Постанова

від 30.05.2023 по справі 617/2099/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/2099/20 Номер провадження 22-ц/814/1023/23Головуючий у 1-й інстанції Сербіненко І.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м.Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Владіміров Р.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі віідеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 06 грудня 2021 року, постановлене суддею Сербіненко І.В.,

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Кротова Ірина Кирилівна, про визнання недійсним договору дарування житлового будинку,

в с т а н о в и в:

04.12.2020 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді будинку по АДРЕСА_1 . За життя спадкодавцем заповіт не складався. Позивач є її єдиним спадкоємцем за законом першої черги та має право на цей будинок. Під час оформлення спадкових справ йому стало відомо, що 30.07.2020 приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Кротовою І.К. посвідчено договір дарування, за яким його мати ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 указаний житловий будинок.

Вважає такий договір дарування житлового будинку недійсним, оскільки на день його вчинення спадкодавець тяжко хворіла, потребувала стороннього догляду, з діагнозом онкологія знаходилась на обліку в КНП «Вовчанська центральна районна лікарня», неодноразово лікувалась в умовах стаціонару. У зв`язку із зайнятістю на роботі він, позивач, особисто не міг забезпечити матір належним цілодобовим доглядом. Тому між ним та ОСОБА_3 була досягнута домовленість, що вона буде тимчасово проживати в будинку ОСОБА_4 і доглядати за нею. Жодних домовленостей про можливу передачу їй у дар житлового будинку за роботу по догляду за хворою житлового будинку не було і не могло бути. Зазначає, що відповідач не сплачувала ніякої плати за проживання в будинку, використовувала у тому числі і на власні потреби пенсію матері.

Доводить, що оскаржуваний правочин укладений під впливом тяжкої для спадкодавця обставини - її тяжкої хвороби, а відповідач, скориставшись її безпорадним станом, прийняла в дарунок від неї житловий будинок, вартість якого не відповідає понесеним нею затратам по догляду за хворою.

Із підстав викладеного, на підставі ст.ст.203, 215, 216, 233 ЦК України, просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Кротовою І.К. 30.07.2020, реєстраційний №858.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 06.12.2021 у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Кротова І.К., про визнання недійсним договору дарування житлового будинку відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено, що оскаржуваний договір був укладений під впливом тяжкої для спадкодавця обставини і на вкрай невигідних умовах, а також, що відповідач цим скористалася.

Позивач оскаржив рішення районного суду в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Посилаючись на показання допитаних судом свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 вважає доведеним, що ОСОБА_4 у 2019-2020 р.р. тяжко хворіла, не могла самостійно ходити та забезпечити свою життєдіяльність, потребувала стороннього догляду.

Крім того, свідок ОСОБА_11 , завідувач неврологічним відділенням КНП «Вовчанська центральна районна лікарня», підтвердила, що ОСОБА_4 перебувала на лікуванні у неврологічному відділенні у 2019 році, а також, що вона перенесла ішемічний інсульт, у неї була паралізована ліва сторона. Перенесення інсульту може вплинути на психіку людини.

Свідок ОСОБА_12 , завідувач відділенням ЕНМД КНП «Вовчанська ЦРЛ», суду підтвердила, що ОСОБА_4 лікувалась в його відділенні у період із 03.10.2019 по 11.10.2019. Поступила до лікарні з носовою кровотечею на фоні гіпертонічного кризу. Гіпертонічна хвороба не виліковна, ОСОБА_4 було рекомендовано прийом медичних препаратів.

Вважає вимоги позову доведеними належними доказами, зокрема медичною документацією, приєднаною до справи, зокрема, медичними картками стаціонарного хворого.

Звертає увагу, що саме тяжкі хвороби ОСОБА_4 призвели до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто через два з половиною місяця після укладення оскаржуваного правочину. Вважає, що тяжке захворювання спадкодавця, а також відсутність у позивача та інших близьких родичів, можливості забезпечувати постійний догляд спадкодавця, призвело до звернення до відповідача за допомогою у догляді за хворою.

