Постанова

від 28.02.2024 по справі 592/5961/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 592/5961/22

провадження № 61-14090св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сумська міська рада, Управління охорони здоров`я Сумської міської ради, міський голова м. Суми Лисенко Олександр Миколайович,

третя особа -Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сумської міської радина рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 травня 2023 року у складі судді Костенко В. Г. та постанову Сумського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О. , Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської міської ради, Управління охорони здоров`я Сумської міської ради, міського голови м. Суми Лисенка О. М., третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради (далі - КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 31 серпня 2022 року № 3066 - МР «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166 - Адм «Про переведення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що розпорядженням міського голови м. Суми від 04 червня 1999 року № 147-к «Про призначення головного лікаря Сумської міської клінічної лікарні № 5 ОСОБА_1» призначено ОСОБА_1 - начальника управління охорони здоров`я Сумської облдержадміністрації по переводу головним лікарем Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня» (далі - КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5») № 5 з 04 червня 1999 року.

Вказує, що 19 грудня 2018 року Сумська міська рада прийняла рішення № 4414-МР «Про припинення КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» шляхом реорганізації в порядку перетворення в КНП «Клінічна лікарня № 5».

30 серпня 2019 року Відділом охорони здоров`я Сумської міської ради прийнято наказ № 166 Адм «Про переведення ОСОБА_1 », відповідно до якого переведено ОСОБА_1 з посади головного лікаря КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» на посаду директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради з 30 вересня 2019 року.

Рішенням Сумської міської ради № 3066 - МР від 31 серпня 2022 року «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166-Адм від 30 серпня 2019 року «Про переведення ОСОБА_1 » скасовано наказ Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради «Про переведення ОСОБА_1 » на посаду директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради від 30 вересня 2019 року.

Пунктом 2 цього рішення визначено управлінню охорони здоров`я Сумської міської ради здійснити заходи щодо врегулювання питання призначення керівника, зокрема, проведення конкурсу на зайняття вакантної посади директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

Вважає, що зазначений наказ не міг бути скасований, оскільки відповідав закону та методичним рекомендаціям. Окрім того, самостійно рада теж не мала права скасовувати цей наказ адже на його підставі виникли трудові правовідносини. У преамбулі рішення зазначені норми, які йому не відповідають або втратили чинність. Воно прийнято з порушенням регламенту ради, не проходило повної підготовки, погодження, ухвалено без складання висновку правового управління, не розміщено на офіційному сайті ради.

Зазначає, що оскаржуване рішення порушує законодавство про працю та трудові права позивача. Укладений трудовий договір може бути розірваний лише у випадках передбачених законом. Відповідачем порушені ряд положень законодавства про працю, у зв`язку з чим позивачу створені перешкоди в роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 травня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Сумської міської ради від 31 серпня 2022 року № 3066-МР «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради №166-Адм «Про переведення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Відділ охорони здоров`я Сумської міської ради є уповноваженим органом ради та здійснює владні та делеговані повноваження на регулювання певних відносин й реалізацію функцій з огляду на що Сумська міська рада не мала права самостійно скасовувати наказ Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради після його виконання, оскільки він по своїй суті є актом індивідуальної дії та вичерпав свою дію фактом його виконання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Сумська міська рада подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ПостановоюСумського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року апеляційну скаргу Сумської міської ради задоволено частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 травня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення його на посаді директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Компенсовано Виконавчому комітету Сумської міської ради 1 610,40 грн сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення його на посаді директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після прийняття радою оскаржуваного рішення трудові відносини з позивачем не припинялися, не переривалися, а ОСОБА_1 продовжує виконувати обов`язки директора. Відтак його вимога про поновлення на посаді є передчасною.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25 вересня 2023 року Сумська міська рада через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 травня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 31 серпня 2022 року № 3066-МР «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166-Адм від 30 серпня 2019 року «Про переведення ОСОБА_1 » та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій в оскарженій частині ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 16 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Молібог Ю. М. просила суд касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій в оскарженій частині залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що на підставі розпорядження міського голови м. Суми від 04 червня 1999 року № 174-к «Про призначення головного лікаря Сумської міської клінічної лікарні № 5 ОСОБА_1» Сумським міським відділом охорони здоров`я було видано наказ від 02 червня 1999 року, відповідно до якого позивач був призначений та з 04 червня 1999 року працював на посаді головного лікаря КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5».

З 1999 року лікарня, як юридична особа з унікальним ідентифікаційним кодом в реєстрі 02000317, функціонувала як заклад охорони здоров`я - КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5».

19 грудня 2018 року Сумська міська рада прийняла рішення № 4414- МР «Про припинення КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» шляхом реорганізації в порядку перетворення в КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

При цьому рада посилалась на запровадження в країні медичної реформи, впровадження нових підходів щодо організації роботи закладів охорони здоров`я та їх фінансового забезпечення, та керувалась положеннями пункту 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 104-108 ЦК України, статей 59, 78, 137 ГК України, статей 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», «Основи законодавства України про охорону здоров`я», «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я», розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 101 3-p «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров`я».

Рішенням Сумської міської ради від 06 серпня 2019 року № 5465-МР «Про завершення процедури перетворення КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» у КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради, встановлено строк для завершення процедури припинення КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» шляхом реорганізації в порядку перетворення в КПН «Клінічна лікарня № 5» СМР. Після проведення процедури припинення комунальної установи в КНП, код юридичної особи - 02000317 не змінився. Відповідно до Статуту КНП, пункт 1.4. - Підприємство є правонаступником усіх прав та обов`язків комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5», у тому числі щодо здійснення передачі неоплачених зобов`язань. Штатний розпис закладу також не змінювався.

КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради є закладом охорони здоров`я - унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги населенню в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та Статутом. Підприємство створено на підставі рішення Сумської міської ради від 19 грудня 2018 року № 4414-МР. Директором підприємства є ОСОБА_1 .

З метою дотримання вимог законодавства та дотримання прав працівників під час перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства Міністерством охорони здоров`я розроблені та направленні для відома та виконання Методичні рекомендації з питань перетворення закладів охорони здоров`я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, схвалені робочою групою з питань реформи фінансування сфери охорони здоров`я України від 14 лютого 2018 року (далі - Методичні рекомендації).

Розділ 1.4.6. вказаних Методичних рекомендацій приділений питанням та порядку призначення керівника КНП. вказаним пунктом встановлено, що факт реорганізації закладу охорони здоров`я - бюджетної установи не є підставою для звільнення керівника та припинення укладеного з ним контракту, якщо сторони не домовляться про його дострокове припинення за угодою сторін або він не буде звільнений на підставах, визначених контрактом.

На початок реорганізації закладу охорони здоров`я між сторонами трудового договору (позивачем та Сумською міською радою) не було досягнуто згоди про припинення безстрокового трудового договору за угодою сторін.

Трудові відносини з позивачем продовжилися і після створення КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

В пункті 1.4.6. Методичних рекомендацій зазначено: «У такому разі в рішенні відповідної ради про створення КНП може бути зазначено про призначення керівником КНП головного лікаря, подовживши з ним трудові відносини на підставі контракту».

Наказом Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради від 30 серпня 2019 року № 166-Адм ОСОБА_1 переведено з посади головного лікаря КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» на посаду директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради з 30 серпня 2019 року.

Рішенням Сумської міської ради № 3066-МР від 31 серпня 2022 року «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166-Адм від 30 серпня 2019 року «Про переведення ОСОБА_1 » скасовано зазначений наказ № 166-Адм від 30 серпня 2019 року Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради «Про переведення ОСОБА_1 ». Пунктом 2 рішення визначено управлінню охорони здоров`я Сумської міської ради відповідно до законодавства здійснити заходи щодо врегулювання питання призначення керівника, зокрема провести конкурс на зайняття вакантної посади директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються Сумською міською радою лише в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 31 серпня 2022 року № 3066-МР, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, вказані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради касаційному перегляду не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 31 серпня 2022 року № 3066-МР відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19 та від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд, зокрема визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 31 серпня 2022 року № 3066 - МР «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166 - Адм «Про переведення ОСОБА_1 ».

Зазначав, що оскаржуване рішення порушує законодавство про працю та трудові права позивача. Відповідачем порушені ряд положень законодавства про працю, у зв`язку з чим позивачу створені перешкоди в роботі.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за якою органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування врегульовано Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положенням статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

В абзаці 3 пункту 3 цього Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 вказаного Рішення Конституційного Суду України органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Абзацами 5 та 6 пункту 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Водночас, відповідно до правових позицій, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 521/17710/15-а (провадження № 11-198апп18), від 22 січня 2019 року у справі № 371/957/16-а (провадження № № 11-653апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 542/1197/15-а (провадження № № 11-1310апп18), органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про відділ охорони здоров`я Сумської міської ради (в новій редакції), Відділ охорони здоров`я Сумської міської ради утворюється Сумською міською радою та є її уповноваженим виконавчим органом управління закладами охорони здоров`я, установами та підприємствами охорони здоров`я, що належать до власності територіальної громади м. Суми, і в межах м. Суми забезпечує виконання покладених на відділ завдань.

Встановивши, що Відділ охорони здоров`я Сумської міської ради, відповідно до Положення, є уповноваженим органом ради та здійснює владні та делеговані повноваження на регулювання певних відносин та реалізацію функцій, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що рішення цього уповноваженого органу місцевої ради може бути визнано незаконним та скасовано лише в судовому порядку.

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано послалися на те, що наказ Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради від 30 серпня 2019 року № 166-Адм, яким позивача переведено з посади головного лікаря КУ «Сумська міська клінічна лікарня № 5» на посаду директора КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради з 30 серпня 2019 року, по своїй правовій природі є ненормативним правовим актом індивідуальної дії, що має одноразове застосування і на підставі якого у позивача виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією його суб`єктивних прав на працю, тому цей наказ не може бути скасований чи змінений органом місцевого самоврядування після його виконання, оскільки цей акт вичерпав свою дію фактом його виконання шляхом переведення позивача з однієї посади на іншу.

Оскільки оскаржуване рішення прийнято Сумською міською радою за межами своїх повноважень, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо його незаконності та наявності підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки і щодо тлумачення норм матеріального права та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у не скасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Сумського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.

РішенняКовпаківського районного суду м. Суми від 31 травня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 31 серпня 2022 року № 3066 - МР «Про скасування наказу Відділу охорони здоров`я Сумської міської ради № 166 - Адм «Про переведення ОСОБА_1 » залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов