Постанова

від 30.05.2023 по справі 343/1551/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/1551/22

Провадження № 22-ц/4808/481/23

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря Кузів А.В.

з участю ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2

представника ПАТ «Укрнафта» адвоката Малети А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 13 лютого 2023 року постановлене у складі судді Лицур І.М. в м.Долина у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрнафта» про визнання незаконними та скасування наказів про дисциплінарні стягнення, стягнення коштів за вимушений прогул та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Укрнафта» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, стягнення коштів за час вимушеного прогул та поновлення на роботі.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що з серпня 2009 року він працював в ПАТ «Укрнафта» на посаді слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Наказом відповідача № 877-к від 08.04.2019 року затверджено акт простою у зв`язку зі змінами в організаційній структурі НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» та відсутністю організаційних і виробничих умов для виконання посадових обов`язків працівників. Даним наказом йому встановлено початок простою з 10.04.2019 року, а датою закінчення простою є дата переведення на іншу роботу або звільнення з роботи (припинення трудового договору). 30.05.2022 року відповідач видав наказ № 23 про зміни в організаційній структурі, в якому зазначив, що в березні 2022 року в результаті авіаційно-бомбових ударів, завданих російськими військами на території Охтирського району Сумської області було зруйновано та частково пошкоджено виробничі об`єкти товаро-сировинного парку цеху підготовки та стабілізації нафти та Качанівського цеху переробки газу та конденсату Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта». Тому з метою ліквідації наслідків бойових дій, відновлення пошкоджених об`єктів, приміщень, інфраструктури, розчищення завалів на території парку цеху підготовки та стабілізації нафти Качанівського цеху переробки газу та конденсату Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта», в умовах правового режиму воєнного стану та у відповідності до виробничої потреби з 01.06.2022 року в організаційній структурі слід створити в Качанівському ГПЗ «Сектор по ліквідації наслідків військових дій» чисельністю 8 штатних одиниць та підпорядкувати його керівнику адміністративно-господарської групи (Охтирський регіон). Наказом № 939-к від 08.06.2022 року про зміну істотних умов праці та переведення на іншу роботу, його з 20.06.2022 року переведено з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою за посадою підсобний робітник, оклад 6 687,00 грн, для ліквідації наслідків бойових дій на території Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» та зобов`язано пройти до 20.06.2022 року медичний огляд за направленням роботодавця і попереджено про дисциплінарну відповідальність за невиконання умов даного наказу. На цьому наказі він 23.06.2022 року написав письмове заперечення про те, що у зв`язку з військовим станом та бойовими діями на території Сумської області від виконання приписів наказу відмовляється. Відтак, наказом № 1192-к від 28.07.2022 року його повторно, з 08.08.2022 року переведено на роботу в Качанівський газопереробний завод ПАТ «Укрнафта», що знаходиться в с.Мала Павлівка Охтирського району Сумської області, в Сектор по ліквідації наслідків військових дій, адміністративно-господарська група «Охтирський регіон», на посаду підсобного робітника. Оскільки Охтирська міська територіальна громада Сумської області входить в перелік територій громад, розміщених в районах активних бойових дій, то він відмовився виконувати приписи наказу № 1192-к, за що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді догани згідно наказу № 1301-к від 17.08.2022 року. Повторно наказом № 1306-к від 18.08.2022 року його переведено з 25.08.2022 року з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою, оклад 7 300,00 грн, на роботу в Качанівський газопереробний завод ПАТ «Укрнафта», що в с.Мала Павлівка Охтирського району Сумської області, в Сектор по ліквідації наслідків військових дій, адміністративно-господарська група «Охтирський регіон», на посаду підсобного робітника. До вказаного наказу долучено сумнівну карту місцевості, на території якої нібито не тривають активні бойові дії станом на 18.08.2022 року. Він знову відмовився виконувати наказ, так як Охтирський район входить до переліку територіальних громад розташованих в районі активних бойових дій, де відбуваються постійні обстріли з різного виду озброєння, що становить загрозу його життю. Як наслідок, наказом № 1374-к від 02.09.2022 року до нього застосовано стягнення у вигляді звільнення з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважає зазначені вище накази незаконними й такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач вимагав від нього виконання роботи, що становить явну небезпеку для його життя, що є порушенням ч. 4 ст. 43 та ч. 1 ст. 46 Конституції України, ст. 16 Конвенції міжнародної організації праці від 22.06.1981 року № 155, ст. 153 КЗпП України та ст. 4 Закону України «Про охорону праці» і стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Укрнафта» про визнання незаконними та скасування наказів про дисциплінарні стягнення, стягнення коштів за вимушений прогул та поновлення на роботі відмовити в зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для переведення працівника на інше підприємство потрібні його згода та погодження між власниками відповідних підприємств. Однак ОСОБА_1 не був згідний з переведенням на роботу в Качанівський газопереробний завод ПАТ «Укрнафта», що в с.Мала Павлівка Охтирського району Сумської області, в Сектор по ліквідації наслідків військових дій, адміністративно-господарська група «Охтирський регіон», на посаду підсобного робітника та відмовився виконувати наказ, так як Охтирський район входить до переліку територіальних громад розташованих в районі активних бойових дій, де відбуваються постійні обстріли з різного виду озброєння, що становить загрозу його життю. Разом з тим, накази - № 1301-к від 17.08.2022 року, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та № 1374-к від 02.09.2022 року, яким його звільнено з роботи за прогул, вважає незаконними й такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач вимагав від нього виконання роботи на яку як добратися з місця проживання так і з якої повернутися додому неможливо, бо відстань між місцем проживання позивача (м. Долина) та місцем роботи (м. Охтирка) понад 1000 км в одну сторону. Вважав, що на долання цієї дороги потрібно понад 24 години на добу, а проживати прямо на новій роботі в м. Охтирка становить для позивача явну небезпеку для життя та здоров`я, тому вказує, що запропонована позивачу відповідачем робота являє собою порушення ч. 4 ст. 43 та ч. 1 ст. 46 Конституції України, ст. 16 Конвенції міжнародної організації праці від 22.06.1981 року № 155, ст. 153 КЗпП України та ст. 4 Закону України «Про охорону праці».

30 березня 2023 року представник ПАТ «Укрнафта» адвокат Малета А.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що 24.03.2022 року, набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», (далі також Закон). Відповідно до ст. 1 Закону, цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Відповідно до Указу Президента України 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти і на даний час. Частиною 1 ст. 3 Закону було визначено, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Отже даною нормою матеріального права, у період дії воєнного стану, надано право роботодавцю перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, для ліквідації наслідків бойових дій за умови, якщо переведення на роботу в іншу місцевість, є територією на якій не тривають активні бойові дії та якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, із дотриманням гарантії оплати праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. В березні 2022 року в результаті авіаційно-бомбових ударів, завданих російськими військовими по території Охтирського району Сумської області, було зруйновано та частково пошкоджено виробничі об`єкти товарно-сировинного парку підготовки та стабілізації нафти та Качанівського цеху переробки газу та конденсату Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта» (копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження та акт попередньої оцінки завданої шкоди об`єктам КГПЗ, наявні в матеріалах справи т. 1 а. с. 146, 147-156). З метою ліквідації наслідків бойових дій, відновлення пошкоджених об`єктів, приміщень, інфраструктури, розчищення завалів на території парку цеху підготовки та стабілізації нафти та Качанівського цеху переробки газу та конденсату Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» та для відновлення виробничих процесів газопереробки у повному об`ємі, забезпечення населення України газом, що у своїй сукупності визначає зміну в організації виробництва і праці ПАТ «Укрнафта» в умовах правового режиму воєнного стану, у відповідності до виробничої потреби, було видано наказ ПАТ «Укрнафта» № 23 від 30.05.2022 року «Про зміни в організаційній структурі» (т. 1 а.с. 36), відповідно до якого, в організаційній структурі Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта» з 01.06.2022 року було створено «Сектор по ліквідації наслідків військових дій» чисельністю 8 штатних одиниць. Відповідно до розпорядження ПАТ «Укрнафта» № 56 від 29 червня 2022 р. «Про організаційні заходи щодо ліквідації наслідків бойових дій на Качанівському ГПЗ ПАТ «Укрнафта» (т. 1 а. с. 46), було визначено необхідність проведення аналізу працівників, які перебувають у довготривалих простоях та не задіяні у виробничо-господарській діяльності структурної одиниці. Також визначено необхідність надання списків таких працівників для їх подальшого залучення до робіт з ліквідації наслідків бойових дій на Качанівському ГПЗ, із попереднім направленням їх на медичний огляд з метою визначення їх придатності до проведення таких робіт.

Для можливого отримання позивачем належних сум гарантій та компенсацій, в тому числі і перед переїздом на роботу в іншу місцевість, останній жодного разу не звертався до відповідача з інформацією про вартість його проїзду і членів його сім`ї (кількість членів сім`ї, які запланували переїзд), про витрати на перевезення майна, про кількість днів перебування в дорозі,підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, та жодного разу не звертався до відповідача із заявою про можливу виплату йому авансу (аванс видається за згодою сторін).Окрім цього, позивач, серед причин відмови від виконання наказів про переведення на іншу роботу та небажання їх виконувати, жодного разу, ні в самих наказах про переведення на іншу роботу № 1192-к від 28.07.2022 р. (копія наказу долучена позивачем до позовної заяви, т. 1 а.с. 15) та № 1306-к від 18.08.2022 р. (т. 1 а. с. 62), ні в письмових поясненнях від 10 серпня 2022 р. (т. 1 а. с. 60) та від 29.08.2022 р. (т. 1 а. с. 74), які відбирались в позивача перед притягненням його до дисциплінарної відповідальності, не зазначав про його бажання отримати від відповідача аванс для можливості здійснення переїзду на роботу в іншу місцевість.Отримання позивачем належних сум гарантій та компенсацій не порушувалось та не обговорювалось, так як позивач не мав наміру здійснювати переїзд, оскільки, вже з моменту ознайомлення його з наказамипро переведення на іншу роботу № 1192-к від 28.07.2022 р. та № 1306-к від 18.08.2022 р., зазначав в тексті наказів про відмову у їх виконанні.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просить задовольнити подану ним скаргу.

Представник представник ПАТ «Укрнафта» Малета А.І. доводи апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висноків.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при переведенні ОСОБА_1 на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, дотримано вимоги чинного законодавства, а саме: переведення здійснювалося для ліквідації наслідків бойових дій на території Качанівського ГПЗ; згідно медичного висновку позивач придатний до роботи за професією підсобний робітник; переведення здійснювалося на нове місце роботи, що не відноситься до місцевості, на території якої тривають активні бойові дії; позивачу передбачалися гарантії щодо оплати праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою, а також гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість в розмірах та порядку встановленому законом; центральному органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було повідомлено про прийняття позивача на роботу.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 з 09.04.2014 року працював в НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 4 розряду, що підтверджується наказом (розпорядженням) відповідача від 08.04.2014 року № 12п (а.с. 106-107),

Наказом відповідача № 877-к від 08.04.2019 року (а.с. 9-11) затверджено акт простою в зв`язку зі змінами в організаційній структурі НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» та відсутністю організаційних і виробничих умов для виконання посадових обов`язків працівників, зокрема працівнику ОСОБА_1 встановлено початок простою з 10.04.2019 року. В пункті 3 наказу зазначено, що датою закінчення простою є дата переведення на іншу роботу або звільнення з роботи (припинення трудового договору).

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022202520000049 від 09.03.2022 року вбачається (а.с. 146), що в період часу з 01:00 год. по 04:00 год. 09.03.2022 року невстановленими представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, з порушенням законів та звичаїв війни, здійснено бомбардування за допомогою військової авіації Качанівського ГПЗ, житлової забудови приватного сектору декількох вулиць в м. Охтирка, внаслідок чого зруйновано та пошкоджено більш ніж 30 будинків.

Даний факт також підтверджується актом попередньої оцінки завданої шкоди об`єктам Качанівського цеху підготовки газу та Цеху підготовки та стабілізації нафти Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта» від 10.04.2022 року (а.с. 147-156), з якого встановлено, що внаслідок авіаційно-бомбових ударів зруйновано нафтопромислове обладнання та трубопроводи Товарно-сировинного парку Цеху підготовки та стабілізації нафти Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта».

У відповідності до наказу № 23 ПАТ «Укрнафта» від 30 травня 2022 року «Про зміни в організаційній структурі» (а.с. 12-13), з метою ліквідації наслідків бойових дій, відновлення пошкоджених об`єктів, приміщень, інфраструктури, розчищення завалів на території парку цеху підготовки та стабілізації нафти та Качанівського цеху переробки газу та конденсату Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» та для відновлення виробничих процесів газопереробки в повному об`ємі в організації виробництва і праці ПАТ «Укрнафта» в умовах правового режиму воєнного стану та у відповідності до виробничої потреби з 01.06.2022 року створено в організаційній структурі в Качанівському ГПЗ «Сектор по ліквідації наслідків військових дій», чисельністю 8 штатних одиниць, та підпорядковано його керівнику адміністративно-господарської групи (Охтирський регіон).

Відтак, доцільність запровадження відповідачем вищенаведених змін в організації виробництва і праці, а також право відповідача на запровадження таких змін передбачено статями42,44 Господарського кодексу України, якими визначено, що суб`єктам підприємницької діяльності надано право самостійно визначати порядок залучення та використання матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів (в тому числі і трудових), самостійно встановлювати та змінювати організацію виробництва і праці.

Відповідно до частини першоїстатті 62 ГК Українипідприємствосамостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною першоюстатті 64 ГК Українипідприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис частина третястатті 64 ГК України.

Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників, зокрема тих, які визначені статтями42,49-2,49-4 КЗпП України.

Втручання вгосподарську таіншу діяльністьпідприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Викладені позивачем доводи позовної заяви не містять таких підстав, з посиланням на норму закону, відповідно до яких є необхідність у реагуванні на рішення про внутрішній устрій підприємства за вимогою працівника.

Згідно наказу ПАТ «Укрнафта» від 08.06.2022 року № 939-к (а.с. 14), ОСОБА_1 з 20.06.2022 року змінено істотні умови праці та переведено на іншу роботу підсобним робітником Сектору по ліквідації наслідків військових дій адміністративно-господарської групи (Охтирський регіон) Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта», з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою, робоче місце с.Мала Павлівка Охтирського району Сумської області, зобов`язано його до вказаної дати пройти медичний огляд за направленням роботодавця та попереджено про дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог даного наказу. На цьому наказі позивач 23.06.2022 року зазначив, що в зв`язку з військовим станом та бойовими діями на території Сумської області відмовляється від запропонованої пропозиції.

Як вбачається з висновку медико-санітарної частини НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» від 25.07.2022 року (а.с. 52), ОСОБА_1 визнано придатним до роботи за професією підсобний робітник у несприятливих умовах праці, тому наказом ПАТ «Укрнафта» від 28.07.2022 року № 1192-к (а.с. 15) з 08.08.2022 року переведено його на іншу роботу підсобним робітником Сектору по ліквідації наслідків військових дій адміністративно-господарської групи (Охтирський регіон) Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта», з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою та виплатою йому гарантій та компенсацій при переїзді на роботу в іншу місцевість в розмірах та порядку встановленому законодавством України.

Однак, ОСОБА_1 від виконання вказаного наказу відмовився, на тексті наказу 29.07.2022 року зазначив письмові пояснення про те, що Охтирський район Сумської області входить до переліку територіальних громад, розташованих в районі бойових дій, де ведуться постійні обстріли з різних видів зброї, що несе потенційну загрозу для життя людини, в зв`язку з чим він відмовляється від даної посади.

08 серпня 2022 року та 09 серпня 2022 року ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх трудових обов`язків як підсобний робітник Сектору по ліквідації наслідків військових дій адміністративно-господарської групи (Охтирський регіон) Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» і був відсутній на робочому місці протягом всього робочого дня, а знаходився в приміщенні апарату управління НГВУ «Долинанафтогаз», про що свідчать акти про відсутність працівника на робочому місці (роботі) від 08.08.2022 року, 09.08.2022 року та акти від 08.08.2022 року, 09.08.2022 року (а.с. 56-59).

Згідно з письмовими поясненнями позивача від 10.08.2022 року (а.с. 60), свою відсутність на новому робочому місці він мотивував тим, що виконання вимог наказу ставить під загрозу існування його сім`ї, оскільки дружина та дочка проти того, щоб покидати постійне місце проживання, а також необхідністю догляду за хворою матір`ю та незгодою з висновком медичної комісії про придатність до виконання роботи підсобного робітника.

В зв`язку з невиконання ОСОБА_1 вимог наказу від 28.07.2022 року № 1192-к, відносно нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, про що свідчить наказ ПАТ «Укрнафта» від 17.08.2022 року № 1301-к (а.с. 61).

Наказом ПАТ «Укрнафта» від 18.08.2022 року № 1306-к (а.с. 16), позивача повторно з 25.08.2022 року переведено на іншу роботу підсобним робітником Сектору по ліквідації наслідків військових дій адміністративно-господарської групи (Охтирський регіон) Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта», з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою, робоче місце с.Мала Павлівка Охтирського району Сумської області та виплатою йому гарантій та компенсацій при переїзді на роботу в іншу місцевість в розмірах та порядку встановленому законодавством України.

Однак, ОСОБА_1 знову не погодився з переведенням та відмовився виконувати даний наказ, на якому 18.08.2022 року письмово вказав, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 147 від 08.07.2022 року, Охтирський район Сумської області входить до переліку територіальних громад, розташованих в районі бойових дій, де відбуваються постійні обстріли з різного виду озброєння, що становить загрозу життю людини.

Про те, що 25 серпня 2022 року ОСОБА_1 не приступив до виконання своїх трудових обов`язків як підсобний робітник Сектору по ліквідації наслідків військових дій адміністративно-господарської групи (Охтирський регіон) Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» і був відсутній на робочому місці протягом всього робочого дня, знаходився в приміщенні апарату управління НГВУ «Долинанафтогаз», свідчать акт про відсутність працівника на робочому місці (роботі) від 25.08.2022 року та акт від 25.08.2022 року (а.с. 72-73).

Згідно службової записки керівника адміністративно-господарської групи (Охтирський регіон) ОСОБА_3 від 29.08.2022 року № 168/10 (а.с. 81), ОСОБА_1 на територію Качанівського ГПЗ не з`явився ні 08.08.2022 року, ні 25.08.2022 року, що унеможливило повноцінне та вчасне проведення робіт по ліквідації наслідків бойових дій, відновлення пошкоджених об`єктів, приміщень інфраструктури, розчищення завалів на території парку цеху підготовки та стабілізації нафти та Качанівського цеху переробки газу та конденсату Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта».

Відповідно до наказу ПАТ «Укрнафта» від 02.09.2022 року № 1374-к (а.с. 17-18), за систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відносно нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, в зв`язку з чим звільнено його з роботи 05 вересня 2022 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Село Мала Павлівка Охтирського району Сумської області входить до складу Комишанської сільської територіальної громади Охтирського району Сумської області.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75, станом на 23.07.2022 року, 10.08.2022 року та 23.08.2022 року (а.с. 206-208), Комишанська сільська територіальна громада, до якої входить с.Мала Павлівка, в зазначеному Переліку відсутня.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 рокув Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувавсяуказами Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня та№341/2022 від 17 травня 2022 року.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що населений пункт (с.Мала Павлівка), в який було переведено на роботу позивача, не відноситься до територій, на яких тривають активні бойові, а тому його письмові пояснення на наказах про переведення про належність вказаної території до району бойових дій, де відбуваються постійні обстріли із різного виду озброєння, що становить загрозу життю людини, є безпідставними.

Вказані обставини є загальновідомими та в силу вимог ч. 3ст. 82 ЦПК українине потребують доказування.

Згідно підпункту 5 пункту 1статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями3034,38,39,4144,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ст.3 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХглаву XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю Українидоповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 1 Закону № 2136-ІХна період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З огляду на вищевикладене, положенняЗакону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКодекс законів про працю- мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положеннямЗакону № 2136-ІХтакож можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положеньстатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП Українипередбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3статті 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті40, пункту 1 статті41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю, натомість судами встановлено, що останній не надав доказів на підтвердження вказаного, зокрема доказів систематичності невиконання позивачем ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на них трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як установлено вище, ОСОБА_1 двічі, тобто систематично без поважних причин відмовився від виконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, не виконав накази відповідача від 28.07.2022 року № 1192-к та від 18.08.2022 року № 1306-к, якими його було переведено на іншу роботу підсобним робітником Сектору по ліквідації наслідків військових дій адміністративно-господарської групи (Охтирський регіон) Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта», за що його наказом № 1301-к від 17.08.2022 року було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а за повторне порушення наказом № 1374-к від 02.09.2022 року застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що для переведення працівника на інше підприємство потрібні його згода та погодження між власниками відповідних підприємств. Однак ОСОБА_1 не був згідний з переведенням на роботу в Качанівський газопереробний завод ПАТ «Укрнафта», що в с.Мала Павлівка Охтирського району Сумської області, в Сектор по ліквідації наслідків військових дій, адміністративно-господарська група «Охтирський регіон», на посаду підсобного робітника та відмовився виконувати наказ, так як Охтирський район входить до переліку територіальних громад розташованих в районі активних бойових дій, де відбуваються постійні обстріли з різного виду озброєння, що становить загрозу його життю з огляду на таке.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях уразі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, атакож тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини ігромадянина та прав ізаконних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону № 389).

З 24 березня 2022 року діє Закон України від 15березня 2022року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин вумовах воєнного стану» (далі Закон №2136). Закон визначає особливості трудових відносин працівників підприємств, установ, організацій (далі підприємство) незалежно від форм власності, виду діяльності тагалузевої належності, атакож осіб, які працюють за трудовим договором зфізичними особами, на період дії воєнного стану.Положення Закону № 2136, які регулюють трудові відносини інакше, ніж Кодекс законів про працю України (далі КЗпП),мають пріоритет під час воєнного стану.

Трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Відповідно до КЗпПроботодавець має право за певних умов перевести працівника на роботу, не обумовлену трудовим договором. Законодавство не визначає, що таке переведення на іншу роботу, амістить лише основні принципи його правового регулювання.

Пункт 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6листопада 1992року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містить роз`яснення, щопереведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

За загальним правилом для переведення працівника обов`язково потрібна його згода. Лише у виняткових випадках допускається обмежене у часі переведення працівника на роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (частина друга ст.33 КЗпП).

Законом № 2136 передбачено, щовумовах воєнного стануроботодавець має право перевести працівникабез його згодина іншу роботу, яка не обумовлена умовами трудового договору. Законодавство передбачає можливість переведення працівника на іншу роботу без його згоди лише за наявності певних умов.

Законодавство про працю немістить визначення терміна «обставини, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чинормальні життєві умови людей».

Відповідно до пункту «d» частини 2 статті 2 Конвенції Міжнародної організації праці від 28 червня 1930 року №29 «Про примусову чиобов`язкову працю» (ратифікована Україною 10серпня 1956року)до поняття «примусова чи обов`язкова праця» не належить будь-яка робота чи служба, що її вимагаютьвумовах надзвичайних обставин, тобтоу випадках:

війни; лиха, або загрози лиха, як-от пожежі, повені, голод, землетруси, сильні епідемії чиепізоотії, навала шкідливих тварин чикомах, поширення рослин-паразитів; обставин, щоставлять під загрозу або можуть поставити під загрозу життя чинормальні життєві умови всього або частини населення.

Стаття 43 Конституції України забороняє використання примусової праці та визначаєвиди трудової діяльності, які не вважаються примусовою працею. Це, зокрема, військова або альтернативна (невійськова) служба, атакож робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Отже,робота при настанні виняткових обставин та у випадках, передбачених законодавством, не є примусовою працею, не суперечить принципу свободи праці, атому до неї можна залучати працівників без їхньої згоди.

Переведення на іншу роботу вважатиметься правомірним у разі дотримання певних умов. Умови переведення. Переведення можливе лише за виняткових обставин:

Робота, на яку здійснюється переведення, не може бути протипоказана працівникові за станом здоров`я.

Оплата праці проводиться за виконану роботу, але не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Роботодавець має право перевести працівника на період дії воєнного стану.

Переведення на роботу можливе в іншу місцевість, де не відбувається активних бойових дій.

Переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії, не може застосовуватися без згоди працівника

У разі дотримання зазначених вище умов працівник може бути переведений на іншу роботу без його згоди.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при переведенні ОСОБА_1 на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, дотримано вимоги чинного законодавства, а саме: переведення здійснювалося для ліквідації наслідків бойових дій на території Качанівського ГПЗ; згідно медичного висновку позивач придатний до роботи за професією підсобний робітник; переведення здійснювалося на нове місце роботи, що не відноситься до місцевості, на території якої тривають активні бойові дії; позивачу передбачалися гарантії щодо оплати праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою, а також гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість в розмірах та порядку встановленому законом; центральному органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було повідомлено про прийняття позивача на роботу.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

За змістом ст.382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий судовий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення. Рішення Долинського районного суду від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 05 червня 2023 року.

Судді: В.Д.Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта