Рішення

від 25.05.2023 по справі 760/30279/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/11274/21

Справа № 760/30279/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Мапекс Консьюмер Хелскер (Україна) ЛЛС» /далі - ТОВ «Мапекс Консьюмер Хелскер (Україна) ЛЛС»/ (ЄДРПОУ: 41905017; адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А) про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримання розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16.02.2023 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Мапекс Консьюмер Хелскер (Україна) ЛЛС» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримання розрахунку, - задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Мапекс Консьюмер Хелскер (Україна) ЛЛС» на користь ОСОБА_1 ; 146 701,68 грн - заборгованості по заробітній платі; 16 736,58 грн - компенсації за невикористану відпустку; 50 000,00 грн- середнього заробітку за час затримки розрахунку; 1 036,87 грн - судового збору.

20.02.2023 до суду надійшла заява представника позивача від 17.02.2023 в якій ставиться питання про ухвалення додаткового рішення у даній справі про стягнення з ТОВ «Мапекс Консьюмер Хелскер (Україна) ЛЛС» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 14 500,00 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24.02.2023 для розгляду питання про розподіл судових витрат судове засідання призначено на 25.05.2023.

У судове засідання, призначене на 25.05.2023 сторони та/або їх представники не з`явились.

Від представника заявника (позивача) надійшло клопотання від 24.05.2023 в якому ставиться питання про проведення судового засідання без участі сторони позивача. При цьому заявник просить заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача у справі будь-яких заяв щодо підстав відсутності його представника у судовому засіданні 25.05.2023 станом на дату судового засідання не надійшло.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Доводи заяви про ухвалення додаткового рішення

В заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу звертається увага, зокрема, на те, що позивачем для представлення його інтересів в суді укладено договір про надання правової допомоги № 1/12/10/21 від 12.10.2021 з адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко».

Зауважується, що відповідно до п. 5.2., 5.3. Договору вартість роботи адвоката залежить, зокрема, але не виключно, від складності завдання і оперативності його виконання і вираховується з погодинної ставки, базовий розмір якої становить 1 000,00 грн за годину роботи, пов`язаної з наданням правової допомоги. Вартість судового засідання складає 2 500,00 грн за кожне засідання.

При цьому, зазначається, що у ході розгляду справи у суді позивач поніс наступні витрати на професійну правничу допомогу:

-02-03.11.2021 - 10 000,00 грн: підготовлено та подано до Солом`янського районного суду міста Києва позовну заяву до товариства з обмеженою відповідальністю «Мапекс Консьюмер Хелскер (Україна) ЛЛС» про визнання протиправними дій, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

-26.07.2022 - 500,00 грн за участь представника у судовому засіданні;

14.02.2023 - 1 500,00 грн за підготовку та подання письмових пояснень по справі;

16.02.2023 - 2 500,00 грн за участь представника у судовому засіданні.

Вказується, що загальний розмір витрат складає 14 500,00 грн.

Водночас, зауважується, що факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500,00 грн підтверджується:

-актом прийому-передачі послуг від 17.02.2023 року, відповідно до якого позивачем прийнято послуги адвоката та сплачено кошти у розмірі 14 500,00 грн;

-квитанцією № 0.0.2310043288.1 від 20.10.2021 про сплату 10 000,00 грн;

-квитанцією № 0.0.2714832069.1 від 20.10.2022 про сплату 500,00 грн;

-квитанцією № 0.0.2862902411.1 від 16.02.2023 про сплату 4 500,00 грн.

Щодо правової позиції відповідача

23.05.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами.

За змістом такого клопотання вказується, що відповідач вважає заявлені позивачем вимоги щодо розміру судових витрат частково завищеними.

Так, щодо вимоги про стягнення 10 000,00 грн за складання та подання позову до суду, відповідач звертає увагу на те, що за актом прийому-передачі послуг від 17.02.2023 за договором про надання правової допомоги №1/12/10/21 від 12.10.2021 позивач отримав від адвоката ту саму послугу - з підготовки та подання заяви про визнання протиправним дій, поновлення на роботі, проте, вимогами позовної заяви та предметом спору у справі № 760/30279/21 були інші вимоги, а саме: стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Таким чином, на думку відповідач, подані адвокатом документи (розрахунок судових витрат, акт прийому-передачі послуг від 17.02.2023 та договір про надання правової допомоги № 1/12/10/21 від 12.10.2021) не є доказами того, що сплата позивачем адвокату 10 000,00 грн є оплатою послуг зі складання та подання саме тієї позовної заяви та вимог, що розглядались у справі №760/30279/21 та відповідно такі вимоги позивача не можуть бути задоволені судом до стягнення з відповідача, оскільки не відповідають одна одній (тобто заявлені послуги не відповідають сплаченим та наданим послугам в цій частині).

Окрім того, зауважується, що позовна заява викладена на 5-ти сторінках, враховуючи назви, адреси та реквізити сторін, переліг вимог та перелік додатків, а основний опис змісту вимог та їх обґрунтування міститься лише на 3-х сторінках, при цьому звичайним шрифтом та з детальним описом усіх норм права, на які позивач посилається. При цьому, написання та підготовка позову, як зазначає адвокат у позові, тривала 10 годин. Проте, як вважає відповідач, написання позову (опис обставин та обґрунтування вимог на 3-х сторінках) адвокатом не могло зайняти 10 годин.

Водночас, звертається увага на те, що більшість змісту обґрунтування вимог раніше (до укладання договору про надання правової допомоги № 1/12/10/21 від 12.10.2021) вже були викладені в змісті скасованих судових наказах по справам № 761/8568/20, № 761/26338/20, № 761/9054/21, що були складені адвокатом позивача, та частково є ідентичними, та ймовірно могли бути скопійованими. Також, зауважується на тому, що всі документи, що додаються до даного позову, вже раніше були, зібрані позивачем та подані в рамках справ № 761/8568/20, № 761/26338/20, № 761/9054/21, що як послуга адвоката з підготовки позову в такому разі, є малозначною.

Отже, на думку відповідача, розмір витрат на оплату послуг адвоката щодо підготовки та написання позовної заяви, що становить 10 000,00 грн, не є співмірним, в розумінні п. 4 ст. 137 ЦПК України, особливо із часом, витраченим адвокатом насправді.

Щодо вимоги про стягнення 1 500,00 грн за підготовку та подання письмових пояснень, відповідачем вказується, що в межах судового провадження у справі № 760/30279/21 адвокатом позивача не було подано письмових пояснень по справі, адвокатом позивача в межах справи було подано відповідь на відзив, проте жодних письмових пояснень адвоката позивач, як вказує відповідач, матеріали справи не містять.

Таким чином, вказується, що оскільки відповідь на відзив не є письмовими поясненнями в розумінні положень ЦПК України, тому така надана адвокатом послуга позивачу, зокрема її вартість 1 500,0 грн, не може бути стягнута з відповідача, за відсутністю такої послуги взагалі.

Щодо вимоги про стягнення 2 500,00 грн за участь представника у судовому засіданні, відповідачем наголошується на тому, що вартість такої послуги та її кількість, згідно документів поданих адвокатом позивача, відрізняється, зокрема:

-згідно попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат, що був поданий адвокатом позивача разом із позовною заявою, було заявлено 2 000,00 грн за 2 засідання (тобто 1 засідання - 1 000,00 грн);

-згідно п. 5.2 Договору про надання правової допомоги №1/12/10/21 від 12.10.2021 вартість судового засідання складає 2 500,00 грн за кожне засідання;

-в акті прийому-передачі послуг від 17.02.2023 вказана вартість одного засідання в сумі 500,00 грн, а іншого - 2 500,00 грн.

На думку відповідача, оскільки коливання вартості однієї і тієї ж послуги не пояснено адвокатом позивача та не підтверджено будь-якими документами (наприклад, додатком до договору про визначення вартості послуг), то заявлене стягнення не може бути задоволене судом.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які заявлені представником позивача та які підлягають розподілу між сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Разом з позовом позивачем було подано заяву про орієнтовний розрахунок суми судових витрат (а.с. 6-7) в якому вказано, що:

-Позивачем для представлення її інтересів в суді укладено договір про надання правової допомоги № 1/12/10/21 з адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко»;

-Орієнтовний розрахунок судових витрат по даній справі складає:

Підготовка та написання позовної заяви до суду, 10 годин, за ставкою 1 000,00 грн на суму 10 000,00 грн;

Участь адвоката в судовому засіданні, 2 засідання, 2 000,00 грн;

-Докази оплати витрат на правову допомогу будуть подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також, до матеріалів позову долучено копію договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 № 1/12/10/21 (а.с. 37-39), укладеного між адвокатським об`єднанням «Адвокатська сім`я Лисенко» та гр. ОСОБА_1 , предметом якого є: Об`єднання надає правову допомогу Клієнту, яка полягає у наданні консультацій і представлення інтересів в суді у справі з питань стягнення з заробітної плати з ТОВ «Мапекс Консьюме Хелскер (Україна) ЛЛЄ» заборгованість по заробітній платі, компенсація за невикористану відпусти вихідну допомогу та інші нарахування, які мав право Клієнт при звільнення, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, а також з іншими питаннями, з якими звертається Клієнт (п. 1.1 Договору).

У п.п. 5.1-5.8 вказаного Договору сторони погодили, що за надання правової допомоги Об`єднання отримує від Клієнта гонорар. Вартість роботи адвоката залежить, зокрема, але не виключно, від складності завдання і оперативності його виконання і вираховується з погодинної ставки, базовий розмір якої становить 1 000,00 грн за годину роботи, пов`язаної з наданням правової допомоги. Вартість судового засідання складає 2 500,00 грн, за кожне засідання. За правову допомогу згідно Договору Клієнт сплачує договірну ціну, яка вираховується виходячи зі ставок не нижче базових, зазначених в п. 3.1. Договору. Сторонами домовлено, що Клієнт сплачує аванс за підготовку та подання позову до суду в розмірі 10 000,00 грн за позов, які зараховуються, як години витрачено адвокатом часу. Сторони домовились, що 10% від присудженої на користь Клієнта суми коштів, що є предметом цього Договору, оплачуються Клієнтом в наступному порядку: 3% з них оплачуються Клієнтом на користь Об`єднання протягом 15 днів після набрання рішення суду законної сили і 7% з них оплачуються протягом 3 днів після фактичного отримання Клієнтом на свій особовий рахунок. Клієнт сплачує Гонорар , протягом 3-х днів з дня виставлення рахунку. Усі розрахунки між сторонами цього Договору здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Об`єднання. Оплата вважається виконаною з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Об`єднання. Факт надання послуг підтверджується підписанням Сторонами Акту, що складається Об`єднанням у двох примірниках. Клієнт протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня одержання Акту надсилає Об`єднанню підписаний зі свого боку Акт.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано копію акту прийому-передачі послуг від 17.02.2023 за Договором про надання правової допомоги № 1/12/10/21 від 12.10.2021 за змістом якого за період з 02.11.2021 по 16.02.2023 Об`єднанням надано Клієнту наступні послуги:

-02.11.2021-03.11.2021 - Підготовлено та подано до Солом`янського районного суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мапекс Консьюмер Хелскер (Україна) ЛЛЄ» про визнання протиправними дій, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 10 год, 10 000,00 грн;

-26.07.2022 - Участь у судовому засіданні по справі №760/30279/2, 0,5 год, 500,00 грн;

-14.02.2023 - Підготовлено та направлено до суду письмові пояснення до справі №760/30279/21, 1,5 год, 1 500,00 грн;

-16.02.2023 - Участь у судовому засіданні по справі №760/30279/21, 1 засідання 2 500,00 грн.

Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано копії квитанцій про сплату ОСОБА_1 на користь адвокатського об`єднання «Адвокатська сім`я Лисенко»:

-20.10.2021 - 10 000,00 грн - аванс згідно договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 № 1/12/10/21;

-16.02.2023 - 4 000,00 грн - за правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 № 1/12/10/21;

-20.10.2022 - 500,00 грн - оплата згідно договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 № 1/12/10/21.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 26.07.2022 (а.с. 69) у відповідному судовому засіданні взяв участь представник позивача, адвокат Лисенко Г.О. Судове засідання тривало з 12:27 до 12:31. Вбачається, що врахувавши клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання у зв`язку з неотриманням копії позову, 26.07.2022 розгляд справи було відкладено .

Також, в матеріалах справи містяться додаткові пояснення у справі, які надійшли від представника позивача 14.02.2023 через систему «Електронний суд», подання якого пов`язано зокрема з тим, що з огляду на тривалість судового провадження позивачем було надано уточнений розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання та рішення від 16.02.2023, у відповідному судовому засіданні, в якому було прийнято рішення по суті спору, взяла участь представник позивача Лисенко Г.О. (в режимі відеоконференції).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

Також, суд бере до уваги правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 580/1902/21, де вказано наступне: «ураховуючи заявлення представником позивача у позовній заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тобто така заява подана до судових дебатів у справі, та дотримання п`ятиденного строку надання доказів на підтвердження таких витрат, є необґрунтованими доводи про порушення строку на подання доказів».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 (провадження № 61-18451св20) вказано, що обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18). Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц та від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц.

Також, суд бере до уваги, що як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Крім того, судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21).

Щодо доводів відповідача про те, що подані адвокатом позивача документи (розрахунок судових витрат, акт прийому-передачі послуг від 17.02.2023 та договір про надання правової допомоги № 1/12/10/21 від 12.10.2021) не є доказами того, що сплата позивачем адвокату 10 000,00 грн є оплатою послуг зі складання та подання саме тієї позовної заяви та вимог, що розглядались у справі №760/30279/21, то вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки некоректне зазначення в акті від 17.02.2023 предмету спору за яким подано позов, за умови відсутності доказів наявності між сторонами інших спорів, не свідчить про ненадання відповідної послуги або те, що відповідна послуга надана не в даній справі.

Стосовно посилань відповідача на те, що позовна заява викладена на 5-ти сторінках, а тому написання та підготовка позову не могла тривати 10 годин, як зазначає адвокат позивача, то суд звертає увагу на те, що у п. 5.4 договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 № 1/12/10/21 сторонами погоджено, що Клієнт сплачує аванс за підготовку та подання позову до суду в розмірі 10 000,00 грн за позов, які зараховуються, як години витрачено адвокатом часу. Отже, вбачається, що прив`язка до 10 год роботи адвоката сторонами було визначено умовно, а сума в розмірі 10 000,00 грн фактично складає погоджений сторонами розмір гонорару.

Щодо заперечень відповідача про стягнення 1 500,00 грн за підготовку та подання письмових пояснень,оскільки такі письмові пояснення не подавались, то такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, які місять додаткові пояснення у справі, які надійшли від представника позивача 14.02.2023 через систему «Електронний суд».

В частині доводів відповідача про те, що адвокатом позивача не пояснено коливання вартості однієї і тієї ж послуги - участь у судовому засіданні від 1 000,00 грн (як зазначено в попередньому орієнтовному розрахунку), до 2 500,00 грн (як зазначено в договорі від 12.10.2021) та акті від 17.02.2023 (в якому вказано вартість одного засідання 500,00 грн, а іншого - 2 500,00 грн) то суд звертає увагу на те, що за змістом п. 5.2 договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 № 1/12/10/21: вартість роботи адвоката залежить, зокрема, але не виключно, від складності завдання і оперативності його виконання і вираховується з погодинної ставки, базовий розмір якої становить 1 000,00 грн за годину роботи, пов`язаної з наданням правової допомоги; вартість судового засідання складає 2 500,00 грн, за кожне засідання.

Отже, суд вважає, що вказуючи вартість участі у судовому засіданні 26.07.2022 у розмірі 500,00 грн позивач самостійно зменшив вартість такої роботи адвоката, з огляду на тривалість відповідного судового засідання, що відповідає як умовам договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 № 1/12/10/21, так і принципам пропорційності та співмірності.

Щодо вартості участі у судовому засіданні 16.02.2023 у розмірі 2 500,00 грн, то такий розмір відповідає умовам договору про надання правової допомоги від 12.10.2021 № 1/12/10/21, та є співмірним до тривалості відповідного судового засідання (в якому було винесено рішення по суті спору).

Таким чином, на думку суду, відповідачем у заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не наведено переконливих й обґрунтованих доводів та не надано доказів щодо неспівмірності суми фіксованого гонорару та наданих представником позивача послуг зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

При цьому, суд бере до уваги, що як склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, так і їх заперечення та спростування, - входить до предмета доказування у справі.

Разом з тим, суд виходить з того, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому вважає за можливе покласти на таку сторону судові витрати у повному обсязі в порядку ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дослідивши акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Враховуючи викладене, визначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 500,00 грн є дійсними, обґрунтованими, розумними і спів мірними.

При цьому відповідачем у справі не доведено, що такий розмір судових витрат може становити для нього надмірний тягар.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 915/606/21, суд порушує принцип змагальності сторін, якщо самостійно з власної ініціативи здійснює за сторону доведення обставин, що мають значення для вирішення питання розподілу судових витрат.

З огляду на вказане, зважаючи на результат вирішення спору, складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 14 500,00 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 133, 137, 141, 270, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі № 760/30279/21- задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мапекс Консьюмер Хелскер (Україна) ЛЛС» (ЄДРПОУ: 41905017; адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 14 500,00 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот гривень) витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. Л. Зуєвич