Постанова

від 23.02.2024 по справі 740/4969/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 лютого 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/4969/22

Головуючий у першій інстанції Пантелієнко В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/93/24

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

за участі секретаря Зеляк Ю.Г.

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки»,

особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки»,

на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2023 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 01.06.2023, м. Ніжин,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки» (далі за текстом ТОВ «Газові автомобільні заправки»), в якому просив стягти з нього заборгованість по нарахованій, але не виплаченій, заробітній платі за період з липня по серпень 2021 р. в сумі 14782 грн 50 коп. та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 по 16.12.2022 в сумі 103724 грн 25 коп., а всього 118506 грн 75 коп. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 01.02.2018 по 12.08.2021 ОСОБА_1 працював машиністом компресора у ТОВ «Газові автомобільні заправки» та був звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України. На порушення ст. 116 КЗпП України, на дату подання позову відповідачем не проведено остаточний розрахунок з позивачем. На його звернення до Головного управління Держпраці у Київській області та безпосередньо до ТОВ «Газові автомобільні заправки» останнє не реагує - вищевказану заборгованість не виплачує. Оскільки в день звільнення ОСОБА_1 з ним не проведено остаточного розрахунку, то відповідач має виплатити йому іще й середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні 2 календарні місяці роботи, які передували звільненню, - за червень липень 2021 р., що обчислена згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабміну України від 08.02.1995 № 100 (з наступними змінами), становить 300 грн 65 коп. Кількість робочих днів у періоді з 13.08.2021 (наступний день після звільнення) по 16.12.2022 345. Отже компенсація ОСОБА_1 за затримку розрахунку при звільненні повинна становити 103724 грн 25 коп.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Газові автомобільні заправки» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.08.2021 по 16.12.2022 в сумі 30000 грн 00 коп. (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів) і 262 грн 62 коп. на відшкодування судового збору. Ухвалюючи це рішення, суд І інстанції виходив з того, що невиплачену позивачу заробітну плату в розмірі 14782 грн 50 коп. відповідачем виплачено 14.03.2023 добровільно, в період перебування справи в провадженні суду. Тому справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, розмір відповідальності відповідача слід визначити у сумі 30000 грн 00 коп.

В апеляційній скарзі ТОВ «Газові автомобільні заправки» просить змінити вказане рішення й ухвалити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток в сумі 3000 грн 00 коп. Доводи скарги зводяться до того, що:

- судом І інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15, згідно з якими, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України;

- стягнута сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача у рази перевищує сам борг по затриманій заробітній платі, що свідчить про неспівмірність визначеного судом стягнення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню.

У справі встановлено таке.

З 01.02.2018 по 12.08.2021 ОСОБА_1 працював машиністом компресора у ТОВ «Газові автомобільні заправки» та був звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією його трудової книжки (арк. 6).

Згідно з відомостями з Реєстру застрахованих осіб Держаного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-7), сума нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 у липні 2021 р. становила 6118 грн 18 коп., у серпні 2021 р. - 11664 грн 32 коп. (арк. 7-8).

Відповідно до копії листа Головного управління Держпраці у Київській області від 25.01.2022 № 4.3/2-3-179-351, позивач звертався до нього 14.01.2022 з приводу порушення відповідачем законодавства про працю. Управлінням надіслано запит ТОВ «Газові автомобільні заправки» з вимогою про надання копій документів та пояснень з приводу невиплати позивачу заробітної плати при звільненні (арк. 9). Також ОСОБА_1 28.10.2022 звертався до ТОВ «Газові автомобільні заправки» з заявою про виплату йому належних сум при звільненні (копія заяви і чека про здачу її на пошту на арк. 10, 10 зворот), яка, як стверджує останній, залишилась без реагування; доказів протилежного у справі нема і представник ТОВ «Газові автомобільні заправки» на таке не посилається.

Копіями платіжних інструкцій АТ «Сенс Банк» № 1630529994 від 07.03.2023 на суму 2462 грн 57 коп. та № 1641410432 від 14.03.2023 на суму 9389 грн 78 коп. відповідач підтвердив факт виплати позивачу заборгованості із заробітної плати в загальному розмірі 11852 грн 35 коп. (арк. 36, 37). Цей факт мав місце після подання ОСОБА_1 позовної заяви, що є предметом розгляду у цій справі.

Відповідно до довідки ТОВ «Газові автомобільні заправки» від 25.04.2023 № 3, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за липень-серпень 2021 р. склала 370 грн 39 коп. (арк. 39).

Вказані обставини в ході розгляду справи не оспорювалися.

Аналізуючи надані докази і правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.

Невиплата відповідачем позивачеві заробітної плати протягом спірного періоду суперечить ст. 115 КЗпП України.

Позовні вимоги підтверджено доступними позовній стороні належними й допустимими доказами, які у ході розгляду справи відповідачем визнано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц орієнтує суди нижчих ланок на те, що:

- встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Це відшкодування спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця;

- зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Виходячи зі змісту наведеної правової позиції апеляційний суд виснує, що вищеописаними належними, допустимими, достатніми й достовірними доказами доведено таке:

- 12.08.2021 ТОВ «Газові автомобільні заправки» не проведено зі ОСОБА_1 остаточного розрахунку при його звільненні;

- останній звертався з вказаного приводу 14.01.2022 до Головного управління Держпраці у Київській області та 28.10.2022 - до ТОВ «Газові автомобільні заправки», тобто вчинив всі можливі дії для відновлення своїх трудових прав у позасудовому порядку, які не спричинили позитивного результату;

- 14.03.2023 - після подання ОСОБА_1 позову, ТОВ «Газові автомобільні заправки» проведено з ним остаточний розрахунок. Тому місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення з ТОВ «Газові автомобільні заправки» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні;

- правильність визначення судом І інстанції розміру належного позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2021 по 16.12.2022 у сумі 127784 грн 55 коп. (виходячи з його середньоденного заробітку за 2 місяці до звільнення - 370 грн 39 коп. та кількості робочих днів цієї затримки - 345) учасниками справи не оспорюється;

- врахувавши тривалість порушення строків виплати заробітної плати, період затримки її виплати, відсутність доказів поважності для цього причини, факт виплати заборгованості по зарплаті лише після звернення ОСОБА_1 до суду, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд І інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ТОВ «Газові автомобільні заправки» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі саме 30000 грн 00 коп.

Доводи апеляційної скарги судом відкидаються як такі, що суперечать описаним вище встановленим у справі обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам.

Отож рішення суду І інстанції підлягає залишенню без змін; його законність і обґрунтованість перевірено у межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки» залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня її складення.

Головуючий: Судді: