Постанова

від 05.09.2023 по справі 910/8192/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2023 р. Справа№ 910/8192/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Климків Л.Я.;

від відповідача: Команський О-А.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №910/8192/23 ( суддя Сташків Р.Б.)

за позовом ОСОБА_1

до Державного агентства України з питань кіно

про вважати контракт укладеним, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов ОСОБА_1 до Державного агентства України з питань кіно, у якому позивач просить суд вважати контракт між позивачем та відповідачем укладеним з дня набрання законної сили судовим рішенням у редакції, викладеній у позові.

Вимоги позову мотивовані тим, що за наслідками проведеного відповідачем конкурсу на зайняття посади керівника Довженко-Центру переможцем було оголошено позивачку, однак станом на день звернення із даним позовом між сторонами так і не укладено відповідного контракту, оскільки сторони не дійшли згоди щодо його остаточної редакції, відповідачем були відхилені пропозиції позивачки щодо внесення змін в наданий ним проєкт контракту.

ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, у якій остання просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Державному агентству України з питань кіно:

- призначати на посаду генерального директора Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" будь-яку іншу особу, окрім ОСОБА_1 ;

- ухвалювати будь-які рішення чи вчиняти будь-які дії, які матимуть наслідком втрату юридичної сили рішенням про визнання ОСОБА_1 переможницею конкурсу на посаду генерального директора Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка", оголошеного наказом Державного агентства України з питань кіно від 21.12.2022 № 177 (скасовувати, відміняти, визнавати недійсними, визнавати не чинними результати конкурсу, визнавати конкурс таким, що не відбувся, тощо);

- ухвалювати будь-які рішення чи вчиняти будь-які дії, спрямовані на оголошення повторного конкурсу на посаду генерального директора Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка".

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом заявленого позову є укладання між сторонами контракту у редакції, викладеній позивачкою. разом з тим вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову, не відповідають принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Також суд першої інстанції зазначив, що питання щодо проведення конкурсу на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка проводиться від імені держави, а тому враховуючи ч. 12 ст. 137 ГПК України існує пряма заборона вживати заходи забезпечення позову, спрямовані на втручання у проведення такого конкурсу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі №910/8192/23 та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- позивачка належним чином обґрунтувала у своїй заяві обставини того, що відповідач розглядає можливість оголошення нового конкурсу на посаду керівника Довженко-Центру та/або призначення на цю посаду іншої особи, ніж позивачки;

- заходи забезпечення позову спрямовані на збереження теперішнього статусу, а його зміна (яку зараз планує відповідач) унеможливить виконання судового рішення у даній справі та не дозволить забезпечити ефективний судовий захист прав позивачки;

- зв`язок між заходами забезпечення і ризиком утруднення поновлення її прав за наслідками судового розгляду є реальним та раціонально обґрунтованим, що було наведено заявницею у поданій заяві про забезпечення позову;

- заходи забезпечення позову не призведуть до втручання у проведення конкурсної комісії, тоді як норма ч. 12 ст. 137 ГПК України суперечить Конституції України, а тому не підлягає застосуванню судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8192/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.09.2023.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Предметом заявленого позову у даній справі є позовна вимога про укладення між сторонами контракту з дня набрання рішенням законної сили в редакції, викладеній позивачкою.

Подаючи заяву про забезпечення позову позивачка вказує на те, що відповідач звернувся із листом до Міністерства юстиції України про надання роз`яснення щодо низки питань, пов`язаних з процедурою укладення контракту з позивачкою як керівницею Довженко-Центру, у тому числі, «чи наявні підстави вважати конкурс таким, що не проводився через те, що сторони не дійшли згоди у підписанні відповідного контракту».

В свою чергу Міністерство юстиції України переадресувало цей лист для розгляду до Міністерства економіки України, яке висловило свою позицію стосовно доцільності розглянути можливість визначення іншого кандидата на зайняття посади або відміни результатів попереднього конкурсу.

Позивачка припускає, що після того, як відповідач отримав роз`яснення Мінекономіки щодо оголошення повторного конкурсу, або призначення на посаду керівника Довженко-Центру іншу особу, імовірність таких дій зі сторони відповідача зросла.

За таких умов, на думку позивачки, рішення суду про визначення умов контракту буде неможливо виконати. Контракт, умови якого позивачка просить визначити у межах розгляду справи є підставою для призначення її на посаду генерального директора. Проте, якщо відповідач призначить на посаду генерального директора іншу особу, ця посада припинить бути вакантною, і, відповідно, реалізувати умови такого контракту у спосіб призначення позивачки буде неможливим, а у відповідача будуть відсутні підстави звільнити таку особу з посади з метою призначення позивачки.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що предметом заявленого позову є укладання між сторонами контракту у редакції, викладеній позивачкою, разом з тим вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову, не відповідають принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Також суд першої інстанції зазначив, що питання щодо проведення конкурсу на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка проводиться від імені держави, а тому враховуючи ч. 12 ст. 137 ГПК України існує пряма заборона вживати заходи забезпечення позову, спрямовані на втручання у проведення такого конкурсу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У спорах з позовними вимогами немайнового характеру необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

При цьому в таких немайнових спорах досліджуються обставини, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблений висновок, згідно з яким умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Водночас, обрані позивачкою заходи забезпечення позову не є тими, що гарантують захист матеріально-правових інтересів позивача та не є співмірними та адекватними, оскільки вони не співвідносяться із заявленими позовними вимогами про укладення між сторонами контракту у редакції, наведеному у позові.

Більше того, позивачкою не надано будь-яких доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на оголошення повторного конкурсу, або призначення на посаду керівника Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» іншої особи. Лист відповідача № 621/5/11-23 від 07.04.2023 № 621/5/11-23, адресований Міністерству юстиції України, та лист Міністерства економіки України від 29.05.2023 не можуть бути тими доказами, які достовірно підтверджують вчинення відповідачем активних дій щодо оголошення повторного конкурсу на посаду керівника Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка».

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях позивача щодо можливих майбутніх дій відповідача, які належним чином не підтверджені.

Колегія суддів також зазначає, що застосування заявлених позивачкою заходів забезпечення позову свідчить про його неспівмірність предмету позову та про порушення балансу між правами й інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права і свободи інших учасників процесу.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачка просить вжити заходи забезпечення позову, які спрямовані на заборону відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення іншої особи на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка та дії, які спрямовані на втрату юридичної сили рішення щодо призначення позивачки на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка, а також заборонити відповідачу вчиняти дії спрямовані на проведення повторного конкурсу на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка.

Водночас, частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" є закладом культури, якій перебуває у державній власності, управління яким здійснюється, на даний час, відповідачем.

Відповідно до Положення про Державне агентство України з питань кіно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 277 від 17.07.2014 Державне агентство України з питань кіно (Держкіно) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографії.

Згідно пп. 2 п. 5 названого Положення Держкіно з метою організації своєї діяльності, зокрема, здійснює добір кадрів в апарат Держкіно та на керівні посади на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Агентства.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, питання щодо проведення конкурсу на посаду генерального директора Національного центра Олександра Довженка проводиться від імені держави, а тому враховуючи ч. 12 ст. 137 ГПК України існує пряма заборона вживати заходи забезпечення позову спрямовані на втручання у проведення такого конкурсу.

Крім того, призначення на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» шляхом укладення контракту є складовою частиною проведення конкурсу на таку посаду (завершальним етапом), а відтак вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони призначати на посаду директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» будь-якої особи, окрім позивачки, та ухвалювати рішення в межах проведеного конкурсу, які матимуть наслідком втрату юридичної сили рішенням про визнання ОСОБА_1 переможницею конкурсу на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», оголошеного наказом Державного агентства України з питань кіно від 21.12.2022 № 177, фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення, чим спростовуються відповідні доводи апелянта.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивачки про неконституційність ч. 12 ст. 137 ГПК України, оскільки відсутнє відповідне рішення Конституційного Суду України про неконституційність даної норми.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності винятковості фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі № 910/8192/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі № 910/8192/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 року у справі № 910/8192/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження у справі № 910/8192/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.09.2023

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко