Ухвала

від 08.05.2023 по справі 367/2967/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2967/23

Провадження №2-з/367/67/2023

УХВАЛА

Іменем України

08 травня 2023 суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Яна Миколаївна перевіривши матеріали заяви поданої представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Поліщук І.А., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Ющенко Олег Сергійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТТОП-СТИЛЬ», ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року адвокат Поліщук І.А. звернулася до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Ющенко Олег Сергійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТТОП-СТИЛЬ», ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просить:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 55914791 від 24.12.2020 11:31:47, яке прийнято державним реєстратором виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Ющенком Олегом Сергійовичем, про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2168245332109) земельну ділянку кадастровий номер 3210945900:01:037:0159, площа (га) 0.1, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , УНЗР: 19690804-02487, країна громадянства Україна.

Разом із позовною заявою, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Поліщук І.А., подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2168245332109), розташовану за адресою: земельна ділянка кадастровий номер 3210945900:01:037:0159 площа (га): 0.1, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , та заборонити іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаного нерухомого майна; заборони відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) вчиняти будь-які дії у відношенні земельної ділянки (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2168245332109), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210945900:01:037:0159 площа (га): 0.1, а саме заборонити: проведення дій щодо набуття права власності на земельну ділянку, а також дій щодо продажу земельної ділянки іншим особам та інші дії.

Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 усвідомлюючи існування заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер: 3210945900:01:037:0159, площа (га): 0.1, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 накладеної постановою про арешт майна боржника від 15.05.2020 у виконавчому провадженні №61408551 від 27.02.2020 здійснюють низку передач ділянки: 09.10.2020 від ОСОБА_3 на ТОВ «ПЛАСТТОП-СТИЛЬ»; 14.12.2020 ТОВ "ПЛАСТТОП-СТИЛЬ" на ОСОБА_2 , а отже діяли недобросовісно, з метою приховування майна та уникнення стягнення боргу у рамках виконавчого провадження.

20 лютого 2023 року позивачу стало відомо про те що, відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 323376755) 21.12.2020 12:14:20 Державним реєстратором Ющенко Олегом Сергійовичем виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55914791 від 24.12.2020 11:31:47, було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2168245332109): земельну ділянка кадастровий номер: 3210945900:01:037:0159, площа (га): 0.1.

Позивач вважає дії відповідача, щодо державної реєстрації змін власника земельної ділянки кадастровий номер: 3210945900:01:037:0159, площа (га): 0.1, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , власником якого на момент накладення заборони відчуження був ОСОБА_3 була здійснена в протизаконний спосіб з огляду на те, що заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - перешкода у вільному розпорядженню майном, коли на майно накладено заборону на його відчуження, то власник конкретного об`єкта нерухомого майна не може розпорядитися ним, оскільки не має одного з елементів права власності - розпорядження цим майном, або ж не може розпорядитися ним без дозволу певних осіб, які мають чітко визначені конкретні майнові вимоги, що можуть бути реалізовані, тобто без дозволу позивача - стягувача у виконавчому провадженні №61408551, є протиправними та незаконними

На думку заявника, вказані обставини свідчать про наявність підстав вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення цього позову може істотно ускладнити чи унеможливити в подальшому виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою: «Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».

Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження № 61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, предметом спору по даній справі є стягнення пені за порушення умов виконання договору.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, адвокат Поліщук І.А. вказує, що невжиття заходів забезпечення позову, а також, не врахування принципів здійснення цивільного судочинства, співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами може ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача і в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, який звернувся за захистом до Ірпінського міського суду Київської області, а отже, призведе до порушення прав, свобод та інтересів позивача на існування ризиків того, що дії відповідача та третіх осіб у справі.

Поряд з цим, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 по справі № 925/1441/20 зауважив, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Також, адвокатом не наведено у заяві обґрунтованих причин, за яких необхідно застосувати саме такий захід забезпечення позову.

Крім того, адвокатом не надано доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів викладених в заяві про забезпечення позову щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Так, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем та третіми особами недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву, подану представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Поліщук І.А., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особи: державний реєстратор виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Ющенко Олег Сергійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАСТТОП-СТИЛЬ», ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Третяк Я.М.