Вважає, що районний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_13 , сімейного лікаря померлої, чиї свідчення мають важливе значення для вирішення спору, а також у призначенні у справі судово-медичної експертизи.

Зазначає, що районний суд порушив вимоги процесуального закону, допустивши до участі у справі, яка розглядається у загальному провадженні, представника відповідача ОСОБА_1 на підставі довіреності, без надання доказів, що він є адвокатом.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 18.01.2022 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 06.12.2021; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду.

03.02.2022 та 15.02.2022 відповідачем та її представником ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.11.2022 прийнято справу до провадження та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, що з огляду на положення ч.2 ст.372 цього Кодексу, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_2 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 ./а.с.9 т.1/

30.07.2020 між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Кротовою І.К. в день його укладення та зареєстровано в реєстрі за №858.

За змістом такого договору сторони, діючи свідомо і добровільно, на власний розсуд, без збігу тяжких обставин, а саме: тяжкий майновий або особистий стан сторін цього договору чи його близьких (крайня нужденність, хвороба та інше), які примусили укласти цей догорів на вкрай невигідних для них умовах, без будь-якого примусу як фізичного так і психологічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, прибуваючи при здоровому розсуді та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин, обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений догорів, у тому числі з вимогами щодо недійсності договору, розуміючи українську мову, уклали договір дарування житлового будинку.

За цим договором дарувальник передала, а обдарована прийняла у дар, належний дарувальнику на праві приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (п.1 договору). Дар сторони оцінюють у суму: 230000,00 грн. (п.4)./а.с.54 т.1/

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок зареєстровано 30.07.2020./а.с. 11,12 т.1/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 ./а.с.10 т.1/

У суді першої інстанції допитані у якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що є завідувачем неврологічного відділення КНП «Вовчанська центральна районна лікарня». ОСОБА_4 перебувала на лікуванні у неврологічному відділенні, вона була її лікуючим лікарем, останній раз у 2019 році. Хвора перенесла ішемічний інсульт, була паралізована ліва сторона. Позивач купляв ліки. Також є данні про її лікування у 2016 році. У 2020 році на лікування до терапевтичного відділення не поступала. Стан її не пам`ятає добре. Перенесення інсульту може впливати на психіку людини, в залежності від місця ураження головного мозку. Візуалізація хворої не проводилась, тому не може відповісти на питання про вплив на психіку.

Свідок ОСОБА_12 , завідувач відділення ЕНМД «Вовчанська центральна районна лікарня», суду пояснив, що ОСОБА_4 лікувалась у відділенні з 03.10.2019 по 11.10.2019. Поступала на лікування з носовою кровотечею на фоні гіпертонічного кризу. Під час лікування на стаціонарному лікуванні була у свідомості, адекватна та контактна, умови перебування у стаціонарі виконувала. Гіпертонічна хвороба не виліковна. У 2020 році ОСОБА_4 не лікувалась у його відділенні.

Свідок ОСОБА_14 , нотаріус Вовчанського нотаріального округу, суду пояснила, що до неї особисто звернулась ОСОБА_4 , при попередній консультації вона повідомила нотаріусу, що бажає подарувати будинок. Коли з`ясувалось що обдарованою є не родич, нотаріус було задано питання про наявність родичів та підстави дарування іншій особі, на що дарувальник повідомила про те, що це її воля. Нотаріусом було роз`яснено про можливість укладанні інших правочинів та наслідки, але вона наполягала на договорі дарування. При укладанні правочину була у ясній пам`яті, здоровому розсуді. Укладання договору відбувалось у кабінеті нотаріуса, хворобливого стану не було.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що була знайома із ОСОБА_4 , жили на одній вулиці, перебували у дружніх відносинах. У 2020 році за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не відвідувала. Востаннє коли її провідувала вона рухалась з палицею.

