Рішення

від 15.05.2023 по справі 204/5873/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5873/22

Провадження № 2/204/397/23 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участі представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 46» Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Комунального позашкільного навчального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза" Дніпровської міської ради про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернуласядо судуз даноюпозовною заявою,в якійпросить:встановити сторонидоговірних відносин,правового статусувідповідачів поцивільній справі№204/3086/21,їх повноваження,прав таобов`язків,а такожвідповідальність вданих договірнихвідносинах,встановити предметта цінудоговорів укладенихміж сторонамиабо якінеобхідно укластиміж сторонаминаведеними нижче,та встановитиумови фінансуванняабо забюджетні коштиу зв`язкуз тим,що послугинадаються занавчальним планомКЗО СЗШ№46ДМР затвердженимабо Департаментомгуманітарної політикиабо ЗаконодавствомУкраїни,або забатьківські кошти:Комунального позашкільногоначального закладу«Дитячо-юнацькаспортивна школа№9ім.міжнародного гросмейстераО.СМороза Дніпровськоїміської ради(КПНЗДЮСШ №9ДМР)який надаєдодаткові освітніпослуги вКЗО СЗШ№46ДМР увигляді проведеннязанять вгурті «Шахи»(50грн.на місяць);зобов`язативідповідача Комунальногопозашкільного навчальногозакладу "Дитячо-юнацькаспортивна школа№ 9ім.міжнародного гросмейстераО.С.Мороза"Дніпровської міськоїради укластиз ОСОБА_1 ,як матеріюучениці КЗОСЗШ №46ДМР ОСОБА_3 ,з 01.09.2019року подень закінченняїї дитиниданого навчальногозакладу освіти,договори пронадання освітніхпослуг пов`язанихз відвідуваннямгуртів «ТХЕКВОНДО»,«ЧЕРЛІДЕНГ»,«ФУТБОЛ»,«ШАХИ»,«МАЛЮВАННЯ»,які надавалисьїї дитині ОСОБА_3 на платнійоснові забатьківські кошти,окрім гуртку« ІНФОРМАЦІЯ_1 »;стягнути звідповідача Комунальногопозашкільного навчальногозакладу "Дитячо-юнацькаспортивна школа№ 9ім.міжнародного гросмейстераО.С.Мороза"Дніпровської міськоїради 50грн.,протизаконно отриманихтренером згурту «Шахи» ОСОБА_4 відпозивача ОСОБА_1 за навчаннядитини ОСОБА_3 в даномугурті вприміщенні КЗОСЗШ №46ДМР вгодини групипродовженого дня;стягнути солідарноз Комунальногопозашкільного навчальногозакладу "Дитячо-юнацькаспортивна школа№ 9ім.міжнародного гросмейстераО.С.Мороза"Дніпровської міськоїради накористь ОСОБА_1 суму врозмірі -20000грн.за завдануморальну шкодуз питаннязарахування їїдитини доКЗО СЗШ№46ДМР танадання освітніхпослуг дитині ОСОБА_3 вКЗО СЗШ№46ДМР якбезоплатно забюджетні коштитак іна платнійоснові забатьківські коштибез укладаннядоговору пронадання освітніхпослуг ізздобувачем освіти ОСОБА_3 ;притягнути довідповідальності Комунальнийпозашкільний навчальнийзаклад "Дитячо-юнацькаспортивна школа№ 9ім.міжнародного гросмейстераО.С.Мороза"Дніпровської міськоїради,за порушенняЗакону України«Про захистправ споживачів»відповідно ч.1ст.23Закону України«Про захистправ споживачів»в редакціївід 16.07.2019року.В обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог вказалана те,що відповіднодо свідоцтвапро народженнясерії НОМЕР_1 від 25.10.2013року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькоюпозивачки,отже направах матеріданої дитинивона єїї законнимпредставником.З 14.04.2015року дитина ОСОБА_3 маєстатус дитиниз інвалідністюз дитинства,що підтвердженомедичним висновком№10від 14.04.2015року.Підставою длязвернення єзахист правспоживача ОСОБА_3 учениці КЗОСЗШ №46ДМР внаданні додатковоїосвітньої послугив гурті«Шахи» відвідповідача КПНЗДЮСШ №9ім.міжнародного гросмейстераО.С.Мороза,яка надаєтьсяучням КЗОСЗШ №46ДМР уприміщенні КЗОСЗШ №46ДМР,так яксвоїми незаконнимидіями відповідачіпо цивільнійсправі №204/5873/21порушили законніправа дитинипозивачки ОСОБА_3 ,на безоплатненавчання вКЗО СЗШ№46ДМР тав КПНЗДЮСШ №9ДМР,гарантовані КонституцієюУкраїни,Законом України«Про освіту»,Законом України«Про середнюосвіту» ЗакономУкраїни «Пропозашкільну освіту»тощо,тим самимпорушивши ЗаконУкраїни «Прозахист правспоживачів».Позивачка вказує,що їїдитина ОСОБА_3 була зарахованадо КЗОСЗШ №46ДМР якучениця,та унавчальному роціз 01.09.2019року по01.09.2021рік відвідувалагурт «Шахи»,який надаєвідповідач КПНЗДЮСШ №9ім.міжнародного гросмейстераО.С.Мороза Дніпровськоїміської радиу приміщенніКЗО СЗШ№46ДМР,а з01.09.2021року взагаліне відвідуєжодні гурткив КЗОСЗШ №46ДМР зпричини відмовивиконавців данихосвітніх послугзараховувати їїдитину ОСОБА_3 до відповіднихгуртків таналежним чиномоформлювати знею договірнівідносини,про зобов`язаннябатьків сплачуватикошти занадані дитиніосвітні послугив КЗОСЗШ №46ДМР виконавцямигуртків,які працюютьв приміщенняКЗО СЗШ№46ДМР.Позивачка вказує,що їїдитина ОСОБА_3 з радістювідвідувала гуртки,які працюютьв КЗОСЗШ №46ДМР,якщо бпозивачці буввідомий правовийстатус данихгуртків,їх повноваження,права таобов`язки,та умовивідповідальності іумови фінансуванняданих гуртків,якщо бз неюукладались договорипро наданняосвітніх послуг,в чомуїй данігуртки відмовляють.Перед початкомвідвідування їїдитиною гурту« ІНФОРМАЦІЯ_3 » позивачкаособисто зателефонуваладо тренерагурту « ІНФОРМАЦІЯ_3 »намагалась з`ясуватина якихумовах їїдитина можевідвідувати данийгурт,на щовона отрималавідповідь від ОСОБА_4 ,що вартістьгурту єплатною урозмірі 50грн.,та післяоплати дитинузарахують догурту « ІНФОРМАЦІЯ_4 »та будутьнавчати.В цейже деньпісля домовленостіз ОСОБА_4 позивачка особисто сплатилаготівкою йомув холіКЗО СЗШ№46у розмірі50грн.за навчанняїї дитинив гурті«Шахи»,після чоговона засвоїм бажаннямпочала відвідуватиданий гурт.Враховуючи тойфакт,що прирозгляді цивільноїсправи №204/3086/21з`ясувалось,що штатнийрозпис КЗОСЗШ №46ДМР такожпередбачає наданняосвітньої послугиу виглядігурту,виникає необхідністьвстановити всудовому порядку,чи передбаченаосвітня послугаз гурту«Шахи» відвідповідача КПНЗДЮСШ №9ім.міжнародного гросмейстераО.С.Мороза Дніпровськоїміської радинавчальною програмоюНУШ вКЗО СЗШ№46ДМР чині,бо самез відповідачемКЗО СЗШ№46ДМР такожне укладенийз ОСОБА_1 (матір`ю ОСОБА_3 )договір пронадання освітніхпослуг вКЗО СЗШ№46ДМР,штатним розписомякого передбаченігуртки вКЗО СЗШ№46ДМР,про щостало відомоза часрозгляду цивільноїсправи №204/3086/21,та внаступному сталопредметом розглядуцивільної справи№204/5873/22,а самеврегулювання договірнихвзаємовідносин міжїї донькою ОСОБА_3 (їїзаконними представниками)як здобувачемосвітніх послугв КЗОСЗШ №46ДМР,відповідачем КПНЗДЮСШ№9ДМР таДепартаментом гуманітарноїполітики Дніпровськоїміської ради. Позивачка вказує, що відповідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 16.07.2019 року, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність. Виходячи з зазначених обставин позивачка оцінюю завдану їй протизаконними діями відповідачами моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Не погодившись з позовними вимогами, представником відповідача Комунального позашкільного навчального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза" Дніпровської міської ради подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. Комунальний позашкільний навчальний заклад "Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза" Дніпровської міської ради є неприбутковим позашкільним навчальним закладом спортивного профілю, закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонічного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя підготовки спортсменів для резервного спорту. Органом управління майном ДЮСШ №9 є управління комунальної власності Дніпровської міської ради. Органом оперативного управління діяльності ДЮСШ №9 є управління молоді та спорту Дніпровської міської ради. Відповідно до Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу від 05.11.2008 року №993, а саме пунктом 21 визначено перелік документів, які є підставою для видання відповідного наказу щодо зарахування на навчання дітей до ДЮСШ: зарахування до спортивної школи здійснюється на підставі заяви батьків або осіб, що їх замінюють, та/або дитини, яка досягла 16-річного віку, медичної довідки про стан здоров`я та відсутність медичних протипоказань для занять спортом з медичного закладу. Після надання відповідного наказу і зарахування на навчання до закладу дитина, а також її батьки набувають усіх прав та обов`язків відповідно до Статуту ДЮСШ №9. Граничний термін перебування (навчання) дитини у закладі регламентується Положенням про дитячу-юнацьку спортивну школу, статутом закладу та становить 18 років включно. Щодо укладання договорів на навчання за бюджетні кошти між закладом та батьками дітей, що така форма встановлення правовідносин між ДЮСШ №9 та батьками дітей статутом закладу, Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу, відповідно до яких вона діє, не передбачається. Представник вказує, що ДЮСШ №9 не надавала і не надає платні послуги з навчання гри в шахи на території КЗО СЗШ №46 ДМР. Перебування тренера-викладача закладу ОСОБА_4 у КЗО СЗШ №46 ДМР відбувається на підставі укладених угод: про співпрацю від 30.01.2020 року між КЗО «СЗШ №46» та КПНЗ «ДЮСШ № ім. міжнародного гросмейстера О.С. Мороза» ДМР за погодженням Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради та на підставі Рішення сесії V скликання Дніпровської міської ради від 28.04.2010 року №59/56 «Про надання в безкоштовне користування спортивних баз загальноосвітніх навчальних закладів та приміщень нежитлового фонду міста пристосованих для заняття фізичної культури та спортом, спортивних споруд комунальних підприємств дитячо-юнацьким спортивним школам і громадським організаціям»; договору №539-ДРА/20 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 23.11.2020 року. Згідно наказу по закладу тренер-викладач ОСОБА_4 був прийнятий на роботу до ДЮСШ №9 на посаду тренера-викладача і приступив до виконання своїх функціональних обов`язків з 03.01.2020 року «Про прийняття на посаду тренера-викладача з шахів ОСОБА_4 ». Тому виникає питання, яким чином позивачка може вимагати від ДЮСШ №9 укладання угоди на отримання платних послуг з 01.09.2019 року, які ДЮСШ №9 не надавались, а у строк з 01.09.2019 року по 02.01.2020 року трене- викладач ОСОБА_4 взагалі не працював у дитячо-юнацькій спортивній школі №9. Стосовно стягнення коштів у розмірі 50 грн. представник зазначає, що у закладі проведено службове розслідування даного випадку. У своєму письмовому роз`ясненні від 16.02.2022 року з приводу скарги з боку батьків ОСОБА_5 тренер-викладач ОСОБА_4 , заперечує факт щодо отримання коштів за навчання від ОСОБА_3 .

Представником Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради подано до суду заперечення щодо позовної заяви, відповідно до яких вказано наступне. Позивач у позовній заяві жодним чином не обґрунтовує наявність порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи його інтересів. Позивачкою, як на підставу порушення свої прав та інтересів, зазначено нібито неможливість дитини позивача закладу позашкільної освіти, однак показами свідків та матеріалами справи підтверджується, що виключно позивачка незгодна із відвідуванням гуртка її дочкою з особистих причин та таких, що не залежать від відповідачів у справі. Також у позові позивачка посилається, що нібито надала тренеру з шахти 50 грн. За сплату гуртка та на підставі цього обґрунтовує вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, однак жодних доказів щодо цих подій не надає. Позивачка обґрунтовуючи свої позовні вимоги, щодо відшкодування моральної шкоди, жодним чином не доводить вини департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради у нанесеній шкоді, яка виникла внаслідок неправомірних дій чи рішень.

В судовому засіданні позивачка підтримала подану нею позовну заяву, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню по наступним підставам.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року справа № 912/1856/16, від 14.05.2019 справа № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Позивачка в своїй позовній заяві, зокрема, просить встановити сторони договірних відносин, правовий статус відповідачів по цивільній справі №204/3086/21, їх повноваження, права та обов`язки а також відповідальність в даних договірних відносинах, встановити предмети та ціну договорів укладених між сторонами або які необхідно укласти між сторонами наведеними нижче, та встановити умови фінансування, у зв`язку з тим, що дані послуги надаються за навчальним планом КЗО СЗШ №46 ДМР затвердженим або Департаментом гуманітарної політики або Законодавством України, або за батьківські кошти.

Стосовно встановлення правового статусу відповідачів, суд вказує, що законодавством України, вже визначено правовий статус Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 46» Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Комунального позашкільного начального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С Мороза Дніпровської міської ради тобто є загальновідомими фактами.

Щодо укладання договорів з відповідачами, суд вважає за необхідне вказати наступне, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивачки до відповідачів з метою укладання договорів про надання освітніх послуг та додаткових освітніх послуг. Крім того, позивачка не вказує саме які договори вона хоче укласти, сторони, умови, тощо. Так, позивачка вважає, що саме суд повинен встановити коло осіб, які повинні укладати договори надання освітніх послуг, встановити предмет та ціну, тощо.

Тобто, враховуючи вказане, позивачкою при зверненні до суду обрано неналежний спосіб захисту.

Стосовно позовних вимог позивачки щодо стягнення з Комунального позашкільного начального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа №9 ім. міжнародного гросмейстера О.С Мороза Дніпровської міської ради грошових коштів у розмірі 50 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України покладає на сторони обов`язок доказування і подання доказів.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Свідком ОСОБА_4 в судовому засіданні було надано пояснення, що він не отримував ніяких грошей від позивачки ОСОБА_1 , доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наданні свідком пояснення, суд вважає, що вимоги позивачки не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у розмірі 50 грн.

Щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Частиною 1ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст.ст. 22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі 703/3912/16-ц).

Як зазначено у пунктах 4, 9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Необхідно зазначити, що право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; вина заподіювача шкоди. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст.ст.12,81 ЦПК України.

Згідно позовної заяви позивачка вказує на спричинення їй моральної шкоди через неналежне виконання умов договору та надання телекомунікаційних послуг, однак, будь-яких доказів на підтвердження даного факту позивачкою не надано.

З аналізу всіх в сукупності встановлених обставин справи та наданих доказів, враховуючи предмет та підставу заявленого позову про стягнення моральної шкоди у цій цивільній справі, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів моральної шкоди, оскільки позивачкою не було доведено свої позовні вимоги.

Стосовно вимоги позивачки про притягнення до відповідальності відповідачів за порушення Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити наступне.

Стаття 26 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає певні повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, зокрема, п.12 ч.1 вказаної статті визначено повноваження цього органу накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність.

Суд вказує, що позивачкою у позовній заяві не визначено за яке саме порушення законодавства про захист прав споживачів вона хоче притягнути відповідачів до відповідальності.

Крім того, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавстві, позивачкою не правильно застосовано норму ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо відповідальності відповідачів, у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про захист прав споживачів, що полягало у відмові останнього в реалізації прав позивачки, оскільки таку відповідальність несуть вказані суб`єкти господарювання після виявлення вищезазначеним центральним органом виконавчої влади порушення законодавства про захист прав споживачів та яким надано повноваження, після виявлення такого порушення, накладати відповідні стягнення, передбачені ч.1 ст. 23 вказаного Закону. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету (ч.2 ст. 23 Закону).

Таким чином, вказана вимога не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що позивачкою обрано не належний спосіб захисту.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність позивачкою позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 258, 525, 526, 527, 530, 549, 598, 599, 612, 625, 629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 46» Дніпровської міської ради, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Комунального позашкільного навчального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза" Дніпровської міської ради про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Комунальний закладосвіти «Середнязагальноосвітня школа№ 46»Дніпровської міськоїради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26462927, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 75-А.

Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40506248, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75А.

Комунальний позашкільний навчальний заклад "Дитячо-юнацька спортивна школа № 9 ім. міжнародного гросмейстера О. С. Мороза" Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33668737, місцезнаходження: 49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 5.

Суддя В.В. Самсонова