Рішення

від 30.05.2023 по справі 733/204/23

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/109/23

Єдиний унікальний №733/204/23

Рішення

Іменем України

30 травня 2023 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого-судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Ткаченко В.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 та

відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , третя особа: Ічнянська міська рада, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод в здійсненні права користування житлом шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення,

установив:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , третя особа: Ічнянська міська рада, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод в здійсненні права користування житлом шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 25.05.1982 року Ічнянською державною нотаріальною конторою, та рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області у справі № 733/1158/20 вона є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина вказаного житлового будинку належала на праві власності її рідній сестрі ОСОБА_6 , в якому остання була зареєстрована і проживала до дня своєї смерті. За життя сестри було встановлено порядок користування будинком та фактично проведено розподіл житлового будинку з створенням окремих виходів до жилих приміщень. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. 22 лютого 2022 року приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагером С.В. на ім`я позивачки видано свідоцтво про право на спадщину, яка складається з 1/2 частки в праві власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Її право власності на цей будинок зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчать інформаційні довідкиз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 жовтня 2021 року та від 22 лютого 2022 року. У частині будинку проживає її сім`я, яка складається з чотирьох осіб. Таким чином, вона є єдиним власником вказаного вище будинку, проте у повному обсязі цим правом скористатися не може, оскільки у частині будинку, де проживала її покійна сестра, проживають відповідачі та їх неповнолітній син. У спірний будинок останні вселилися після смерті її сестри, з дозволу її сина, котрий не прийняв спадщину після смерті матері та ніколи не був співвласником будинку. Із моменту набуття нею права власності на увесь будинок будь-яких домовленостей про те, що відповідачі та їх неповнолітній син будуть проживати у цьому будинку не було. Вони не набули також самостійного права на це житло з підстав, передбачених законом. У грудні 2022 року вона звернулася до відповідачів з усною вимогою звільнити належний їй на праві власності будинок. Проте її вимога залишилася без задоволення. Відповідачі добровільно не висилилися із спірного будинку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у здійсненні нею права користування житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_5 з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою судді від 23 лютого 2023 року відкрито провадження у справі, яку вирішено в порядку загального позовного провадження (а.с. 23); 31 березня 2023 року ічнянською міською радою надано рішення виконавчого комітету від 27.03.2023 р та висновок органу опіки та піклування (а.с. 68, 69, 70); 19 квітня 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с. 79-80) та заяву про виклик свідка (а,с. 105); 24 квітня 2023 року представником позивачки ОСОБА_2 подано клопотання про витребування доказів (а.с. 109), яке ухвалою суду від 24 квітня 2023 року було задоволено (а.с. 116-118); ухвалою суду від 24 квітня 2023 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 116-118); 10 травня 2023 року відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано клопотання про зупинення провадження в справі (а.с. 124-125); 29 травня 2023 року представником позивачки ОСОБА_2 подане письмове пояснення на клопотання відповідачів про зупинення провадження в справі.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до відзиву, поданого відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 24-29), останні просять відмовити у позові ОСОБА_1 з посиланням на те, що сім`я ОСОБА_7 проживала у будинку з 2012 року з дозволу ОСОБА_8 , 1/2 частка якого належала його померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на належну останній 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем зазначеного вище будинку за заповітом був син померлої ОСОБА_9 , який на день смерті матері проживав разом із нею та утримував спадкове майно у належному стані, але ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, не прийнявши належним чином спадщину. Відповідачі зазначають, що іншого житлового приміщення у них немає, а тому виселення їх разом із дитиною порушить її права на належний рівень життя та розвитку.

Відповіді на відзив від позиваки не надійшло.

Пояснень щодо позову та відзиву на позов третьою особою не подано.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали та просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та просила у його задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, при цьому надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що після смерті його матері ОСОБА_6 , яка померла у 2008 році, він приблизно у 2012 році поселив у частині її будинку відповідачів, які сплачують за комунальні послуги.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що позивачка є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 25.05.1982 року Ічнянською державною нотаріальною конторою, та рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 грудня 2020 року (а.с. 7, 8-9), а також вона є власником іншої 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала померлій сестрі позивачки ОСОБА_6 (а.с. 39), на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 лютого 2022 року (а.с. 5).

Належність зазначених частин будинку ОСОБА_1 підтверджується також інформаційними довідкамиз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 жовтня 2021 року та від 22 лютого 2022 року (а.с. 6, 10).

На зазначений вище будинок 27 вересня 2020 року виготовлений технічний паспорт (а.с. 11-13).

Із довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради № 07.2-10/384 від 02.02.2023 року вбачається, що у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 14).

Відповідачі є подружжям, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 38), які маються спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 37).

Як убачається з копії заповіту від 14 квітня 2008 року ОСОБА_6 заповіла усне належне майно, яке буде належати їй на день смерті, ОСОБА_9 (а.с. 40).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 42).

Із акту обстеження від 06 березня 2023 року, складеного депутатом Ічнянської міської ради Кібільдас Н.В. та сусідів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , видно до було проведено обстеження помешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті якого встановлено, що за вказаною адресою без реєстрації проживає сім`я ОСОБА_7 з 2012 року (а.с. 43).

Із акту обстеження від 23 лютого 2023 року, складеного депутатом Ічнянської міської ради Кібільдас Н.В. та сусідів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , видно до було проведено обстеження помешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті якого встановлено, що дане помешкання належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на день обстеження та на день смерті ОСОБА_6 зі слів свідків (сусідів) в даній будівлі за вказаною адресою проживав без реєстрації, починаючи з 1976 року по 2010 рік син ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44).

Згідно довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради довідки № 07-2-10/746 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб видно, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 45, 81).

Згідно довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради довідки № 07-2-10/745 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб видно, що за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 46, 82).

Відповідно до довідки-розрахунку за адресою АДРЕСА_5 здійснювалася оплата за спожиту електроенергію на ім`я ОСОБА_8 (а.с. 47-48), згідно повідомлення № 09-18 та квитанції № 0.0.1167,582947.1 про сплату рахунку за електроенергію оплата здійснювалася на ім`я ОСОБА_21 (а.с. 49), згідно рахунку за спожиту електроенергію № 6116410 від 08.10.2019 року та квитанцію № 100 оплата здійснювалася на ім`я ОСОБА_6 (а.с. 50), згідно рахунку за спожиту електроенергію № 10022032113 від 07.06.2021 року та квитанції № 33 оплата здійснювалася на ім`я ОСОБА_6 (а.с. 51), згідно рахунку за спожиту електроенергію № 12584198 від 07.08.2020 та квитанцію № 0.0.1814611730.1 оплата здійснювалася на ім`я ОСОБА_6 (а.с. 52), згідно рахунку № 07-15 від 01.08.2015 року та квитанції № 0.0.418674577.1 оплата здійснювалася на ім`я ОСОБА_6 (а.с. 53), згідно рахунку № 07-17 від 01.10.2017 року (а.с. 54), рахунку № 09-16 від 01.10.2016 року та квитанції № 0.0.629376449.1 оплата здійснювалася на ім`я ОСОБА_21 (а.с. 55).

Відповідно до висновку опіки та піклування щодо доцільності виселення неповнолітнього, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ічнянської міської ради «Про затвердження висновку опіки та піклування щодо доцільності виселення неповнолітнього» № 84 від 27 березня 2023 року, Ічнянська міська рада, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне виселення неповнолітнього ОСОБА_5 з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим забезпеченням батьками неповнолітнього іншим житловим приміщенням, яке придатне до проживання, так як мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , неповнолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Сім`я ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_1 без укладеного відповідного договору найму житлового приміщення. Власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 лютого 2022 року № 300768689) (а.с. 68-70).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 червня 2002 року ОСОБА_22 успадкувала після померлої ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_23 житловий будинок АДРЕСА_4 (а.с. 87).

Зареєстроване право власності на вказаний будинок підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 88), на який виготовлений технічний паспорт (а.с. 89-100).

Власником квартири АДРЕСА_6 ) є ОСОБА_15 та ОСОБА_24 (а.с. 101-103).

Зі слів позивачки, у спірному будинку, а саме у його частині, де проживала її покійна сестра, проживають відповідачі та їх неповнолітній син, які вселилися після смерті ОСОБА_6 з дозволу її сина, котрий не прийняв спадщину після смерті матері та ніколи не був співвласником будинку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першоюстатті 383 ЦК Українивласник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннямистатті 391 ЦК Українипередбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Устатті 7 ЖК Українипередбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечностіз призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державнихі громадських організацій.

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.

Частиною третьоюстатті 116 ЖК Українипередбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 630/588/17 (провадження № 61-40350св18) зробив висновок, що самоправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні. Вселення громадян у житлове приміщення не на підставі ордера, а на підставі іншого адміністративного акта (наприклад, письмового дозволу відповідної посадової особи) або рішення некомпетентного органу і таке інше не є самоуправним вселенням. Якщо ж особа зайняла житлове приміщення без ордера, але на підставі якогось дозволу, така особа не може вважатися такою, що самоправно зайняла житлове приміщення.

Суд вважає, що відповідачі вселилися до спірного будинку без будь-яких правових підстав, оскільки таке вселення мало місце після смерті попереднього власника ОСОБА_6 та без згоди теперішнього власника ОСОБА_1 , а тому вони у розумінні вимогЖК Українине є членами сім`ї власника.

Посилання відповідачів на те, що дозвіл на проживання надав їм син померлої ОСОБА_8 , який був її спадкоємцем, суд відхиляє, оскільки останній спадщину не прийняв, незважаючи на те, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2018 року йому було визначено строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 тривалістю на два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили (а.с. 122-123). Однак, вказаним рішенням ОСОБА_8 не скористався та у строк визначений судом не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини через отриману ним травму голови, про що зазначив у судовому засіданні під час його допиту.

Статтею 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК).

Враховуючи те, що відповідачі не надали належних, достовірних та допустимих доказів, що вони разом із дитиною вселилися у спірний будинок з дотриманням встановленого порядку, суд вважає, що останні самоправно зайняли жиле приміщення, що є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом із тим суд враховує наступне.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ під майном також розуміються майнові права.

Згідно із статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, пункт 47).

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) сформувала висновки про основні принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 першого Протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, у справах з приводу користування житловими приміщеннями.

Так, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умови, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінено на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

У даній справі, яка розглядається судом установлено, що відповідачі ніколи не були членами родини позивачки, не ведуть з нею спільного господарства. Позивачка не надавала свого погодження на проживання відповідачів в спірному будинку, жодних договірних зобов`язань між сторонами не існує.

Таким чином, незважаючи на те, що хоча відповідачі і проживають у спірній квартирі тривалий час разом із неповнолітньою дитиною, але їх перебування в цій квартирі порушує права позивачки як власника на мирне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому оцінюючи позовні вимоги ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з їх неповнолітнім сином ОСОБА_5 із спірного будинку без надання їм іншого житлового приміщення на предмет пропорційності переслідування легітимної мети у світлі статті 8 Конвенції, суд констатує, що виселення відповідачів із спірної квартири відповідає такій пропорційності, з огляду на те, що ця квартира не належить відповідачам на підставі права власності, вони ніколи не були зареєстровані в цій квартирі, мають інше зареєстроване місце проживання, а також власне житло, яке хоча тимчасово не придатне для проживання, однак, придбане ними майже два роки тому, при цьому орган опіки та піклування у своєму висновку визнав за доцільне виселення неповнолітнього ОСОБА_5 з подальшим забезпеченням батьками неповнолітнього іншим житловим приміщенням, а тому посилання відповідачів, що виселення неповнолітнього порушить його права суд відхиляє, з урахуванням викладеного вище.

Представником позивачки також заявлені вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивачки 8000 грн витрат на правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 14 лютого 2023 року, додатковою угодою до договору про надання правової допомоги, актом прийняття-передачі наданих послуг, а саме вартість послуг з підготовки позовної заяви - 5000 грн, участь у розгляді справи в суді першої інстанції 3 000 грн, довідкою адвоката Сакун І.А. про сплату грошових коштів, при цьому судом, відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховується категорія справи, її значення для сторін, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, а тому беручи також до уваги заперечення відповідачки щодо таких витрат, матеріальне становище відповідачів, наявність на утриманні останніх неповнолітньої дитини, вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн, які слід стягнути з відповідачів на користь позивачки у рівних частках.

Оскільки позивачка при подачі позову до суду була звільнена від сплати судового збору, так як є інвалідом ІІ групи, тому він підлягає стягненню з відповідачів у дохід держави по 536,80 грн з кожного.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , третя особа: Ічнянська міська рада, як орган опіки та піклування, про усунення перешкод в здійсненні права користування житлом шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_5 з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в дохід держави по 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа: Ічнянська міська рада, як орган опіки та піклування, місце розташування: пл. Т.Г. Шевченка, 1, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, ЄДРПОУ 04061748.

Повне судове рішення складено 05 червня 2023 року.

Головуючий суддя В.М.Овчарик