Постанова

від 30.05.2023 по справі 523/3433/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4083/23

Справа № 523/3433/19

Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивач Одеська міська рада, відповідачі приватне підприємство «Лидер-инвест», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2021 року, ухваленого Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Аліна С.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до приватного підприємства «Лидер-инвест», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними, про скасування рішень державних реєстраторів, про визнання недійсним договору купівлі- продажу частин нежитлового приміщення,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року позивач Одеська міська рада звернулась до суду із вказаним позовом, який згодом уточнила та який мотивувала тим, що 15 червня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Оперчук Іриною Михайлівною зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1208792451101), за приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» на підставі акту приймання-передачі від 14 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» та рішення ОСОБА_1 та приватного підприємства «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» від 14 червня 2018 року № 2 (номер запису про право власності: 26650354).

Однак, здійснення вищевказаної реєстрації права власності є наслідком ухилення від виконання судового рішення, ухваленого на користь територіальної громади м. Одеси, що обумовлює необхідність звернення до суду із даним позовом.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2013 року у справі № 1527/16540/12, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2014 року, задоволено позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого нежитлового приміщення бару «Гриль-Таверна», площею 339,2 кв.м.

Нежитлове приміщення бару «Гриль-Таверна» за адресою: АДРЕСА_2 , є самочинним будівництвом з огляду на те, що збудовано на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, та яка не була відведена для такого будівництва.

Проте, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року у справі № 523/17718/16-ц визнано мирову угоду, за умовами якої:

ОСОБА_1 відмовляється від стягнення з ОСОБА_3 на його користь грошових коштів в розмірі 50000 доларів США, що еквівалентно 1283000,00 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 397730,00 грн в обмін на нежитлове приміщення бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 358,80 кв.м і складається в цілому з: 1 поверх, загальною площею 250,7 кв.м зал 89,6 кв.м, магазин 15,2 кв.м, підсобне 1,6 кв.м, 2 поверх, загальною площею 108,1 кв.м зал 108,1 кв.м;

- ОСОБА_3 відмовляється від належного йому на праві власності нежитлового приміщення бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 358,80 кв.м і складається в цілому з: 1 поверх, загальною площею 250,7 кв.м зал 89,6 кв.м, магазин 15,2 кв.м, підсобне 1,6 кв.м; 2 поверх, загальною площею 108,1 кв.м зал 108,1 кв.м;

- припиняється право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 358,80 кв.м і складається в цілому з: 1 поверх, загальною площею 250,7 кв.м зал 89,6 кв.м, магазин 15,2 кв.м, підсобне 1,6 кв.м; 2 поверх, загальною площею 108,1 кв.м зал 108,1 кв.м, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ;

- за ОСОБА_1 визнається право власності на нежитлове приміщення бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 358,80 кв.м і складається в цілому з: 1 поверх, загальною площею 250,7 кв.м зал 89,6 кв.м, магазин 15,2 кв.м, підсобне 1,6 кв.м; 2 поверх, загальною площею 108,1 кв.м зал 108,1 кв.м.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року у справі № 523/17718/16-ц про затвердження мирової угоди скасовано.

Таким чином, підстава набуття та реєстрації за ОСОБА_1 права власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , скасована у судовому порядку.

28 листопада 2018 року з метою скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке було зареєстроване за ним на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2017 року у справі № 523/17718/16-ц, представник Одеської міської ради звернувся до державного реєстратора з відповідною заявою.

Однак, державним реєстратором Кукліною А.О. винесено рішення від 28 листопада 2018 року № 44287345 про відмову у скасуванні запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1208792451101, з огляду на те, що право власності ОСОБА_1 , яке було зареєстровано на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року, припинено 15 червня 2018 року.

Так, 15 червня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Оперчук Іриною Михайлівною зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1208792451101), за приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» на підставі акту приймання-передачі від 14 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» та рішення ОСОБА_1 та приватного підприємства «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» від 14 червня 2018 року № 2 (номер запису про право власності: 26650354).

При цьому, 14 червня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І.О. було здійснено реєстрацію змін щодо вказаного об`єкта нерухомого майна, а саме змінено: об`єкт нерухомого майна з бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на нежитлове приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; загальну прощу об`єкта з 358,8 кв.м на 383,2 кв.м, адресу з АДРЕСА_2 , на АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищенаведене, неможливим є виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2013 року у справі № 1527/16540/12 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення.

Позивач вважає, що державна реєстрація права власності приватного підприємства «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» на нежитлові приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , які підлягають знесенню як об`єкт самочинного будівництва на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси 28 березня 2013 року у справі № 1527/16540/12 за власний рахунок ОСОБА_3 , підлягає скасуванню на підставі рішення суду.

Позивач зазначив, що нежитлові приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 стосуються земельної ділянки, що належить до комунальної власності територіальної громади Одеси в особі Одеської міської ради.

Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі будь-яким особам у власність або користування земельної ділянки, за адресою якої зареєстровано право власності на нежитлові приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, державною реєстрацією права власності приватного підприємства «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» на нежитлові приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , порушено права територіальної громади м. Одеси як власника відповідної земельної ділянки.

Крім того, 15 червня 2018 року індексний номер рішення 41639084 державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Оперчук Іриною Михайлівною зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1208792451101) за приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» на підставі акту приймання-передачі від 14 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» та рішення ОСОБА_1 та приватного підприємства «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» від 14 червня 2018 року № 2 (номер запису про право власності: 26650354).

Вищезазначене свідчить про те, що спірним актом приймання-передачі від 14 червня 2018 року серія та номер: б/н та рішення від 14 червня 2018 року № 2 ОСОБА_1 здійснив відчуження на користь приватного підприємства «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» по суті незаконно зареєстрованого за собою нежитлового приміщення. Існування цього правочину суперечить інтересам територіальної громади м. Одеси та безпосередньо порушує її права та законні інтереси.

01 лютого 2019 року ОСОБА_2 було придбано у ПП «Лидер- Инвест» 1/2 частину нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 24.

01 лютого 2019 року о 14:43:45 в Державному ресєтрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було зареєстровано право власності, на підставі зазначеного договору.

01 лютого 2019 року ОСОБА_2 було придбано у ПП «Лидер- Инвест» 1/2 частину нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. і зареєстровано в реєстрі за № 25.

01 лютого 2019 року о 15:20:25 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було зареєстроване право власності, на підставі зазначеного договору.

Позивач вважає, що оскільки ПП «Лидер-Инвест» не набуло в установленому законом порядку право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, то відповідно, не мало права відчужувати, передавати спірний об`єкт будь-яким третім особам, в тому числі ОСОБА_2 .

Тому із посиланням на застосування як на правову підставу своїх вимог на ч. 23 ст. 26 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 16, ч. 1 с. 216, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 215 ЦК України позивач просив:

визнати недійсним правочин щодо передачі ОСОБА_1 приватному підприємству «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , зараз АДРЕСА_1 та скасувати акт приймання-передачі нерухомого майна від 14 червня 2018 року серія та номер б/н та скасувати рішення від 14 червня 2018 року серія та номер: 2.;

скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 14 червня 2018 року №41610027, що є підставою для припинення права власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 383,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1208792451101;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 червня 2018 року № 41639084, що є підставою припинення права власності приватного підприємства «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 383,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 1208792451101;

визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» та ОСОБА_2 від 01 лютого 2019 року № 24, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною;

визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» та ОСОБА_2 від 01 лютого 2019 року № 25, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 лютого 2019 року № 45330092, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на частину нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу;

скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 лютого 2019 року № 45330616, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на частину нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу.

Стягнути з відповідачів на користь ОМР сплачений судовий збір у розмірі 13447 гривен.

Від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву позивача, в якому зазначено, що 01 лютого 2019 року ОСОБА_2 було придбано у ПП «Лидер- Инвест» 1/2 частину нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 383,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 24.

01 лютого 2019 року о 14:43:45 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було зареєстровано право власності на підставі зазначеного договору.

01 лютого 2019 року ОСОБА_2 було придбано у ПП «Лидер- Инвест» 1/2 частину нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 383,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. і зареєстровано в реєстрі за №25.

01 лютого 2019 року о 15:20:25 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було зареєстроване право власності, на підставі зазначеного договору.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2021 року позов Одеської міської ради до приватного підприємства «Лидер-инвест», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними, про скасування рішень державних реєстраторів, про визнання недійсним договору купівлі - продажу частин нежитлового приміщення залишено без задоволення.

Керівник Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, який не брав участі у розгляді справи, звернувся з апеляційною скаргою в інтересах позивача Одеської міської ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеської міської ради.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано наявність рішень судів, що набрали законної сили і що мають преюдиційне значення, про відмову визнання права власності на спірний об`єкт та зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення зазначеного об`єкту самочинного будівництва, а саме рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2013, яким ОСОБА_3 був зобов`язаний звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого нежитлового приміщення бару «Гриль-таверна», площею 339 кв.м, а також постанови апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року, яким було скасовано ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року, якою визнано перехід права власності від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 на спірне нежитлове приміщення бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 358,80 кв.м.

Оскільки ОСОБА_1 отримав право власності на спірне майно незаконно, то суд безпідставно відмовив у визнанні недійсним правочину про відчуження ним спірного об`єкту на користь ПП «Лидер-Инвест», а також неправомірно відмовив у задоволенні похідної вимоги про скасування рішення державного реєстратора Оперчук І.М.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора Махортова І.О. від 14 червня 2018 року, суд не звернув увагу, що за цим рішенням змінилися площа спірного об`єкта з 358,8 кв м на 383,2 кв м, назва об`єкту з бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », адреса з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 . Збільшення загальної площі об`єкту є реконструкцією, що відбулося без дотримання п. 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації відсутній, що свідчить на суттєві порушення законодавства при внесенні змін до запису про право власності на спірне нерухоме майно.

Даних про резервування адреси та підтвердження адреси об`єкта нерухомості бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_1 , в матеріалах реєстраційної справи відсутні, що вказує на самовільне обрання адреси та порушення порядку її отримання, а підтвердження зміни площі об`єкту та присвоєння нової лише довідкою ТОВ «Бюро консалт сервіс» не має юридичного значення.

Спірний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади в особі Одеської міської ради, та не відводилася для вказаної мети.

Судом не дано оцінки, що всі вчинені ОСОБА_1 дії прийняття його до складу учасників ПП та цього ж дня внесення спірного нерухомого майна до статутного капіталу ПП «Лидер-Инвест» та подальший продаж майна ОСОБА_2 - спрямовані на ухилення від виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.03.2013 у справі № 1527/4677/12, а також опосередковано вказують на націленість такого на збереження самочинного збудованого майна.

З огляду на практику Верховного Суду, зокрема у справах № 693/624/19, № 369/11268/16-ц, № 405/1820/17, вважає, що ОСОБА_1 та ПП «Лидер-Инвест» своїми фіктивними діями «перекидали» спірне майно та усвідомлювали недобросовісність своїх дій і допускали, що вони порушують інтереси територіальної громади м. Одеси.

Оскільки ОСОБА_1 не міг відчужувати спірне майно на користь ПП «Лидер-Инвест», то й це ПП не мало продавати нежитлове приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_2 , тому такі договори купівлі-продажу також мають бути визнані недійсними та підлягають скасуванню і рішення державного реєстратора від 01 лютого 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 в особі адвоката Карпенка О.П. апеляційну скаргу не визнала, оскільки 29 листопада 2018 року під час укладення оспорюваних позивачем договорів купівлі-продажу частин нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », нотаріусом перевірено наявність зареєстрованого права власності у ПП «Лидер-Инвест» та відсутність відомостей про заборону відчужень та обтяжень, про що надає докази до позовної і позивач. Право власності ПП «Лидер-Инвест» не було оскаржено в судовому порядку, хоча останнє володіло цим майном з 15 червня 2018 року. До подачі позову та відкриття провадження у справі 04 березня 2019 року вказані особи не могли знати про претензії Одеської міськради щодо відчуженого майна. Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, тощо шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру, то добросовісна особа вправі покладатися на такі відомості і за відсутності в цьому Реєстрі відомостей про право інших осіб або їх обтяжень така особа не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень і набуває право на майно вільним, її добросовісність презюмується і вона не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб та відшукувати способи компенсації своїх втрат у разі можливої втрати свого такого статусу, що є порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися.

Від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Карпенка О.П. надійшла заява про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість брати участь у судовому засіданні за станом здоров`я, оскільки після травми та 25.04.2023 оперативного втручання з 25.04.2023 по 11.05.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні, з 11.05.2023 перебуває на амбулаторному лікуванні, на даний час не може пересуватися, про що надає виписку із медичної картки. Розглядаючи вказану заяву, колегія суддів зазначає, що 09 травня 2023 року розгляд справи вже було відкладено з причини хвороби представника, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляд справи апеляційної скарги сплинув 12 березня 2023 року, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, включаючи позивача та інших учасників справи. Участь відповідачки ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою.

До того ж, відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Заявник не навів у своїй заяві обставин, які б перешкоджали розглянути справу за його відсутності, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду, свою позицію по суті справи виклав у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, у задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_2 слід відмовити, і наведене не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, матеріали справи підтверджено та ніким по справі не оспорюється, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2013 року у справі № 1527/16540/12, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 квітня 2014 року, задоволено позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованого нежитлового приміщення бару «Гриль-Таверна», площею 339,2 кв.м.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року у справі № 523/17718/16-ц визнано мирову угоду, за умовами якої:

ОСОБА_1 відмовляється від стягнення з ОСОБА_3 на його користь грошових коштів в розмірі 50000 доларів США, що еквівалентно 1283000,00 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 397730,00 грн в обмін на нежитлове приміщення бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 358,80 кв.м і складається в цілому з: 1 поверх, загальною площею 250,7 кв.м зал 89,6 кв.м, магазин 15,2 кв.м, підсобне 1,6 кв.м, 2 поверх, загальною площею 108,1 кв.м зал 108,1 кв.м;

- ОСОБА_3 відмовляється від належного йому на праві власності нежитлового приміщення бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 358,80 кв.м і складається в цілому з: 1 поверх, загальною площею 250,7 кв.м зал 89,6 кв.м, магазин 15,2 кв.м, підсобне 1,6 кв.м; 2 поверх, загальною площею 108,1 кв.м зал 108,1 кв.м;

- припиняється право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 358,80 кв.м і складається в цілому з: 1 поверх, загальною площею 250,7 кв.м зал 89,6 кв.м, магазин 15,2 кв.м, підсобне 1,6 кв.м; 2 поверх, загальною площею 108,1 кв.м зал 108,1 кв.м, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3 ;

- за ОСОБА_1 визнається право власності на нежитлове приміщення бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 358,80 кв.м і складається в цілому з: 1 поверх, загальною площею 250,7 кв.м зал 89,6 кв.м, магазин 15,2 кв.м, підсобне 1,6 кв.м; 2 поверх, загальною площею 108,1 кв.м зал 108,1 кв.м.

Рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 19676958, індексний номер 34491730 від 28.03.2017 прийнято державним реєстратором Глущенко А.О., філія комунального підприємства «Комунально реєстраційні послуги» Великобугаївської сільської ради», на підставі вказаної ухвали суду про затвердження мирової угоди, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальна площа 383,2 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 61, 107 т. 3).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 09 жовтня 2018 року за апеляційною скаргою Одеської міської ради скасовано ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року у справі № 523/17718/16-ц.

Відповідно до рішення власника № 2 Приватного Підприємства «ЛИДЕР ИНВЕСТ» від 14 червня 2018 року вирішено: прийняти до складу учасників підприємства ОСОБА_1 за власним бажанням із внесенням до Статутного капіталу підприємства вкладу у вигляді двоповерхової нежитлової будівлі загальною площею 383,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить особі на праві приватної власноті. Загальний розмір Статутного капіталу підприємства складає 160100 гривень. Перерозподілити частки статутного капіталу. Внести усі відповідні зміни до Статуту, затвердити нову редакцію Статуту та провести державну реєстрацію усіх відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, засвідчила справжність підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстровано в реєстрі за № 2215, 2216 (а.с. 73-74 т. 3).

14 червня 2018 року відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, який складений на виконання Рішення власників Приватного Підприємства «ЛИДЕР ИНВЕСТ» № 2 від 14.06.2018 року, яким затверджено внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу підприємства нежитлової будівлі, між сторонами, ПП «ЛИДЕР ИНВЕСТ», в особі ОСОБА_4 , який діє на підставі статуту та ОСОБА_1 склали цей акт на підтвердження того, що ОСОБА_1 передав, а ПП «ЛИДЕР ИНВЕСТ» прийняв двоповерхову нежитлову будівлю, яка належить йому на праві приватної власності на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлової двоповерхової будівлі, що розташована: АДРЕСА_1 (а.с. 72 т. 3).

Відповідно до письмової довідки від 13.06.2018 року, яка видана Товариством з Обжеженою відповідальністю «Бюро консалт сервіс», вказано про те, що під час проведення поточної інвентаризації об`єкта нерухомого майна нежитлове приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - встановлено про те, що вказаний об`єкт дійсно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 71 т. 3).

Рішенням про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 червня 2021 року № 41610027, державний реєстратор прав на нерухоме майно Махортов І.О., Комунальне підприємство «Реєстраційна служба Одеської області», розглянувши заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийняту 14.06.2018 р. 13:06:22 за реєстраційним номером 28707425, яку подав ОСОБА_1 , для внесення змін до запису про право власності за номером 19676958 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1208792451101, нежитлове приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 383,2 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 вирішив: внести зміни до запису про право власності за номером 19676958 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1208792451101 (а.с. 105 т. 3).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 127817707 від 15.06.2018 щодо об`єкта реєстраційний номер 1208792451101, нежитлове приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 383,2 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер б/н,виданий 14.06.2018, видавник ОСОБА_1 , Приватне підприємство «ЛИДЕР-ИНВЕСТ», рішення та серія номер 2, виданий 14.06.2018, видавник ОСОБА_1 , ПП «ЛИДЕР-ИНВЕСТ», підстава внесення запису Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41639084 від 15.06.2018, ОСОБА_5 , Комунальне підприємство «Реєстраційна служба Одеської області», форма власності приватна, розмір частки 1/1, власники: Приватне підприємство «ЛИДЕР-ИНВЕСТ», код ЄДРПОУ 41948946 (а.с. 108 т. 3).

28 листопада 2018 року з метою скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке було зареєстроване за ним на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2017 року у справі № 523/17718/16-ц, представник Одеської міської ради звернувся до державного реєстратора з відповідною заявою.

Державним реєстратором Кукліною А.О. винесено рішення від 28 листопада 2018 року № 44287345 про відмову у скасуванні запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1208792451101, з огляду на те, що право власності ОСОБА_1 , яке було зареєстровано на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2016 року, припинено 15 червня 2018 року.

Також матеріалами справи підтверджено, що за договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» та ОСОБА_2 01 лютого 2019 року № 24, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною, відповідачка ОСОБА_2 набула у власність вказаного нерухомого майна, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та ї обтяжень, індексний номер 45330092 від 01.02.2019, номер запису про право власності 30110940 (а.с. 117 т. 3).

За договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між приватним підприємством «ЛИДЕР-ИНВЕСТ» та ОСОБА_2 01 лютого 2019 року № 25, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Тетяною Володимирівною, відповідачка ОСОБА_2 набула у власність вказаного нерухомого майна, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та ї обтяжень, індексний номер 45330616 від 01.02.2019, номер запису про право власності 30111469 (а.с. 120 т. 3).

Докази передачі Одеською міською радою у власність або користування будь-кому із відповідачів по справі земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт нерухомого майна, матеріали справи не містять.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу оспорювання позивачем, на його думку, навмисно укладених відповідачами правочинів, спрямованих на відчуження самочинно збудованого об`єкта, який знаходиться на землях територіальної громади м. Одеси, з метою ухилення від виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси про знесення такого та як похідних від цього вимог про скасування відповідних рішень державних реєстраторів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, зокрема, з огляду на невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством.

Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі

№ 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

Відповідно до частини 2, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У частині другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача).Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що «визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18 (провадження № 61-19765св19) вказано, що «враховуючи, що об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_5 , який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, тоефективним способом захисту порушених прав Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі

№ 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зазначено, що «у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

… законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

У постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року в справі

№ 354/612/13-ц зроблено висновок, що «з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «аналіз частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Встановивши, що самочинна забудова, здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, суди повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що «ОСОБА_11 вимог про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном (знесення самочинно збудованого майна) чи про відновлення становища, яке існувало до порушення не пред`являв. Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22) вказано, що: «позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку з здійсненням на думку прокурора самочинного будівництва є неефективними способами захисту,

Отже, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними правочинів щодо передачі приватному підприємству об`єкта нерухомого майна та купівлі-продажу майна, про скасування рішень державних реєстраторів про право власності задля належного виконання рішення суду про знесення такого майна як самочинного, яке знаходиться на землях територіальної громади м. Одеси, позивач не врахував, що він за змістом порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У справі, що переглядається,позовні вимоги Одеської міської ради до наступних власників, до яких перейшло право власності на самочинне нерухоме майно, про скасування правочинів та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не є ефективним способом захист та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

Саме вказане є визначальним для правильного вирішення справи, і суд цілком вірно послався на таке з огляду на постанови Верховного Суду, зокрема, від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц,Ю від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, тощо.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в постановах Верховного Суду під час вирішення питання застосування ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» щодо можливого покладення на нового власника нерухомого майна обов`язку виконання рішення суду про демонтаж частини будівель, зроблено висновок про те, що до останнього не переходить такий обов`язок, і у випадку порушення прав позивача позивачі не позбавлені права звернутися до суду за захистом своїх прав із новим позовом (постанова КЦС ВС від 24.06.2021 у справі № 750/9956/17).

Враховуючи змінені (збільшені) параметри самочинного будівництва, що підлягає знесенню, колегія суддів погоджує доводи відзиву відповідачки ОСОБА_2 щодо неможливості належного виконання рішення суду, про що в обґрунтування свого позову посилається позивач.

Про неможливість наразі виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2013 року у справі № 1527/16540/12 позивач цілком слушно посилається в своїй позовній заяві, проте помилково пов`язує це не з неефективністю обраного ним способу захисту своїх порушених прав та фактичною неможливості виконання рішення суду, а з перереєстрацію спірного самочинного об`єкту нерухомого майна на інших осіб.

Довід апеляційної скарги про те, що судом не звернуто увагу на те, що за рішенням державного реєстратора Махортова І.О. від 14 червня 2018 року змінилися площа спірного об`єкта з 358,8 кв м на 383,2 кв м, назва об`єкту з бару «Гриль-таверна» на ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », адреса з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 , і таке збільшення загальної площі об`єкту є реконструкцією і відбулося без дотримання п. 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, не заслуговує на увагу, оскільки також не свідчить про ефективність обраного позивачем способу захисту його прав як власника земельної ділянки державної форми власності.

Як помилковим є і посилання скаржника на практику Верховного Суду у постановах № 693/624/19, № 369/11268/16-ц, № 405/1820/17, оскільки таке не є релевантним з огляду на предмет доказування та вирішення питання про фраудаторність правочинів у наведених справах як вчинених на шкоду кредитору, чого по теперішній справі не вбачається.

Висновки суду про пропорційність втручання у мирне володіння відповідачкою ОСОБА_2 нерухомим майном хоча і зроблені поза межами позовних вимог, проте не вплинули на правильність висновків по суті спору, а наведене може обговорюватися лише у разі пред`явлення позову з ефективним способом захисту.

Відповідно до ст. 375 ЦПКУкраїнисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. 367,374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складенняповного текступостанови- 02 червня 2023 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В.Кострицький

Ю.П. Лозко