678,80 грн індексу інфляції та 2'023,74 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки від 07.07.2021.

Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять. Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання з поставки товару та виконав передбачений п.4.2 договору обов`язок щодо надсилання повідомлення про реєстрацію податкової накладної. Проте, кореспондуючий обов`язок з оплати вартості товару відповідачем виконано лише частково на суму 1'149'500,00 грн, решта вартості товару у розмірі 160'929,78 грн відповідачем станом на момент подання позову до суду не сплачено. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача.

Відповідач про дійсність отримання товару від позивача не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача заявленого 160'929,07 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена правова викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.

В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, а також п.8.9 договору, що регламентують наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, отже, враховуючи факт невиконання відповідачем належним чином обов`язку з оплати товару, отриманого на підставі договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача 7'678,80 грн індексу інфляції та 2'023,74 грн 3% річних.

Щодо стягнення 33'729,88 грн пені суд відзначає наступне.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України імперативно визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Сторони погодили, що у разі порушення строків оплати відповідної партії товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1% від вартості неоплаченої та/або несвоєчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення. При цьому, Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань» встановлено обмеження щодо розміру нарахування пені в договірних правовідносинах між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, яка може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Звертаючись із позовом, позивач посилаючись на п.8.8 договору просить стягнути з відповідача 33'729,88 грн пені, нарахованої за невиконання зобов`язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 33'729,88 грн пені.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 160'929,07 грн. основного боргу, 7'678,80 грн індексу інфляції, 2'023,74 грн 3% річних та 33'729,88 грн пені.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №475 від 24.02.2023 на суму 3'066,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Тому суд вбачає за можливе застосувати ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат і судовий збір у розмірі 3'066,00 грн покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» (79040, м. Львів, вул. Курмановича В. генерала, 9, офіс 28/4; ідентифікаційний код 43592675) на користь Фермерського господарства «БАРС «Мащенка В.М.» (16752, Чернігівська область, Ічнянський район, с.Городня, вул.Підгірна, 6; ідентифікаційний код 35233777) 160'929,07 грн. основного боргу, 7'678,80 грн індексу інфляції, 2'023,74 грн 3% річних, 33'729,88 грн пені та 3'066,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2023.

СуддяБ. Яворський