Постанова

від 24.05.2023 по справі 335/9111/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.05.2023 Справа № 335/9111/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/9111/21 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

Провадження № 22-ц/807/1085/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Провадження № 22-ц/807/1085/23-2

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24травня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

за участі секретаря: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2023 року та на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особіадвоката СаланськоїІлони Любомирівни на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року

у справізапозовом ОСОБА_1 в особіпредставника - адвоката Хмарського РоманаБорисовича до ОСОБА_2 ,треті особи: Територіальна громадаміста Запоріжжяв особіЗапорізької міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирногобудинку „НезалежнаУкраїна 72", Державна інспекція архітектури тамістобудування України,про усуненняперешкод укористуванні майном, зобов`язання вчинити певнідії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 в особіпредставника - адвоката Хмарського Р.Б. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,треті особи Територіальна громадаміста Запоріжжяв особіЗапорізької міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирногобудинку „НезалежнаУкраїна 72", Державна інспекція архітектури тамістобудування України,про усуненняперешкод укористуванні майном, зобов`язання вчинити певнідії.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (цокольний поверх). Належна позивачу частина нежитлового приміщення № 190 функціонує як магазин/офіс непродовольчих товарів. Виходи з цього приміщення виконані в сторону площі Маяковського та АДРЕСА_2 , саме на площу Маяковського виходять три вікна даного приміщення. Прилегла до входу територія є опорядкованою позивачем у відповідності з розробленою проектною документацією. У кінці березня 2021 року позивачу стало відомо, що у нежитлового приміщення № 113, яке розташовано у вказаному будинку на першому поверсі безпосередньо над належним позивачу приміщен-

ням № 190, змінився власник. Так, 29.03.2021 року вказане приміщення придбала ОСОБА_2 , яка мала намір з приміщення № 113 улаштувати вхідну групу (збудувати окремий вхід) в сторону площі Маяковського. Вони узгодили облаштування окремого входу з приміщення № НОМЕР_1 у вигляді прямолінійних східців з лівого крайнього вікна, яке буде перетворено на дверний отвір, що зменшило б природне освітлення лише для одного вікна належного йому нежитлового приміщення № 190. Тому 02.04.2021р. відповідач надала позивачу відповідні ескізи «плану 1 поверху після реконструкції» і «фрагменту фасаду після реконструкції», на якому було зображено саме прямолінійні східці над другим вікном нежитлового приміщення № 190 лівого краю будинку. Після цих домовленостей позивач погодився оформити нотаріальну заяву від 13.05.2021р. на «улаштування вхідної групи нежитлового приміщення з холу № 1 відповідно до ескізних пропозицій». До цієї нотаріальної заяви було долучено відповідний ескіз на двох аркушах («фрагмент фасаду після реконструкції» та «план 1 поверху після реконструкції»), що є невід`ємною складовою цього документу.

Однак, наприкінці липня 2021 року в ході виконання будівельних робіт по облаштуванню вхідної групи приміщення № 113 позивач побачив, що облаштування окремого входу здійснюється не з лівого крайнього, а з центрального вікна приміщення АДРЕСА_3 , а відповідно до продемонстрованого йому будівельниками робочого проекту східці планується встановити закругленої форми, що має своїм наслідок перекриття світла для двох вікон приміщення його магазину/офісу. Це грубо порушує досягнуті між позивачем і відповідачкою домовленості та суперечить ескізу вхідної групи, що було додано до нотаріальної заяви позивача від 13.05.2021р. Але на пропозицію позивача проводити будівельні роботи у відповідності до досягнутих домовленостей та надати йому оглянути дозвільні документи на початок будівельних робіт чоловік відповідачки відповів від-мовою і заявив, що вони будуть продовжувати будівельні роботи на свій розсуд.

З метоюусунення вказанихпорушень позивачзвертався зіскаргами нанезаконні діївідповідача доДепартаменту державноїархітектурно-будівельноїінспекції уЗапорізькій областіта Департаментуархітектури імістобудування Запорізькоїміської ради.Листом Департаментудержавної архітектурно-будівельноїінспекції уЗапорізькій областівід 05.08.2021р.№ 1008-1.18/1228позивачу,серед іншого,повідомлено,що державнаархітектурно-будівельнаінспекція єорганом, який відповідно до повноважень здійснює виконання лише дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, з 18.03.2020 не здійснює заходи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Листом від 20.08.2021р. № 04.01-05/4480 Департамент архітектури і містобудування ЗМР «Про результати розгляду адвокатського звернення» повідомлено, що 17.05.2021р. до Департаменту надійшла заява ОСОБА_2 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва «Реконструкція нежитлового примі-щення № 113 за адресою: АДРЕСА_2 під офіс». У відповідності до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до заяви було надано наступний пакет документів: копію документу, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, викопіювання з топографо-геодезичного плану власності на об`єкт нерухомого майна, викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 та паспортні дані заявника. Відповідно до інформації містобудівного кадастру, який ведеться Департаментом, згідно зі ст. 22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559 «Про містобудівний кадастр», за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення № 113 за адресою: АДРЕСА_2 під офіс», реєстраційний номер у містобудівному кадастрі від 25.05.2021 за № МБУ-2021/0066 (реєстраційний номер 05-04/4-0696 від 25.05.2021),

замовник ОСОБА_2 . Дані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва створені з використанням Реєстру будівельної діяльності та мають реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:7770-9688-9833-9968. Містобудівні умови та обмеження є вихідними даними для проектування об`єкта будів-ництва, але не надають права на виконання будівельних робіт. Враховуючи розміщення об`єкта реконструкції в межах історичного ареалу та на магістральній вулиці, архітектурне проектне рішення об`єкта реконструкції має бути погоджене з головним архітектором міста (ст. 14 Закону України «Про архітектурну діяльність»). Згідно з базою даних містобудівного кадастру Департаменту, відсутня будь-яка інформація щодо погодження архітектурного проектного рішення об`єкту зазначеного у запиті.

Позивач вважає, що відповідачка здійснює улаштування вхідної групи до належного їй нежитлового приміщення № 113 з порушенням вимог ст. 14 Закону України «Про архітектурну діяльність» та всупереч досягнутої між нами домовленості. Також відповідне будівництво з боку відповідачки створює позивачу перешкоди для повноцінного користування належним йому нежитловим приміщенням АДРЕСА_5 , яке полягає: в обмеженні вільного проходу та користуванню прибудинковою територією; неможливості зовні-шнього доступу до двох вікон (і відповідних віконних приямків) свого приміщення, обмеження потрапляння денного природного світла до цих вікон, оскільки відповідачка фактично на свій власний розсуд без відповідних дозвільних документів встановила металевий паркан на час будівництва окремого входу до належного їй приміщення № НОМЕР_1 , та вже встановила металопластиковий дверний блок зі склопакетами у третьому вікні від лівого краю будинку (тоді, як відповідачка погодила з позивачем встановлення дверей у другому вікні від вказаного краю), і має намір встановити більш громіздкі східці закругленої форми (тоді, як з позивачем було погоджено прямі східці), що матиме своїм наслідком перекриття природного світла для двох вікон магазину/офісу позивача та істотно обмежить оглядовий простір з цих вікон.

Посилаючись на зазначене, позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належним йому нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 шляхом: знесення за власний рахунок самочинно збудованого паркану, який перешкоджає вільному проходу та зовнішньому доступу ОСОБА_1 до двох вікон належного йому нежитлового приміщення АДРЕСА_1 ; знесення за власний рахунок об`єкту самочинного будівництва - вхідної групи нежитлового приміщення АДРЕСА_6 , збудованого на земельній ділянці (прибудинковій території) за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2023 року позов залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати з професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням тадодатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення та додаткове рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у стягненні з нього витрат відповідача з надання правової допомоги.

Узагальненими доводами скарги на рішення суду є те, що у відповідача відсутні доку-

менти, які надають їй право на виконання будівельних робіт, а архітектурне проектне рішення об`єкта реконструкції має бути погоджене з головним архітектором міста, інформації про яку відсутня у базі даних містобудівного кадастру Департаменту.

Незаконність додаткового рішення позивач пов`язує з тим, що судом безпідставно задоволено заяву та частково стягнуто витрати на правову допомогу з нього на користь відповідача, оскільки судом не надано оцінки таким аргументам: щодо відсутності справжнього підпису ОСОБА_2 у договорі 01/11 про надання правової допомоги від 15.11.2021р., додаткових угодах №№ 1, 2 та акті приймання-передачі наданих послуг; щодо недоведеності реальності та необхідності витрат на правову допомогу у стягнутому судом розмірі.

ОСОБА_2 , в інтересахякої дієадвокат СаланськаІ.Л., не погоджуючись із додат-

ковим рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 14000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача адвокатом Саланською І.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , зазначено, що, оскільки під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що будівництво здійснюється відповідачем не у відповідності із затвердженим проектом та без дотримання будівельних норм, суд першої інстанції вірно не встановив підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 . Натомість, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження того, що будівництво здійснюється відповідачем на підставі документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та на підставі затвердженого проекту. Матеріали справи не містять доказів істотного порушення будівельних норм і правил відповідачем, а також доказів, що могли б бути підставами для віднесення об`єкту будівництва до самочинного.

В судове засідання апеляційного суду 24 травня 2023 року з`явились представники сторін адвокат Хмарський Р.Б. та адвокат Саланська І.Л., кожен з яких підтримав свою позицію.

Інші учасники справи не з`явились, будучи повідомлені належним чином судовими повістками, які згідно зі зворотними поштовими повідомленнями були отримані: територіальною громадою ЗМР 02.05.2023, Державною інспекцією архітектури та містобудування 02.05.2023, ОСББ «Незалежна Україна 72» - 03.05.2023. Клопотань про відкладення розгляду справи від цих учасників справи не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення інших учасників справи, апеляційний розгляд відбувся у їх відсутності відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін на основне і додаткове рішення не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (цокольний поверх). Належна позивачу частина нежитлового приміщення № 190 функціонує як магазин/офіс непродовольчих товарів.

Відповідач ОСОБА_2 є власницею нежитлового приміщення

АДРЕСА_6 .

Нежитлове приміщення відповідача ОСОБА_2 знаходиться безпосередньо над

частиною нежитлового приміщення позивача та не має окремого входу з вулиці, який для його функціонування як офісу слід було улаштувати.

Влітку 2021р. ОСОБА_2 було встановлено паркан для огородження частини вулиці для безпеченого проведення будівельних робіт із улашування окремого входу, та до території, огородженої парканом, потрапили два вікна належного позивачу приміщення. Також ОСОБА_2 улаштувала дверний отвір у середньому пройомі свого приміщення, а східці встановила не прямолінійні, а закруглені.

В позові про знесення паркану та східців позивач наголошував на тому, що будівельні роботи ОСОБА_2 здійснювала не у відповідності із домовленістю, на яку він надавав нотаріальну згоду, з порушенням його прав як власника нежитлового приміщення на належне користування своїм майном та чинного законодавства. Вказане виразилось у наступному: влаштування дверного отвору відбувалось без дозволу на проведення будівельних робіт та без погодження із головним архітектором міста, а тому є самочинним; встановленим парканом та таким улаштуванням східців у закругленій формі порушується доступ до двох вікон належного йому магазину, обмежується потрапляння до приміщення денного світла та оглядовий простір через ці вікна.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції за дослідженими матеріалами справи не встановив порушень відповідачем ані прав позивача, ані вимог чинного законодавства, на які посилався позивач як на підстави покладення обов`язку щодо знесення паркану та вхідної групи. Суд вказував, що ознак самочинного будівництва вказані об`єкти не мають.

Колегія погоджується з вказаними висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на зібраних у справі доказах у їх сукупності та відповідають правильно застосованим судом нормам матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини.

Згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно із частиною третьою статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 5, 17 постанови від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 ЦК Укравїни (про правовий режим самочинного будівництва)" у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (статті 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (пункт 22 вказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ).

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про основи містобудування», будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об`єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

У відповідності з положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будівництво повинно здійснюватися з урахуванням вимог містобудівної документації і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно доч. 1 ста. 36 «Про регулюваннямістобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо їх не було виконано раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на вказаних вище об`єктах надано замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконують без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Для проведення реконструкції потрібно зібрати та оформити наступну документацію:

-отримати вихідні дані. Порядок отримання вихідних даних регламентовано ст. ст. 29, 30 вказаного Закону, положеннями Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 р. № 289, яким затверджено Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, а також іншими нормативно-правовими актами;

-розробити проектну документацію на будівництво; у випадках, передбачених законодавством, провести її експертизу; затвердити вказану документацію. Порядок реалізації зазначених дій регламентовано ст. 31 цього Закону, положеннями Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. № 45, ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво, Порядком затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 560, та іншими нормативно-правовими актами;

-оформити належним чином повідомлення про початок виконання підготовчих/будівельних робіт за формою згідно з відповідним додатком до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, унісши до нього визначені законодавством відомості;

-не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих/будівельних робіт подати вказане повідомлення особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних і дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об`єкта. Саме з цього моменту можна розпочинати будівельні роботи на об`єкті.

Порядок подання повідомлення про початок виконання підготовчих/будівельних ро-

біт урегульовано ст. ст. 35, 36 вказаного Закону, Порядком виконання підготовчих та бу-дівельних робіт.

Особливу увагу потрібно звернути на те, що виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт заборонено.

З огляду на вище наведене, для того щоб звести (реконструювати) об`єкт, який відноситься до 3 категорії складності (класнаслідківСС1),необхідно:

?отримати містобудівні умови і обмеження (департамент містобудування та архітектури);

?отримати технічні умови;

?розробити проектну документацію;

?податия повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Водночас, від замовника не вимагається отримувати інші документи дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Досліджуючи обставини у справі, суд першої інстанції встановив, що наказом заступника директора Департаменту архітектури та містобудування Запорізької обласної ради № 132р. від 25.05.2021р. затверджено ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення № 113 за адресою: АДРЕСА_2 , під офіс».

Для отримання містобудівних умов ОСОБА_2 було замовлено у Запорізькому відділенні Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» Містобудівний розрахунок (шифр: 12-04-21-МР) «Реконструкція нежитлового приміщення офісу № 113 за адресою: АДРЕСА_2 », яким передбачено влаштування окремого виходу. На замовлення ОСОБА_2 Приватним підприємством «Опал» було виготовлено Робочий проект «Реконструкція нежитлового приміщення № 113 за адресою: АДРЕСА_2 під офіс» ( а.с. 89-179).

В подальшому, 19.07.2021р. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 051210719417 зареєстровано замовнику ОСОБА_2 повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1) на об`єкті - Реконструкція нежитлового приміщення № 113 за адресою: АДРЕСА_2 під офіс.

Зважаючи на те, що створення окремого виходу із першого поверху нежитлового приміщення № 113 в житловому будинку відноситься до об`єктів класу СС1, то відповідачем замовлено і виготовлено весь необхідний пакет документів для його облаштування.

Що стосується спорудженого металевого паркану, то суд встановив, що у складі проектної документації Робочого проекту «Реконструкція нежитлового приміщення № 113 за адресою: АДРЕСА_2 під офіс» міститься том 2 «Проект організації будівництва 02/02-21 ПОБ», згідно з розділом 2 якого «Загальні за-ходи» передбачено виконання тимчасової огорожі будівельного майданчика (згідно ДСТУ

Б В.2.8-43:2011 «Огородження інвентарні будівельних майданчиків та ділянок виконання будівельно-монтажних робіт. Технічні умови (ГОСТ 23407-78, МОD). Тобто металевий паркан є тимчасовою огорожею будівельного майданчика, встановлення якого передбачено Робочим проектом з метою запобігання доступу сторонніх осіб на його тери-

торію і ділянки будівельно-монтажних робіт.

Отже, враховуючи наведене, реконструкція нежитлового приміщення відповідачем не має ознак самочинного будівництва, оскільки ОСОБА_2 має належним чином оформлені документи для виконання будівельних робіт, які відповідно до ст. 34 Закону є чинними до завершення будівництва.

Погоджується колегія і з висновками суду про те, що з урахуванням законності проведення реконструкції у вигляді облаштування вхідної групи у своєму нежитловому приміщенні для використання його під офіс, не встановлено й порушень цим прав позивача, зокрема, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні двома своїми вікнами та територією біля них, оскільки паркан встановлено лише тимчасово на час закінчення облаштування вхідної групи та для створення безпеки проведення робіт. Також не доведено позивачем, що зміна конфігурації сходів з прямолінійних на закруглені створить йому перешкоди для зовнішнього доступу для двох вікон.

Тому позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов`язку знести збудовані східці та паркан є безпідставними.

В апеляційній скарзі адвокат Хмарський Р.Б. посилається на те, що згідно із відповіддю на його запит Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 20.08.2021р., у зв`язку із розміщенням об`єкту реконструкції в межах історичного ареалу та на магістральній вулиці архітектурне проектне рішення об`єкта реконструкції мало б бути погоджено з головним архітектором міста.

Проте колегія зазначає, що таке формулювання у відповіді носить лише теоретичний характер, оскільки не прив`язується до будь-якої містобудівної документації, та містить загальне поняття реконструкції без конкретизації того, що вона полягає лише в улаштуванні дверного отвору та східців, а не кардинальної перебудови об`єкта, а також ця відповідь була надана заступником директора Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, та в той же час наказ про затвердження містобудівних умов та обмежень № 132р від 25.05.2021 року приймався цим же органом в особі заступника директора департаменту.

Тож вказаний орган визнав, що для проведення такої реконструкції (облаштування вхідної групи) дозвіл головного архітектора не потрібен, у іншому випадку не відбулось би затвердження відповідного проекту та надання дозволу на будівництво. Та на численні звернення та скарги позивача з цього приводу будь-яких приписів щодо порушень чи притягнення відповідача до відповідальності не відбулось.

Апелянт, вказуючи на бездіяльність Державної інспекції архітектури і містобудування, не надав доказів, що з цього приводу звертався до компетентних органів або суду, якими була б встановлена дійсно бездіяльність цього органу з цього питання. А тому його ствердження базуються лише на припущеннях, які не можуть братись до уваги та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Відтак, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, перевірив та надав оцінку вказаним обставинам, наявним у справі доказам та доводам позовної заяви і запереченням відповідача, яким, у свою чергу, додано у справу пакет документів щодо законності реконструкції, внаслідок чого дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 в особі адвоката Хмарського Р.Б.

Що стосується додаткового рішення, яким з позивача стягнуто витрати відповідача на правову допомогу у сумі 5000 грн., то колегія дійшла наступних висновків.

Оскільки позовні вимоги залишені без задоволення, то позивач відповідно до приписів ч. 2 статті 141 ЦПК України має компенсувати судові витрати відповідача, зокрема, пов`язані із наданням останньому правової допомоги.

Надання правової допомоги відповідачу ОСОБА_2 здійснювала адвокат Салан-

ська І.Л., якою 19.01.2023р. подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн.

14.03.2023р. представником позивача адвокатом Хмарським Р.Б. подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому він зазначив, що договір 01/11 про надання правової допомоги від 15.11.2021р., а також додаткові угоди № 1, 2 та акт приймання-передачі наданих послуг за цим договором не містять справжнього підпису ОСОБА_2 . До вказаного висновку сторона позивача дійшла шляхом самостійного порівняльного аналізу її підписів на вказаних документах із підписом на нотаріально посвідченій довіреності, виданій ОСОБА_2 на ім`я її чоловіка ОСОБА_4 .

Щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу у клопотанні позивача зазначено, що сама справа не є складною для адвоката Саланської І.Л., а тому визначений нею гонорар є завищеним. Вважає, що їй не потребувалось значного часу для підготовки до неї, а тому не є виправданим й розмір заявлених витрат. Відповідач заперечував проти такої складової гонорару адвоката як «сплата фіксованої суми гонорару за прийняття рішення в цій справі на користь клієнта» у розмірі 4000 грн., а також проти визначеного розміру витрат на представництво у суді, зважаючи на час, протягом якого тривали судові засідання.

Вирішуючи заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції відкинув як неспроможні доводи клопотанням представника позивача адвоката Хмарського Р.Б. в частині несправжності підпису ОСОБА_2 у договорі з адвокатом, додаткових угодах та акті приймання-передачі, але з урахуванням доводів про необґрунтоване завищення цих витрат вважав за необхідне зменшити їх до 5000 грн.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення позивач дублює свої доводи про неналежність підпису ОСОБА_2 на документах, якими обґрунтовуються витрати на професійну правничу допомогу. Тому просить скасувати додаткове рішення та відмовити в стягненні з позивача витрат відповідача, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Навпаки, адвокат Саланська І.Л. як представник відповідача ОСОБА_2 в своїй скарзі на додаткове рішення зазначає, що суд безпідставно зменшив витрати з надання правової допомоги, оскільки позивачем не доведено їх неспівмірності із складністю справи, обсягом витраченого адвокатом часу, в той час як наданими документами розмір гонорару є підтвердженим відповідачем. Просить скасувати додаткове рішення та стягнуті весь розмір понесених відповідачем витрат на правову допомогу в сумі 14000 грн.

Перевіривши доводи скарг сторін на додаткове рішення, колегія визнає обидві скарги необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно дост.137ЦПК України,витрати,пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави.За результатамирозгляду справивитрати направничу допомогуадвоката підлягаютьрозподілу міжсторонами разоміз іншимисудовими витратами.Для цілейрозподілу судовихвитрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту надання правової допомоги відповідачем надано: Договір від 15.11.2021 № 01/11, Додаткову угоду № 1 від 15.11.2021, копію акту № 1 від 13.01.2023 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги № 01/11 від 15.11.2021, копію рахунку № 1 від 12.01.2023р., а на підтвердження факту оплати - копію квитанції до платіжної інструкції від 13.01.2023р.

Відповідно до наданого розрахунку адвокатом Саланською І.Л. надані відповідачу наступні послуги: складання відзиву на позовну заяву (з урахування кількості опрацьованих документів) 04.00 год. роботи 4 000,00 грн.; представництво інтересів в судових засіданнях (з розрахунку за один судодень): 17.11.2021р. - 2 000,00 грн., 30.11.2022р. - 2 000,00 грн., 08.11.2022р. - 2 000,00 грн.; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - фіксована сума 4000 грн. Всього послуг на правову допомогу надано на суму 14 000 грн.

Суд обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів, що договір, додаткову угоду до нього та акт приймання-передачі підписала не ОСОБА_2 .. Колегія зазначає з цього приводу, що, оскільки доказів цьому не надано, а повноваження у суду щодо співставлення підписів учасника справи на різних документах не входить до компетенції суду (прерогатива експертизи), то презюмується, що підписи належать тій особі, яка зазначена як підписант.

Оцінюючи таку витрату на правову допомогу як «гонорар за прийняття рішення на користь клієнта», суд першої інстанції правомірно застосував до цього поняття правові висновки, наведені у рішеннях ЄСПЛ, постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду.

Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що поняття "гонорар успіху" не містить чіткого врегулювання.

Гонорар єформою винагородиадвоката заздійснення захисту,представництва танадання іншихвидів правовоїдопомоги клієнту.Порядок обчисленнягонорару (фіксованийрозмір,погодинна оплата),підстави длязміни розміругонорару,порядок йогосплати,умови поверненнятощо визначаютьсяв договоріпро наданняправової допомоги.При встановленнірозміру гонорарувраховуються складністьсправи,кваліфікація ідосвід адвоката,фінансовий станклієнта таінші істотніобставини.Гонорар маєбути розумнимта враховувативитрачений адвокатомчас (стаття30Закону №5076-УІ). При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої вказаної статті врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож,домовленості просплату гонораруза наданняправничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають

"гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У цій справі, що наразі переглядається апеляційним судом, «гонорар успіху» не пов`язувався з матеріальною складовою для відповідача, оскільки проти нього висувались вимоги немайнового характеру.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відкинув таку позицію правової допомоги як «ухвалення рішення на користь клієнта» у розмірі 4000 грн. Колегія погоджується з цим із тих міркувань, що це не є окремим видом адвокатської послуги, оскільки є лише результатом інших дій адвоката: консультацій, написання заяв по суті справи, представництва у суді, за які вже виставлено окрему винагороду.

Крім того, судом враховано також, що сама адвокат Саланська І.Л. висловила у відзиві на позовну заяву власну позицію щодо складності справи, зазначивши, серед іншого, що «за своєю категорією дана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію; підготовка до розгляду даної справи не вимагала значного обсягу часу та зусиль, вона не містить складного правового аналізу доказів та обставин у справі...".

Колегія наголошує на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості і верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та інші обставини у сукупності.

Таким чином, судом при вирішенні питання про відшкодування відповідачу понесених судових витрат з правової допомоги враховано всі критерії: доводи клопотання представника позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, реальність наданих послуг та понесених витрат, їх необхідність з урахування складності справи, принципи співмірності, пропорційності та розумності і справедливості, з урахуванням чого обґрунтовано визначив розмір їх відшкодування у сумі 5 000,00 грн.

Підстав для того, щоб не відшкодовувати відповідачу витрати на правову допомогу адвоката Саланської І.Л. взагалі, або, навпаки, для збільшення розміру їх компенсації відповідачеві за рахунок позивача, колегія не встановила. Тому додаткове рішення слід залишити без змін відповідно до приписів статті 375 ЦПК України, відхиливши скарги сторін як необґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381384, 389, 390 -ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2023 року та

додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 червня 2023 року.

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова