Рішення

від 01.06.2023 по справі 740/4969/22

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/4969/22

Провадження № 2/740/249/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої - судді Пантелієнко В.Г.,

з участю секретаря Пулинець Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Газові автомобільні заправки» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь 14782 грн. 50 коп. заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з липня 2021 року по серпень 2021 року, а також 103724 грн. 25 коп. компенсації за затримку розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 року по 16.12.2022 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01 лютого 2018 року по 12 серпня 2021 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. В день звільнення відповідачем не було проведено повного розрахунку, загальний розмір нарахованої, але невиплаченої заробітної плати становив 14782 грн. 50 коп. Станом на 16 грудня 2022 року (дата складання позовної заяви) відповідач прострочив виплату вказаної заборгованості на 345 дні, що є підставою для стягнення, тому на даний час позивач вважає, що має право на отримання компенсації в сумі 103724 грн. 25 коп. за вказаний період.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача ТОВ «Газові автомобільні заправки» Корж В.В. надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не визнав, у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості по заробітній платі, а також просив зменшити розмір відшкодування компенсації позивачу до 3000 гривень.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації у строки, зазначені в ст.116 даного Кодексу, а саме: в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що при звільненні з роботи 12 серпня 2021 року з позивачем не було проведено повного розрахунку. Заборгованість по заробітній платі фактично була виплачена йому 14 березня 2023 року, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 07.03.2023 року та 14.03.2023 року, надісланих представником відповідача до суду.

Таким чином, оскільки заборгованість із заробітної плати виплачена, між сторонами відсутній спір щодо розміру заборгованості із заробітної плати, то суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд приходить до наступних висновків.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум, що зазначено у правовій позиції Верховного суду України у справі 6-144ц13 від 29 січня 2014 року, яка враховується судом відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається згідно ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року з наступними змінами передбачено нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оскільки фактично розрахунок із ОСОБА_1 було проведено 14 березня 2023 року, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на його користь компенсації за затримку розрахунку за період з 13 серпня 2021 року по 16 грудня 2022 року (в межах заявлених ним позовних вимог).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звертатися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, та зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 331/1863/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 335/4416/18-ц.

Враховуючи, що розмір невиплаченої позивачу заробітної плати становив 14782 грн. 50 коп., підприємством дана сума була виплачена добровільно, в період перебування справи в провадженні суду, суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям буде відповідати розмір відповідальності відповідача у сумі 30 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 118506 грн. 75 коп., судом стягнуто 30 000 грн., тобто позовні вимоги задоволені на 25,32% (30 000 х 100 : 118506,75 =25,32%), що є підставою для відшкодування на користь позивача з відповідача 262 грн. 62 коп. в рахунок сплаченого судового збору (1037,24 х 25,32%:100 = 262,62).

Керуючись ст. 117 КЗпП України, ст.141, 263-265, 274, 279, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Газові автомобільні заправки» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 по 16.12.2022 в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів) та 262 (двісті шістдесят дві) гривні 62 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернігівського апеляційного суду

Суддя В.Г. Пантелієнко