Постанова

від 23.05.2023 по справі 464/2363/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 464/2363/22 пров. № А/857/6503/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівМатковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаряПославського Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 07 вересня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Горбань О.Ю. о 10 год. 20 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 07 вересня 2022 року) у справі № 464/2363/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування постанов про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила визнати протиправними і скасувати постанови про порушення ОСОБА_1 митних правил від 16.05.2022 у справі № 0099/90300/21 та № 0100/90300/21, які винесенні Енергетичною митницею.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що в оскаржуваних постановах не зазначено в чому саме полягає вина позивача у вчиненні інкримінованих правопорушень. Також позивач зазначає, що при притягненні її до адміністративної відповідальності порушені встановлені ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України строки накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 07.09.2022 поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду із позовною заявою. Визнано протиправною та скасовано постанову про порушення митних правил № 0099/90300/21 від 16.05.2022, яка винесена Енергетичною митницею Державної митної служби України щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправною та скасовано постанову про порушення митних правил № 0100/90300/21 від 16.05.2022, яка винесена Енергетичною митницею щодо ОСОБА_1 . Скасовано заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Сихівського районного суду від 24.06.2022 у справі № 464/2363/22у вигляді зупинення стягнень на підставі постанов № 0100/90300/21 та № 0099/90300/21 від 16.05.2022 у виконавчих провадженнях № 69186578 та № 69186577 від 09.06.2022.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутні ознаки порушення митних правил ч. 4 ст. 470 Митного кодексу України, а відповідачем не доведено під час винесення оскаржуваних постанов вину позивача у порушенні митних правил та протиправно винесено оскаржувані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, про які вона дізналась лише під час примусового виконання. Доказів протилежного суду відповідачем не доведено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що митницею при винесенні постанов повно з`ясовано всі обставини справ, прийнято обґрунтовані рішення, підстави для їх скасування відповідно до ст. 531 Митного кодексу України відсутні.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач є директором товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» (код ЄДРПОУ - 36997462).

06.08.2020 між ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» (в якості зберігача) та Skywalk Trading OU, Естонія (в якості поклажодавця) укладено Договір № NTSH/1-2-20/4 зберігання нафтопродуктів від 06 серпня 2020 року .

Як визначено в п. 1.1 Договору № NTSH/1-2-20/4 зберігання нафтопродуктів від 06.08.2020, зберігач зобов`язується за плату зберігати на нафтобазі, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Нафтогавань, б/н нафтопродукти, які будуть передані йому Поклажодавцем у майбутньому і повернути їх Поклажодавцеві у визначений термін (п. 1.1. Договору зберігання нафтопродуктів).

Згідно п. 2.9 Договору № NTSH/1-2-20/4 зберігання нафтопродуктів від 06 серпня 2020 року приймання нафтопродуктів на зберігання здійснюється відповідно до фактичної кількості переданих поклажодавцем нафтопродуктів, що відображається в Акті приймання-передачі продуктів на зберігання.

Як встановлено судом та визнається сторонами, 31.08.2021 через пункт пропуску «Херсонський морський торгівельний порт» митного поста «Херсон-порт» Херсонської митниці на митну територію України морським судном (танкером) «Glard-1» (з порту Мармара (Туреччина) ввезено товар, а саме: паливо дизельне.

Судом встановлено, що в коносаменті (Bill of lading) б/н від 28.08.2021 зазначено кількість товару в розмірі 5625611 кг.

За фактом виявлення розбіжностей даних щодо кількісті товару зазначеного в коносаменті (Bill of lading) б/н від 28.08.2021 та кількістю товару фактично вивантаженого та переданого на зберігання ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» складені: акт сповіщення № 1 від 01.09.2021, Генеральний акт № 1 від 01.09.2021, Акт № 1 від 01.09.2021 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату.

Зі змісту даних документів вбачається, що фактично вивантажено із судна (танкера) «Glard-1» дизельне пальне в кількості 5613071 кг та встановлено, що різниця між кількістю пального, зазначеного в товаро-супровідних документах, і кількістю пального, яке фактично вивантажено та передано на зберігання ТОВ «НАФТА-ТРАНШИПМЕНТ» становить 12540 кг. При цьому встановлено, що під час вивантаження дизельного пального були присутні представники митниці.

01.09.2021 між ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» (в якості зберігача) та Skywalk Trading OU, Естонія (в якості поклажодавця) підписано Акт приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 01.09.2021, зі змісту якого вбачається, що на зберігання до ТОВ «НАФТА ТРАНСШИПМЕНТ» передано дизельне паливо, яке прибуло на адресу компанії Skywalk Trading OU (Естонія) та за схоронність якого відповідає ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» в кількості 5613071 кг (6683023 л.)

02.09.2021 ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» подано митну декларацію форми МД-2 з відміткою ПМК 9/903 02.09.2021 ОНП 9/903 02.09.2021, де відображено пальне в кількості 5613071 кг.

16.05.2022 в справах про порушення митних правил № 0099/90300/21 відповідачем винесено постанову, позивача визнано винною у порушенні митних правил за ч. 4 ст. 470 Митного кодексу України за втрату частини товару (дизельного палива), який перебував під митним контролем у кількості 10290 кг та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

Судом також встановлено, що 04.09.2021 через пункт пропуску «Херсонський морський торгівельний порт» митного поста «Херсон-порт» Херсонської митниці на митну територію України морським судном (танкером) «Glard-3» (з порту Туркменбаші (Туркменістан) ввезено товар: паливо дизельне.

В коносаменті (Bill of lading) № 273/UT3 від 14.08.2021 зазначено кількість товару в розмірі 4374064 кг.

За фактом виявлення розбіжностей даних щодо кількісті товару зазначеного в коносаменті (Bill of lading) № 273/UT3 від 14.08.2021 та кількістю товару фактично вивантаженого та переданого на зберігання ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» підписано Акт сповіщення № 1 від 04.09.2021, Генеральний акт № 1 від 04.09.2021, Акт № 1 від 04.09.2021 про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату.

Зі змісту даних документів вбачається, що фактично вивантажено із судна (танкера) «Glard-3» дизельне пальне в кількості 4352559 кг, встановлено, що різниця між кількістю пального зазначеного в товаро-супровідних документах і кількістю пального, яке фактично вивантажено та передано на зберігання ТОВ «НАФТА-ТРАНШИПМЕНТ» становить 21505 кг. При цьому встановлено, що під час вивантаження дизельного пального були присутні представники митниці.

04.09.2021 між ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» (в якості зберігача) та Skywalk Trading OU, Естонія (в якості поклажодавця) підписано Акт приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 01.09.2021, зі змісту якого вбачається, що на зберігання до ТОВ «НАФТА ТРАНСШИПМЕНТ» передано дизельне паливо, яке прибуло на адресу компанії Skywalk Trading OU (Естонія) та за схоронність якого відповідає ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» в кількості 4352559 кг (5276479 л.)

05.09.2021 ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» подано митну декларацію форми МД-2 з відміткою ПМК 45/903 06.09.2021 ОНП 45/903 06.09.2021, де відображено пальне в кількості 4352559 кг.

16.05.2022 в справах про порушення митних правил № 0100/90300/21 відповідачем винесено постанову і позивача визнано винною за ч. 4 ст. 470 Митного кодексу України за втрату частини товару (дизельного палива), який перебував під митним контролем у кількості 9257 кг та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

Позивач вважаючи прийняті оскаржувані постанови відповідача протиправними, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Щодо доводів позивача про сплив строків накладення стягнення у справах про порушення митних правил то суд першої інстанції вірно спростував їх і такі не знайшли свого відображення в апеляційній скарзі, що вказує на відсутність підстав щодо їх перегляду в апеляційному порядку.

Щодо суті виявлено митним органом порушення то варто зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України ( далі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) товарів, крім транспортних засобів особистого користування, більше ніж на двадцять діб, а так само втрата цих товарів чи видача їх без дозволу митного органу тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, позивача визнано винною за втрату частини товару (дизельного палива), який перебував під митним контролем, а саме згідно ч. 4 ст. 470 Митного кодексу України.

Частиною 1 ст. 495 МК України встановлено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, серед іншого: протоколом про порушення митних правил, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією.

Тобто висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу порушення митних правил повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення порушення.

Так, відповідно до ч .6 ст. 530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил згідно з статтею 531 МК України є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

З п. 2.9 Договору № NTSH/1-2-20/4 зберігання нафтопродуктів від 06.08.2020 приймання нафтопродуктів на зберігання здійснюється відповідно до фактичної кількості переданих поклажодавцем нафтопродуктів, що відображається в Акті приймання-передачі продуктів на зберігання.

Відтак колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ», директор якого є позивач, є відповідальним за схоронність товару в розмірі фактично переданого поклажодавцем на зберігання за актами приймання-передачі, складених в рамках виконання Договору зберігання нафтопродуктів (зокрема Актом приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 01.09.2021 та Актом приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 04.09.2021) в кількості 5613071 кг (6683023 л.) та 4352559 кг (5276479 л.) відповідно.

Разом з цим, відповідно до умов Договору № NTSH/1-2-20/4 зберігання нафтопродуктів від 06 серпня 2020 року ( п.1.1.) територія нафтобази, що буде використовуватись для здійснення зберігання має статус митного складу.

Статтею 424 МК України визначено, що митний склад - це відповідним чином облаштовані складське приміщення, резервуар, холодильна чи морозильна камера, критий чи відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів під митним контролем. Митний склад може бути закритого або відкритого типу. Митний склад закритого типу призначається виключно для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами), що укладаються утримувачем цього складу або учасниками об`єднання підприємств, учасником якого є утримувач складу. Митний склад відкритого типу призначається для зберігання під митним контролем товарів, що переміщуються через митний кордон України згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними як утримувачем цього складу, так і будь-якими іншими особами.

Згідно ст. 426 МК України на митному складі можуть розміщуватися товари у т.ч. поміщені у митний режим митного складу (у тому числі консолідовані вантажі).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 121 МК України митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігають під митним контролем з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 122 МК України для поміщення товарів у митний режим митного складу митного органу подаються митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення та рахунок (інвойс) або інший документ, який визначає вартість товару. Товари, що поміщуються у митний режим митного складу, декларуються митному органу утримувачем митного складу.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Випуск товарів у заявлений митний режим «Митний склад» у кількості згідно з актами приймання-передачі та його розміщення у резервуарах ТОВ«НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» підтверджується митними деклараціями, які прийняті митним органом, про що свідчать відмітки митного органу ПМК 9/903 02.09.2021 ОНП 9/903 02.09.2021 та ПМК 45/903 06.09.2021 ОНП 45/903 06.09.2021) на митних деклараціях форми МД-2.

Як встановлено ст. 428 МК України, утримувач митного складу веде облік товарів, що розміщуються на цьому складі та випускаються з нього, та щоквартально подає органу доходів і зборів звіт про рух товарів на складі за попередній квартал за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Орган доходів і зборів має право вимагати подання позачергового звіту не частіше, ніж один раз на рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виключно з моменту розміщення товарів на митному складі (в резервуарах митного складу), ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» як утримувач митного складу і відповідальний зберігач несе відповідальність за збереження товарів, поміщених до них в режимі «митний склад».

Колегія суддів додатково вважає за потрібне зазначити, що ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» не є перевізником вантажу, перевезення товару не здійснювало, не декларувало товари, які перебували не зберіганні та не зберігало товар, який прибув до моменту виявлення документальної нестачу жоден із режимів, а лише приймало вантаж у технологічному трубопроводі та резервуарах нафтобази, а відтак не може нести відповідальності за його нестачу до моменту поміщення товару в резервуари.

Тому висновки відповідача про втрату ТОВ «НАФТА-ТРАНСШИПМЕНТ» товарів при транспортуванні та перенавантаженні є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративне судочинство України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З огляду на фактичні обставини справи апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ч. 4 ст.470 МК України, а відтак заявлений позов про визнання протиправними і скасування спірних постанов в справі про порушення митних правил є обґрунтованим та підставним, оскільки відповідачем не доведено під час винесення оскаржуваних постанов вину позивача у порушенні митних правил.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 07 вересня 2022 року у справі № 464/2363/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 01 червня 2023 року