Свідок ОСОБА_5 , колишня дружина брата ОСОБА_4 , суду пояснила, що перебувала із нею у дружніх відносинах. Періодично відвідувала її, бачила, що вона плаче та шипить, але відповідачка до неї нікого не пускала. Зі слів колишнього позивача свідку відомо, що останній найняв жінку, яка буде доглядати його матір. Свідок не вірить, що ОСОБА_4 сама підписала оскаржуваний правочин. Вважає, що через перенесені хвороби ОСОБА_4 була неадекватною.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що був сусідом померлої. Підтвердив, що за ОСОБА_4 доглядав її брат та син, вона мешкала у нього. Вона хворіла, потребувала стороннього догляду. Свідок бачив, що її катала на візку дитина. Діти часто гуляли біля будинку.

Свідок ОСОБА_6 , брат ОСОБА_4 , суду пояснив, що вона мешкала у позивача, який спочатку доглядав за нею. Потім вона була сама, він залишав її на дві доби, знущався над нею, кинув на диван та викрутив ногу, після чого вона не могла ходити. ОСОБА_4 хотіла повернутися до себе додому, але вони вирішили, що вона спочатку полікується. Позивач збирав її речі та повинен був допомогти занести її та мешкати з нею у її будинку. Але не приїхав, позичив у свідка кошти і пропав. Через три дні з нею почала мешкати відповідачка. Свідок їх щодня відвідував, бачив дітей. Через три-чотири місяці сестра повідомила, що за нею добре доглядають і вона бажає подарувати будинок. ОСОБА_4 сама попрохала звозити її до нотаріуса, у кабінеті нотаріуса вона була одна, їх вигнали.

Свідок ОСОБА_16 , син відповідачки, пояснив, що із ОСОБА_4 мешкав рік. Вона могла вставати на одну ногу, у неї була паралізована одна рука та нога, пересувалась у візку.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що приходила у гості до відповідачки, яка мешкала у ОСОБА_4 , яка не могла самостійно пересуватися. Вона була чиста та доглянута. Молодша дочка відповідачки катала її на візку, приділяла багато уваги.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що проживала по сусідству від ОСОБА_4 , яка із літа 2020 року проживала у власному будинку разом із відповідачкою. ОСОБА_4 перенесла два інсульти. Вважає, що якби вона була при своїй пам`яті, то ніколи б не подарувала будинок відповідачці. Про стан ОСОБА_4 після того, як вона стала проживати із відповідачкою, свідку особисто нічого не відомо, про її стан їй розповідали сусіди.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що ОСОБА_4 його тітка. Вона лежала, їла сидячи, завжди впізнавала його та дружину. Коли лікувалась у лікарні, провідував її там, вона розмовляла з деяким гальмуванням, але він усе розумів, що вона казала. За адресою її мешкання був двічі: один раз сам, а другий з ОСОБА_6 ; коли був сам зайшов, зустріла відповідачка, діти були у дворі, хвіртка відчинена. Коли були з ОСОБА_6 розмовляли з ОСОБА_4 , вона була доглянута.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що у ОСОБА_4 були три інсульти, хворіла вона останні три роки. Коли вона мешкала у ОСОБА_6 , то він спочатку доглядав за нею, потім перестав здійснювати догляд, випивав та пропадав на дві доби. Тому шукали людину, яка буде доглядати за нею. Коли ОСОБА_4 перебувала у лікарні, позивач приходив рідко. Вона всіх впізнавала, добре розмовляла, могла сидіти.

У судовому засіданні досліджено медичну документацію, а саме копії: амбулаторної картки хворої №8490 від 11.04.2014; стаціонарного хворого №3193/487 із 03.10.2019 по 11.10.2019; медична картка №3504/498./а.с.28-39, 92-99, 126-151 т.1/.

Дані про стаціонарне лікування ОСОБА_4 та перебування у терапевтичному відділенні КНП «Вовчанська ЦРЛ» у період з 01.01.2020 - відсутні./а.с.113 т.1/.

Відповідно до даних довідки №01-36/Б від 13.01.2021 КНП «Центр екстреної та медичної допомоги та медицини катастроф», наданій ОСОБА_3 у період з 01.03.2020 по 01.08.2020 викликів про надання екстреної медичної допомоги до ОСОБА_3 не надходило./а.с. 69 т.1/.

18.10.2021 позивачем заявлено клопотання про призначення експертизи та виклик свідка, яке ухвалою суду від 05.11.2021 залишено без задоволення./а.с.5-12 т.2/

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, районний суд виходив із підстав недоведеності, що оскаржуваний правочин укладений ОСОБА_4 під впливом тяжкої для неї обставини - хвороби, за відсутності якої такий правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах, а також, що така хвороба була тяжкою. Разом з тим та обставина, що померла мала захворювання, не може свідчити про те, що оскаржуваний договір нею був укладений під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, тим більше, що відповідач цим скористалася.

Апеляційний суд із такими висновками районного суду погоджується, оскільки вони відповідають повно та об`єктивно встановленим фактичним обставинам справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач, як на підставу заявлених ним позовних вимог, посилався на те, що оспорюваний договір дарування вчинено ОСОБА_4 під впливом тяжких для неї обставин, тяжка хвороба, і на вкрай невигідних умовах, оскільки вартість подарунку перевищує розмір витрат відповідачки по догляду за дарувальником.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, про визнання якого недійсним ставиться питання за статтею 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним за статтею 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, визнання правочину недійсним на підставі приписів статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Наведені норми матеріального права судом першої інстанції правильно застосовано та на підставі зібраних у справі доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору дарування на підставі статі 233 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір дарування укладений під впливом тяжкої для ОСОБА_4 обставини під час хвороби, але на вкрай невигідних для неї умовах. Позивач, який оспорює правочин, мав довести, що за відсутності тяжкої обставини (хвороби) правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

За договором дарування обдарований безвідплатно набуває у власність майно і цим правочином не встановлюється обов`язок обдарованого вчинити або не вчиняти на користь дарувальника або іншої особи будь-яку дію. Отже відсутніми є підстави вважати, що цей правочин вчинений на вкрай невигідних для довірителя умовах, зокрема, з огляду на те, що він не є оплатним.

Під час укладення оспорюваного договору дарування сторонам договору роз`яснено нотаріусом права та обов`язки. Доказів того, що дарувальник не розуміла значення своїх дій матеріали справи не містять. Наведене у судовому засіданні підтвердив нотаріус, допитаний судом та попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України. Нотаріус суду пояснила, що пояснила, що при посвідчення договору запитувала про наявність родичів та підстави дарування іншій особі, на що дарувальник повідомила про те, що це її воля. Нотаріусом було роз`яснено про можливість укладанні інших правочинів та наслідки, але вона наполягала на договорі дарування. При укладанні правочину була у ясній пам`яті, здоровому розсуді.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не врахував показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , колегія суддів відхиляє, як малоінформативні. При цьому апеляційний суд наголошує, що стан здоров`я спадкодавця підтверджений медичною документацією, а тому показання свідків щодо цих обставин не є допустимими доказами (ч.2 ст.78 ЦПК України). Тоді як приєднана до справи медична документація та показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , працівників неврологічним відділенням КНП «Вовчанська центральна районна лікарня» підтверджують наявність захворювань у спадкодавця, людини похилого віку із рядом хронічних захворювань, проте не дефект її волі під час укладення оскаржуваного правочину.

Інші доводи апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на порушення норм ЦПК України, які за правилами ч.3 ст.376 цього Кодексу не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Тоді як клопотання представника позивача про допит свідка та призначення судово-медичної експертизи подано після закінчення підготовчого провадження у справі, а тому, за відсутності належного обґрунтування, суд першої інстанції правильно залишив його без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Вовчанського районногосуду Харківськоїобласті від06грудня 2021року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.06.2023.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак