Рішення

від 05.06.2023 по справі 910/3859/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2023Справа № 910/3859/23За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Добробут та захист""

про стягнення 13682,50 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Добробут та захист" про стягнення 13682,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що особою, відповідальною за заподіяння шкоди, визнано особу, яка перебувала на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем. В зв`язку з цим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача вартості виплаченого матеріального відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/3859/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

18.04.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач вказує про відсутність доказів в підтвердження пошкодження 6 водоналивних бар`єрів, оскільки, в постанові Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2022 № 757/55118/21-п зазначено про пошкодження 1 бар`єра. Також відповідач вказує, що позивач безпідставно не прийняв рішення про відмову у виплаті потерпілому страхового відшкодування, оскільки, заява про подію була подана через 3 місці, а заява на страхове відшкодування через 8 місяців, що унеможливило визначення страховиком розміру заподіяної шкоди. Також відповідач заперечував проти покладення на нього витрат з правової допомоги.

Ухвалою суду від 24.04.2023 у задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Добробут та захист" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовлено.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 між Акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" (страховик) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Добробут та захист" (страхувальник) укладено договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АР/5765002) за яким було застраховано відповідальність страхувальника при експлуатації транспортного засобу "Citroen C5" д.р.н. НОМЕР_1 . Полісом обумовлено страхову суму за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 130000,00 грн та розмір франшизи - 0,00 грн.

Як вбачається з довідки НПУ про дорожньо-транспортну пригоду № 3021267456755829, 21.09.2021 о 20:09 за адресою: м. Київ, міст Патона відбулась ДТП - наїзд на дорожнє огородження, за участю автомобіля "Skoda Octavia", д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля "Volkswagen" д.р.н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "Citroen C5" д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Як встановлено постановою Печерського районного суду міста Києва № 757/55118/21 від 09.08.2022, яка набрала законної сили, 21.09.2021 о 20 год. 09 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом Citroen C5, державний номерний знак НОМЕР_4 , в м. Києві на мосту Патона (в напрямку лівого берега), електроопора №87, не переконався в безпечності руху, не вжив заходів для зменшення швидкості, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме водоналивний огороджувальний бар`єр, який в свою чергу перемістився на зустрічну смугу руху та на нього здійснив наїзд автомобіль Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ), після чого водоналивний бар`єр перемістився знову на зустрічну смугу для руху, де на нього здійснив наїзд автомобіль Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_5 (водій ОСОБА_2 ), в результаті чого всі вище вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 2.3 Б, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Також 21.09.2021 після даної ДТП водій ОСОБА_4 залишив місце дорожньо - транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10 (А) ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. Суддею в судовому засіданні було також досліджено відео «video_2021-09-24_12-50-33» з камер відеоспостереження «Безпечне місто», на якому зафіксовано як автомобіль сірого кольору, що рухався по мосту Патона в крайній лівій смузі та здійснив наїзд на дорожні водоналивні бар`єри, які від удару порозліталися по проїжджій частині та зіткнулися з автомобілями, які рухалися крайніми лівими смугами (у різних напрямках). Також до протоколу долучено фото з місця ДТП, на яких зафіксовано міст Патона, на якому лежали розкидані водоналивні бар`єри та автомобіль Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_2 , у якого містяться пошкодження на передній та лівій частині, а також фото, на яких зафіксовано пересування автомобіля Citroen C5, державний номерний знак НОМЕР_4 , по місту з пошкодженням лівої частини автомобіля. вина ОСОБА_4 повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме даними, які містяться в: -протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №338317; -протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №338318; -схемах місця дорожньо-транспортної пригоди; -акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі; -поясненнях водіїв, долучених до протоколу; -фото та відео з місця ДТП, долучених до матеріалів справи; -схемі місцезнаходження автомобіля з 21.09.2021 по 22.09.2021.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2021 Комунальне підприємство по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулось до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, в якому зазначило про пошкодження під час ДТП 21.09.2021 на мосту Патона водоналивних огороджувальних бар`єрів у кількості 6 штук.

В підтвердження обставин пошкодження майна КП "Київавтошляхміст" до матеріалів справи долучено акт огляду виявлених пошкоджень майна підприємства після ДТП чи інших протиправних дій з боку третіх осіб від 21.09.2021. Акт складений працівниками комунального підприємства про пошкодження бар`єрів водоналивних у кількості 6 штук - блоки мають численні сколи та тріщини.

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна - бар`єри огороджуючі водоналивні в кількості 6 штук від 22.08.2022, вартість матеріального збитку без урахуванням зносу становить 14910,00 грн з ПДВ, а вартість матеріального збитку з урахуванням зносу - 13419,00 грн з ПДВ.

01.09.2022 КП "Київавтошляхміст" звернулось до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій зазначило, що сума збитків, завдана в зв`язку з пошкодженням майна становить 13419,00 грн. Також понесено витрати на проведення експертного дослідження у сумі 2500,00 грн. Загалом комунальне підприємство просило сплатити їм страхове відшкодування у розмірі 15919,00 грн.

До матеріалів справи долучено страховий акт № 155964 від 02.11.2022 на суму 13682,50 грн.

Позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 13682,50 грн на рахунок комунального підприємства, що підтверджується платіжним дорученням: № 13716 від 02.11.2022 на суму 13682,50 грн.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою від 17.11.2022 № 04-1862, в якій просив сплатити виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 13682,50 грн, оскільки, водій, винний у ДТП залишив місце події.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму коштів не сплатив.

Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування").

Згідно із ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28, 31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху. Розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Оскільки, як встановлено постановою Печерського районного суду міста Києва № 757/55118/21 від 09.08.2022 водій, винний у спричиненні ДТП самовільно залишив місце пригоди, атому у позивача, який виплатив потерпілому суму страхового відшкодування виникло право регресної вимоги до відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Вина учасника ДТП, який керував автомобілем "Citroen C5" д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку постановою Печерського районного суду міста Києва № 757/55118/21 від 09.08.2022 (набрала законної сили).

Відповідачем не заперечуються обставини, що водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з відповідачем, в зв`язку з чим саме ТДВ "СК "Добробут та захист" несе відповідальність за шкоду, завдану його працівником.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо не доведеності кількості пошкодженого майна, оскільки, в постанові Печерського районного суду міста Києва № 757/55118/21 від 09.08.2022 вказано про перегляд судом відео з місця пригоди, з якого вбачається пошкодження не одного водоналивного бар`єра. Кількість пошкоджених бар`єрів підтверджено актом огляду від 21.09.2021, який суд приймає у якості належного та допустимого доказу. Інших доказів, які б спростували обставини зазначені в акті від 21.09.2021 суду надано не було.

Щодо посилань відповідача на несвоєчасне повідомлення про ДТП та звернення з вимогою про відшкодування.

Як вбачається зі ст. 33.1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на які посилається відповідач, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Отже саме працівник відповідача зобов`язаний був невідкладно повідомити позивача про ДТП, а не комунальне підприємство, яке фактично не було учасником ДТП, проте майно якого було пошкоджено з вини працівника відповідача.

Суд наголошує, що особу, винну у заподіянні збитків комунальному підприємству було встановлено постановою Печерського районного суду міста Києва № 757/55118/21 від 09.08.2022, яка згідно інформації з ЄДРСР набрала законної сили 23.08.2022. Тобто фактично, комунальне підприємство протягом місяця після встановлення особи винуватця ДТП звернулось з заявою про виплату страхового відшкодування. Крім того, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду , викладеної в постанові від 11.12.2019 № 465/4287/15, з приводу оплати страхового відшкодування присікальним є строк в один рік, протягом якого особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, зобов`язана звернутись щодо його виплати. Відповідний річний строк комунальним підприємством не був пропущений.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві суд вважає не спроможними та такими, що не спростовують обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вищезазначене, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також було заявлено про покладення на відповідача витрат на правову допомогу загальною сумою 6000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2020 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро "Синюк та Партнери" (адвокатське бюро) був укладений Договір про надання правової допомоги № 1, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Перелік страхових справ визначений сторонами у реєстрі справ від 02.02.2023, що є додатком до Договору про надання правової допомоги № 1 від 20.01.2020, який в тому числі включає спір, що є предметом розгляду у даній справі.

На підтвердження того, що Синюк С.Л. є адвокатом суду надано посвідчення адвоката від 15.02.2018 № 6423/10. Право представництва підтверджено ордером серії АІ № 1116322 від 04.07.2022.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 28.02.2023 (Додаток № 1.4) в рамках даної справи на суму 6000,00 грн та акт виконаних робіт (додаток № 2 до договору) від 28.02.2023. Загальна вартість оплачених послуг за вищезазначеним договором складає 66000,00 грн (платіжне доручення № 2920 від 02.02.2023).

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, відповідачами заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу мотивоване тим, що справа не є складною, а розмір заявлених витрат є надмірним порівняно з ціною позову.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Разом з тим, доказів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачами не подано. Суд не вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн є надмірними. Крім того, заперечення відповідача викладене у відзиві не ґрунтується на жодних доказах та не містить об`єктивних обгрнтувань.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 6000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Добробут та Захист" (01014, місто Київ, вулиця Катерини Білокур, будинок 10/15, офіс 9, ідентифікаційний код 31571133) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" (04050, місто Київ, вулиця Герцена, будинок 10; ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування у розмірі 13682 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., витрат на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко