Постанова

від 02.06.2023 по справі 140/3201/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/3201/23 пров. № А/857/5583/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про відмову у відкритті провадження (головуючий суддя: Каленюк Ж.В. місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до керівника Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради Лозовської Ірини Миколаївни про визнання незаконним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дій,

встановив:

ОСОБА_1 , 02.03.2023 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі як мінімум 50000,00 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до керівника Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради Лозовської Ірини Миколаївни про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Роз`яснено позивачці, що розгляд такої справи підлягає у порядку цивільного судочинства.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодивлася позивачка та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції не дослідив всіх обставин, які свідчать, що дії керівника Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради ОСОБА_2 підпадають під визначення адміністративного правопорушення, що свідчить про необхідність розгляду цієї справи у порядку адміністративного судочинства.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи вимоги цієї статті, оскільки клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю не надходило, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що посада вихователя належить до посад педагогічних працівників та не належить до посад державного службовця, посадових осіб місцевого самоврядування, для яких характерними є особлива процедура добору на посади, складання присяги державного службовця, присвоєння відповідного рангу та ін. Звільнення ОСОБА_1 з посади регламентовано виключно положеннями КЗпП України й спірні правовідносини не пов`язані із проходженням нею публічної служби, а випливають із трудових відносин, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 463/6961/18, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом директора Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради від 02 лютого 2023 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_3 », ОСОБА_1 звільнено з посади вихователя з 02 лютого 2023 року, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а. с. 150).

Тобто, спір у цій справі виник щодо правомірності прийняття керівником Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради ОСОБА_2 наказу про звільнення позивачки з посади вихователя цього навчального закладу.

Отже, за своєю правовою природою, відносини, які склалися між сторонами, пов`язані з трудовими правовідносинами, фактично існує трудовий спір.

Як уже зазначалось вище судом апеляційної інстанції, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Так, пунктом 1 Розділу І Статуту Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради (http://licei.lutsk.ua/upload/file/statut/statut.pdf) (далі - Статут), який погоджений начальником управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації та затверджений головою Волинської обласної ради 01.09.2021, встановлено, що Волинський науковий ліцей Волинської обласної ради - різнопрофільний заклад спеціалізованої освіти ІІ-ІІІ ступеня наукового профіля, що забезпечує здобуття базової середньої освіти та повної загальної середньої освіти, проводить освітню діяльність спрямовану на залучення та підготовку учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності.

Відповідно до п. 3 Статуту, Волинський науковий ліцей Волинської обласної ради є закладом комунальної форми власності, має статус бюджетної установи і фінансується за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 1 Розділу V Статуту передбачено, що керівництво Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради здійснює його директор, повноваження якого визначаються законодавством і установчими документами наукового ліцею.

Аналіз вищенаведеного надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що відповідач у справі - керівник Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради ОСОБА_2 не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України та не виконує окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень під час винесення оскаржуваного наказу в частині звільнення позивачки з посади вихователя цього закладу освіти.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно п.п. 1 посадової інструкції вихователя Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради, затверджена директором цього навчального закладу 01.09.2021 (а. с. 152-155), посада вихователя належить до посад педагогічних працівників.

Вихователя призначається на посаду та звільняється з неї наказом директора з дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів про працю.

Отже, посада вихователя не належить до посад публічної служби у розумінні п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, оскільки звільнення ОСОБА_1 з посади регламентовано виключно нормами КЗпП України, а спірні правовідносини щодо роботи на посаді вихователя не пов`язані із проходженням нею публічної служби.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України, безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України до юрисдикції загальних судів відносяться, зокрема, справи, які розглядаються у порядку цивільного судочинства, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень та спірні правовідносини не пов`язані із проходженням позивачкою публічної служби, а спір у цій справі стосується приватноправових (трудових) відносин, отже, захист прав ОСОБА_1 має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі № 140/3201/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш