Постанова

від 20.03.2024 по справі 343/1551/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 343/1551/22

провадження № 61-11893св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Iвано-Франкiвської області від 13 лютого 2023 року в складі судді Лицура І. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

Історія справи:

Під час дії воєнного стану, працедавець перевів позивача з посади слюсаря на посаду підсобного робітника для ліквідації наслідків бойових дій в іншій місцевості.

Працедавець встановив, що така робота не протипоказана працівнику за станом здоров`я, виконуватиметься в місцевості, на території якої не тривають активні бойові дії та оплачуватиметься у розмірі, не нижчому середньої заробітної плати за попередньою роботою із виплатою гарантій і компенсацій при переїзді.

Працівник неодноразово відмовлявся від переведення. Мотивував свої дії, зокрема, тим, що члени його сім`ї не згодні на переїзд, така робота є небезпечною для нього.

Працедавець застосував до працівника дисциплінарні стягнення у вигляді догани та звільнення.

Предметом судового спору є законність накладення на працівника дисциплінарних стягнень та похідні вимоги.

Ключове питання, на яке має відповісти суд:

- чи законно працедавець наклав дисциплінарні стягнення на працівника, який відмовився від переведення в іншу місцевість для ліквідації наслідків бойових дій у період дії правового режиму воєнного стану ?

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрнафта» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що із серпня 2009 року працював у відповідача на посаді слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики у Нафтогазовидобувному управлінні «Долинанафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - НГВУ «Долинанафтогаз»), що розташований в місті Долині Івано-Франківської області.

Наказом працедавця від 08 квітня 2019 року для нього та інших працівників було встановлено простій до переведення на іншу роботу або звільнення.

З метою ліквідації наслідків бойових дій наказами працедавця від 08 червня,

28 липня та 18 серпня 2022 року його переведено на посаду підсобного робітника до Качанівського цеху переробки газу та конденсату Качанівського газопереробного заводу ПАТ «Укрнафта» (далі - Качанівський ГПЗ ПАТ «Укрнафта»), розташованого в селі Мала Павлівка Охтирського району Сумської області.

Він не погодився з переведенням, вважаючи, що виконання роботи є примусом до праці і становитиме небезпеку для його життя, оскільки Охтирська міська територіальна громада Сумської області входить до переліку територій, розміщених в районі активних бойових дій. Також зазначав, що працедавець не виплатив йому кошти для організації переїзду на роботу в нову місцевість.

Вважає, що він не приступив до виконання трудових обов`язків підсобного робітника з поважних причин, однак працедавець застосував до нього стягнення за систематичне невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків і правил внутрішнього трудового розпорядку. Зокрема, наказами від 17 серпня та

02 вересня 2022 року працедавець незаконно оголосив йому догану та звільнив з роботи.

За таких обставин позивач просив суд:

- визнати незаконними та скасувати накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень від 17 серпня 2022 року № 1301-к та від 02 вересня 2022 року № 1374-к;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- поновити його на посаді та стягнути з відповідача судові витрати.

Стислий виклад позиції відповідача по суті спору

Оскільки ОСОБА_1 систематично та без поважних причин не виконував своїх трудових обов`язків, пов`язаних з ліквідацією наслідків бойових дій, оголошення йому догани та подальше звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України є такими, що відповідають закону.

Під час дії воєнного стану, у березні 2022 року внаслідок бойових дій було частково зруйновано та пошкоджено об`єкти інфраструктури ПАТ «Укрнафта».

Для відновлення виробничих процесів газопереробки та забезпечення населення газом, існувала виробнича потреба ліквідації наслідків бойових дій (розчищення завалів, відновлення пошкоджених об`єктів, тощо) в Качанівському ГПЗ ПАТ «Укрнафта».

01 червня 2022 року на підприємстві було створено структурний підрозділ «Сектор по ліквідації наслідків військових дій», куди і було переведено ОСОБА_1 на посаду підсобного робітника.

Переведення позивача було законним, оскільки відповідало вимогам, передбаченим частиною першоюстатті 3 Закону України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Нове місце роботи позивача було розташоване в селі Мала Павлівка Комишанської територіальної громади Охтирського району Сумської області, яке не входило до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (далі - наказ № 75).

Згідно з медичним висновком робота підсобним працівником не протипоказана ОСОБА_1 за станом здоров`я. Працівнику гарантувалась оплата праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою та виплати гарантій і компенсацій при переїзді на роботу в іншу місцевість.

Однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованої роботи та не приступив до виконання свої трудових обов`язків без поважних причин на порушення

статті 139 КЗпП України, пункту 1.4 робочої інструкції слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики та пункту 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта».

За таких підстав накладення на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення є законною реакцією працедавця на систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків без поважних причин, тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Iвано-Франкiвської області

від 13 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд врахував, що населений пункт, в який було переведено на роботу позивача для ліквідації наслідків бойових дій на території Качанівського ГПЗ, не належить до території, на якій тривають активні бойові дії.

Позивач є придатним до роботи як підсобний робітник згідно з медичним висновком, йому передбачались гарантії щодо оплати праці та компенсації витрат на переїзд.

Відмову від виконання наказу про переведення позивач мотивував знаходженням нового місця роботи в зоні бойових дій та незгодою членів сім`ї на переїзд в іншу місцевість, однак не вказував на відсутність коштів для переїзду і не звертався до працедавця про виплату авансу для переїзду.

Отже, переведення позивача відбулось з дотриманням норм законодавства, однак він всупереч трудовому договору та правилам внутрішнього трудового розпорядку не виконав наказу про переведення, тому наказом № 1301-к від 17 серпня 2022 року на нього обґрунтовано накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Надалі позивач повторно не виконав наказ працедавця від 18 серпня 2022 року

№ 1306-к про його переведення з 25 серпня 2022 року на іншу роботу.

За таких обставин його звільнення 02 вересня 2022 року на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України відповідає нормам трудового права, оскільки позивач повторно допустив невиконання трудових обов`язків після застосовування до нього заходів дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Переведення ОСОБА_1 на іншу роботу без його згоди відбулось під час дії воєнного стану відповідно до вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» і не є примусовою працею, оскільки було пов`язано з ліквідацією наслідків бойових дій і відповідало праву самостійних суб`єктів господарювання на запровадження змін в організації виробництва і праці.

Виконання обов`язків підсобного робітника не була протипоказана позивачу за станом його здоров`я, при переведенні були дотриманні його трудові та соціальні гарантії.

Отже, невиконання позивачем наказу про переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, в іншу місцевість, де не тривали активні бойові дії, є порушенням трудової дисципліни.

Відповідно, повторне систематичне невиконання наказів роботодавця про переведення на нове місце роботи було достатньою підставою для накладення на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, з якою заявник звернувся до Верховного Суду у

серпні 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а також недостатньо повно оцінили обставини справи, внаслідок чого ухвалили судові рішення, що ґрунтуються на припущеннях.

Вказує, що з 2014 року він працював у НГВУ «Долинанафтогаз», у трудовій книжці відсутні дані про його переведення до ПАТ «Укрнафта», тому суди дійшли помилкових висновків про те, що він перебував у штаті ПАТ «Укрнафта» та відповідач мав право видавати накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Зазначає, що суди не надали оцінку причинам його відмови від переведення на нове місце роботи, тому дійшли безпідставних висновків про законність накладення до нього дисциплінарних стягнень за невиконання наказів працедавця.

Вимагаючи виконання роботи без попереднього авансування витрат на переїзд у нову місцевість, де ведуться активні бойові дії, відповідач намагався створити йому небезпечні умови праці, що суперечить гарантіям, встановленим частиною четвертою статті 43 Конституції України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями

Верховного Суду від 09 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2023 року від ПАТ «Укрнафта» надійшов відзив, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Вказує, що при переведенні ОСОБА_1 дотримано норми матеріального права, оскільки таке здійснювалось задля ліквідації наслідків бойових дій на території Качанівського ГПЗ; за наявності медичного висновку про придатність до роботи; нове місце роботи не є таким, де ведуться активні бойові дії; дотримано гарантії з оплати праці; роботодавцем при переведенні працівника здійснено повідомлення відповідного органу виконавчої влади про прийняття ОСОБА_1 на роботу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 09 квітня 2014 року працював на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики IV розряду в НГВУ «Долинанафтогаз», що розташоване у місті Долині Івано-Франківської області та є відокремленим підрозділом ПАТ «Укрнафта».

Згідно з робочою інструкцією слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, яка затверджена начальником НГВУ «Долинанафтогаз» та з якою ознайомлений ОСОБА_1 , у своїй роботі слюсар керується виробничими завданнями і вказівками майстра бригади, розпорядженнями та положеннями про цех та бригаду, інструкцією з охорони праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими актами, які регулюють його роботу: повинен роботу виконувати особисто; має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я, факт наявності якої підтверджують спеціалісти з охорони праці за участі представника профспілки, несе відповідальність за невиконання вказівок, приписів, недотримання трудової і виробничої дисципліни ( пункти 1.4, 1.14, 2, 6, 3.3, 4.4, 4.5).

Згідно з пунктом 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» працівник зобов`язаний чесноті сумлінно виконувати обов`язки, покладені на нього трудовим договором, розпорядженнями роботодавця, внутрішніми документами товариства.

Наказом працедавця від 08 квітня 2019 року затверджено акт простою у зв`язку зі змінами в організаційній структурі НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта» та відсутністю організаційних і виробничих умов для виконання посадових обов`язків працівників.

ОСОБА_1 встановлено початок простою з 10 квітня 2019 року. Датою закінчення простою зазначено дату переведення на іншу роботу або звільнення з роботи (припинення трудового договору).

Наказом працедавця від 30 травня 2022 року № 23 «Про зміни в організаційній структурі», з метою ліквідації наслідків бойових дій та для відновлення виробничих процесів ПАТ «Укрнафта» з 01 червня 2022 року створено «Сектор по ліквідації наслідків військових дій» при Качанівському ГПЗ ПАТ «Укрнафта».

Наказом від 08 червня 2022 року ОСОБА_1 переведено на Качанівський ГПЗ ПАТ «Укрнафта» до сектору по ліквідації наслідків військових дій з оплатою праці не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Робочим місцем визначено село Мала Павлівка Охтирського району Сумської області. Гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість виплатити ОСОБА_1 у розмірі та порядку, встановленому законодавством України.

Зобов`язано ОСОБА_1 пройти до 20 червня 2022 року медичний огляд за направленням роботодавця за посадою підсобний робітник та попереджено про дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог наказу.

При ознайомленні з цим наказом 23 червня 2022 року, ОСОБА_1 відмовився від переведення у зв`язку з військовим станом та бойовими діями на території Сумської області.

У зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 медичного висновку відповідач 27 червня 2022 року скасував свій наказ від 08 червня 2022 року та зобов`язав його та інших працівників пройти медичний огляд.

Згідно з висновком медичної комісії від 25 липня 2022 року, затвердженим заступником головного лікаря медико-санітарної частини НГВУ «Долинанафтогаз», ОСОБА_1 придатний до роботи як підсобний робітник.

Наказом від 28 липня 2022 року ОСОБА_1 переведено на Качанівський ГПЗ ПАТ «Укрнафта`до сектору по ліквідації бойових військових дій, відновлення пошкоджених об`єктів та розчищення завалів з метою забезпечення населення України газом. ОСОБА_1 переведено на посаду підсобного робітника з оплатою праці не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Робочим місцем визначено село Мала Павлівка Охтирського району Сумської області, із нормальними умовами праці, стандартним робочим графіком, 40-годинним робочим тижнем та виплатою гарантій та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість.

Підставами для видачі цього наказу, зокрема, зазначено частину першу статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та карту місцевості, на території якої не тривають активні бойові дії станом на 28 липня 2022 року.

ОСОБА_1 ознайомився з цим наказом 29 липня 2022 року та зазначив про його невідповідність трудовому законодавству України. Просив надати роботу у м. Долині. До виконання трудових обов`язків на новому місці позивач не приступив, про що свідчать відповідні акти.

10 серпня 2022 року ОСОБА_1 надав пояснення щодо причин невиконання наказу про переведення, які обґрунтував незгодою членів сім`ї на переїзд в іншу місцевість та наявністю зауважень до висновку медичної комісії (т. 1, а. с. 60).

Оскільки ОСОБА_1 не з`явився на новому місці роботи, за невиконання наказу від 28 липня 2022 року № 1192-к , наказом від 17 серпня 2022 року № 1301- к «Про застосування заходів стягнення за порушення трудової дисципліни» йому було оголошено догану.

Ознайомившись із наказом того ж дня, ОСОБА_1 зазначив, що з наказом не згодний.

Наказом від 18 серпня 2022 року № 1306-к ОСОБА_1 з 25 серпня 2022 року переведено на Качанівський ГПЗ ПАТ «Укрнафта» до сектору по ліквідації наслідків військових дій, з місцем роботи у селі Мала Павлівка Охтирського району Сумської області.

Зазначено, що переведення відбувається з метою ліквідації наслідків бойових дій, виключно для виконання робіт, спрямованих на відвернення або ліквідацію наслідків бойових дій, для відновлення пошкоджених об`єктів інфраструктури

ПАТ «Укранафта», розчищення завалів для відновлення виробничих процесів газопереробки та забезпечення газом населення України.

ОСОБА_1 переведено на посаду підсобного робітника з оплатою за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Встановлено 40-годинний робочий тиждень та 8-годинний робочий день з перервою для харчування.

Підставою для видачі цього наказу була частина перша статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», медичний висновок та карта місцевості, на території якої не тривають бойові дії, станом на

18 серпня 2022 року.

Ознайомившись з наказом, ОСОБА_1 зазначив, що Охтирський район входить до переліку територій, розташованих в районі активних бойових дій, відбуваються постійні обстріли, тому він не погоджується з наказом про переведення.

До виконання трудових обов`язків на новому місці ОСОБА_1 не приступив, що не заперечується ним та підтверджується службовою запискою від 29 серпня 2022 року.

У зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин трудових обов`язків, правил внутрішнього трудового розпорядку, наказом від 02 вересня 2022 року № 1374-к ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

Правове регулювання спірних відносин

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями

статті 43 Конституції України.

Основним Законом України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частини перша, третя, четверта статті 43 Конституції України).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (тут і надалі в редакції на час винесення оспорюваного наказу) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Щодо наказу про оголошення догани

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про оголошення позивачеві догани, суди попередніх інстанцій вважали законним застосування такого виду дисциплінарного стягнення до позивача, який всупереч умов трудового договору, правил внутрішнього трудового розпорядку та наказів працедавця не приступив до виконання обов`язків підсобного робітника на Качанівському ГПЗ ПАТ «Укрнафта».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Встановлено, що в період дії правового режиму воєнного стану, з метою ліквідації наслідків бойових дій та для відновлення виробничих процесів ПАТ «Укрнафта» відповідач перевів позивача в іншу місцевість, для виконання не обумовлених трудовим договором обов`язків підсобного працівника, однак останній протиправно не приступив до виконання нових трудових обов`язків.

Зазначене невиконання наказу працедавця від 28 липня 2022 року є порушенням трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, отже, позивачеві законно оголошено догану наказом від 17 серпня 2022 року.

Доводи ОСОБА_1 про незаконність його переведення та накладення дисциплінарного стягнення були предметом оцінки судів попередніх інстанцій з результатами якої колегія суддів погоджується.

Відповідно до частини першої та другої статті 33 КЗпП України тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Аналізуючи аспект дотримання працедавцем вимог законодавства щодо переведення позивача, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли в умовах воєнного стану, а тому аналіз об`єктивно необхідних дій власника підприємства слід розглядати з урахуванням законодавство щодо регулювання трудових правовідносин в умовах воєнного стану, а саме законів України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Особливості переведення та зміни істотних умов праці у період дії воєнного стану визначено у статті З Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» .

Так, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що становлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та

статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до впровадження таких умов.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що незгода позивача виконувати не обумовлену трудовим договором роботу була порушенням трудової дисципліни, оскільки його переведення відбувалось з дотриманням умов, встановлених частиною першою статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Так, як слідує з наказів про переведення та не спростовано позивачем, його переведення на Качанівський ГПЗ ПАТ «Укрнафта» до сектору по ліквідації наслідків бойових дій здійснювалось для виконання робіт, спрямованих на ліквідацію наслідків бойових дій, відновлення пошкоджених об`єктів інфраструктури ПАТ «Укранафта», розчищення завалів задля відновлення виробничих процесів газопереробки та забезпечення газом населення України.

Судом першої інстанції досліджено акт попередньої оцінки завданої шкоди об`єктам Качанівського цеху підготовки газу та Цеху підготовки та стабілізації нафти Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта» від 10 квітня 2022 року, згідно з яким авіаційними ударами зруйновано нафтопромислове обладнання та трубопроводи товарно-сировинного парку Цеху підготовки та стабілізації нафти Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта».

У зв`язку з виробничими потребами ПАТ «Укрнафта» наказом від 30 травня

2022 року № 23 «Про зміни в організаційній структурі» з 01 червня 2022 року утворено в Качанівському ГПЗ сектор по ліквідації наслідків військових дій.

Зазначені докази переконливо свідчать про те, що переведення ОСОБА_1 до сектору по ліквідації наслідків військових дій доіншого структурного підрозділу було вимушеним та здійснювалось виключно для виконання робіт, спрямованих на ліквідацію наслідків бойових дій в одному із структурних підрозділів відповідача.

Робота підсобним робітником не була протипоказана ОСОБА_1 за станом здоров`я, що підтверджується висновком медичної комісії від 25 липня 2022 року медико-санітарної частини НГВУ «Долинанафтогаз».

За виконання роботи, не передбаченої трудовим договором, ОСОБА_1 було гарантовано оплату не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою, також встановлено звичайний режим праці з перервою для харчування, що підтверджується змістом наказів про переведення та не спростовано позивачем.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали оцінку тим обставинам, що причиною невиконання наказів працедавця про переведення було невиплата працедавцем витрат на переїзд у нову місцевість, є безпідставними.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу у іншу місцевість», якщо заздалегідь точно визначити розмір належних працівникові сум компенсації неможливо, то за згодою сторін йому видається аванс.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши зміст наказів про переведення позивача, встановили, що працедавець у наказах про переведення зазначив про виплату ОСОБА_1 гарантій та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість. Врахувавши, щопозивач не надав своєї згоди на переведення та не заявляв про необхідність авансування відповідачем витрат на переїзд, а мотивував причини відмови безпековою ситуацією, суди надали вірну оцінку цим доводам позивача.

Доводи ОСОБА_1 про те, що його переведення здійснювалось без його згоди в місцевість, на території якої тривають активні бойові, не ґрунтуються на фактичних обставинах.

Судами встановлено, що село Мала Павлівка Охтирського району Сумської області, куди було переведено позивача для ліквідації наслідків бойових дій на Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта», входить до складу Комишанської сільської територіальної громади Охтирського району Сумської області.

Відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, Комишанська сільська територіальна громада в зазначеному Переліку відсутня.

З огляду на зазначене, переведення позивача здійснювалось у місцевість, на території якої не тривали активні бойові дії, позивач не спростував зазначені обставини.

На підставі наданих сторонами доказів судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що позивач за станом здоров`я був придатний до виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків бойових дій на Качанівському ГПЗ ПАТ «Укрнафта» у місцевості, у якій станом на час виникнення спірних правовідносин не тривали активні бойові дії.

Таким чином, ґрунтуються на вимогах частини першої статті З Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» висновки судів про те, що у період дії воєнного стану відповідач мав законне право перевести позивача на посаду підсобного робітника без його згоди, оскільки переведення здійснювалося для ліквідації наслідків бойових дій у місцевість, на території якої не тривали активні бойові дії.

Оскільки матеріалами справи доведено, що позивач не приступив до виконання трудових обов`язків у визначений наказом строк без поважних причин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно з наказом від 17 серпня 2022 року.

Щодо наказу про звільнення

Суди попередніх інстанцій вважали законним наказ від 02 вересня 2022 року, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин трудових обов`язків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України).

За передбаченою пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставою працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3частини першої

статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни

чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов`язків без поважних причин.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

Під час розгляду справи роботодавець довів факт вчинення ОСОБА_1 нового порушення трудових обов`язків у вигляді невиконання наказу від 18 серпня 2022 року про його переведення на роботу в іншу місцевість для виконання обов`язків підсобного робітника для виконання обов`язків підсобного робітника для ліквідації наслідків бойових дій на Качанівському ГПЗ ПАТ «Укрнафта».

До виконання трудових обов`язків на новому місці ОСОБА_1 не приступив, мотивуючи свою незгоду тим, що Охтирський район Сумської області входить до переліку територій, розташованих в районі активних бойових дій.

Суди попередніх інстанцій вірно узяли до уваги, що Комишанська сільської територіальної громади Охтирського району Сумської області, на території якої розташований Качанівський ГПЗ ПАТ «Укрнафта», на час переведення позивача не була територією активних бойових дій, про що зазначено в наказі про переведення з посиланням на карту місцевості та Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75.

Отже, таке переведення могло відбуватись без згоди працівника згідно з вимогами частини першої статті З Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», враховуючи, що робота не була протипоказана позивачеві за станом здоров`я, йому гарантувалася оплата праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою та компенсації за переїзд.

Встановивши, що після застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 17 серпня 2022 року, ОСОБА_1 вчинив нове порушення трудових обов`язків у вигляді невиконання наказу від 18 серпня 2022 року про його переведення на роботу в іншу місцевість, суди дійшли вірного висновку про те, що позивач систематично не виконував покладені на нього обов`язки, не дотримувався правил внутрішнього трудового розпорядку у зв`язку з чим притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи висновки судів про законність наказу від 02 вересня 2022 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України у вигляді звільнення у вигляді з роботи у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов`язків та нехтуванням правилами внутрішнього трудового розпорядку працівником, який вже притягався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Указане правозастосування узгоджується із сталою судовою практикою, тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач належними й допустимими доказами довів законність звільнення позивача за пунктом третім частини першої статті 40 КЗпП України.

Колегія суддів зазначає, що неодноразово висловлюючи свою незгоду на працю в змінених умовах, ОСОБА_1 не висловлював свого бажання припинити трудовий договір саме з цих підстав, натомість наполягав на тому щоб працедавець надав йому можливість працювати в місті Долина Івано-Франківської області.

Оскільки звільнення відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, ОСОБА_1 не підлягає поновленню на роботі, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Щодо інших доводів касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,

від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги щодо невизначеності фактичного місця роботи заявника є безпідставними. НГВУ «Долинанафтогаз», як і новоутворений «Сектор по ліквідації наслідків військових дій» при Качанівському ГПЗ є структурними одиницями ПАТ «Укрнафта», отже, доводи скаржника про те, що він не був штатним працівником товариства, є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи касаційної скарги про те, що переведення на іншу роботу без його згоди є примусовою працею, колегія суддів відхиляє, як такі, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ратифікованої Україною у 1956 році Конвенції про примусову чи обов`язкову працю від 01 травня 1932 року № 29 примусовою працею вважається «робота або служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою будь-якого покарання, для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг».

Проте термін примусова чи обов`язкова праця в розумінні цієї Конвенції не включає в себе будь-яку роботу чи службу, що її вимагають в умовах надзвичайних обставин, тобто у випадках війни або лиха, або загрози лиха, як-от пожежі, повені, голод, землетрус, сильні епідемії чи епізоотії, навали шкідливих тварин, комах чи паразитів рослин і взагалі обставини, що ставлять під загрозу або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови всього або частини населення (пункт dчастини другої статті 2 Конвенції).

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року визначає, що терміном «примусова чи обов`язкова праця» не охоплюється будь-яка служба, обов`язкова у випадках надзвичайного становища або лиха, що загрожують життю чи благополуччю населення (пункт 3 частини третьої статті 8).

Відповідно до частини третьої статті 43 Конституції України використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Переведення позивача відбувалось у червні - серпні 2022 року, тобто під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, який передбачає можливість тимчасового, зумовленого загрозою, обмеження трудових прав і свобод людини і громадянина, гарантованих статтею 43 Конституції України.

Працівнику гарантувалось збереження рівня оплати праці, компенсації за переїзд і пропонована робота, яка не була протипоказана за станом здоров'я, була спрямована на відвернення наслідків бойових дій задля забезпечення нормальних життєвих умов населення країни, водночас не становила загрозу позивачеві, оскільки переведення відбувалось у місцевість, де не тривають активні бойові дії.

Таким чином, означена робота відповідала чинному законодавству про організацію трудових відносин під час дії воєнного стану, не є примусовою працею і не потребувала згоди працівника, тому відмова від її виконання є порушенням трудової дисципліни, за яку законно застосовані заходи стягнення.

Інші доводи, наведені в касаційній скарзі, зокрема і щодо належності та недопустимості наданих відповідачем доказів, фактично зводяться до переоцінки цих доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані

судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Iвано-Франкiвської області від 13 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович