Рішення

від 02.06.2023 по справі 910/3268/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2023Справа № 910/3268/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКТОР ОРАНЖ"

про стягнення 57 495,01 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (далі - позивач, ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКТОР ОРАНЖ" (далі - відповідач, ТОВ "ДОКТОР ОРАНЖ") про стянення 57495,01 грн суми боргу за Договором поставки № 50/К від 23.03.2021 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 50/К від 23.03.2021 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 позовну заяву ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

14.03.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з доданими до неї документами, направлена до суду засобами поштового зв`язку 09.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 позовну заяву ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3268/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/3268/23.

18.04.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись серед іншого на те, що позов є не обгрунтованим, а визначені суми не доведеними належними та допустими доказами; відповідач відноситься критично до змісту поданої Додаткової угоди, оскільки отримував на розгляд іншу редакцію; відповідач також зазначив, що в позовній заяві вказаний некоректний стан розрахунків між сторонами, оскільки відповідачем після подання позивачем позову до суду було сплачено 14 000,00 грн заборгованості; відповідач посилався на особливо складний період у роботі, як на підставу для встановлення розстрочення виконання рішення суду протягом дванадцяти місяців рівними частинами з дати набрання рішенням законної сили та просив зменшити розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку з скрутним фінансовим станом.

28.04.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач повністю заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити відповідачу у задоволенні вимоги про розстрочення виконання рішення суду та задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

28.04.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, в якому позивач зазначив, що після подачі позовної заяви до суду, відповідач частково здійснив погашення суми боргу за Договором у розмірі 14 000,00 грн, тому сума основного боргу зменшилася і становить 43 495,01 грн та просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 43 495,01 грн і судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 закрито провадження у справі № 910/3268/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 14 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

23.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОКТОР ОРАНЖ" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (далі - постачальник, позивач) укладено Договір поставки № 50/К від 23.03.2021 (далі - Договір або Договір № 50/К від 23.03.2021).

23.03.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити п. 4.4 Договору та викласти його в новій редакції.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передавати (постачати) покупцеві непродовольчі товари (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати і оплачувати такий товар.

Кількість, ціна і асортимент товару узгоджуються сторонами в видатковій та/або товарно-транспортній накладній (далі - накладна), яка складається постачальником на підставі замовлення покупця (п. 1.2 Договору).

Приписами пункту 1.3. Договору встановлено, що загальна вартість цього Договору складає суму всіх поставок здійснених сторонами в межах Договору.

Згідно з п. 1.4. Загальна кількість товару, що постачається за даним Договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно підписаних сторонами накладних.

Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010), за адресою вказаною в заявці Покупця, якщо інші умови поставки не визначені Сторонами ( п. 2.4 Договору).

Кожна партія товару повинна супроводжуватись видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною, документом, що підтверджує якість товару та податковою накладною, зареєстрованою постачальником в електронному вигляді, в строки і порядку встановленим чиним законодавством України (п. 2.5. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору ціна на кожне найменування товару за цим Договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на дату отримання заявки від покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні).

Розрахунок за товар здійснюється в національній валюті України (гривні), в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 60 календарних днів з дати отримання товару. Отримання товару підтверджується (видатковою, товарно-транспортною накладною) підписаною сторонами. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

В разі порушення покупцем строків розрахунку за товар, постачальник має право в односторонньому порядку змінити умови Договору в частині зменшення строку відстрочення оплати за товар. Нові умови Договору набирають чинності через 7 календарних днів з дати направлення письмового повідомлення на адресу місцезнаходження покупця згідно даних єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Покупець сплачує за реалізований в попередньому місяці товар згідно звіту продажів, який подається 5 числа кожного місяця. Оплата проходить до 15 числа кожного місяця. Покупець зобов`язується надавати звіт про реалізовану продукцію на електронну адресу постачальника. У разі ненадання покупцем звіту, товар вважається реалізованим у повному обсязі (п. 4.4. Договору з урахування Додаткової угоди).

Відповідно до п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до « 31» грудня 2021. Сторони дійшли згоди, без укладання будь-яких додаткових угод, вважати даний Договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо будь-яка із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Припинення дії Договору не звільняє покупця від обовязку розрахуватись за отриманий товар, а постачальника - поставити оплачений товар (п. 7.3 Договору).

Позивачем на виконання зобов`язань за Договором у період з 30.03.2021 до 26.05.2022 поставлено відповідачу товар на загальну суму 171 840,27 грн, що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 07.03.2023.

Відповідачем, до подання позивачем позову до суду, було частково сплачено позивачу заборгованість за товар на загальну суму 114 345,26 грн.

Проте, відповідач не сплатив решту суми заборговності за поставлений товар у розмірі 57 495,01 грн.

06.02.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією від 06.02.2023 про погашення заборгованості за Договором № 50/К від 23.03.2021.

Однак, в порушення умов Договору покупець не провів розрахунок за отриманий товар.

Станом на 23.02.2023 залишок непогашеної заборгованості відповідача за товар, поставлений за видатковими накладними за Договором № 50/К від 23.03.2021, становив 57 495,01 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого за Договором № 50/К від 23.03.2021 товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору позивачем поставлено, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 171 840,27 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії наведених накладних містяться в матеріалах справи.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що позов є не обгрунтованим, а визначені суми не доведеними належними та допустимими доказами, оскільки матеріали справи містять копії видаткових накладних за поставлений товар на суму 171 840,27 грн. Суд звертає увагу, що відповідачем не було подано на підтвердження своїх доводів інші редакції Додаткової угоди, яка б перебувала на розгляді між сторонами.

Враховуючи наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про необгрунтованість даного позову.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову оплату за товар, поставлений за видатковими накладними, а саме здійснено оплату у сумі 114 345,26 грн.

Отже, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду (направлений засобами поштового зв`язку 24.02.2023) заборгованість відповідача за товар, поставлений за видатковими накладними, становила 57 495,01 грн (основний борг).

Після звернення позивача з даним позовом до суду (направлений засобами поштового зв`язку 24.02.2023), відповідачем погашено основний борг у розмірі 14 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 закрито провадження у справі № 910/3268/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 14 000,00 грн.

Отже, станом на дату вирішення по суті спору у справі №910/3268/23 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за видатковими накладними становить 43 495,01 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКТОР ОРАНЖ" підлягає повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 43 495,01 грн основного боргу.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Приписами частини 3 статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, взявши до уваги вину відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду протягом дванадцяти місяців рівними частинами з дати набрання рішенням законної сили.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та 3 000,00 грн в якості відшкодування гонорару успіху.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 14 000,00 грн після звернення позивача з даним позовом до суду. Суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, внаслідок чого судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн покладаються на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачем було подано копії Договору від 22.02.2023 про надання правової допомоги, Додаткової угоди №1 до договору та Акту прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 23.02.2023 на суму 6 000,00 грн.

Відповідач проти такого розміру витрат на професійну правничу допомогу заперечує, посилаючись на те, що справа №910/3268/23 не має значної складності; адвокатом заявлена значно завищена вартість роботи, що не співвідноситься з її реально виконаним обсягом.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху", суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21.

Позивач заявив до стягнення з відповідача у складі витрат на професійну правничу допомогу 3 000,00 грн на підставі п. 4.4 Договору. Зазначена сума визначена як "гонорар успіху" у зв`язку з досягненням мети представництва (прийнято судове рішення про стягнення заборгованості у повній сумі).

Відповідач у клопотанні про зменшення розміру судових витрат стверджує, що заявлена позивачем вимога щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та "гонорар успіху", не відповідає критеріям неминучості, обґрунтованості, розумності, необхідності, що встановлені ГПК України.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху", у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

У зв`язку із наведеним, суд бере до уваги, що справа № 910/3268/23 не є справою значної складності.

Отже, суд вважає, що клопотання позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в частині стягнення 3 000,00 грн ("гонорар успіху") не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/3268/23, а їх відшкодування за відсутності достатнього обгрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, беручи до уваги ступінь складності справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), принципи справедливості та верховенства права, співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОКТОР ОРАНЖ" (Україна, 02121, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАМ`ЯНСЬКА, будинок 6, ідентифікаційний код 43551864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (Україна, 49130, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ БЕРЕЗИНСЬКА, будинок 24-А, ідентифікаційний код 37068787) 43 495,01 грн (сорок три тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 01 коп.) основного боргу, 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору та 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.06.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА