Ухвала

від 13.07.2023 по справі 140/3201/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 липня 2023 року

м. Київ

справа №140/3201/23

адміністративне провадження № К/990/24179/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Калашнікової О. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі №140/3201/23 за позовом ОСОБА_1 до керівника Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради Лозовської Ірини Миколаївни про визнання незаконним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, зобов`язати відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу; відшкодувати моральну (немайнову) шкоди у розмірі як мінімум 50000 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі, на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України. Роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи підлягає у порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом директора Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради від 02 лютого 2023 року № 19-к «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади вихователя з 02 лютого 2023 року, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Суди виходили з того, що спір у цій справі виник щодо правомірності прийняття керівником Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради Лозовською І.М. наказу про звільнення позивачки з посади вихователя цього навчального закладу.

Судами встановлено, що за своєю правовою природою, відносини, які склалися між сторонами, пов`язані з трудовими правовідносинами, фактично існує трудовий спір.

Суди звернули увагу, що необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Так, пунктом 1 Розділу І Статуту Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради (http://licei.lutsk.ua/upload/file/statut/statut.pdf) (далі - Статут), який погоджений начальником управління освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації та затверджений головою Волинської обласної ради 01 вересня 2021 року, встановлено, що Волинський науковий ліцей Волинської обласної ради - різнопрофільний заклад спеціалізованої освіти ІІ-ІІІ ступеня наукового профіля, що забезпечує здобуття базової середньої освіти та повної загальної середньої освіти, проводить освітню діяльність спрямовану на залучення та підготовку учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності.

Відповідно до пункту 3 Статуту, Волинський науковий ліцей Волинської обласної ради є закладом комунальної форми власності, має статус бюджетної установи і фінансується за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 1 Розділу V Статуту передбачено, що керівництво Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради здійснює його директор, повноваження якого визначаються законодавством і установчими документами наукового ліцею.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач у справі - керівник Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради Лозовська І.М. не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не виконує окремих владних управлінських функцій або делегованих повноважень під час винесення оскаржуваного наказу в частині звільнення позивачки з посади вихователя цього закладу освіти.

Судом апеляційної інстанції зауважено, що згідно п.п. 1 посадової інструкції вихователя Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради, затверджена директором цього навчального закладу 01 вересня 2021 року, посада вихователя належить до посад педагогічних працівників.

Вихователя призначається на посаду та звільняється з неї наказом директора з дотриманням вимог чинних нормативно-правових актів про працю.

Отже, посада вихователя не належить до посад публічної служби у розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, оскільки звільнення ОСОБА_1 з посади регламентовано виключно нормами КЗпП України, а спірні правовідносини щодо роботи на посаді вихователя не пов`язані із проходженням нею публічної служби.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 232 КЗпП України, безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України до юрисдикції загальних судів відносяться, зокрема, справи, які розглядаються у порядку цивільного судочинства, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлені позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень та спірні правовідносини не пов`язані із проходженням позивачкою публічної служби, а спір у цій справі стосується приватноправових (трудових) відносин, отже, захист прав ОСОБА_1 має здійснюватися у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що правовідносини щодо роботи на посаді вихователя не пов`язані із проходженням публічної служби, захист прав має здійснюватися у порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі згідно пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі №140/3201/23 за позовом ОСОБА_1 до керівника Волинського наукового ліцею Волинської обласної ради Лозовської Ірини Миколаївни про визнання незаконним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дій.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді А. Г. Загороднюк

О. В. Калашнікова