Рішення

від 25.05.2023 по справі 363/263/19

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.05.2023 Справа № 363/263/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Несин Н.С.,

позивача Кривошея С.В. ,

представника відповідача

( ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Вишгород Київської області до Вишгородської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Приватне підприємство «Будініціатива Інвест», Обслуговуючий кооператив «Затишок Плюс» про визнання недійсним рішення ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

встановив:

У січні 2019 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Вишгородської міської ради прокуратурою Київської області виявлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказує, що між ПП «Будініціатива Інвест» та Вишгородською міською радою 20.12.2010 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . На підставі договорів купівлі-продажу від 28.02.2011 року. укладених між ПП «Будініціатива Інвест» та обслуговуючим кооперативом «Затишок Плюс» у власність останнього перейшли об`єкти нерухомості. Рішенням 6 сесії 6 скликання Вишгородської міської ради від 06.07.2011 року № 6/24 передано ОК «Затишок Плюс» у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . Припинено дію договору оренди від 20.12.2010 року укладеного між ПП «Будініціатива Інвест» та Вишгородською міською радою. На підставі вказаного рішення між ОК «Затишок Плюс» та Вишгородською міською радою 07.02.2012 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151. Листом від 27.08.2012 року № 164 ОК «Затишок Плюс» звернулося до Вишгородської міської ради з відмовою від права оренди на вказану земельну ділянку на користь громадян з метою подальшої передачі земельної ділянки для дачного будівництва. Згодом. 28.02.2012 року члени ОК «Затишок Плюс» ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звернулися до розробника документації із землеустрою ТОВ «Юридична компанія Олімп» з проханням розробити технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для індивідуального будівництва в межах норм безоплатної передачі за цільовим призначенням. Пунктами 12-16, 22-26 рішення Вишгородської міської ради від 07.09.2012 року № 15/20 «Про затвердження документації із землеустрою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок площами по 0,10 га для дачного будівництва громадянам ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

У зв`язку з чим, за вказаними громадянами зареєстровано наступні земельні ділянки: - площею 0,0988 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0001 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_5 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0952 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0002 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_11 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0979 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0003 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_9 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0902 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0004 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_15 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0953 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0005 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_14 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0907 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0006 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_2 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0904 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0007 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_12 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0901 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0008 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_6 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0981 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0009 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_13 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0964 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0010 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_7 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.). При цьому, записи про реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0001 - 3221810100:33:004:0006 та 3221810100:33:004:0008- 3221810100:33:004:0010 в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди відсутні. В подальшому 27.11.2015 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_16 . Позивач вважає, що пункти 12-16, 22-26 рішення Вишгородської міської ради від 07.09.2012 року № 15/20 є незаконними, оскільки відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 17.12.2018 року № 01-/297 спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 21810100:33:004:0001-3221810100:33:004:0010 накладаються на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу Київського водосховища на річці Дніпро.

Отже, всупереч ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 118, 186, 186-1 ЗК України, ст.ст. 4, 6, 88, 89 ВК України, ст.ст. 20, 25, 50 ЗУ «Про землеустрій» Вишгородською міською радою прийнято незаконне в частині рішення (пункти 12-16, 22-26) від 07.09.2012 року № 15/20 «Про затвердження документації із землеустрою, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок площами по 0,10га для дачного будівництва громадянам ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та передано спірні земельні ділянки у приватну власність вказаних громадян, за рахунок земель водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Дніпро, без надання Вишгородською міською радою дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, погодження документації Комісією у складі представника водного господарства, прийняття рішення про затвердження її документації та надання ділянок у власність для здійснення діяльності на земельних ділянках, яка прямо заборонена законом.

Крім того, всупереч вимогам ст.ст. 9, 36 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» спірні земельні ділянки відведено без проведення обов`язкової державної землевпорядної експертизи.

Дані землі водного фонду не підлягали передачі у власність, Вишгородська міська рада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, в наслідок чого було неправомірно відведено в приватну власність громадянами для індивідуального дачного будівництва, тому оскаржуване рішення прокурор вважає незаконним та просить визнати недійним пункти 12, 13, 14, 15, 16, 22, 23, 24, 25 рішення Вишгородської міської ради від 07.09.2012 року № 15/20, «Про затвердження документації із землеустрою» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність частини земельних ділянок для дачного будівництва, які знаходяться на території міста Вишгород Київської області. Крім того, просив витребувати на користь територіальної громади міста Вишгород Київської області з незаконного володіння земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, які розташовані на території міста Вишгород Київської області.

09.12.2020 року позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову, обґрунтовуючи тим, що відповідачами незаконно зайнято земельні ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України, то вказані правовідносини необхідно розглядати як не пов`язані з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. А тому просить суд викласти прохальну частину позовної заяви у вигляді, як зобов`язати повернути у власність держави в особі територіальної громади м. Вишгород ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0001 площею 0,0988га , ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровим номером 3221810100:33:004:0002 площею 0,0952га, з кадастровим номером 3221810100:33:004:0005 площею 0,0953га, з кадастровим номером 3221810100:33:004:0007 площею 0,0904 га,; ОСОБА_9 , земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0003 площею 0,0979га, ОСОБА_15 , земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0004 площею 0,0902 га, ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0006 площею 0,09707га, ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0008 площею 0,0901га, ОСОБА_13 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0009 площею 0,0981га, ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0010 площею 0,09764 га, які розташовані на території м. Вишгород Київської області.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.03.2019 року дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

29.10.2020 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сидоришиної Т.Г. на позовну заяву, мотивуючи тим, що спірні земельні ділянки утворилися в результаті поділу вже сформованої земельної ділянки, а саме земельної ділянки площею 1,6458 га , кадастровий номер 3221810100:33:004:0151, що належала на праві оренди ОК «Затишок Плюс», а не новоутворилась в результаті відведення, а тому висновок прокурора, що відведення громадянам земельних ділянок у власність мало здійснюватися за проектом землеустрою є хибним, та таким, що не відповідає законодавству. Щодо відсутності в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, зазначає, що згідно Указу Президента України від 05.10.2011 року № 965/2011, який набрав чинності з 01.01.2013 року, повноваження Держземагенства України в частині державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки припинилися. З січня 2013 року реєстрація майнових прав на земельні ділянки, квартири, будинки здійснювала Державна реєстраційна служба, яка вела єдиний державний реєстр майнових прав та обтяжень на нерухоме майно. Власниками спірних земельних ділянок було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки та відповідно отримані документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Тому, з моменту отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку, що є єдиним документом, який підтверджує виникнення права власності особи на нерухоме майно, в даному випадку Державний акт на право власності на земельну ділянку втратив свою юридичну силу. Щодо віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, вважає, що станом на дату прийняття рішення міською радою від 07.09.2012 року, розробленого проекту землеустрою, який визначає розмір прибережної захисної смуги Київського водосховища та режиму її використання не існувало, а тому порушення водного законодавства щодо спірних ділянок не вбачається. Крім того, листом від 04.06.2018 року № 2-28/744 Вишгородська міська рада повідомила, що у складі Генерального плану м. Вишгород від 16.02.2011 року, окреме креслення прибережно-захисних смуг відсутнє. Містобудівна документація по визначенню прибережно-захисних смуг р. Дніпро у м. Вишгород в частині, де розташовані спірні земельні ділянки, не розроблялась. Крім того, спірні земельні ділянки не були новоутвореними, а формувалися в межах відведеної земельної ділянки, тому при їх формуванні, положення щодо врахування прибережної захисної смуги не застосовуються. Поданий позивачем лист КДПГККГС «Київгеоінформатика» від 07.12.2018 року вважає неналежним та недостатнім доказом, оскільки не зазначено яким чином було виміряно ширину прибережної захисної смуги, який при цьому брався уріз води, хто здійснював виміри, яке обладнання при цьому використовувалося, що унеможливлює встановити дійсні обставини справи. Також вважає, що земельні ділянки не вибули з власності держави без волі власника, а тому вимога щодо витребування та повернення державі є безпідставною, оскільки спірні земельні ділянки в державній власності не перебували. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

09.12.2020 року до суду надійшла від позивача відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сидоришиної Т.Г.. в якій позивач вважає, що спірні земельні ділянки відведено у власність громадян на підставі технічної документації із землеустрою, без надання Вишгородською міською радою дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, погодження документації Комісією, прийняття рішення про затвердження цієї документації та надання ділянок у власність. Також є безпідставними твердження представника відповідача про те, що за результатами прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення від 07.09.2012 року громадяни отримали документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Зазначає, що в листі Вишгородської міської ради від 04.06.2018 року № 2-28/744 зазначено, що в розділі 19.2 «Планувальні обмеження» пояснювальної записки до Генерального плану м. Вишгород, що нормативна санітарно-захисна зона від природоохоронних об`єктів р.Дніпро становить 100 м. Що стосується інформації КДПГККГС «Київнеоінформатика» від 17.12.2018 року вважає її належним доказом, оскільки це спеціалізоване державне підприємство, яке має право створювати і поширювати інформацію про місцерозташування об`єктів землеустрою, в даному випадку, спірних земельних ділянок по відношенню до меж об`єктів водного фонду, використовуючи при цьому картографічні матеріали, які становлять картографічний фонд України. Щодо повернення спірних земельних ділянок послався на практику Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 року № 487/10128/14ц, від 11.09.2019 № 487/10132/14.

18.01.2021 року до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_2 на відповідь на відзив позивача, в яких відповідач ОСОБА_2 наголошує, що спірні земельні ділянки утворилися в результаті поділу вже сформованої земельної ділянки, а саме площею 1,6458 га кадастровий номер 3221810100:33:004:0151, що належала на праві оренди ОК «Затишок Плюс», що також підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012 року, укладеного між Вишгородською міською радою та ОК «Затишок плюс», копією договору про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012 року та копією Договору про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012 року. Крім того, зазначає, що в 2012 році власниками спірних земельних ділянок було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, яка затверджена рішенням Вишгородської міської ради від 07.09.2012 року № 15/50. Згідно Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.20.2012 № 1051 у разі якщо до 01 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, в тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою. Оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 зареєстрована в державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом від 27.02.2015 року, тому відповідно заявниця надала всі необхідні документи щодо реєстрації такої ділянки, і отримала Свідоцтво про право власності на земельну ділянку. Також наголошує, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, спірні земельні ділянки перебувають в категорії землі рекреаційного призначення, а не землі водного фонду. Також вважає, що встановлені накладення не можуть вважатися достовірними, враховуючи, що космічна зйомка за 2015 рік накладається на ортофотоплани на місцевості станом на 2010 рік, тобто з різницею у п`ять років. Крім того, згідно відповіді КП «Координаційний центр з будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» від 10.11.2020 року надав викопіювання з Плану зонування території міста Вишгород, в якому вказано, що зазначене на схемі місце розташування земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:33:004:0006 в АДРЕСА_1 по функціональному типу відноситься до культурної і спортивної зони, яка відноситься до земель рекреації. Також вважає, вимога позивача про повернення земельних ділянок державі є безпідставною, оскільки спірні земельні ділянки в державній власності не перебували, а перебували у власності територіальної громади м. Вишгород, а відповідно міська рада має право передавати земельні ділянки у приватну власність.

01.02.2021 року до суду надійшла від відповідача ОСОБА_17 заява про застосування строку позовної давності, в якій відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки строк позовної давності повинен обчислюватися з моменту, коли територіальна громада м. Вишгород та/або органи прокуратури могли довідатися про факт вибуття земельної ділянки з комунальної власності у володіння іншої особи, тобто з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з 10.11.2014 року, а прокурор звернувся до суду 28.12.2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

02.02.2023 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - прокурор Кривошея С.В. підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить суд задовольнити позов у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, в заяві про зміну предмета позову, відповіді на відзив.

Представник Вишгородської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надіслав клопотання про розгляд справи без їх участі, покладається на розсуд суду.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Романенко О.А. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов, заперечень на відповідь на відзив та наданих письмових пояснень від 29.01.2021 року та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Інші сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, заяв та клопотань до суду від них не надходило. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися.

Заслухавши пояснення представника позивача-прокурора та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

20.12.2010 року між ПП «Будініціатива Інвест» та Вишгородською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151, цільове призначення для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , договір укладено на п`ять років (т. 1 а.с. 40-43).

Рішенням 6 сесії 6 скликання Вишгородської міської ради від 06.07.2011 року № 6/24 передано ОК «Затишок Плюс» у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 . Припинено дію договору оренди від 20.12.2010 року укладеного між ПП «Будініціатива Інвест» та Вишгородською міською радою (т. 1 а.с. 36-37).

На підставі вказаного рішення між ОК «Затишок Плюс» та Вишгородською міською радою 07.02.2012 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі № 130 (т. 1 а.с. 32-35)

25.12.2012 року між Вишгородською міською радою та ОК «Затишок Плюс» укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012 року № 130, згідно якого назву договору замінено на «Договір про оренди земельних ділянок», п. 2 словосполучення «земельна ділянка» у тексті Договору замінено словами «земельні ділянки», п. 3 викладено у редакції: «пункт 2.1 Договору викласти в такій редакції: «Об`єктом оренди відповідно до цього Договору є земельні ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - вулиця Парусна м.Вишгород Київської області; загальна площа - 1,6458, в тому числі: земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0001 - площею 0,09755 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0002 - площею 0,09515 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0003- площею 0,09785 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0004 - площею 0,090162 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0005 - площею 0,095274 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0006 - площею 0,09074 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0007 - площею 0,090409 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0008 - площею 0,090062 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0009 - площею 0,098061 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:00010 - площею 0,096396 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0011 - площею 0,467578 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0012 - площею 0,0235344 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, житлового будівництва. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі № 3000 (т. 3 а.с. 122-123).

07.07.2014 року між Вишгородською міською радою та ОК «Затишок Плюс» укладено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012 року № 130, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі № 1073 (т. 3 а.с. 122-123).

Листом від 27.08.2012 року № 164 ОК «Затишок Плюс» звернулося до Вишгородської міської ради з відмовою від права оренди на земельну ділянку. Що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 на користь громадян ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з метою подальшої передачі земельної ділянки для дачного будівництва.

28.02.2012 року члени ОК «Затишок Плюс» ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звернулися до розробника документації із землеустрою ТОВ «Юридична компанія Олімп» з проханням розробити технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, що передаються у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва в межах Вишгородської міської ради вул. Парусна Київської області (т. 1 а.с. 25-31).

Пунктами 12-16, 22-26 рішення Вишгородської міської ради від 07.09.2012 року № 15/20 «Про затвердження документації із землеустрою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок площами по 0,10 га для дачного будівництва громадянам ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 51-54).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаними громадянами зареєстровано наступні земельні ділянки: - площею 0,0988 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0001 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_5 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); -площею 0,0952 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0002 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_11 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0979 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0003 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_9 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0902 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0004 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_15 (право власності зареєстровано 11.11.2014); - площею 0,0953 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0005 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_14 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0907 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0006 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_2 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0904 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0007 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_12 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0901 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0008 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_6 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0981 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0009 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_13 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.); - площею 0,0964 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0010 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_7 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.) (т. 1 а.с. 56-81).

В подальшому 27.11.2015 року на підставі договорів купівлі-продажу за № 1024, № 1026, № 1028 ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0002, 3221810100:33:004:0005 та 3221810100:33:004:0007 на користь ОСОБА_16 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 17.12.2018 року № 01-01/297 спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0001-3221810100:33:004:0010 накладаються на землі водного фонду, а саме 100-метрову прибережну захисну смугу Київського водосховища на річці Дніпро.

Згідно листа Центральної геофізичної обсерваторії № 17-08.1/321 від 12.02.2018 року зазначено, що обвідний канал та інші водні об`єкти, які розташовані між Київським водосховищем та його захисною дамбою, знаходяться у заплавній частині р. Дніпро (Київське водосховище) і є його складовими частинами. Річка Дніпро - (Київське водосховище) - це природний водний об`єкт, який має загальну площу водозабору 504000 кв.м, довжину 2201 км. Згідно статті 79 Водного кодексу України річка Дніпро належать до великих річок, навколо яких згідно статті 88 Водного кодексу України встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м (т. 1 а.с. 55).

Відповідно до ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтями 19, 21 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

За положеннями частини першої статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Як вбачається зі змісту статті 59 ЗК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, хоча й у частині 1 статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до п. ґ ч. 3 ст. 83 ЗК України та п. д ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (частина 3 статті 60 ЗК України).

Крім того, за положеннями ч. 6-8 ст. 88 ВК України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Згідно із пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Законом України «Про землеустрій».

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об`єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

Тобто, сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59, 83, 84 ЗК України (правовий висновок Верховного Суду України в постанові від 22.04.2015 року в справі № 6-52цс15).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 15.05.2018 року в справі № 372/2180/15-ц).

Разом з тим, згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підтвердження своєї позиції прокурор посилається на лист КДПГККГС «Київгеоінформатика» від 17.12.2018 року, згідно якого земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0010, 3221810100:33:004:0009, 3221810100:33:004:0004, 3221810100:33:004:0007, 3221810100:33:004:0008, 3221810100:33:004:0006, 3221810100:33:004:0004, 3221810100:33:004:0005 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу Київського водосховища на річці Дніпро, а земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0001, 3221810100:33:004:0003 частково накладаються на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу Київського водосховища на річці Дніпро. Площа накладення земельної ділянки 3221810100:33:004:0001 становить 0,0516 га, земельної ділянки 3221810100:33:004:0003 - 0,0932 га.

Суд погоджується з позицією відповідача, що дана інформація, як доказ знаходження земельних ділянок в прибережній захисній смузі Київського водосховища є недостатнім для доведеності позовних вимог, оскільки з її змісту вбачається, що вона була складена на підставі викопіювання з ортофотоплану без виходу на місцевість для встановлення дійсного розміру прибережної захисної смуги в районі розташування спірних земельних ділянок. З наданих схем викопіювання щодо накладення спірних земельних ділянок не вказано яким чином було виміряно ширину прибережної захисної смуги, який при цьому брався уріз води, хто здійснював виміри, яке обладнання при цьому використовувалося.

Крім того, встановлені накладення не можуть вважатися достовірними, враховуючи що космічна зйомка за 2015 рік накладається на ортофоплани на місцевості на 2010 рік, тобто з різницею п`ять років.

Згідно Порядку загальнодержавного топографічного і тематичного картографування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 року № 661, матеріали космічної зйомки використовуються для створення карт і самі по собі не є картою, тобто кінцевим продуктом, що відповідає вимогам стандартів картографії за допомогою якого можна зробити виміри, визначити накладення земельних ділянок.

Крім того, згідно наданих суду викопіювання Плану зонування території м. Вишгород та з Детального Плану території міста Вишгород, які розроблені на основі Генерального плану міста Вишгород, жодна із спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0001-3221810100:33:004:0010 не накладається на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу Київського водосховища на річці Дніпро.

Згідно викопіювання з Плану зонування території міста Вишгород, наданої КП «Координаційний центр будівництва та земельних питань Вишгородської міської ради» від 10.11.2020 року № 10/11/20 вказано, що зазначене на схемі місце розташування спірних земельних ділянок в АДРЕСА_1 по функціональному типу відноситься до культурної і спортивної зони, яка відноситься до земель рекреації.

Крім того, всі спірні земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки відносять до категорії земель- землі рекреаційного призначення.

Також в матеріалах справи відсутні докази, що станом на дату прийняття рішення Вишгородської міської ради від 07.09.2012 року №15/20 спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0001-3221810100:33:004:0010 накладалися на землі водного фонду.

Крім того, необхідно зазначити, що сторонами не заявлялись клопотання про проведення експертизи (ст. 103 ЦПК України), а також до матеріалів справи не долучені висновки експерта, виконані на замовлення сторін (ст. 106 ЦПК України). Отже, суд при встановлені обставин справи та ухваленні рішення виходив з наявних матеріалів справи.

Відтак, суду позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, на підтвердження того, що спірні земельні ділянки отримані громадянами на підставі пп.12-16, 22-26 оскаржуваного рішення Вишгородської міської ради від 07.09.2012 року № 15/20 накладаються на землі водного фонду, що розташовані в межах 100 метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро, не надано, а тому підстав для задоволення позову судом не встановлено.

Щодо необхідності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок при відведенні новоутворених земельних ділянок громадянам, суд зазначає про наступне.

Відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 07.09.2012 року № 15/20 було затверджено технічні документації щодо передачі у власність спірних земельних ділянок.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент передачі спірних земельних ділянок), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган, який розглядає заяву, має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Тобто, лише в разі відведення новоствореної земельної ділянки, необхідно розроблювати відповідний проект землеустрою.

Згідно ст. 25 ЗУ «Про землеустрій» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки утворилися в результаті поділу вже сформованої земельної ділянки, а саме земельної ділянки площею 1,6458 га, кадастровий номер 3221810100:33:004:0151, цільове призначення для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, що належала на праві оренди ОК «Затишок Плюс», а не утворилися в результаті відведення, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 07.02.2012 року, договором про внесення змін і доповнень до Договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012 року та договором про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012 року.

Що стосується твердження позивача, що на спірні земельні ділянки їх власникам не були видані державні акти на право власності на землю, судом зазначається наступне.

До 01.01.2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Із 01.01.2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з ст. 7 ЗУ «Про державний земельний кадастр», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні;

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, власниками спірних земельних ділянок було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки та відповідно отримані документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Тому, з моменту отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку, що є єдиним документом, який підтверджує виникнення права власності особи на нерухоме майно, в даному випадку Державний акт на право власності на земельну ділянку втратив свою юридичну силу.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданої позивачем до позовної заяви, зазначена підстава виникнення права власності спірних земельних ділянок - свідоцтво про право власності видане 25.11.2014 року.

У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Крім того, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що спірні земельні ділянки накладаються на землі прибережної захисної смуги. Крім того, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельні ділянки відведено з порушенням порядку передачі земель у приватну власність, прокурором, у порядку передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України, також надано не було.

На припущеннях суд позбавлений можливості будувати свою позицію в рішенні.

З урахуванням вказаного у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи те, що в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення ради відмовлено, а тому не підлягає задоволенню позовна вимога про повернення у власність держави в особі територіальної громади м. Вишгород земельних ділянок, оскільки вона є похідною від неї (похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (абзац другий частини першої статті 188 Цивільного процесуального кодексу України).

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до положення ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами, визначеними ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з вимогами ч. 3-ч. 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до абз. 3 п. 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що суд відмовив в задоволенні позову по суті підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд не вбачає.

Так як у задоволенні позову суд відмовляє, судові витрати відповідно до вимог статті 141 ЦПК України залишаються саме за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 21, 58, 59, 60, 61, 62, 79-1, 83, 84, 116, 118, 186-1 ЗК України, ст.ст. 3, 4, 88, 89, 90 ВК України, ст..ст. 256, 257, 261, 267, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 15, 76-81, 89, 95, 141, 177, 188, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Вишгород Київської області до Вишгородської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Приватне підприємство «Будініціатива Інвест», Обслуговуючий кооператив «Затишок Плюс» про визнання недійсним рішення ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Д. Рудюк