Постанова

від 30.05.2023 по справі 702/595/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/714/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №702/595/22 Категорія: Жежер Ю. М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідачаНовікова О. М.,суддів:Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., за участю секретаря Любченко Т.М.,

розглянувшив відкритомусудовому засіданніапеляційну скаргу представникапозивача ОСОБА_1 адвокатаНевгада ОлександраВікторовича нарішення Монастирищенськогорайонного судуЧеркаської областівід 08березня 2023року уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 доселянського (фермерського)господарства «Юлія»про розірваннядоговору орендиземлі,повернення земельноїділянки тастягнення заборгованостіпо виплатіорендної плати

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся досуду звказаним позовом довідповідача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, вінє власником земельної ділянки площею 2,1111 га, кадастровий номер 7123488500:03:001:0043, які розташована на території села Шабастівка, Монастирищенської міської громади, Уманського району Черкаської області.

21.05.2018 між ним та Селянським (фермерським) господарством «Юлія», було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

Екземпляр договору оренди землі до цього йому не вручався, з його умовами його ознайомлено не було.

Відповідно до цього договору ОСОБА_1 передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначене в договорі оренди земельної ділянки право оренди земельної ділянки було зареєстроване 29.05.2018 державним реєстратором, номер запису про інше речове право: 26439830. При цьому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зазначено: строк дії 10 років.

Незважаючи на те, що земельна ділянка в оренді ще з 2018 року відповідач порушив свої зобов`язання щодо сплати орендної плати та відповідно нехтує терміном сплати орендної плати, про який точно зазначено в договорі оренди землі. До того ж ніяких послуг в рахунок орендної плати за жоден рік він від відповідача не отримував. На неодноразові його звернення про здійснення повного розрахунку за договором оренди відповідач відповідає відмовою або ігнорує його вимоги.

Факт несплати відповідачем орендної плати підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків на його ім`я, відповідно до якої відповідач з першого кварталу (01 січня) 2019 року жодної орендної плати йому не виплачував.

Заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки обчислити він не має можливості, оскільки договору оренди на руках у нього не має та відповідач його надати відмовляється.

ОСОБА_1 має право отримати, а відповідач сплатити йому орендну плату, починаючи з 21.05.2018 і по день повернення йому земельної ділянки.

Просив розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,1111 га, кадастровий номер 7123488500:03:001:0043, укладений 21.05.2018 між ОСОБА_1 та СФГ «Юлія», зареєстрований 29.05.2018 державним реєстратором Лісніченком Р. М., виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Черкаська область; зобов`язати СФГ «Юлія» повернути у володіння і користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,1111 га, кадастровий номер 7123488500:03:001:0043, яка розташована на території села Шабастівка Монастирищенської міської громади Уманського району Черкаської області; зобов`язати СФГ «Юлія» виплатити ОСОБА_1 орендну плату за весь строк оренди земельної ділянки площею 2,1111 га кадастровий номер 7123488500:03:001:0043, яка розташована на території села Шабастівка Монастирищенської міської громади Уманського району Черкаської області та стягнути судові витрати.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 березня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач та його представник не довели істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (ст. 651 ЦК України). Тому суд вважав, що ні позивачем, ні його представником не доведено факту систематичної несплати орендної плати, отже достатніх підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з зазначених позивачем причин (систематична несплата орендної плати) немає.

Вказано, що позовна вимога про повернення земельної ділянки є похідною вимогою від вимоги про розірвання договору оренди, в задоволенні якої відмовлено, то у задоволенні позову в цій частині також відмовлено. Отримання орендної плати позивачем у формі та розмірі, встановленому договором оренди землі не спростовано, відповідає волі сторін, тому підстав для стягнення заборгованості за договором оренди землі за 2020, 2021 роки суд не вбачає, і позов в цій частині до задоволення також не підлягає.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Невгад О. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача повністю, стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.

В апеляційній скарзі адвокат вказує, що договір оренди не передбачає сплату орендної плати наперед, позивачем це питання не погоджувалося і він своєї згоди на зміну умов договору не надавав.

Адвокат зазначає, що умови, розмір, періодичність та строки внесення орендної плати за землю встановлюються у договорі оренди землі (статті 21 Закону України «Про оренди землі»). Наданий відповідачем видатковий касовий ордер не є до датком до Договору оренди чи додатковою угодою сторін, а тому висновок суду, що сторони погодили в письмовій формі сплату орендної плати наперед не відповідає дійсності, а тому є хибним.

Від представника відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим судом ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1111 га, яка розташована на території Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер 7123488500:03:001:0043, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського призначення, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 311799210 від 06.10.2022 (а.с. 12 - 13).

21.05.2018 між ОСОБА_1 та СФГ «Юлією» в особі голови Рикун В.М. укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського призначення для ведення товарного с/г виробництва, яка знаходиться в адміністративних на території Шабастівської сільської ради (далі - договір оренди землі) (а.с. 61 - 64).

Згідно з п. 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,111 га, кадастровий номер 7123488500:03:001:0043.

Відповідно до п. 5 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 98185,00 грн.

Згідно з п. 8 договору оренди землі договір укладено на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення терміну договору орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі продовження терміну дії цього договору (за відсутності письмового заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору), договір підлягає поновленню на той самий термін на тих самих умовах.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3436,50 грн або натуральній: 1200 кг зерна (пшениці, ячмінь, кукурудза), 50 кг цукру, 200 кг соняшнику за мінусом податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18%.

Згідно з п. 11 договору оренди землі орендна плата вноситься у такі терміни: до 31 грудня кожного року оренди.

В матеріалах справи міститься і інший договір оренди землі від 21.05.2018 (а.с. 36-39) поданий позивачем у копії. Проте даний доказ не відповідає вимогам встановлений ст. 95 ЦПК України щодо письмових доказів, не відображає всіх умов договору через його неякісне копіювання та не відповідає оригіналу договору, що поданий відповідачем на вимогу суду, а тому суд визнав даний доказ недопустимим та недостовірним.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 311799210 від 06.10.2022, яка досліджувалась судом вище, 29.0.2018 зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н від 21.05.2018 на право оренди земельної ділянки площею 2,1111, кадастровий номер 7123488500:03:001:0043, що розташована на території Шабастівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (а.с. 12 - 13).

Згідно з актом приймання - передачі від 21.05.2018 ОСОБА_1 (орендодавець) передав, а СФГ «Юлія» (орендар) прийняв в оренду земельну ділянку площею 2,1111 га, згідно договору оренди землі, кадастровий номер 7123488500:03:001:0043, даний факт засвідчений підписами сторін у даному акті (а.с. 65).

Відповідно до кадастрового плану зазначено кадастровий номер земельної ділянки 7123488500:03:001:0043, відображено план земельної ділянки, її площу, зовнішні межі земельної ділянки, із зазначенням суміжних земельних ділянок тощо (а.с. 66).

Згідно з актом прийомки - передачі межових знаків на зберігання від 04.12.2015, межі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1111 га за кадастровим номером 7123488500:03:001:0043, яка знаходиться на території Шабастівської сільської ради, закріплені внатурі (на місцевості) межовими знаками у кількості 6 шт. замовник претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання замовнику ОСОБА_1 , що погоджено підписами учасників (а.с. 67).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав недоведеними позивачем обставини щодо несплати СФГ «Юлія» орендної плати за користування його земельною ділянкою, оскільки відповідач сплатив авансом у 2019 році наперед позивачеві орендну плату за три роки в сумі 9336 грн.

З указаним висновком погоджується апеляційний суд, та зазначає наступне.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 вказаного Закону України договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Апеляційний суд вважає, що СФГ «Юлія» належно виконувало свої зобов`язання щодо оплати орендної плати, оскільки ними відповідно до умов Договору за всі роки сплачувалася орендна плата, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказаний договір не підлягає розірванню.

З наданої відповідачем та дослідженої під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції видаткового касового ордеру від 13.09.2019 рік (а.с. 81) вбачається, що ОСОБА_1 видано 9336,00 грн. за договором оренди земельної ділянки 43 за 2019, 2020, 2021 роки.

Відповідачем підтверджено належними доказами, що орендна плата сплачувалася в період за 2018 рік в натурі, за 2019 рік в сумі 9336,00 грн. за три роки наперед.

Отже, положення п. 9 договору оренди землі були погоджені сторонами на власний розсуд, і вони не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказала, що ст. 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Посилання скаржника, як на підставу задоволення вимог, що договором оренди не передбачено сплати орендної плати наперед, не можуть бути взяті судом до уваги та бути підставою для задоволення позову, виходячи із наступного.

Згідно з ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Враховуючи положення ст. 531 ЦК України, зміст видаткового касового ордеру від 13.09.2019, який свідчить про те, що ОСОБА_1 погодився на отримання орендної плати за майбутні періоди згідно з укладеним договором оренди землі у загальному розмірі 9336,00 грн., а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, можливо дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою станом на дату звернення до суду з позовом.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18) та від 20.11.2019 у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18) та від 22.01.2020 у справі № 387/193/19, провадження № 61-15879св19.

Враховуючи приведені вище доводи а також те, що договір оренди земельної ділянки передбачає альтернативний спосіб сплати орендної плати (грошовий або натуральний) апеляційний суд погоджується, що позивач та його представник не довели істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (ст. 651 ЦК України).

Тому вважає, що достатніх підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки не наведено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За заведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника позивача адвоката Невгада О.В. слід залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Невгада Олександра Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 08 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 червня 2023 року.

Судді