Постанова

від 01.06.2023 по справі 914/596/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/596/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Вронська Г. О., Губенко Н. М.

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А. М.

та представників:

позивача - не з`явився

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 (головуючий - Плотніцький Б. Д., судді Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2022 (суддя - Кидисюк Р. А.)

у справі № 914/596/22

за позовом ОСОБА_1

до 1) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім", 2) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

про визнання недійсним рішення ініціативної групи, оформлене Протоколом № 1 про створення та засідання ініціативної групи із підготовки із підготовки, скликання і проведення зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" від 2021; визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників житлових приміщень Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім", оформлене протоколом № 2021 від 25.11.2021; визнання недійсним рішення правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" № 1/21 від 13.12.2021; скасування державної реєстрації змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" вчинених на підставі протоколу засідання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" № 1/21 від 13.12.2021

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання недійсним рішення ініціативної групи, оформленого Протоколом № 1 про створення та засідання ініціативної групи із підготовки із підготовки, скликання і проведення зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" від 2021; визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників житлових приміщень Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім", оформленого протоколом № 2021 від 25.11.2021; визнання недійсним рішення правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" № 1/21 від 13.12.2021; скасування державної реєстрації змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" вчинених на підставі протоколу засідання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" № 1/21 від 13.12.2021.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що ініціювання загальних зборів ОСББ "Наш рідний дім", проведених 25.11.2021, є незаконним, оскільки порушено процедуру скликання загальних зборів, передбачену Статутом ОСББ "Наш рідний дім". З огляду на п.5.3. Статуту ОСББ "Наш рідний дім" загальні збори проведені 25.11.2021 є неправомочними, а рішення, прийняті на них та оформлені протоколом № 2021 від 25.11.2021, є незаконними, оскільки на даних зборах були присутні менше 50% членів об`єднання. Недотримання п.5.5. Статуту ОСББ "Наш рідний дім" при проведенні загальних зборів, проведених 25.11.2021, вказує на їх неправомочність.

3. З огляду на незаконність протоколу загальних зборів ОСББ "Наш рідний дім" № 2021 від 25.11.2021, незаконними є також рішення, прийняті новоствореним правлінням ОСББ "Наш рідний дім", оформлені протоколом № 1/21 від 13.12.2021. На переконання позивача, незаконність переобрання правління свідчить і про незаконність рішень, прийнятих таким правлінням

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що підставою для скасування рішень засідання правління ОСББ "Наш рідний дім" 13.12.2021, які оформлені протоколом № 1/21 від 13.12.2021, позивач вказує незаконність протоколу загальних зборів ОСББ "Наш рідний дім" № 2021 від 25.11.2021, яким, зокрема, обрано вказаний склад правління. Однак, суди дійшли висновку, що загальні збори 25.11.2021 співвласників ОСББ "Наш рідний дім" проведені у відповідності до законодавства України, яке діяло на час ухвалення оспорюваних рішень, не містять суттєвих порушень при їх скликанні та проведенні, не вплинули на результати голосування та прийнятих рішень. Відтак, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку, що рішення засідання правління ОСББ "Наш рідний дім" 13.12.2021, які оформлені протоколом № 1/21 від 13.12.2021, прийняті правомочним складом правління та є чинними. Також суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги про скасування державної реєстрації змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" вчинених на підставі протоколу засідання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" № 1/21 від 13.12.2021.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

6. ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2022 та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

7. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17, постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 01.10.2020 у справі № 916/2556/19, від 02.12.2020 у справі № 916/86/20 та від 14.07.2022 у справі № 756/7632/18 (щодо порядку повідомлення співвласників про проведення загальних зборів ОСББ), постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18236/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та від 01.07.2021 у справі № 917/549/20 (щодо дослідження поданих сторонами доказів), а також постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 916/15442/20 (щодо повноважень членів правління ОСББ на обрання голови правління).

8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частин першої, другої статті 369 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, зокрема в цій частині скаржник стверджує, що право голосу на загальних зборах ОСББ не є розпорядженням майном у розумінні Сімейного кодексу України, а є немайновим правом, а відтак, у разі перебування у спільній сумісній власності квартири, неправильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном (голосування на зборах) вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Позиція інших учасників справи

9. Відповідач 1 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

10. Відповідач 2 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11. Протоколом установчих зборів ОСББ "Наш рідний дім" від 12.08.2008 за місцезнаходженням м. Львів, вул. Вагонна, 7 створено ОСББ "Наш рідний дім" (ЄДРПОУ 36119133).

12. У 2021 році дванадцятьма співвласниками багатоквартирного будинку за адресою м. Львів, вул. Вагонна, 7, проведено збори, оформлені Протоколом № 1 про створення та засідання ініціативної групи із підготовки, скликання і проведення зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім", на яких серед іншого прийнято рішення про створення ініціативної групи із підготовки, скликання і проведення зборів об`єднання співвласників будинку за адресою: м. Львів, вул. Вагонна, 7.

13. 25.11.2021 зборами співвласників житлових приміщень ОСББ "Наш рідний дім" прийнято наступне рішення, оформлене протоколом № 2021 від 25.11.2021, а саме:

1) Про обрання голови та секретаря зборів;

2) Звіт про роботу правління ОСББ "Наш рідний дім";

3) Обрання голови правління, членів правління ОСББ "Наш рідний дім" та ревізійної комісії ОСББ "Наш рідний дім";

4) Вирішення важливих напрямків роботи у будинку;

5) Затвердження розміру внесків і платежів на утримання будинку та прибудинкової території;

6) Надання повноважень представнику ОСББ щодо державної реєстрації змін про керівні органи ОСББ.

14. 13.12.2021 правлінням ОСББ "Наш рідний дім" було проведено засідання з наступним порядком денним:

1) Обрання головуючого засідання правління ОСББ "Наш рідний дім". Затвердження порядку денного засідання;

2) Обрання голови правління ОСББ "Наш рідний дім" та надання повноважень на державну реєстрацію змін до відомостей про ОСББ "Наш рідний дім";

15. За результатами даного засідання було прийнято ряд рішень, оформлених протоколом № 1/21від 13.12.2021, а саме:

1) Обрати головуючим засідання ОСББ "Наш рідний дім" Чорного Віталія Васильовича та затвердити запропонований порядок денний засідання правління;

2) Припинити повноваження голови правління ОСББ "Наш рідний дім" Терлецького Миколи Богдановича та обрати головою правління ОСББ "Наш рідний дім" Чорного Віталія Васильовича та уповноважити новобраного голову правління Чорного Віталія Васильовича, паспорт НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 22 серпня 2006 року подати документи на державну реєстрацію змін до відомостей про ОСББ "Наш рідний дім" з правом підпису необхідних для цього документів.

Позиція Верховного Суду

16. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзивах, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

18. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

19. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

20. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено у статті 16 ЦК України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

21. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

22. Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

23. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

24. Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

25. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

26. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

27. У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

28. Позивач звертаючись до суду з позовом про: визнання недійсним рішення ініціативної групи, оформленого Протоколом № 1 про створення та засідання ініціативної групи із підготовки із підготовки, скликання і проведення зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" від 2021; визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників житлових приміщень Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім", оформленого протоколом № 2021 від 25.11.2021; визнання недійсним рішення правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" № 1/21 від 13.12.2021; скасування державної реєстрації змін до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" вчинених на підставі протоколу засідання об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш рідний дім" № 1/21 від 13.12.2021, вказує на те, що:

- позивача не повідомлено належним чином про дату, час та порядок денний загальних зборів;

- не дотримано процедури скликання та проведення загальних зборів, які відбулися 25.11.2021;

- на загальних зборах був відсутній кворум;

- з огляду на незаконність рішень загальних зборів ОСББ "Наш рідний дім" від 25.11.2021, незаконними є також рішення, прийняті новоствореним правлінням ОСББ "Наш рідний дім", оформлені протоколом № 1/21 від 13.12.2021.

29. Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

30. Частиною другою статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

31. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

32. За приписами статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

АДРЕСА_1 . Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

34. За приписами статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам.

35. Частиною третьою статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

36. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів. Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників. Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої частиною дев`ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, рішення вважається неприйнятим. Письмове опитування під час установчих зборів об`єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування («за» чи «проти»).

37. Позивач стверджує, що його не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів 25.11.2021, оскільки відповідне повідомлення не було направлене йому за адресою його проживання.

38. Так, недотримання порядку повідомлення усіх співвласників про скликання загальних зборів, встановленого статтею 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", є порушенням їх прав на управління об`єднанням.

39. Подібні висновки щодо застосування вимог статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в частині повідомлення співвласників про скликання зборів, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17 та в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 01.10.2020 у справі № 916/2556/19, які наведені скаржником у касаційній скарзі.

40. Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 21.10.2021 у справі № 910/15071/20, від 06.09.2021 у справі № 916/3074/20 за позовами співвласника багатоквартирного будинку до ОСББ щодо оскарження рішення загальних зборів ОСББ зазначив, що виключно встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів.

41. Верховний Суд у вищезазначених постановах вказав, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів.

42. Суд, розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

43. У справах № 904/2796/17 та № 922/1500/18, № 916/2556/19 були відсутні докази повідомлення позивача про проведення зборів ОСББ, а також було встановлено факт відсутності позивача на таких зборах.

44. У постанові від 14.07.2022 у справі № 756/7632/18 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" повідомлення про проведення зборів направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

45. Водночас Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" чітко не встановлено, що повідомлення про проведення установчих зборів необхідно надсилати на адресу реєстрації співвласників та/або за адресою розташування нежитлового приміщення.

46. В свою чергу, частиною четвертою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" передбачено, що повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку.

АДРЕСА_2 . Отже, нормою статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено лише способи повідомлення співвласників про проведення загальних зборів, а нормою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку" встановлено саме порядок здійснення такого повідомлення (шляхом надсилання на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику у багатоквартирному будинку

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 916/86/20 та від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20.

48. Натомість у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10.11.2021 співвласники ОСББ "Наш рідний дім" у складі 5 (п`яти) осіб об 11:40 годині вручили ОСОБА_1 (позивачу) письмове повідомлення про проведення загальних зборів 25.11.2021. Після відмови позивача засвідчити підписом отримання такого комісія у складі 5 (п`яти) осіб склала відповідний акт.

49. У зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що враховуючи відмову позивача від отримання повідомлення про проведення загальних зборів та складання про це відповідного акта, у ОСББ "Наш рідний дім" не виникало додаткового зобов`язання повідомити позивача по справі шляхом поштового відправлення.

50. З огляду на наведене, у справі, що переглядається, та у зазначених вище справах суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних фактичних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

51. Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21 зазначив, що порушення порядку повідомлення позивача під час скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

52. Також позивач зазначає, що ініціювання загальних зборів ОСББ "Наш рідний дім", проведених 25.11.2021, є незаконним, а відтак порушено процедуру скликання загальних зборів, передбачену Статутом ОСББ "Наш рідний дім", оскільки згідно ч.2 п.5.1 Статуту ОСББ "Наш рідний дім", затвердженого Управлінням державної реєстрації Львівської міської ради від 03.02.2009, позачергові загальні збори членів об`єднання можуть бути скликані за вимогою членів об`єднання, які мають більше 20 відсотків голосів від їх загальної кількості або за вимогою ревізійної комісії (ревізора) об`єднання. Відтак, легітимною можна було вважати ініціативну групу з співвласників ОСББ Наш рідний дім будинку АДРЕСА_3 , яка б складалась не менше ніж з 54 співвласників, але аж ніяк не з 12 співвласників.

53. Так, у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 908/2085/21 зроблено висновок про те, що Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не визначає кворуму установчих зборів - найменшої кількості співвласників зборів, необхідної для визнання таких зборів правомочними приймати рішення з питань порядку денного, а встановлює кількість голосів співвласників, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів (стаття 6 вказаного Закону).

54. Відповідно частини третьої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

55. Частиною чотирнадцятою статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

56. Тобто частина чотирнадцята статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлює кількість голосів співвласників, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів.

57. При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", серед іншого, внесено зміни до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", згідно із якими, зокрема, скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень. Тобто за чинної редакції Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" скільки б співвласників не прийшло на загальні збори - загальні збори є правомочними і голосування проводиться

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/4261/16, від 18.04.2023 у справі № 916/3278/21.

58. Водночас, частиною п`ятнадцятою статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною 14 цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

59. Отже, у разі якщо кількості голосів присутніх співвласників на загальних зборах недостатньо для прийняття рішення "за" або "проти", встановленої частиною 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

60. Згідно із частиною шістнвдцятою статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

61. Таким чином, з огляду на положення частин п`ятнадцятої, шістнадцятої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" результати голосування з усіх питань порядку денного загальних зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування).

62. Разом з тим, частиною другою статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об`єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов`язковим.

63. Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 5.3. Статуту ОСББ "Наш рідний дім" передбачено, що загальні збори правочинні, якщо на них присутні більше 50 (п`ятдесяти) відсотків членів об`єднання. Рішення загальних зборів приймаються 2/3 голосів від загальної кількості голосів членів об`єднання, які присутні на загальних зборах.

64. Водночас, з протоколу загальних зборів № 2021 ОСББ "Наш рідний дім", розташованого за адресою: АДРЕСА_3 від 25.11.2021, вбачається, що присутні на загальних зборах власники (особисто та/або представники) квартир будинку у кількості 57 осіб з 270 осіб.

65. Надавши оцінку зазначеному пункту статуту суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не встановлює "кворуму" на загальних зборах для прийняття рішень. Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" скасовано поняття кворуму, на момент прийняття оскаржуваних рішень діяв Закон, який встановлює обчислення кількості осіб, що проголосували від загальної кількості голосів співвласників.

66. Колегія суддів зазначає, що даний висновок судів попередніх інстанцій не суперечить положенням частинам п`ятнадцятій, шістнадцятій статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки, як правильно було зазначено судами попередніх інстанцій, даними нормами передбачено, що скільки б співвласників не прийшло на загальні збори - загальні збори є правомочними і голосування проводиться, та у разі якщо кількості голосів присутніх співвласників на загальних зборах недостатньо для прийняття рішення "за" або "проти", встановленої частиною 14 статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. При цьому результати голосування з усіх питань порядку денного загальних зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування).

67. Також Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що частина друга пункту 5.1 Статуту ОСББ "Наш рідний дім" у якій зазначено, що позачергові загальні збори членів об`єднання можуть бути скликані за вимогою членів об`єднання, які мають більше 20 відсотків голосів від їх загальної кількості або за вимогою ревізійної комісії (ревізора) об`єднання, суперечить чинній частині третій статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", де зазначено, що загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

68. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що статут є локальним нормативним актом, тоді як закон має більшу юридичну силу, тому у разі, якщо положення статуту суперечать закону, судам слід керуватися саме нормами закону.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 910/10463/19, від 16.11.2021 у справі № 912/947/20, від 18.04.2023 у справі № 916//3278/21.

69. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність відстав керуватись наведеними вище пунктами Статуту ОСББ "Наш рідний дім", оскільки останні суперечать вимогам чинного законодавства.

70. Також позивач, зазначаючи про відсутність кворуму для прийняття рішення загальними зборами ОСББ, вказує, зокрема на неправильність підрахунку кількості голосів, яка відображена у тексті оскаржуваного рішення загальних зборів.

71. Як вбачається із тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, апеляційним господарським судом здійснено перерахунок кількості голосів, наданих за результатами голосування на оскаржуваних зборах співвласників ОСББ "Наш рідний дім".

72. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у загальних зборах взяли участь 57 (п`ятдесят сім) співвласників ОСББ "Наш рідний дім", яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 2 188,665 м2, що становить 50,03% від всієї кількості голосів співвласників, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що загальні збори та прийняті на них рішення є правомочними.

73. При цьому, суд апеляційної інстанції відхилив заперечення позивача щодо зарахування голосів співвласників квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , зазначивши, що від квартири АДРЕСА_4 участь в голосуванні на загальних зборах приймала ОСОБА_2 , яка представляла інтереси інших співвласників на підставі довіреностей, які долучено до матеріалів справи.

74. Від квартири АДРЕСА_6 участь в голосуванні на загальних зборах приймала ОСОБА_3 , в від квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_4 , які також представляли інтереси співвласників вказаних квартир на підставі довіреностей, наявних в матеріалах справи.

75. Також апеляційний господарський суд відхилив доводи позивача про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що квартира АДРЕСА_5 перебуває у спільній частковій, зокрема, п`яти співвласників, а при зарахуванні голосів співвласників при врахуванні площі квартири, розрахунок здійснено по на кожного співвласника. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем 1 до матеріалів справи долучено свідоцтво про народження, відповідно до якого ОСОБА_5 , яка є співвласником квартири АДРЕСА_5 , є неповнолітньою., відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зарахування під час голосування на загальних зборах площі квартири АДРЕСА_5 здійснено правильно, по на кожного співвласника.

76. Щодо нотаріально засвідчених заяв свідків, які є власниками квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 і стверджують, що не були присутніми на загальних зборах 25.11.2021 і не голосували "ЗА", апеляційний господарський суд зазначив, що зі змісту заяв, які надано позивачем вбачається, що власники квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 стверджують, що підписи в протоколі загальних зборів від 25.11.2021 виконано не ними, а іншими особами, що, з точки зору законодавства, має ознаки кримінального правопорушення, зокрема, підроблення документів. Натомість, у суду апеляційної інстанції відсутні докази того, що вказані особи зверталися до правоохоронних органів. Також відсутні відомості, чи оскаржували власники квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 протокол загальних зборів від 25.11.2021, вважаючи, що рішення на таких загальних зборах прийнято у їх відсутності, а підписи в протоколі виконано іншими особами. Крім того, позивачем не надано суду належних доказів того, що підписи власників квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 виконано іншими особами, зокрема висновку експерта про справжність чи не справжність підписів у протоколі загальних зборів від 25.11.2021.

77. Також, судом апеляційної інстанції відхилено заперечення позивача про неможливість зарахування голосів квартир АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 , оскільки, як вбачається з реєстраційних документів, власником квартири АДРЕСА_9 є ОСОБА_6 , яку на загальних зборах 25.11.2021 представляла ОСОБА_7 на підставі наявної в матеріалах справи довіреності. Щодо квартири АДРЕСА_11 , суд апеляційної інстанції врахувавши пояснення відповідача 1 зазначив, що при оформленні протоколу було допущено технічну помилку і при написанні по батькові ОСОБА_8 було зазначено ОСОБА_9 .

78. Щодо тверджень позивача про розбіжність в загальних площах квартир, які зараховано при голосуванні на загальних зборах і інформації, наявної в документах, зокрема, квартир АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , суд апеляційної інстанції здійснивши власний перерахунок з врахуванням відомостей про загальну площу квартир, яка наявна в реєстраційних документах зазначив, що загальна площа становить 4 374,99 м2 (100%), а загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, які належать співвласникам ОСББ "Наш рідний дім", які взяли участь в голосуванні і проголосували "ЗА" складає 2 188,665 м2 (50,03%).

79. З огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції встановлено, що процедура проведення загальних зборів та наявність кворуму на загальних зборах були дотримані.

80. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення загальних зборів прийнято більшістю голосів, з дотриманням процедури проведення загальних зборів та за наявності кворуму на загальних зборах, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання рішення загальних зборів співвласників ОСББ "Наш рідний дім" оформлених протоколом № № 2021 від 25.11.2021 та рішення засідання правління ОСББ "Наш рідний дім" оформлених протоколом № 1/21 від 13.12.2021, недійсними.

81. Разом з цим, стосовно доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги нотаріально посвідчені заяви свідків, які є власниками квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

82. За приписами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

83. Відповідно до частини першої статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

84. Правила щодо оцінки доказів закріплено у статті 86 ГПК України, згідно частини першої якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

85. Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

86. Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

87. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

88. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

89. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, на які посилається скаржник.

90. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

91. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

92. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

93. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

94. Так, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій врахували наведені норми процесуального закону та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і у сукупності дійшли відповідних висновків. При цьому, посилання скаржника на викладені у постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 висновки є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

95. Отже, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведені відповідачем заперечення та відповідні докази є безпідставними, оскільки господарський суд апеляційної інстанції надав цим доказам відповідну оцінку згідно з вимогами статті 86 ГПК України.

96. Що стосується доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів частини третьої статті 269 ГПК України, які полягають у безпідставному прийнятті апеляційним господарським судом поданих відповідачем 1 нових доказів у справі, зокрема копій довіреностей власників квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_5 без обґрунтування неможливості надання таких доказів до суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

97. Відповідно до частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

98. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

99. Наведені положення чинного процесуального законодавства визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).

100. Верховний Суд сформулював усталену правову позицію про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів поза встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення особою відповідної процесуальної дії з причин, що не залежали від неї, тягар доведення яких покладається на учасника справи (постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

101. Принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній з них надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять її у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 910/20010/20, від 16.11.2022 у справі № 910/4390/21).

102. Отже, прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передумов, крім порушення відповідних процесуальних норм, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

103. Однак, апеляційний господарський суд у цій справі, прийнявши від відповідача докази, а саме копії довіреностей на право представляти інтереси співвласників квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 та використавши такі докази у мотивувальній частині оскаржуваної постанови одночасно прийняв до розгляду додаткові докази, подані позивачем до суду апеляційної інстанції, а саме нотаріально засвідчені заяви свідків - власників квартир АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 надавши їм відповідну правову оцінку (про що зазначено вище у цій постанові), що в свою чергу на переконання колегії суддів не призвело до порушення принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, а навпаки сприяло повному та об`єктивному вирішенню цієї справи в частині правильності обрахунку голосів співвласників.

104. Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

105. Аргументуючи підстави касаційного оскарження передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частин першої, другої статті 369 ЦК України у подібних правовідносинах, зокрема в цій частині скаржник стверджує, що право голосу на загальних зборах ОСББ не є розпорядженням майном у розумінні Сімейного кодексу України, а є немайновим правом, а відтак, у разі перебування у спільній сумісній власності квартири, неправильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном (голосування на зборах) вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

106. Так, згідно з частинами першою - третьою статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

107. Частинами першою та другою статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

108. Відповідно до частин першої та третьої статті 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

109. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

110. Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

111. Верховний Суд у постанові від 22.10.2021 у справі № 916/1636/21 дійшов висновку, що конструкція норм, закріплених у частині третій статті 368 Цивільного кодексу України та частині першій статті 60 Сімейного кодексу України, свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільності набутого майна щодо певного об`єкту у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує.

Така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17, постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 910/2478/20.

112. Частиною першою статті 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

113. Положеннями статті 369 Цивільного кодексу України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

114. Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2021 у справі № 916/1636/21.

115. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі належності майна на праві спільної сумісної власності та у випадку голосування одним із співвласників квартири на загальних зборах ОСББ, зарахування такого голосу слід здійснювати від імені усіх співвласників за взаємною згодою, наявність якої презюмується.

116. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі № 918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.

117. Верховний Суд констатує, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників.

118. Крім того, діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на утримання та використання спільного майна співвласників, забезпечення і захисту їх прав та обов`язків. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

119. Таким чином, за таких умов важливим є також врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, були присутні на спірних загальних зборах, інтересами позивача та досягненням основної мети діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

АДРЕСА_17 . За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

121. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

122. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

123. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

124. За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова- без змін.

Розподіл судових витрат

125. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.07.2022 у справі №914/596/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Г. О. Вронська

Н. М. Губенко