Ухвала

від 05.06.2023 по справі 910/8192/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.06.2023Справа № 910/8192/23Суддя Господарського суду міста Києва Сташків Р.Б. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у межах справи №910/8192/23

за позовом ОСОБА_1

до Державного агентства України з питань кіно

про вважати контракт укладеним

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державного агентства України з питань кіно (далі - відповідач) у якому позивач просить суд вважати контракт між позивачем та відповідачем укладеним з дня набрання законної сили судовим рішенням у редакції викладеній у позові.

Вимоги позову мотивовані тим, що за наслідками проведеного відповідачем конкурсу на зайняття посади керівника Довженко-Центру переможцем було оголошено позивачку, однак станом на день звернення із даним позовом між сторонами так і не укладено відповідного контракту, оскільки сторони не дійшли згоди щодо його остаточної редакції, відповідачем були відхилені пропозиції позивачки щодо внесення змін в наданий ним проєкт контракту.

Позивачка у свою чергу вважає, що між сторонами має бути укладено контракт в редакції, яка має відповідати типовій формі контракту затвердженій постановою КМУ від 02.08.1995 №597.

Ухвалою суду від 30.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

02.06.2023 позивачем було подано заяву про усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 05.06.2023 відкрито провадження у справі №910/8192/23.

Крім того, 02.06.2023 позивачем було подано заяву про забезпечення позову у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Державному агентству України з питань кіно:

- призначати на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» будь-яку іншу особу, окрім ОСОБА_1 ;

- ухвалювати будь-які рішення чи вчиняти будь-які дії, які матимуть наслідком втрату юридичної сили рішенням про визнання ОСОБА_1 переможницею конкурсу на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», оголошеного наказом Державного агентства України з питань кіно від 21.12.2022 № 177 (скасовувати, відміняти, визнавати недійсними, визнавати не чинними результати конкурсу, визнавати конкурс таким, що не відбувся, тощо);

- ухвалювати будь-які рішення чи вчиняти будь-які дії, спрямовані на оголошення повторного конкурсу на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка».

Свою заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує наступним.

Відповідач звернувся із листом до Міністерства юстиції України надати роз`яснення щодо низки питань, пов`язаних з процедурою укладення контракту з позивачкою як керівницею Довженко-Центру, у тому числі, «чи наявні підстави вважати конкурс таким, що не проводився через те, що сторони не дійшли згоди у підписанні відповідного контракту».

В свою чергу Міністерство юстиції України переадресувало цей лист для розгляду до Міністерства економіки України, яке висловило свою позицію стосовно доцільності розглянути можливість визначення іншого кандидата на зайняття посади або відміни результатів попереднього конкурсу.

Позивачка припускає, що після того, як відповідач отримав роз`яснення Мінекономіки, щодо оголошення повторного конкурсу, або призначення на посаду керівника Довженко-Центру іншу особу, імовірність таких дій зі сторони відповідача зросла.

За таких умов, на думку позивачки, рішення суду про визначення умов контракту буде неможливо виконати. Контракт, умови якого позивачка просить визначити у межах розгляду справи є підставою для призначення її на посаду генерального директора. Проте, якщо відповідач призначить на посаду генерального директора іншу особу, ця посада припинить бути вакантною, і, відповідно, реалізувати умови такого контракту у спосіб призначення позивачки буде неможливим, а у відповідача будуть відсутні підстави звільнити таку особу з посади з метою призначення позивачки.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.

Так, позивач просить вжити заходи забезпечення позову, які спрямовані на заборону відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на призначення іншої особи на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка та дії, які спрямовані на втрату юридичної сили рішення щодо призначення позивачки на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка, а також заборонити відповідачу вчиняти дії спрямовані на проведення повторного конкурсу на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка.

Так, предметом заявленого позову є укладання між сторонами контракту у редакції викладеній позивачкою, разом з тим вимоги викладені у заяві про забезпечення позову не відповідають принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру про що вказано у ч. 12 ст. 137 ГПК України.

Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" є закладом культури, якій перебуває у державній власності, управління яким здійснюється, на даний час, відповідачем.

Відповідно до Положення про Державне агентство України з питань кіно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 277 від 17.07.2014 Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографії.

Згідно пп. 2 п. 5 названого Положення Держкіно з метою організації своєї діяльності, зокрема, здійснює добір кадрів в апарат Держкіно та на керівні посади на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Агентства.

Тобто, питання щодо проведення конкурсу на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка проводиться від імені держави, а тому враховуючи ч. 12 ст. 137 ГПК України існує пряма заборона вживати заходи забезпечення позову спрямовані на втручання у проведення такого конкурсу.

Відповідно до ч. 6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Приймаючи до уваги викладене, а також ч. 12 ст. 137 ГПК України суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у межах справи №910/8192/23.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на Позивача.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у межах справи №910/8192/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 05.06.2023.

Суддя Р.Б. Сташків