Рішення

від 13.06.2023 по справі 914/843/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023 Справа № 914/843/23

За позовом: Фермерського господарства «БАРС «Мащенка В.М.», с.Городня Ічнянського району Чернігівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ», м.Львів,

про стягнення 204'361,49 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/843/22 за позовом Фермерського господарства «БАРС «Мащенка В.М.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» про стягнення 204'361,49 грн заборгованості за договором поставки №07/07/2021 від 07.07.2021, з яких: 160'929,07 грн основний борг, 33'729,88 грн пеня, 7'678,80 грн індекс інфляції та 2'023,74 грн 3% річних. У позовній заяву зазначено, що позивач очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги у розмірі 5'000,00 грн. У підтвердження понесених витрат до позовної заяви адвокатом було подано копію договору про надання правничої допомоги від 16.02.2023, укладений між адвокатом Віктором Лишко (адвокат) та КП ЛОРФГ «БАРС «Мащенка В.М.» (замовник), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №589 від 15.12.2011, ордеру серії СВ №1039298 від 23.02.2023, розрахунку витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги на суму 5'000,00 грн та актом приймання-передачі наданих послуг від 23.02.2023 та квитанцією до прибуткового касового ордер від 23.02.2023 на суму 5'000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2023 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» на користь Фермерського господарства «БАРС «Мащенка В.М.» 160'929,07 грн. основного боргу, 7'678,80 грн індексу інфляції, 2'023,74 грн 3% річних, 33'729,88 грн пені та 3'066,00 грн судового збору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду справи по суті 30.05.2023 представник позивача заявив, що докази понесення витрат будуть подані у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

01 червня 2023 ФГ «БАРС «Мащенка В.М.» на електронну адресу суду подало заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 2190/23) з доказами її надіслання ТОВ «ФОРУС ОЛЕУМ». До заяви долучено розрахунок витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги на суму 28'000,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.05.2023 та квитанцією до прибуткового касового ордер від 30.05.2023 на суму 28'000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.06.2023 заяву передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2023 заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду на 13.06.2023; явка учасників обов`язковою не визнавалась. Ухвала суду була надіслана сторонам за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

Представники сторін позивача у судове засідання не з`явилися. Відповідач заперечень щодо поданої заяви не подав.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За умовами договору адвокат зобов`язується надати замовнику консультаційні та правові послуги про стягнення заборгованості за договором поставки.

Згідно п.3.2 договору замовник зобов`язаний відшкодувати витрати, що виникли у процесі виконання договірних зобов`язань адвокатом (транспортні, поштові, витрати, при необхідності, на нотаріальні послуги) та сплатити винагороду за належно виконані послуги.

За результатами надання правової допомоги складено розрахунок та підписано акт прийняття-передачі наданих послуг від 23.02.2023 та 30.05.2023. У актах наданих послуг зазначено, що адвокатом проведено вивчення матеріалів справи та надано консультацію (1 год/500 грн); здійснено аналіз чинного законодавства (1,5год/1'500,00 грн); підготовка позовної заяви та додатків до неі (3 год/3'000,00 грн); підготовка клопотань, заяв та їх надіслання (3 год/2'000,00 грн), участь у судовому засіданні у режимі відекоконференції (3'000,00 грн), відрядження у м. Львів для участі у судовому засіданні (20'000,00 грн), та участь у судовому засіданні 3'000,00 грн.

23.02.2023 та 30.05.2023 фермерське господарство оплатило адвокату 33'000,00 грн (5'000,00 грн та 28'000,00 грн) за надання правової допомоги за договором від 16.02.2023.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом В.Лишко укладено договір про надання правничої допомоги, проведена оплата за надання таких послуг.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані клопотання, передбачені ст.126 ГПК України, а також докази неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

Разом з тим, у постанові від 08.04.2020 у справі №306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п.28 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.19 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі № 922/3812/19).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

На підставі зазначеного, під час вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що адвокат В. Лишко підготував та подав позовну заяву з додатками; брав участь у судовому засіданні 04.05.2023 (у режимі відеоконференції) та 30.05.2023 (у залі суду), а також скеровував процесуальні заяви та клопотання до суду.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У той же час, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Суд звертає увагу, що адвокатом не надано суду доказів понесених витрат на відрядження у м.Львів (вартість квитків, квитанції, тощо). Крім того, явка учасників провадження у справі, у тому числі 30.05.2023 обов`язковою не визнавалась, а представнику позивача була забезпечена можливість брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, тому витрати на відрядження не були необхідними для сторони.

Щодо стягнення 2000,00 грн за підготовку клопотань про усунення недоліків позовної заяви та заяв про розгляд справи у режимі відеоконференції і долучення доказів суд звертає увагу, що за підготовку та подачу позовної заяви представник визначив окрему вартість 3000,00 грн. при підготовці та поданні позовної заяви були допущені недоліки і тому суд залишав позовну заяву без руху. У такому випадку. Нарахувавши суму коштів за підготовку та подання позовної заяви, додатково нараховувати суми за усунення недоліків такої позовної заяви і просити суд покласти такі витрати на відповідача є несправедливим. Позивачу ніхто не перешкоджав одразу підготувати і подати до суду позовну заяву належним чином. Тому у цій частині заявлені витрати повинні залишитися за позивачем, адже вони виникли через недотримання стороною вимог процесуального законодавства. Відповідно із заявлених 2'000,00 грн суд вважає за можливе стягнути з відповідача 1'000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим ним часом, є понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 12'000,00 грн

Керуючись ст.ст. 13, 74, 86, 126, 126, 129, 130, 221, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ФГ «БАРС «Мащенка В.М.» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУС ОЛЕУМ» (79040, м. Львів, вул. Курмановича В. генерала, 9, офіс 28/4; ідентифікаційний код 43592675) на користь Фермерського господарства «БАРС «Мащенка В.М.» (16752, Чернігівська область, Ічнянський район, с.Городня, вул.Підгірна, 6; ідентифікаційний код 35233777) 12'000,00 грн. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти вимог за заявою відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

У судовому засіданні 13.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частину додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 19.06.2023.

Суддя Б. Яворський.