Постанова

від 27.05.2024 по справі 363/263/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 363/263/19 головуючий у суді І інстанції Рудюк О.Д.

провадження № 22-ц/824/260/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабеця І., на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року у справі за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Вишгород Київської області до Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Приватне підприємство «Будініціатива Інвест», Обслуговуючий кооператив «Затишок Плюс» про визнання недійсним рішення ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2019 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вишгородського районного суду Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Вишгород Київської області з позовом до Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Приватне підприємство «Будініціатива Інвест», Обслуговуючий кооператив «Затишок Плюс» про визнання недійсним рішення ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 09 грудня 2020 року, остаточно просив:

- визнати недійним пункти 12, 13, 14, 15, 16, 22, 23, 24, 25 рішення Вишгородської міської ради від 07 вересня 2012 року №15/20, «Про затвердження документації із землеустрою» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;

- зобов`язати повернути у власність держави в особі територіальної громади м. Вишгород ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0001 площею 0,0988 га , ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровим номером 3221810100:33:004:0002 площею 0,0952 га, з кадастровим номером 3221810100:33:004:0005 площею 0,0953 га, з кадастровим номером 3221810100:33:004:0007 площею 0,0904 га,; ОСОБА_6 , земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0003 площею 0,0979 га, ОСОБА_5 , земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0004 площею 0,0902 га, ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0006 площею 0,09707 га, ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0008 площею 0,0901 га, ОСОБА_11 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0009 площею 0,0981 га, ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:33:004:0010 площею 0,09764 га, які розташовані на території м. Вишгород Київської області.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Вишгородської міської ради прокуратурою Київської області виявлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва.

Так, між ПП «Будініціатива Інвест» та Вишгородською міською радою 20 грудня 2010 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

На підставі договорів купівлі-продажу від 28 лютого 2011 року, укладених між ПП «Будініціатива Інвест» та обслуговуючим кооперативом «Затишок Плюс» у власність останнього перейшли наступні об`єкти нерухомості:

громадсько-житлова будівля площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

громадсько-житлова будівля площею 34,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

адміністративна будівля площею 59,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

будівля охорони площею 28,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням 6 сесії 6 скликання Вишгородської міської ради від 06 липня 2011 року №6/24 передано ОК «Затишок Плюс» у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Припинено дію договору оренди від 20 грудня 2010 року укладеного між ПП «Будініціатива Інвест» та Вишгородською міською радою.

На підставі вказаного рішення між ОК «Затишок Плюс» та Вишгородською міською радою 07 лютого 2012 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151.

Листом від 27 серпня 2012 року №164 ОК «Затишок Плюс» повідомило Вишгородську міську раду про відмову від права оренди на вказану земельну ділянку на користь громадян з метою подальшої передачі земельної ділянки для дачного будівництва.

28 лютого 2012 року члени ОК «Затишок Плюс»: ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулися до розробника документації із землеустрою ТОВ «Юридична компанія Олімп» з проханням розробити технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для індивідуального будівництва в межах норм безоплатної передачі за цільовим призначенням.

Пунктами 12-16, 22-26 рішення Вишгородської міської ради від 07 вересня 2012 року №15/20 «Про затвердження документації із землеустрою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок площами по 0,10 га для дачного будівництва громадянам ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

У зв`язку з чим, за вказаними громадянами зареєстровано наступні земельні ділянки:

площею 0,0988 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0001 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_2 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0952 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0002 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_9 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0979 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0003 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_6 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0902 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0004 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_5 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0953 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0005 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_8 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0907 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0006 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_7 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0904 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0007 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_10 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0901 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0008 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_3 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0981 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0009 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_11 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0964 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0010 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_4 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.).

Однак записи про реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0001 - 3221810100:33:004:0006 та 3221810100:33:004:0008 - 3221810100:33:004:0010 в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди відсутні.

В подальшому 27 листопада 2015 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що пункти 12-16, 22-26 рішення Вишгородської міської ради від 07 вересня 2012 року №15/20 є незаконними, оскільки відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 17 грудня 2018 року №01-/297 спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 21810100:33:004:0001 - 3221810100:33:004:0010 накладаються на землі водного фонду, а саме на 100-метрову прибережну захисну смугу Київського водосховища на річці Дніпро.

Тобто, всупереч ст. ст. 58, 59, 60, 61, 84, 118, 186, 186-1 ЗК України, ст. ст. 4, 6, 88, 89 ВК України, ст. ст. 20, 25, 50 ЗУ «Про землеустрій» Вишгородською міською радою прийнято незаконне в частині рішення (пункти 12-16, 22-26) від 07 вересня 2012 року №15/20 «Про затвердження документації із землеустрою, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок площами по 0,10 га для дачного будівництва громадянам ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та передано спірні земельні ділянки у приватну власність вказаних громадян, за рахунок земель водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Дніпро, без надання Вишгородською міською радою дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, погодження документації Комісією у складі представника водного господарства, прийняття рішення про затвердження її документації та надання ділянок у власність для здійснення діяльності на земельних ділянках, яка прямо заборонена законом.

Крім того, всупереч вимогам ст. ст. 9, 36 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» спірні земельні ділянки відведено без проведення обов`язкової державної землевпорядної експертизи.

Дані землі водного фонду не підлягали передачі у власність, тому Вишгородська міська рада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, в наслідок чого неправомірно відведено в приватну власність громадянами для індивідуального дачного будівництва.

29 жовтня 2020 року представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат Сидоришина Т.Г. подала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позову. Вказала, що спірні земельні ділянки утворилися в результаті поділу вже сформованої земельної ділянки, а саме земельної ділянки площею 1,6458 га, кадастровий номер 3221810100:33:004:0151, яка належала на праві оренди ОК «Затишок Плюс», а не новоутворилась в результаті відведення, а тому висновок прокурора, що відведення громадянам земельних ділянок у власність мало здійснюватися за проектом землеустрою є хибним, та таким, що не відповідає законодавству.

Щодо відсутності в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, зазначає, що на підставі Указу Президента України від 05 жовтня 2011 року №965/2011, який набрав чинності з 01 січня 2013 року, повноваження Держземагенства України в частині державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки припинилися. З січня 2013 року реєстрація майнових прав на земельні ділянки, квартири, будинки здійснювала Державна реєстраційна служба, яка вела єдиний державний реєстр майнових прав та обтяжень на нерухоме майно. Власниками спірних земельних ділянок було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки та відповідно отримані документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Тому, з моменту отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку, що є єдиним документом, який підтверджує виникнення права власності особи на нерухоме майно, в даному випадку Державний акт на право власності на земельну ділянку втратив свою юридичну силу.

Щодо віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, вважає, що станом на дату прийняття рішення міською радою від 07 вересня 2012 року, розробленого проекту землеустрою, який визначає розмір прибережної захисної смуги Київського водосховища та режиму її використання не існувало, а тому порушення водного законодавства щодо спірних ділянок немає. Крім того, листом від 04 червня 2018 року №2-28/744 Вишгородська міська рада повідомила, що у складі Генерального плану м. Вишгород від 16 лютого 2011 року, окреме креслення прибережно-захисних смуг відсутнє. Містобудівна документація по визначенню прибережно-захисних смуг р. Дніпро у м. Вишгород в частині, де розташовані спірні земельні ділянки, не розроблялась. Крім того, спірні земельні ділянки не були новоутвореними, а формувалися в межах відведеної земельної ділянки, тому при їх формуванні, положення щодо врахування прибережної захисної смуги не застосовуються. Поданий позивачем лист КДПГККГС «Київгеоінформатика» від 07 грудня 2018 року вважає неналежним та недостатнім доказом, оскільки не зазначено яким чином було виміряно ширину прибережної захисної смуги, який при цьому брався уріз води, хто здійснював виміри, яке обладнання при цьому використовувалося, що унеможливлює встановити дійсні обставини справи. Також вважає, що земельні ділянки не вибули з власності держави без волі власника, а тому вимога щодо витребування та повернення державі є безпідставною, оскільки спірні земельні ділянки в державній власності не перебували. З огляду на викладене, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

09 грудня 2020 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав. Вважає, що спірні земельні ділянки відведено у власність громадян на підставі технічної документації із землеустрою, без надання Вишгородською міською радою дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, погодження документації Комісією, прийняття рішення про затвердження цієї документації та надання ділянок у власність. Також є безпідставними твердження представника відповідача про те, що за результатами прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення від 07 вересня 2012 року громадяни отримали документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки.

В листі Вишгородської міської ради від 04 червня 2018 року №2-28/744 зазначено, що в розділі 19.2 «Планувальні обмеження» пояснювальної записки до Генерального плану м. Вишгород, що нормативна санітарно-захисна зона від природоохоронних об`єктів р. Дніпро становить 100 м.

Інформацію КДПГККГС «Київнеоінформатика» від 17 грудня 2018 року вважає належним доказом, оскільки це спеціалізоване державне підприємство, яке має право створювати і поширювати інформацію про місцерозташування об`єктів землеустрою, в даному випадку, спірних земельних ділянок по відношенню до меж об`єктів водного фонду, використовуючи при цьому картографічні матеріали, які становлять картографічний фонд України.

18 січня 2021 року представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат Сидоришина Т.Г. подала заперечення, у яких підтримала зазначену у відзиві позицію. Додатково вказала, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, спірні земельні ділянки перебувають в категорії землі рекреаційного призначення, а не землі водного фонду. Також вважає, що встановлені накладення не можуть вважатися достовірними, враховуючи, що космічна зйомка за 2015 рік накладається на ортофотоплани на місцевості станом на 2010 рік, тобто з різницею у п`ять років. Крім того, згідно викопіювання з Плану зонування території міста Вишгород, в якому вказано, що зазначене на схемі місце розташування земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:33:004:0006 в АДРЕСА_4 по функціональному типу відноситься до культурної і спортивної зони, яка відноситься до земель рекреації.

01 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_12 подала заяву про застосування строку позовної давності. Вказала, що строк позовної давності за вимогами позивача повинен обчислюватися з моменту, коли територіальна громада м. Вишгород та/або органи прокуратури могли довідатися про факт вибуття земельної ділянки з комунальної власності у володіння іншої особи, тобто з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з 10 листопада 2014 року, а прокурор звернувся до суду 28 грудня 2019 року, тобто з пропуском 3-річного строку позовної давності.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року відмовлено в задоволенні позову Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Вишгород Київської області до Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Приватне підприємство «Будініціатива Інвест», Обслуговуючий кооператив «Затишок Плюс» про визнання недійсним рішення ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури Ігор Грабець 28 червня 2023 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підтримуючи доводи позовної заяви, апелянт вказав, що суд першої інстанції неправильно розтлумачив та застосував закон і не врахував практику Верховного Суду щодо розгляду подібних спорів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабеця І., на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року у справі за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Вишгород Київської області до Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Приватне підприємство «Будініціатива Інвест», Обслуговуючий кооператив «Затишок Плюс» про визнання недійсним рішення ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 грудня 2023 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

27 грудня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_7 - ОСОБА_13 , у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Свою позицію представник відповідача обґрунтував обставинам, на які посилався у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_14 вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_7 - адвокат Романенко Олександр Андрійович заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 грудня 2010 року між ПП «Будініціатива Інвест» та Вишгородською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151, цільове призначення для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , договір укладено на п`ять років.

Рішенням 6 сесії 6 скликання Вишгородської міської ради від 06 липня 2011 року №6/24 передано ОК «Затишок Плюс» у зв`язку з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Припинено дію договору оренди від 20 грудня 2010 року укладеного між ПП «Будініціатива Інвест» та Вишгородською міською радою.

На підставі вказаного рішення між ОК «Затишок Плюс» та Вишгородською міською радою 07 лютого 2012 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6458 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0151, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі №130.

25 грудня 2012 року між Вишгородською міською радою та ОК «Затишок Плюс» укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 07 лютого 2012 року №130, згідно якого назву договору замінено на «Договір про оренди земельних ділянок», п. 2 словосполучення «земельна ділянка» у тексті Договору замінено словами «земельні ділянки», п. 3 викладено у редакції: «пункт 2.1 Договору викласти в такій редакції: «Об`єктом оренди відповідно до цього Договору є земельні ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - вулиця Парусна м. Вишгород Київської області; загальна площа - 1,6458, в тому числі: земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0001 - площею 0,09755 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0002 - площею 0,09515 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0003- площею 0,09785 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0004 - площею 0,090162 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0005 - площею 0,095274 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0006 - площею 0,09074 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0007 - площею 0,090409 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0008 - площею 0,090062 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0009 - площею 0,098061 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:00010 - площею 0,096396 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0011 - площею 0,467578 га, земельна ділянка кадастровий номер 3221810100:33:004:0012 - площею 0,0235344 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та їх реконструкції і добудови, житлового будівництва. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі №3000.

07 липня 2014 року між Вишгородською міською радою та ОК «Затишок Плюс» укладено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07 лютого 2012 року №130, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі №1073.

Листом від 27 серпня 2012 року №164 ОК «Затишок Плюс» звернулося до Вишгородської міської ради з відмовою від права оренди на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 на користь громадян ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою подальшої передачі земельної ділянки для дачного будівництва.

28 лютого 2012 року члени ОК «Затишок Плюс» ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулися до розробника документації із землеустрою ТОВ «Юридична компанія Олімп» з проханням розробити технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, що передаються у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва в межах Вишгородської міської ради вул. Парусна Київської області.

Пунктами 12-16, 22-26 рішення Вишгородської міської ради від 07 вересня 2012 року №15/20 «Про затвердження документації із землеустрою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок площами по 0,10 га для дачного будівництва громадянам ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаними громадянами зареєстровано наступні земельні ділянки:

площею 0,0988 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0001 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_2 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0952 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0002 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_9 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0979 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0003 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_6 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0902 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0004 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_5 (право власності зареєстровано 11.11.2014);

площею 0,0953 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0005 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_8 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0907 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0006 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_7 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0904 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0007 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_10 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0901 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0008 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_3 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0981 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0009 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_11 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.);

площею 0,0964 га з кадастровим номером 3221810100:33:004:0010 для індивідуального дачного будівництва за ОСОБА_4 (право власності зареєстровано 11.11.2014р.) (т. 1 а.с. 56-81).

27 листопада 2015 року на підставі договорів купівлі-продажу за №1024, №1026, №1028 ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 відчужили належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0002, 3221810100:33:004:0005 та 3221810100:33:004:0007 на користь ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 17 грудня 2018 року №01-01/297 спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0001-3221810100:33:004:0010 накладаються на землі водного фонду, а саме 100-метрову прибережну захисну смугу Київського водосховища на річці Дніпро.

Згідно листа Центральної геофізичної обсерваторії №17-08.1/321 від 12 лютого 2018 року зазначено, що обвідний канал та інші водні об`єкти, які розташовані між Київським водосховищем та його захисною дамбою, знаходяться у заплавній частині р. Дніпро (Київське водосховище) і є його складовими частинами. Річка Дніпро - (Київське водосховище) - це природний водний об`єкт, який має загальну площу водозабору 504000 кв.м, довжину 2201 км. Згідно статті 79 Водного кодексу України річка Дніпро належать до великих річок, навколо яких згідно статті 88 Водного кодексу України встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав недоведеним прокурором, що спірні земельні ділянки накладаються на землі прибережної захисної смуги, а також відведення цих земель з порушенням порядку передачі земель у приватну власність.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо представництва інтересів держави прокурором

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Отже, законодавством встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Положення пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц та від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 надані правові висновки стосовно застосування правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор посилався на те, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до покладених на неї завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду в агропромисловому комплексі. Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області від 03 лютого 2015 року №14 не передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи наділені повноваженнями щодо звернення до суду.

За встановлених обставин, апеляційний суд доходить висновку, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її інтересів, правомірно звернувся до суду з позовом у цій справі.

Щодо суті позовних вимог

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно зі статтями 19, 21 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Згідно зі статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно з Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному ЗК України, Законами України «Про землеустрій» і «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні. Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об`єкта землеустрою.

Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Згідно зі статтею 1 ВК України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку №486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 59 ЗК України визначено, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадянам органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Зокрема, землі водного фонду можуть передаватися на умовах оренди лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Можливість передачі у приватну власність земель водного фонду законом не передбачена.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку №486.

Разом з тим, за обставинами цієї справи, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0001-3221810100:33:004:0010 фактично утворені із земельної ділянки 3221810100:33:004:0151 площею 1,6458 га, з цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд бази відпочинку та реконструкції і добудови, житлового будівництва, адреса: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 .

Зміна цільового призначення земельної ділянки не проводилася.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:33:004:0151 площею 1,6458 га, вона межує із землями Лебедівської сільської ради, землями ВАТ «Укргідроенерго» та землями Вишгородської міської ради.

На підтвердження своєї позиції прокурор посилається на лист КДПГККГС «Київгеоінформатика» від 17 грудня 2018 року, відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0010, 3221810100:33:004:0009, 3221810100:33:004:0004, 3221810100:33:004:0007, 3221810100:33:004:0008, 3221810100:33:004:0006, 3221810100:33:004:0004, 3221810100:33:004:0005 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу Київського водосховища на річці Дніпро, а земельні ділянки з кадастровими номерами 3221810100:33:004:0001, 3221810100:33:004:0003 частково накладаються на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу Київського водосховища на річці Дніпро. Площа накладення земельної ділянки 3221810100:33:004:0001 становить 0,0516 га, земельної ділянки 3221810100:33:004:0003 - 0,0932 га.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» картографо-геодезичний фонд України складають Державний картографо-геодезичний фонд України та відомчі картографо-геодезичні фонди.

Державний картографо-геодезичний фонд України функціонує у складі національної інфраструктури геопросторових даних і формується на основі збирання, обробки, обліку топографо-геодезичних і картографічних матеріалів в електронній (цифровій) формі, отриманих у результаті виконання загальнодержавних топографо-геодезичних і картографічних робіт, а також спеціальних топографо-геодезичних і картографічних робіт, результати яких мають міжвідомче значення, для використання їх органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також фізичними та юридичними особами.

Організацію формування та ведення Державного картографо-геодезичного фонду України забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

КДПГККГС «Київгеоінформатика» заснований та входить до сфери управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, здійснює діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду встановила, що вказане підприємство, здійснюючи діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, наданні послуг технічного консультування в цих сферах, не уповноважене здійснювати облік водних об`єктів та визначення їхнього правового статусу, встановлення розміру природоохоронних меж водних об`єктів та накладення земельних ділянок на вказані межі.

Також, відповідно до статті 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» суб`єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; Міністерство оборони України та його спеціальні підрозділи; інші центральні та місцеві органи виконавчої влади; юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Відповідно до статті 5-1 цього закону професійною топографо-геодезичною і картографічною діяльністю за відповідними напрямами можуть займатися особи, які мають вищу освіту у сфері геодезії та/або землеустрою. Топографо-геодезичні і картографічні роботи при здійсненні землеустрою виконуються особами, які отримали кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Сертифіковані інженери-геодезисти несуть відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт при здійсненні землеустрою). Відомості про сертифікованих інженерів-геодезистів вносяться до Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів відповідно до вимог цього Закону.

Надані прокурором схеми накладення земельних ділянок станом місцевості на 2010 та 2015 роки не відповідають зазначеним вимогам, оскільки з них не вбачається, що надані викопіювання складені суб`єктом картографічної діяльності, який володіє необхідним технічним та технологічним забезпеченням; на схемах відсутні підписи та печатки сертифікованого інженера геодезиста, який їх склав; дату складення; відсутня інформація, що цей документ є результатом проведених топографо-геодезичних робіт.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з наданих схем викопіювання щодо накладення спірних земельних ділянок не вказано, яким чином було виміряно ширину прибережної захисної смуги, який при цьому брався уріз води, хто здійснював виміри, яке обладнання при цьому використовувалося, що унеможливлює прийняття такого листа як достатнього та достовірного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог та віднесення спірних земельних ділянок саме до земель водного фонду, з урахуванням їх незмінного цільового призначення та використання первісної земельної ділянки ОК «Затишок Плюс» та ПП «Будініціатива Інвест», розташування та цій земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, які перебували у приватній власності цих юридичних осіб.

До того ж, спірні земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки відносять до категорії земель - землі рекреаційного призначення.

Статтями 50-52 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Землі рекреаційного призначення можуть перебувати удержавній, комунальній та приватній власності. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку. До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

Поряд з цим, наведена апелянтом практика Верховного Суду є неревантною до спірних правовідносин, оскільки у кожній із наведених справ предметом розгляду була правомірність передачі у приватну власність новосформованих земельних ділянок, а не розформування вже існуючих із визначеним цільовим призначенням.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок при відведенні новоутворених земельних ділянок громадянам, спростовуються висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Тобто, лише в разі відведення новоствореної земельної ділянки, необхідно розроблювати відповідний проект землеустрою.

Згідно ст. 25 ЗУ «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Як зазначено вище, за обставинами цієї справи ані зміни цільового призначення ані відведення новостворених земельних ділянок не відбувалося.

За встановлених обставин, висновок місцевого суду щодо недоведеності прокурором накладання спірних земельних ділянок на землі прибережної захисної смуги, та відповідно їх віднесення до земель водного фонду є законним та обґрунтованим.

Оскільки первісні позовної вимоги про визнання недійсним рішення ради не підлягали задоволенню, суд правомірно відмовив у задоволенні похідних позовних вимог в частині витребування спірних земельних ділянок.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.

Отже, за результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабеця І., на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року у справі за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади міста Вишгород Київської області до Вишгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Приватне підприємство «Будініціатива Інвест», Обслуговуючий кооператив «Затишок Плюс» про визнання недійсним рішення ради та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29 травня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова