Постанова

від 30.05.2023 по справі 702/499/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/718/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №702/499/22 Категорія: 304090000 Жежер Ю.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Фетісової Т.Л., Сіренка Ю.В.,

за участю секретаря Любченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника селянського фермерського господарства (СФГ) «Перспектива» адвоката Кудрявцева Олександра Владиславовича та представника ОСОБА_1 адвоката Ярмака Геннадія Миколайовича на рішення Монастирищеньского районного суду Черкаської області від 14 березня 2023 року (повний текст судового рішення виготовлено 15 березня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,СФГ «Перспектива» про стягненнязаборгованості задоговором позики та за зустрічними позовами ОСОБА_2 , СФГ «Перспектива» до ОСОБА_1 , третя особа: приватне підприємство (ПП) «Аран - 2008», про визнання договору позики та договору поруки удаваними правочинам, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.04.2020 між ним та ОСОБА_2 (надалі перший відповідач) був укладений договір позики № 1, у відповідності до умов якого перший відповідач позичив в нього грошові кошти у сумі 2 321 500 грн з умовою повернення позичених коштів у строк до 01.06.2020 включно (п. 2.2. договору).

У відповідності до п. п. 1.1 договору сторони дійшли до згоди про те, що відповідач зобов`язаний повернути позичені кошти у сумі, що є еквівалентною 85 192,66 доларів США, сума яких обраховується у відповідності до курсу НБУ станом на дату укладання договору (27,25 грн за 1 долар США). Відповідно така сама сума еквівалентна по курсу до долару США мала бути повернута йому позичальником у зазначений строк незалежно від того позитивна чи від`ємна різниця складалася на дату здійснення розрахунку (п.п. 2.1. договору).

10.04.2020 з метою забезпечення виконання грошового зобов`язання між ним та СФГ «Перспектива» (надалі другий відповідач), директором та засновником якого є перший відповідач, було укладено договір поруки № 1/04/2020, за умовами якого вказане фермерське господарство зобов`язалося нести солідарну відповідальність з першим відповідачем за своєчасне виконання ним грошового зобов`язання.

У зазначений в договорі строк до 01.06.2020 перший відповідач взятих себе зобов`язань за договором позики у повному обсязі не виконав. Станом на дату звернення до суду його заборгованість складає суму, що є еквівалентною 10 000 доларів США.

30.08.2021 сторони за договором позики підписали додаткову угоду № 1 у якій зафіксували стан розрахунків. Так, ними було зазначено про те, що перший відповідач 30.06.2021 сплатив позивачу 1000000 грн, а залишок заборгованості складає 30 000 доларів США (курс НБУ станом на 30.08.2021 складав 26,868 грн за один долар США).

З метою врегулювання порядку сплати боргу перший відповідач надав йому письмове зобов`язання провести повне погашення боргу в такий строк: до 10.10.2021 сплатити 10 000 доларів США доларами США; до 10.11.2021 сплатити 13 000 доларів США доларами США; до 15.12.2021 сплатити 10 000 доларів США у гривні у сумі 268 867,00 грн. Однак, до цього часу зазначені зобов`язання першим відповідачем сплачені лише частково, залишок боргу складає суму 10 000 доларів США, що на час звернення до суду складає 367 120 грн (курс НБУ на 12.09.2022 складає 367 120 грн (курс НБУ на 12.09.2022 складає 36,712 грн за 1 долар США.

Сума процентів за користування грошовими коштами (п.п. 3.1. договору) у розмірі 0,1 % за кожен день у період прострочення повернення боргу з урахуванням суми зменшення суми боргу складає 784 791,32 грн. Загальна сума боргу: 367 120,00 грн + 784 791,32 грн = 1 151 911,32 грн.

02.11.2022від представникапозивача запервісним позовомнадійшла заявапро збільшенняпозовних вимог,відповідно доякої позивач,не маючиу себерозписки проодержання коштівпо траншу,який мавбути сплаченимвідповідачем-1у строкдо 10.11.2022на суму13000доларів США,помилково визнаввказану сумусплаченою повністю.Але довідзиву напозовну заявупредставником відповідача-1було долученорозписку проодержання ОСОБА_3 коштів насуму 267000грн закурсом НБУ27,1грн за1долар США.З наведеноговище вбачається,що відповідач-1зобов`язавсядо 10.11.2021сплатити сумуу 13000доларів США,але фактичносплатив 24.11.2021лише 9852,34долари США.Сума,яка помилкововизначена яксплачена складає:13000-9852,34 = 3 147,66 доларів США.

У зв`язку з наведеним, позивач збільшив суму позову за сумою боргу по договору позики № 1 від 10.04.2020 на суму, яка еквівалента 3 147,34 доларів США.

Крім того, відповідачем - 1 уточнено дату розрахунку по траншу за жовтень місяць 2021 року на 10 000 доларів США - 14.10.2021.

Отже, загальна сума боргу складає: 480 678,45 грн + 856 228,25 грн = 1 336 906,70 грн, де 480 678,45 грн - сума боргу за договором позики; 856 228,25 грн - сума процентів за користування грошовими коштами.

На підставівикладеного таз урахуваннямнаданих уточнень, ОСОБА_1 просив судстягнути солідарноз відповідачів ОСОБА_2 таСФГ «Перспектива»480678,45грн основного боргуза договоромпозики та856228,25грн процентів закористування грошовимикоштами,а всьогосолідарно 1336906,70грн на користь позивача ОСОБА_1 ..

Позивачі за зустрічними позовами звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання договору позики та договору поруки удаваними правочинами.

Заявлена вимога мотивована тим, що ОСОБА_2 заперечив факт отримання від позивача грошових коштів у борг, оскільки договір позики № 1 від 10.04.2020 та договір поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 є удаваними правочинами, що були укладені з метою приховати собою інший правочин - договір купівлі - продажу нежитлових будівель № 750 від 10.04.2020.

Так, 10.04.2020 між СФГ «Перспектива» та ПП «Аран-2008» був укладений договір купівлі - продажу нежитлових будівель, а саме майнового комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З боку покупця СФГ «Перспектива» вказаний договір купівлі - продажу нежитлових будівель підписав ОСОБА_2 (відповідач 1 за первісним позовом), а з боку продавця ПП «Аран-2008» договір підписав ОСОБА_4 (представник позивача за первісним позовом).

На вимогу продавця ПП «Аран-2008», в особі ОСОБА_4 , в договір купівлі - продажу нежитлових будівель була внесена оціночна вартість майна, яка склала 1 100 000,00 грн, яку покупець СФГ «Перспектива» мав сплатити у безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця до 01.06.2020 включно.

За період з 10.04.2020 по 10.12.2020 СФГ «Перспектива» перерахувало частинами на рахунок ПП «Аран-2008» грошові кошти в сумі 1 100 000,00 грн.

В той же час реальна вартість, за яку продавець ПП «Аран-2008», в особі ОСОБА_4 , хотів продати нежитлові приміщення складала 3 421 500,00 грн.

Різницю між реальною сумою угоди та сумою, зазначеною в договорі, яка склала 2 321 500,00 грн, покупець СФГ «Перспектива» або його керівник ОСОБА_2 за вимогою продавця ПП «Аран-2008», в особі ОСОБА_4 , повинні були сплатити останньому готівкою.

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 750 від 10.04.2020 об`єкт переходить у власність покупця після нотаріального посвідчення договору та реєстрації права власності на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В день підписання договору купівлі - продажу нежитлових будівель, тобто 10.04.2020, нотаріус, що оформлював договір, зареєстрував за СФГ «Перспектива» право власності на об`єкт.

Побоюючись, що покупець (СФГ «Перспектива» або ОСОБА_2 ) після переходу до нього права власності на об`єкт не виплатить решту грошових коштів готівкою продавець ПП «Аран-2008», в особі ОСОБА_4 , наполіг на укладенні між своїм компаньйоном ОСОБА_1 (позивачем по даній справі) та ОСОБА_2 договору позики № 1 від 10.04.2020, за яким ОСОБА_2 нібито отримує у борг 2 321 500,00 грн, які зобов`язується повернути до 01.06.2020. Також за наполяганням продавця ПП «Аран-2008», в особі ОСОБА_4 , між ОСОБА_1 та СФГ «Перспектива» був укладений договір поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 за яким СФГ «Перспектива» поручається за ОСОБА_2 .

Окрім цього, за усною домовленістю продавець ПП «Аран-2008», в особі ОСОБА_4 , пообіцяв покупцю СФГ «Перспектива», в особі ОСОБА_2 , передати електромережі та трансформаторну підстанцію на його баланс, а також відмовитися від оренди земельної ділянки, кадастровий № 7123455500:03:001:1701, однак своєї обіцянки не виконав.

Станом на 30.08.2021 більша частина з 2 321 500,00 грн була виплачена, залишок становив 268 680,00 грн. Сторони договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 750 від 10.04.2020 домовилися про те, що в момент остаточного розрахунку ПП «Аран-2008» передасть електромережі та трансформаторну підстанцію на баланс СФГ «Перспектива» та підготовить заяву на розірвання договору на електропостачання, а також розірве договір оренди земельної ділянки кадастровий № 7123455500:03:001:1701.

Однак, в день останнього розрахунку продавець ПП «Аран-2008», в особі ОСОБА_4 , почав вимагати від ОСОБА_2 додатково сплатити ще 200 000,00 грн (ця сума нібито сплачена продавцем, як податок на додану вартість), на що той не погодився. Через конфлікт, що виник між сторонами, сума останнього розрахунку залишилась не сплаченою, а електромережі та трансформаторна підстанція не була передана на баланс СФГ «Перспектива».

Станом на сьогодні СФГ «Перспектива» окремо звернулось до районних ліній електромереж щодо підключення до енергопостачання, за що сплатило 300 000 грн, тобто з вини ПП «Аран-2008» понесло додаткові збитки якраз на сумуй дорівнює останньому платежу.

Таким чином, відповідач 1 за первісним позовом ОСОБА_2 коштів за договором позики № 1 від 10.04.2020 від позивача ОСОБА_1 не отримував, боргових зобов`язань перед ним не має, а протягом 2020 - 2021 років здійснював розрахунок у розстрочку за нежитлові будівлі, що придбав за договором купівлі - продажу нежитлових будівель № 750 від 10.04.2020, оскільки такими були умови продавця ПП «Аран-2008». Так само відповідач 2 за первісним позовом СФГ «Перспектива» поручився за виконання обов`язків ОСОБА_2 за удаваним договором позики.

Відтак, на думку відповідачів за первісним позовом, договір позики № 1 від 10.04.2020 та договір поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 мають бути визнані удаваними правочинами.

Задоволення зустрічного позову може повністю, виключити задоволення первісного позову, оскільки визнання договору позики № 1 від 10.04.2020 та договору поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 удаваними правочинами (недійсними) звільняє ОСОБА_2 та СФГ «Перспектива» від будь-яких зобов`язань за цими договорами.

На підставі викладеного ОСОБА_2 та СФГ «Перспектива» просили суд визнати договір позики № 1 від 10.04.2020 та договір поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 удаваними правочинами та стягнути судові витрати із відповідача за зустрічними позовними заявами.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 14 березня 2023 року позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , селянського фермерського господарства «Перспектива» на користь ОСОБА_1 за договором позики № 1 від 10.04.2020 грошову суму у розмірі 480 678,45 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 856 228,25 грн. відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2229,80 грн. Стягнуто з селянського фермерського господарства «Перспектива» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2229,80 грн.

В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_2 , селянського фермерського господарства «Перспектива» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП «Аран - 2008» про визнання договору позики та договору поруки удаваними правочинами відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції в частині не визнання договору позики та договору поруки удаваними правочинами мотивовано тим, що звертаючись з позовом про визнання договору позики та договору поруки удаваними, позивачі не заявляли вимоги визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним, при цьому позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та СФГ «Перспектива» у позовних вимогах не визначили та не обґрунтували, які саме наслідки удаваних правочинів необхідно застосувати до спірних правовідносин.

Стаття 235 ЦК України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, як встановлено судом, фактично було укладено три договори, а саме: 10.04.2020 договір позики, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 10.04.2020 договір поруки, сторонами якого є ОСОБА_1 та СФГ «Перспектива» в особі директора ОСОБА_2 та 10.04.2020 договір купівлі - продажу нежитлових будівель, сторонами якого є ПП «Аран - 2008» та ОСОБА_2 , тобто позивачами за зустрічними позовними не визначено, який саме договір купівлі - продажу нежитлових приміщень приховано під час укладання договору позики та договору поруки.

Позивачі за зустрічними позовними вимогами, як на підставу задоволення зустрічних позовних вимог посилаються на те, що вартість нежитлових приміщень, які були придбані ОСОБА_2 становить 3 421 500,00 грн., разом з тим будь - яких доказів на підтвердження даних обставин не надають, згідно з доказами наявними в матеріалах справи вартість нежитлових приміщень становить 1 100 000,00 грн., яка погоджена сторонами у договорі купівлі - продажу нежитлових приміщень, що також підтверджується і висновком оцінювача ПП «ТОВА», доказів купівлі нежитлових приміщень у розстрочку стороною позивачів за зустрічними позовами також не надано, а докази надані позивачем за первісним позовом, зокрема, і сплата ОСОБА_2 коштів за договором позики, яка підтверджена як письмовими доказами так і показаннями свідка ОСОБА_2 щодо оплати таких коштів саме ОСОБА_1 вірогідніші та переважають доводи протилежної сторони надані для їх спростування, а тому дані підстави для задоволення позовних вимог не були взяті судом до уваги.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не є стороною договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 10.04.2020.

Щодо первіснихпозовних вимогпро стягненнязаборгованості задоговором позики,то судпершої інстанціїкерувався тим,що станомна 14.01.2021,згідно зрозрахунком сторіннеповернута сумагрошового боргу складає480678,45грн.,що еквівалентно13147,66доларів США.,а тому вимоги позивача за первісним позовом про повернення основної суми боргу за договором позики в сумі 480 678,45 грн підлягають до задоволення.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, просив у тому числі, крім боргу за основним зобов`язанням (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 856 228,25 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості процентів за користування грошовими коштами проценти нараховані за період з 01.06.2020 до 01.11.2022, тобто поза межами строку договору позики (строку кредитування), а тому суд дійшов до переконання, що вимога про нарахування процентів як плати за користування чужими коштами поза межами строку позики не може бути задоволена, оскільки після спливу передбаченого договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо вимог про стягнення боргу до поручителя СФГ «Перспектива», то суд першої інстанції врахував правову позицію викладену у постанові від ВС від 08.06.2021 у справі № 202/781/14-ц у відповідності до якої умова договорів поруки про їхню дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та договором комісії не є строком, встановленим у договорі поруки, оскільки останній визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

З огляду на цей висновок слід застосувати припис, викладений у реченні 2 частини 4 статті 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом 3 років з моменту настання строку погашення боргу за основним зобов`язанням, оскільки за умовами договору позики ОСОБА_2 зобов`язаний погасити позику до 01.06.2020 , а до суду з позовом до поручителя СФГ «Перспектива» позивач за первісним позовом звернувся 16.09.2022, тобто в межах 3 річного строку, а тому суд вважав, що позивач за первісним позовом в межах строку звернувся до суду із даним позовом із вимогами до відповідача СФГ «Перспектива», а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні первісного позову з даних підстав.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник СФГ«Перспектива» адвокат КудрявцевО.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вимога від кредитора ОСОБА_1 до поручителя СФГ «Перспектива» не висувалася. Відтак, у поручителя СФГ «Перспектива» на момент подання позовної заяви не виник обов`язок сплати боргу за боржника ОСОБА_2 . Більше того, строк звернення з вимогою був пропущений ОСОБА_1 ще 01.06.2021 року, через що на момент подання позовної заяви порука припинилася.

Висновок суду про те, що з відповідача СФГ «Перспектива», як із солідарного боржника, має бути стягнута сума боргу в розмірі 480 678,45 грн. є неправильним.

Вказує, що показання ОСОБА_2 в силу приписів ст. 76 ЦПК України є доказом, рівнозначним за своєю юридичною силою іншим доказам у справі, і надані ним свідчення повинні бути враховані судом щодо обставин удаваності правочину на рівні з іншими доказами у справі.

Також апеляційну скаргу на рішення суду подано представником ОСОБА_1 адвокатом Ярмаком Г.М., в якій ним зазначено, що рішення суду ухвалено з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права в частині відмови у стягнення процентів за користування грошовими коштами, а тому просив його у цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 та СФГ «Перспектива» проценти за користування грошовими коштами у розмірі 653 660,03 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у відповідності до п.п. 3.1. договору позики його сторони дійшли згоди про те, що на період користування грошовими коштами відповідач не сплачує процентів, але у випадку користування грошима понад строк встановлений у договорі для здійснення розрахунку, відповідач зобов`язаний сплатити 0,1 відсоток від суми простроченого платежу за кожен день користування несвоєчасно сплаченою сумою грошових коштів.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Приписи частини 2 статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони договору, користуючись наданим правом для вільного врегулювання відносин і визначення процентів за період неправомірного користування грошовими коштами боржником встановили у п.п. 3.1. Договору позики проценти у розмірі 0,1% за кожен день прострочення, що математично дорівнює 36,5% річних.

В обґрунтування позову про стягнення процентів позивач послався на вимоги ст. 1048 ЦК України, як на встановлену Законом презумпцію платності користування грошовими коштами та на ст. 625 ЦК України, яка вказує на право сторін встановити у договорі відповідний інший розмір процентів.

Отже, суд безпідставно не задовольнив вимоги позивача за первісним позовом у даній частині.

Крім того, вказано про те, що позивачем при розрахунку позовних вимог боргу з оплати процентів за користування грошовими коштами допущена методична помилка, а тому стягненню підлягають відсотки у розмірі 653 660,03 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу СФГ «Перспектива» представником ОСОБА_1 адвокатом Ярмаком Г.М. зазначено, що ОСОБА_2 , допитаний в якості свідка, заявив суду про те, що він суму позики узгоджував з представником ОСОБА_1 ОСОБА_5 і здійснював з ним та з ОСОБА_1 усі розрахунки за позикою. Таким чином, сам позивач за зустрічним позовом спростував усі доводи свого ж представника стосовно існування будь-яких домовленостей з директором ПП «Аран».

Звернуто увагу, що СФГ «Перспектива» рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього грошових коштів, як з поручителя за договором поруки не оскаржує.

Зазначає, що висновки суду в частині спростування доводів щодо припинення договору поруки відповідають нормам матеріального права.

Також апеляційна скаргу СФГ «Перспектива» не містить обгрунтувань незаконності судового рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог.

Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 10.04.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики № 1, згідно з яким сторони узгодили умови договору шляхом його підписання (а.с. 72 том 1).

Відповідно до п.п. 1 вказаного договору між сторонами укладено договір позики, зазмістом якогопозикодавець в день підписання цього договору до його підписання передав в позику позичальнику на умовах зворотності та забезпеченості, а позичальник одержав у позику грошові валютні кошти в сумі 2 321 500,00 грн, що еквівалентно на день позики 85 192,66 долара США за курсом НБУ: 1 долар США 27,25 грн та зобов`язується повернути позичену суму грошей на умовах, в порядку та строки, що обумовлені цим договором.

Згідно з п.п. 1.2. договору позики № 1 від 10.04.2020 у зв`язку з одержання грошових коштів у сумі відповідно до п. 1.1. цього договору до його підписання сторонами з урахування реального характеру цього правочину, факт одержання грошових коштів у позику підтверджується фактом підписання цього договору позичальником.

Відповідно до п. 2.1. - 2.5. договору позики № 1 від 10.04.2020 в день повернення позики, в тому числі його частині, позичальник зобов`язаний сплатити позичену суму готівкою у сумі, що еквівалента курсу долару США за курсом НБУ на день розрахунку незалежно від того позитивна чи від`ємна різниця виникне на таку дату. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позичені грошові кошти до 01.06.2020 (двадцятого травня дві тисячі двадцятого року) включно. Позичальник має право у будь-який час достроково повернути усі чи частину позичених грошових коштів незалежно від дати розрахунку, що визначена сторонами у цьому договорі. Факт отримання розрахунку за цім договором в повному обсязі чи частково сторони підтверджують підписом у графіку фактичного розрахунку з вказівкою дати і суми відповідно до додатку № 1 до цього договору. Сторони дійшли згоди, що час та місце проведення розрахунку за цим договором узгоджується сторонами по телефону за ініціативою позичальника.

Згідно з п. 3.1, 3.3 договору позики № 1 від 10.04.2020 за час прострочення позикодавець зобов`язаний сплатити позичальнику проценти за користування грошовими коштами у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день користування несвоєчасно сплаченою сумою грошових коштів. Суми неустойки грошовими коштами сплачуються у гривнях, сума яких обраховується на дату розрахунку за курсом НБУ долара до гривні.

Відповідно до п. 4.1. договору позики № 1 від 10.04.2020 зміни та доповнення до цього договору сторони повинні оформлювати письмовими додатковими угодами за підписами сторін (а.с. 72 том 1).

Згідно з додатком № 1 до договору позики № 1 від 10.04.2020, затвердженого 10.04.2020 ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 10.04.2020 ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 наступні грошові кошти: 22.09.2020 - 155 000 грн, що в доларах США становить 5 535; приблизно 12.06. - 206 000 грн, що в доларах США становить 7 686 + 1 000 доларів США, а всього: 8 686 доларів США; 22.06. - 30 000 грн (карта) що в доларах США становить 1 111; 23.09. - в графі сума сплати в гривні стоїть прочерк, в графі сума сплати у доларах зазначено (28,0 долар США); 28.09. - 40 000 грн; 30.09. - 265 313 грн, в графі сума сплати у доларах зазначено (28.23); 15.10. - 50 000 грн; 09.10. - 100 000,00 грн; 10.06.21 - 841 650 грн, що в доларах США становить 31 000; 30.08.21 - 15 000 доларів США, в графі дата сплати міститься надпис «повернуть»; 30.08.2021 - 100 000,00 грн; 14.10.2021 265 000 грн, що в доларах США становить 10 000 (а.с. 102 том 1).

Відповідно до довіреності від 27.08.2021 ОСОБА_1 (позивач) уповноважив ОСОБА_6 , отримувати, розпоряджатися належними йому грошовими вкладами (внесками) з належними відсотками та всіма компенсаціями (отримувати ощадні книжки та картки, отримувати належні йому гроші з рахунків, відкривати, закривати рахунки, у тому числі карткові, пенсійні, укладати та переукладати банківські договори, отримувати відсотки та всі види компенсацій, переводити гроші на інші рахунки тощо) та отримувати будь-які грошові кошти згідно будь-яких цивільно-правових договорів (а.с. 12 том 1).

Згідно з додатковою угодою № 1 від 30.08.2021 до договору позики № 1 від 10.04.2020 сторони за договором позики № 1 від 10.04.2020: позичальник ОСОБА_2 та позикодавець ОСОБА_1 , від імені якого за довіреністю виступає ОСОБА_6 ,зафіксували стан розрахунків між сторонами за договором станом на 30.08.2021. Заборгованість позичальника ОСОБА_2 складає: 23 000 (двадцять три тисячі) доларів США та 368 687 (триста шістдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 30.06.2021 позичальник ОСОБА_2 додатково сплатив 100 000 (сто тисяч) грн, що підтверджується підписанням цієї додаткової угоди. Після сплати заборгованість позичальника ОСОБА_2 складає: 23 000 (двадцять три тисячі) доларів США та 268 687 (двісті шістдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн (а.с. 74 том 1).

Відповідно до зобов`язання від 30.08.2021 ОСОБА_2 зобов`язався погасити заборгованість по договору позики від 10.04.2020: до 10.10.2021 - 10 000,00 доларів США, до 10.11.2021 - 13 000,00 доларів США, до 15.12.2021 - 268 687,00 грн (а.с. 8 том 1).

Таким чином, відповідно до умов договору сума позики складала 2 321 500 грн, що еквівалентно на день позики 85 192,66 доларам США.

Вказану суму боржник ОСОБА_2 , згідно з умов договору зобов`язався повернути до 01.06.2020.

За розрахунком позивача ОСОБА_1 залишок боргу станом на дату звернення до суду складає 480 678,45 грн, що еквівалентно на час звернення до суду з позовом 13 147,66 доларів США.

10.04.2020 між ОСОБА_1 та СФГ «Перспектива» в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1/04/2020,згідно з яким сторони узгодили умови договору шляхом його підписання (а.с. 75 том 1).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 поручитель зобов`язується солідарно з позичальником відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань, що виникли з договору позики № 1 від 10.04.2020, який був укладений між позикодавцем та позичальником, а саме за сплату позичальником суми основного боргу позики, процентів за користування позиченими коштами, штрафу та інфляційних втрат за прострочення виконання основного зобов`язання.

Згідно з п. 2.1. - 2.1.2. договору поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 порукою забезпечено виконання позикодавцем зобов`язань за договором позики № 1 від 10.04.2020, у відповідності до положень якого: позичальником є ОСОБА_2 , сума позики складає: 2 321 500,00 (два мільйона триста двадцять одна тисяча п`ятсот) гривень, що еквівалентно на день позики 85 192,66 (вісімдесят п`ять тисяч сто дев`яносто два долара 66 центів) долара США за курсом НБУ: 1 долар США 27,25 грн. Строк виконання зобов`язання за основним договором встановлено до 01.06.2020.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за основним Договором в повному обсязі в тому числі за сплату Кредитором судових витрат у разі виникнення спору.

Згідно з п. 4.1. - 4.2.1. договору поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 обов`язки поручителя: при порушенні боржником зобов`язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов`язаний виконати за боржника зобов`язання у 10 - денний строк з дня отримання вимоги від кредитора. У разі одержання вимоги кредитора повідомити про це боржника.

Відповідно до п. 6.1. - 6.3. договору поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання. За порушення строків зазначених в п. 4.1.1 поручитель сплачує кредитору неустойку у розмірі 0,1 % від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 7.1.договору поруки № 1/04/2020 від 10.04.2020 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту належного виконання та припинення дії основного договору, окрім випадків визначених в ст. 559 ЦК України.

10.04.2020 між ПП «Аран - 2008» в особі директора Ярмака Г.М. та СФГ «Перспектива» в особі голови Належитого А.Г. укладено договір купівлі - продажу нежитлових будівель, серії НОІ 657154, згідно з яким сторони узгодили умови договору шляхом його підписання. Даний договір зареєстрований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу в реєстрі за № 750 (а.с. 205 - 206 том 1).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. даного договору купівлі продажу продавець продав і зобов`язується передати у власність покупця нежитлові будівлі, а саме майновий комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ), а покупець купив і зобов`язується прийняти майно у власність та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі. Об`єктом купівлі - продажу (надалі - об`єкт) згідно договору, є комплекс нежитлових будівель та споруд: літера «А-1» - склад - загальна площа - 1 649,2 кв.м (складова частина, будівлі літера "А-4"); літера «Е-2» - прохідна - загальна площа - 100,0 кв.м; літера «Ж-1» гуртожиток - загальна площа - 383,4 кв.м; літера «З-3» - адмінбудинок - загальна площа - 1 404,3 кв.м; літера «Х-1» - гараж - загальна площа - 390,7 кв.м; літера «Ц-1» - прохідна -загальна площа - 64,2 кв.м; літера «Ю-1» - склад - загальна площа - 746,1 кв.м; літера «А'-1» - склад - загальна площа - 1 103,1 кв.м; літера «Б'-З» - ТЕЦ - загальна площа -2 775,8 кв.м; літера «Д'-1» - майстерня - загальна площа - 838,8 кв.м; літера «Ж'-1» компресорна - загальна площа - 126,1 кв.м; літера «З'-1» - водокачка - загальна площа - 89,6 кв.м.; літера «Є'-І» - механічний цех - загальна площа - 699,2 кв.м; споруда № 23 мазутосховище. Загальна площа будівель комплексу становить 10 370,50 кв.м. Об`єкт розташований на земельній ділянці загальною площею 6,2075 га, кадастровий номер якої - 7123455500:03:001:1701, яка не приватизована та перебуває в державній власності,право власності за СФГ «Перспектива» на дане майно зареєстровано 10.04.2020 за № 36230152, підстава виникнення права власності: договір купівлі - продажу, серія та номер № 750, виданий 10.04.2020, видавник: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 206564942 від 10.04.2020 (а.с. том 207 том 1).

Згідно з абз. 2 п. 1.4. даного договору купівлі - продажу за домовленістю сторін об`єкт продано за 1 100 000,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. даного договору купівлі - продажу об`єкт переходить у власність покупця після нотаріального посвідчення договору та реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 4.1. даного договору купівлі - продажу покупець зобов`язується сплатити за об`єкт 1 100 000,00 грн, в безготівковій формі, шляхом перечислення грошових коштів на рахунок продавця терміном до 01.06.2020 включно.

СФГ «Перспектива» сплатило ПП «Аран - 2008» на виконання умов договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 10.04.2020 грошові кошти в сумі: 120 000,00 грн, 100 000,00 грн, 50 000,00 грн, 90 000,00 грн, 100 000,00 грн, 100 000,00 грн, 100 000,00 грн, 70 000,00 грн, 70 000,00 грн, 90 000,00 грн, 100 000,00 грн, 100 000,00 грн, 10 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 40 від 13.04.2020, № 44 від 13.04.2020, № 69 від 19.05.2020, № 131 від 04.12.2020, № 142 від 19.11.2020, № 146 від 20.11.2020, № 152 від 27.11.2020, № 156 від 10.12.2020, № 157 від 10.12.2020, № kisil2804 від 18.11.2020, № 106 від 18.11.2020, № 117 від 26.11.2020, № 105 від 17.11.2020 відповідно (а.с. 208 - 220 том 1).

Тобто, СФГ «Перспектива» у встановленому законом порядку набуло право власності на нежитлові будівлі, а саме майновий комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 та СФГ «Перспектива» про визнання договору позики та договору поруки удаваними правочинами

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

З аналізу статей 202, 203, 235 ЦК України вбачається, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто на набуття зміну або припинення відповідних прав та обов`язків, що обумовлені цим правочином. Вчинення сторонами правочину для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, не визначено підставою для визнання його недійсним. Однак удаваний правочин може бути визнаний недійсним, зокрема, у разі його невідповідності вимогам законодавства, яке регулює правовідносини щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто для того, щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 ЦК України.

Так, у статті 235 ЦК України передбачено правові наслідки удаваного правочину. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин за своєю формою прикриває реальний правочин.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі для обох учасників.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.Єдиним правовим наслідком кваліфікації правочину як удаваного є застосування до правовідносин, які виникли на його підставі норм, що регулюють цей правочин(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2022 року в справі № 607/5148/20 (провадження № 61-5177св22).

Встановивши при розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

10.04.2020 між ПП «Аран - 2008» в особі директора Ярмака Г.М. та СФГ «Перспектива» в особі голови Належитого А.Г. укладено договір купівлі - продажу нежитлових будівель, серії НОІ 657154,згідно з яким сторони узгодили умови договору шляхом його підписання. Даний договір зареєстрований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу в реєстрі за № 750 (а.с. 205 - 206 том 1).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. даного договору купівлі - продажупродавець продав і зобов`язується передати у власність покупця нежитлові будівлі, а саме майновий комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ), а покупець купив і зобов`язується прийняти майно у власність та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі. Об`єктом купівлі - продажу (надалі - об`єкт) згідно договору, є комплекс нежитлових будівель та споруд: літера «А-1» - склад - загальна площа - 1 649,2 кв.м (складова частина, будівлі літера "А-4"); літера «Е-2» - прохідна - загальна площа - 100,0 кв.м; літера «Ж-1» гуртожиток - загальна площа - 383,4 кв.м; літера «З-3» - адмінбудинок - загальна площа - 1 404,3 кв.м; літера «Х-1» - гараж - загальна площа - 390,7 кв.м; літера «Ц-1» - прохідна -загальна площа - 64,2 кв.м; літера «Ю-1» - склад - загальна площа - 746,1 кв.м; літера «А'-1» - склад - загальна площа - 1 103,1 кв.м; літера «Б'-З» - ТЕЦ - загальна площа -2 775,8 кв.м; літера «Д'-1» - майстерня - загальна площа - 838,8 кв.м; літера «Ж'-1» компресорна - загальна площа - 126,1 кв.м; літера «З'-1» - водокачка - загальна площа - 89,6 кв.м.; літера «Є'-І» - механічний цех - загальна площа - 699,2 кв.м; споруда № 23 мазутосховище. Загальна площа будівель комплексу становить 10 370,50 кв.м. Об`єкт розташований на земельній ділянці загальною площею 6,2075 га, кадастровий номер якої - 7123455500:03:001:1701, яка не приватизована та перебуває в державній власності,право власності за СФГ «Перспектива» на дане майно зареєстровано 10.04.2020 за № 36230152, підстава виникнення права власності: договір купівлі - продажу, серія та номер № 750, виданий 10.04.2020, видавник: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєва І.Ю., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 206564942 від 10.04.2020 (а.с. том 207 том 1).

Згідно з абз. 2 п. 1.4. даного договору купівлі - продажу за домовленістю сторін об`єкт продано за 1 100 000,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.1. даного договору купівлі - продажу об`єкт переходить у власність покупця після нотаріального посвідчення договору та реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 4.1. даного договору купівлі - продажу покупець зобов`язується сплатити за об`єкт 1 100 000,00 грн, в безготівковій формі, шляхом перечислення грошових коштів на рахунок продавця терміном до 01.06.2020 включно.

СФГ «Перспектива» сплатило ПП «Аран - 2008» на виконання умов договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 10.04.2020 грошові кошти в сумі: 120 000,00 грн, 100 000,00 грн, 50 000,00 грн, 90 000,00 грн, 100 000,00 грн, 100 000,00 грн, 100 000,00 грн, 70 000,00 грн, 70 000,00 грн, 90 000,00 грн, 100 000,00 грн, 100 000,00 грн, 10 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 40 від 13.04.2020, № 44 від 13.04.2020, № 69 від 19.05.2020, № 131 від 04.12.2020, № 142 від 19.11.2020, № 146 від 20.11.2020, № 152 від 27.11.2020, № 156 від 10.12.2020, № 157 від 10.12.2020, № kisil2804 від 18.11.2020, № 106 від 18.11.2020, № 117 від 26.11.2020, № 105 від 17.11.2020 відповідно (а.с. 208 - 220 том 1).

Тобто, СФГ «Перспектива» у встановленому законом порядку набуло право власності нанежитлові будівлі, а саме майновий комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Крім того, положеннями укладеного між сторонами договору сторони засвідчили, що діють добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, що відповідає їх внутрішній волі, перебувають при здоровому розумі та ясній памяті, розуміють значення своїх дій, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів.

Право власності покупця СФГ «Перспектива» на вищевказане нерухоме майно було зареєстровано 10 квітня 2020 року у встановленому законом порядку, що свідчить про настання реальних наслідків правочину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належних та допустимих доказів про спрямованість волі сторін вказаного правочину на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені цими правочинами, не надано.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (пункт 2 частини 1 статті 1046 ЦК України).

Згідно статті 1047 цього Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Установлено, що у відповідності до умов укладеного 10 квітня 2020 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником договором позики, позикодавець передав позичальнику грошові кошти в сумі 2321 500,00 грн. на строк до 01 червня 2020 включно без процентних нарахувань річних.

У договорі зазначено, що сторони при укладенні договору ознайомлені з вимогами щодо недійсності правочинів, перебуваючи у здоровому глузді та ясній пам`яті, діють добровільно без будь-якого примусу.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що змістом спірних договорів доводиться спрямованість волі сторін на виникнення саме тих правовідносин, які ними обумовлені, а саме: купівлі-продажу нерухомого майна та позики, на наявність ознак інших правочинів умови спірних договорів не вказують.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, встановивши, що позивачі за зустрічним позовом не довели, що сторони оспорюваних договорів спрямовували свою волю на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені насправді оспорюваними правочинами, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Щодо доводів апеляційної скарги представника СФГ «Перспектива» адвоката Кудрявцева О.В. в частині того, що судом першої інстанції не взято до уваги покази свідка ОСОБА_2 як доказу у справі, то колегія суддів доходить до переконання, що судом надано вірну оцінку спірним правовідносинам і покази сторони відповідача за первісним позовом на вказані висновки не впливають.

Крім того, такі покази були відображені у тексті рішення суду, а отже були дослідженні судом.

Щодо вимог про стягнення суми боргу за договором позики

Згідно з частиною першою статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з частиною другою статті 1047ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Згідно з частиною першою статті 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

10 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики № 1, відповідно до якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 321 500,00 грн, що еквівалентно на день позики 85 192,66 доларам США за курсом НБУ: 1 долар США 27,25 грн., зі строком повернення коштів 01.06.2020 включно.

Підписання вказаного договору не заперечується сторонами.

Відповідно до договору позики укладеного між сторонами 10.04.2020 позикодавець (позивач за первісним позовом) 10.04.2020 передав грошові кошти у розмірі 2 321 500,00 грн, що еквівалентно на день позики 85 192,66 долара США за курсом НБУ: 1 долар США 27,25 грн позичальнику (відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 ), а позичальник зобов`язався повернути вказану суму до 01.06.2020 у сумі, що еквівалентно курсу долара США за курсом НБУ.

Станом на 14.01.2021, згідно з розрахунком сторін неповернута сума грошового боргу (додаток 1 до договору позики № 1 від 10.04.2020) складає 480 678,45 грн, що еквівалентно 13 147,66 доларів США (13 147,66 - доларів США *36,56 офіційно встановлений курс долара до гривні НБУ).

Відповідачами за первісним позовом контррозрахунку заборгованості до суду не надано та суму боргу не оспорено.

Доводів щодо неправильності визначення суми боргу не містить і апеляційна скарга подана СФГ «Перспектива».

Отже, суд першої інстанції належно, дослідивши доводи сторін у даній частині спору дійшов до вірного висновку про задоволення вимог позивача за первісним позовом.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування грошовими коштами

Пунктом 3.1. договору позики № 1 від 10.04.2020 передбачено, що за час прострочення позикодавець зобов`язаний сплатити позичальнику проценти за користування грошовими коштами у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день користування несвоєчасно сплаченою сумою грошових коштів.

Таким чином, плата за користування чужими грошовими коштами визначена договором позики № 1 від 10.04.2020 та складає 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день користування несвоєчасно сплаченою сумою грошових коштів.

Так, термін дії договору позики від 10.04.2020 становить з 10.04.2020 до 01.06.2020.

Відповідно до розрахунку заборгованості процентів за користування грошовими коштами проценти нараховані за період з 01.06.2020 до 01.11.2022 року.

Тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених грошових коштів має здійснюватися у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України (пункт 6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19)).

Відповідно до пункту 6.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 61-142гс19), оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі позикодавцем надано безпроцентову позику ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову про стягнення процентів позивач послався на вимоги ст. 1048 ЦК України, як на встановлену законом презумпцію платності користування грошовими коштами, та на ст. 625 ЦК України, яка вказує на право сторін встановити у договорі відповідний інший розмір відсотків за порушення грошового зобов`язання.

Встановлений пунктом 3.1. договору позики розмір відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання 36,5 % річних (0,1% за кожен день прострочення х 365 днів) є встановленою договором відповідальністю за порушення позичальником грошового зобов`язання.

Таким чином, нараховані проценти до 01.11.2022 року є процентами за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України та встановлені пунктом 3.1. договору позики, який узгоджено сторонами договору.

Зі змісту пункту 3.1. договору позики вбачається, що фактично нарахування процентів здійснюється до дня повного погашення заборгованості за договором позики, а тому колегія суддів, надавши правову оцінку пункту 3.1. договору позики та врахувавши вимоги частини другої статті 625 ЦК України, дійшов висновку про нарахування відсотків поза межами дії договору позики.

Тому, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції помилково вважав, що вказані відсотки є платою за користування чужими грошовими коштами, які підлягають нарахуванню в межах строку кредиту (позики).

Крім того, дані висновки суду щодо нарахування відсотків за порушення грошового зобов`язання узгоджуються із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеними у постанові від 06 листопада 2020 року у справі № 921/317/18.

З огляду на наданий ОСОБА_1 розрахунок відсотків, з урахуванням їх уточнень у апеляційній скарзі, вони підлягають стягненню з відповідачів за первісним позовом солідарно на користь ОСОБА_1 у розмірі 653 660,03 грн.

Доводів щодо неправильності здійснених розрахунків від іншої сторони спору не надходило.

Щодо доводів про припинення договору поруки

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина першастатті 546 ЦК України).

За договоромпоруки поручительпоручається передкредитором боржниказа виконанняним свогообов`язку. Поручительвідповідає передкредитором запорушення зобов`язанняборжником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно дочастин першоїта другоїстатті 554ЦК Україниу разіпорушення боржникомзобов`язання,забезпеченого порукою,боржник іпоручитель відповідаютьперед кредиторомяк солідарніборжники,якщо договоромпоруки невстановлено додаткову(субсидіарну)відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відтак, порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому має юридичне значення доти, поки не припинене основне зобов`язання.

10.04.2020 між ОСОБА_1 та СФГ «Перспектива» в особі директора Належитого А.Г. було укладено договір поруки № 1/04/2020, згідно з яким сторони узгодили умови договору шляхом його підписання.

Відповідно до розділу 3 Договору поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за основним договором в повному обсязі, в тому числі за сплату кредитором судових витрат у разі виникнення спору.

Згідно з п. 4.4.1. Договору при порушенні боржником зобов`язання перед кредитором за основним договором, поручитель зобов`язаний виконати за боржника зобов`язання у 10-денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Відповідно до п. 5.4.1. Договору у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право протягом року звернутися до поручителя з вимогою про виконання грошових зобов`язань за основним договором позики.

Згідно з п. 6.3. Договору за порушення строків зазначених в п. 4.1.1. поручитель сплачує кредитору неустойку у розмірі 0,1% від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до розділу 7 строк дії договору та інші умови (п. 7.1.) договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту належного виконання та припинення дії основного договору, окрім випадків визначених ст. 559 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 3 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15 щодо застосування положення частини четвертої статті 559 ЦК України, наявні підстави для висновку, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми. При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Відповідно, істотним під час вирішення цього спору є питання, чи була чинною порука відповідачів на момент звернення позивача до суду з позовом до них.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 251ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252ЦК України).

Отже, умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу, про припинення поруки, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 4-680цс19) зазначила: «строк, передбачений частиною четвертоюстатті 559ЦК України у вказаній редакції, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому, враховуючи припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання зі спливом визначеного договором або законом строку, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559ЦК України у зазначеній редакції словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вказане не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 62), від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 76), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 59), а також постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15)».

Колегія суддів враховує наведений висновок при вирішенні даного спору, однак із урахуванням змін внесених до ЦК України згідно із підпунктом 3 пункту 1 розділу І Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», який набув чинності 04 листопада 2018 року та введений у дію 04 лютого 2019 року.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом 3 років з моменту настання строку погашення боргу за основним зобов`язанням, оскільки за умовами договору позики ОСОБА_2 зобов`язаний погасити позику до 01.06.2020 року, а до суду з позовом до поручителя СФГ «Перспектива» позивач за первісним позовом звернувся 16.09.2022, тобто в межах 3 річного строку,а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач за первісним позовом в межах строку звернувся до суду із даним позовом із вимогами до відповідача СФГ «Перспектива», а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні первісного позову з даних підстав.

Враховуючи, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання перед відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 надав йому грошові кошти в позику, а ОСОБА_2 їх отримав, проте не виконав своїх зобов`язань в повному обсязі за договором позики щодо сплати позики, а відповідач за первісним позовом СФГ «Перспектива» є поручителем, суд першої інстанції вірно, оцінивши наявні у справі докази, дійшов до правильного висновку про стягнення солідарно з відповідачів за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованість у розмірі 480 678,45 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і хувалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами розгляду справи, колегія суддів доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову у стягненні відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому у даній частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 у даній частині.

В решті рішення суду відповідає вимогам законності та обгрунтованості.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, тому на його користь підлягають стягненню з відповідачів за первісним позовом судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9805,00 грн.

Крім того, колегія суддів здійснила перерозподіл витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви з урахуванням того, що до задоволення пділягають позовні вимоги ОСОБА_1 на 79,46%.

Керуючись статтями 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника селянськогофермерського господарства«Перспектива» адвоката КудрявцеваОлександра Владиславовича - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ярмака Геннадія Миколайовича задовольнити.

Рішення Монастирищеньского районного суду Черкаської області від 14 березня 2023 року скасувати в частині відмови у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами та ухвалити у даній частині нове рішення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , селянського фермерського господарства «Перспектива» на користь ОСОБА_1 відсотки за користування сужими грошовими коштами у розмірі 653 660,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8441, 59 грн. та подання апеляційної скарги у розмірі 4902, 50 грн., а всього 13344,09 грн.

Стягнути з селянського фермерського господарства «Перспектива» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8441, 59 грн. та подання апеляційної скарги у розмірі 4902, 50 грн., а всього 13344,09 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 травня 2023 року.

Судді: