Рішення

від 31.05.2023 по справі 592/5961/22

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/5961/22

Провадження №2/592/187/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Костенко В.Г., з участю секретаря судового засідання Ващенка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Управління охорони здоров`я Сумської міської ради, Міського голови м. Суми Лисенка Олександра Миколайовича, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської Ради, про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на посаді

з участю представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 31.08.2022 №3066-МР «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради №166-Адм «Про переведення ОСОБА_1 », поновити на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що працює безперервно з 04.06.1999 з початку на посаді головного лікаря Сумської міської клінічної лікарні №5, а після реорганізації на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради. Так наказом Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166-адм від 30.08.2019 «Про переведення ОСОБА_1 » був переведений на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради. Проте рішенням Сумської міської ради № 3066-МР від 31.08.2022 «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166-адм від 30.08.2019 «Про переведення ОСОБА_1 » скасовано зазначений наказ №166-адм від 30.08.2019 відділу охорони здоров`я Сумської міської ради «Про переведення ОСОБА_1 » Пунктом 2 рішення визначено, управлінню охорони здоров`я Сумської міської ради відповідно до законодавства здійснити заходи щодо врегулювання питання призначення керівника, зокрема провести конкурс на зайняття вакантної посади директора комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради.

В цілому позивач вважає, що зазначений наказ не міг бути скасований оскільки відповідав закону та методичним рекомендаціям. Окрім того самостійно рада теж не мала права скасовувати адже на його підставі виникли трудові правовідносини. У преамбулі рішення зазначені норми, які йому не відповідають або втратили чинність. Воно прийнято з порушенням регламенту ради, не проходило повної підготовки, погодження, складання висновку правового управління, не розміщено на офіційному сайті ради. Також не був предметом розгляду профільної комісії.

Оскаржуване рішення порушує законодавство про працю та трудові права позивача. Укладений трудовий договір може бути розірваний лише у випадках передбачених законом. Позивач вважає, що відповідачем порушені ряд положень законодавства про працю. Зазначеним рішенням створені перешкоди в роботі, що змушує звертатися з позовом.

Відповідач Сумська міська рада надала відзив у якому просила відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивовані тим, що рішення від 30.08.2022 прийнято в межах повноважень, оскільки рада має право скасовувати рішення виконавчих органів. Наказ відділу освіти винесений з порушенням встановленого порядку та повноважень начальника. Саме рішення ради дійсно не проходило усі процедури визначені регламентом але це обумовлюється тим, що ініціатором був депутат ради і воно приймалося в умовах воєнного стану. Вважає, що згідно спеціального закону призначення керівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я визначене на конкурсних засадах шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Згадані позивачем методичні рекомендації, роз`яснення Конституційного Суду не є нормативними актами, а мають лише рекомендаційний характер. Вважає твердження позивача про фактичне звільнення позивача із посади таким, що не відповідає дійсності.

Позивач подав відповідь на відзив у якому не погодився з запереченнями відповідача наведеними у відзиві. Зокрема зазначає, що наказ про переведення позивача є ненормативним правовим актом, який вичерпав свою дію при виконанні. Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-р/п/2009 чітко роз`яснює повноваження органів місцевого самоврядування на скасування своїх рішень та може розповсюджуватися на спірні правовідносини. Вважає, що правовідносини які склалися по переведенню позивача є трудовими та мають регулюватися Кодексом законів про працю. Кодекс має вищу силу ніж законодавство про охорону здоров`я.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та окреме звертав увагу на те, що рішення яке оспорюється істотним чином вплинуло на права позивача, створило умови не визначеності. Вжиті заходи забезпечення позову завадили створенню більш негативних наслідків для позивача, а тому вимоги про поновлення не підтримує.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав наведених у відзиві. В цілому вважав, що рішення яке оспорюється не потягло ніяких наслідків для позивача. Прийняття рішення прокоментував тим, що скасований ним наказ винесений в порушення рішення міської ради, закону та за межами повноважень.

Представники інших учасників розгляду отримали позовні заяви, втім відзивів чи пояснень їх представники не подавали.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06.09.2022 прийнято заяву і відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.09.2022 за заявою позивача застосовані заходи забезпечення позову.

Ухвалою від 11.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, заслухавши учасників розгляду, які з`явилися, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного.

Суд встановив, що згідно з розпорядження міського голови м. Суми від 04.06.1999 № 174-к «Про призначення головного лікаря Сумської міської клінічної лікарні № 5 ОСОБА_1 » позивач був призначений та з 04.06.1999 працював на посаді головного лікаря Сумської міської клінічної лікарні № 5.

З 1999 року лікарня, як юридична особа з унікальним ідентифікаційним кодом в реєстрі 02000317, функціонувала як заклад охорони здоров`я - Комунальна установа «Сумська міська клінічна лікарня № 5». Із запровадженням в країні медичної реформи, впровадження нових підходів щодо організації роботи закладів охорони здоров`я та їх фінансового забезпечення, відповідно до статей 104-108 Цивільного кодексу України, статей 59, 78, 137 Господарського кодексу України, статей 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», «Основи законодавства України про охорону здоров`я», «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я», розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 101 3-p «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я», керуючись пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Сумська міська рада 19.12.2018 прийняла рішення № 4414- МР «Про припинення комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5» шляхом реорганізації в порядку перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

Зазначеним рішенням ради вирішено припинити КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» шляхом реорганізації в порядку перетворення в комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

Рішенням Сумської міської ради від 06.08.2019 № 5465-МР «Про завершення процедури перетворення комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5» у комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради, встановлено строк для завершення процедури припинення КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» шляхом реорганізації в порядку перетворення в КПН «Клінічна лікарня № 5» СМР. Після проведення процедури припинення комунальної установи в КНП, код юридичної особи - 02000317 не змінився. Відповідно до Статуту КНП, п. 1.4. - Підприємство є правонаступником усіх прав та обов`язків комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5», у тому числі щодо здійснення передачі неоплачених зобов`язань. Штатний розпис закладу також не змінювався.

Реорганізація Комунальної установи «Сумська клінічна лікарня № 5», відбулася на виконання ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я» від 06.04.17 № 2002, яким запроваджено автономізацію медичних закладів.

Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради є закладом охорони здоров`я - унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги населенню в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом. Підприємство створено на підставі рішення Сумської міської ради від 19.12.2018 № 4414-МР. Директором підприємства є Позивач.

З метою дотримання вимог законодавства та дотримання прав працівників під час перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства Міністерством охорони здоров`я розроблені та направленні для відома та виконання Методичні рекомендації з питань перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, схвалені робочою групою з питань реформи фінансування сфери охорони здоров`я України від 14.02.2018.

Розділ 1.4.6. вказаних Методичних рекомендацій приділений питанням та порядку призначення керівника комунального некомерційного підприємства (КНП). За змістом цього пункту дослівно: Факт реорганізації закладу охорони здоров`я (ЗОЗ)-бюджетної установи не є підставою для звільнення керівника та припинення укладеного з ним контракту, якщо сторони не домовляться про його дострокове припинення за угодою сторін або він не буде звільнений на підставах, визначених контрактом.

На початок реорганізації ЗОЗ між сторонами трудового договору: Позивачем та Сумською міською радою не було досягнуто згоди про припинення безстрокового трудового договору за угодою сторін. Відповідно, Сумська міська рада не мала жодної підстави звільняти Позивача з посади керівника юридичної особи, незалежно від його найменування керівника, у зв`язку з реорганізацію КУ шляхом її перетворення у КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради. Посада керівника не була скорочена. Підстав для звільнення Позивача за ч. 1 ст. 40 КЗпП України не має. Трудові відносини з Позивачем продовжилися і після створення КНП.

Згідно п. 1.4.6. Методичних рекомендацій: у такому разі в рішенні відповідної ради про створення КНП може бути зазначено, про призначення керівником комунального некомерційного підприємства головного лікаря, подовживши з ним трудові відносини на підставі контракту.

Це рішення може бути підставою як для укладення нового контракту, так і для внесення змін до існуючого залежно від домовленості сторін. Після врегулювання трудових відносин з Позивачем, Сумська міська рада повинна була діяти відповідно до ст. 16 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» якою врегульовано, призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Згідно Роз`яснення Конституційного Суду України від 01.08.2013 № 22-14-17/1749 щодо запровадження контрактної форми трудового договору стосовно керівників закладів охорони здоров`я України (п, З останній абзац), укладання трудових договорів у формі контракту є обов`язковим лише для осіб, які призначаються на посади керівників закладів охорони здоров`я після 01.01,2012, і не поширюються на керівників цих закладів, призначених до цієї дати.

Як встановлено вище, керівником закладу охорони здоров`я позивач призначений ще 04.06.1999.

Наказом Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166-адм від 30.08.2019 «Про переведення ОСОБА_1 » позивач був переведений на посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

Рішенням Сумської міської ради № 3066-МР від 31.08.2022 «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166-адм від 30.08.2019 «Про переведення ОСОБА_1 » скасовано зазначений наказ №166-адм від 30.08.2019 відділу охорони здоров`я Сумської міської ради «Про переведення ОСОБА_1 » Пунктом 2 рішення визначено, управлінню охорони здоров`я Сумської міської ради відповідно до законодавства здійснити заходи щодо врегулювання питання призначення керівника, зокрема провести конкурс на зайняття вакантної посади директора комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня №5» Сумської міської ради.

Виконавцем, ініціатором та доповідачем зазначеного рішення був депутат Сумської міської ради ОСОБА_4 ..

Також встановлено, що рішення прийнято з недотриманням ряду положень Регламенту роботи Сумської міської ради затвердженого Рішенням Сумської міської ради від 04.12.2020 № 1-МР.

Так, відповідно до ст. 25 Регламенту, процедура розгляду питання в міській раді передбачає: 1) внесення пропозиції щодо розгляду питання (ініціювання); 2) вивчення питання і підготовку проекту рішення; 3) попередній розгляд проекту рішення; 4) розгляд питання на пленарному засіданні міської ради; 5) внесення пропозицій, правок (за наявності); 6) прийняття відповідного рішення.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 29 Регламенту текст проекту рішення має містити наступні реквізити: (п. 2) преамбулу, у якій подаються обґрунтування, мета і доцільність рішення, точні посилання на нормативноправові акти (повна назва документа, номер розділу, глави, статті, частини, пункту, підпункту, абзацу).

Абзацом 2 ч. 6 ст. 28 Регламенту передбачено, що наявність висновку Правового управління у матеріалах сесії та його врахування при розгляді проекту рішення є обов`язковою умовою. Управління охорони здоров`я є виконавчим органом ради.

Відповідно до ч. 7 ст. 28 Регламенту, відповідні виконавчі органи ради повинні готувати аргументовану інформацію відносно змісту проекту рішення та можливих наслідків його прийняття, відповідності міському бюджету тощо, якщо така інформація має значення при розгляді проекту рішення на пленарному засіданні міської ради. Відповідно до ч. 5 ст. 28 Регламенту, при розробці проекту рішення розробник повинен провести аналіз проекту рішення щодо наявності будь-яких невідповідностей чи протиріч з виданими раніше актами з даного питання, а також відповідних положень чинного законодавства. Якщо рішення, що пропонується до прийняття, виключає дію рішення, раніше прийнятого з цього питання, воно повинно містити пункт про визнання попереднього рішення або його частини таким, що втратило чинність.

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Регламенту не пізніше ніж за 12 (дванадцять) днів до початку сесії постійні комісії розглядають матеріали до сесії міської ради, в тому числі із запрошенням розробників проектів рішень, із залученням фахівців, а також (при необхідності) готують висновки та/або рекомендації у двох примірниках.

Натомість відповідачем Сумською міською радою при прийнятті рішення № 3066-МР від 31.08.2022 не дотримані наведені положення регламенту.

Зміст спірних правовідносин.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи справу у межах заявлених вимог та наданих доказів слід дійти висновку, що спірні правовідносини є трудовими та дій пов`язані з виконанням владних функцій відповідачем Сумською міською радою.

З встановлених фактів вбачається, що позивач був переведений на посаду директора, тобто з ним укладений трудовий договір. Він у свою чергу приступив до його виконання і працював понад три роки до винесення рішення відповідачем.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників, передбачає умови кладення трудових договорі, умови роботи та підстави припинення трудового договору. Запровадження законодавчого врегулювання трудових відносин є запорукою гарантування прав працівників, захисту їх від порушень тощо, встановлює обов`язки працівників, взаємні права роботодавця і працівника. Законом передбачене застосування судового захисту прав працівників.

Згідно з положеннями ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Положеннями ст. 36 КЗпП України передбачені підстави для припинення трудового договору, зокрема за угодою сторін, настання певних подій або розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи роботодавця чи на вимогу профспілкового округу(38-41, 43,43-1).

Згідно з положеннями ст.ст. 3, 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За положеннями ст.ст. 5-1, 221, 232 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи, вирішенню трудових спорів, судовому захисті прав тощо.

Загалом трудові відносини в Україні регламентуються значною чисельністю нормативно-правових актів починаючи з Конституції продовжуючи Кодексом законів про праці(КЗпП), рядом спеціальних законів та підзаконних актів.

Центральне місце у регулюванні трудових правовідносин займає КЗпП України. Наведені норми кодексу вказують на те, що після укладання трудового договору він може бути припинений лише у спосіб визначений законом.

З обставин справи вбачається, що на підставі наказу відділу охорони здоров`я позивач понад три роки пропрацював, тобто він перебував у трудових відносинах зазначений період часу. Позивач відповідно мав укладений з ним трудовий договір. Натомість відповідач приймаючи рішення про скасування наказу про переведення позивача, фактично скасував рішення про укладання трудового договору, а сам трудовий договір поставив у невизначеність з огляду на наведені положення закону. Фактично відповідач прийняв рішення, яке не передбачено законом для регулювання трудових відносин. Зі змісту рішення відповідача вбачається, що після скасування наказу про переведенні позивача рада дає вказівку управлінню охорони здоров`я для проведення конкурсу на вакантну посаду директора Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради. У системному аналізі змісту такого рішення вбачається, що Сумська міська рада вчинила дії на припинення трудових відносин з позивачем, але такий спосіб явно суперечить наведеним вище положенням та гарантіям визначеним у КЗпП України.

У своїх запереченнях відповідач та в рішенні, що оскаржується зазначається, що воно винесено на реалізацію повноважень п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так згідно зазначеної норми виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються такі питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Щодо цього то слід зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Положеннями ст. 26 та Глави 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені широкі повноваження рад та їх виконавчих органів щодо регулювання відносин у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку, бюджетного планування, розпорядження майном , регулювання земельних відносин тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положенням ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009.

В абзаці 3 пункту 3 цього Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Абзацами 5 та 6 пункту 5 зазначеного Рішення визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Наведене рішення Конституційного Суду України на пряму не стосується, оскаржуваного рішення та положень визначених п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Поряд з цим його можливо і необхідно застосувати до спірних правовідносин.

Так згідно «Положення про відділ охорони здоров`я Сумської міської ради» від 25.04.2018 № 3361-МР Відділ охорони здоров`я Сумської міської ради (надалі Відділ) утворюється Сумською міською радою та є її уповноваженим виконавчим органом управління закладами охорони здоров`я, установами та підприємствами охорони здоров`я, що належать до власності, територіальної громади міста Суми, і в межах м. Суми забезпечує виконання покладених на Відділ завдань.

Згідно п. 1.6. Відділ забезпечує організацію здійснення власних повноважень та делегованих повноважень органів виконавчої влади, визначених підпунктами 1,6,8 пункту «а», підпунктами 1,2,3,11 пункту «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (за належністю).

Згідно 5.1.1. Відділ на реалізацію повноважень має право видавати згідно із законодавством України обов`язкові для виконання накази та розпорядження…

З наведених норм вбачається, що відділ охорони здоров`я є уповноваженим органом ради та здійснює владні та делеговані повноваження на регулювання певних відносин й реалізацію функцій. Відповідно відділ охорони здоров`я може приймати нормативні та інші акти у формі наказів та розпоряджень.

З огляду на зазначене вбачається, що рада при здійсненні повноважень на скасування рішень виконавчих органів має враховувати висновки викладені у згаданому рішенні Конституційного Суду України.

Наказ щодо позивача про переведення вочевидь відноситься до ненормативного акту на підставі якого виникли та існували значний період часу трудові відносини.

Ураховуючи наведене вбачається, що Сумська міська рада діяла на порушення прав позивача. Рішенням ради порушені положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та наведені положення КЗпП України. Недотримання регламенту радою само пособі не порушує прав позивача, натомість могло завадити прийняттю явно незаконного рішення.

Через невідповідність рішення законам України позивач просив визнати протиправним рішення відповідача. Проте згідно з положеннями ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» таке рішення слід визнати незаконним, адже такий спосіб прямо передбачений у законі, а самі терміни протиправний та незаконний у даній справі є тотожними.

Позивач просив поновити на посаді. Під час розгляду встановлено, що оскаржуване рішення не виконане, а позивач продовжує виконувати свої повноваження директора. На це слід зазначити наступне. Вище суд зазначав, що відповідач Сумська міська рада створила незаконні умови припинення трудових відносин з позивачем, створивши умови правової невизначеності, а тому рушенням доцільно вказати про необхідність відновлення прав позивача у зазначеній посаді.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 42, 77-80, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Сумської міської ради (місцезнаходження м.Суми площа Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253), Управління охорони здоров`я Сумської міської ради (місцезнаходження м.Суми вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 26, код ЄДРПОУ 02013165), Міського голови м. Суми Лисенка Олександра Миколайовича (місцезнаходження м.Суми площа Незалежності, 2), третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської Ради (місцезнаходження м.Суми вул. Марко Вовчок, 2, Код ЄДРПОУ 02000317), про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на посаді.

Визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 31.08.2022 №3066-МР «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради №166-Адм «Про переведення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 02.06.2023.

Суддя В.Г. Костенко