Рішення

від 29.05.2023 по справі 914/1379/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2023 Справа № 914/1379/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГГЕ УА ЗАХІД», місто Львів

про стягнення 39 863,12 грн неустойки.

За участю представників:

від позивача: Савко Н.В.головний спеціаліст відділу правового забезпечення (повноваження передбачені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва).

від відповідача: не з`явився.

Процес.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГГЕ УА ЗАХІД» про стягнення 39 863,12 грн неустойки.

Ухвалою від 05.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 29.05.2022 о 10:15 год.

Представник позивача в судове засідання 29.05.2023 для розгляду справи по суті з`явилась,позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 29.05.2023 для розгляду справи по суті не забезпечив.Відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на момент проведення судового засідання до суду не надходили.

Ухвала суду від 05.05.2023 про та відкриття провадження у справі та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 29.05.2022 о 10:15 год. надсилалась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Каменярів, будинок3, квартира 2Б.

15.05.2023 на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали суду від 05.05.2023 про відкриття провадження у справі за адресою: 79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Каменярів, будинок3, квартира 2Б, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «адресат відсутній за вказаною адресою» «вибув».

Слід зазначити, що ухвалою суду від 05.05.2023 явка представників сторін в судове засідання 29.05.2023 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представника відповідача в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 29.05.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.07.2014 між сторонами було укладено договір оренди нерухомого державного майна №89, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення площею 264,6 м2, які розташовані в будівлі столярної майстерні за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, 77, що перебуває на балансі Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40).

Після припинення вказаного договору відповідач не виконав свого обов`язку з повернення орендованого майна та продовжив користуватись ним незаконно, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 39 863,12 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 17.03.2022 - 31.03.2023.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

08.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях), орендодавець)) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГГЕ УА ЗАХІД»(надалі по тексту рішення відповідач, згідно з договором орендар, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38920742) укладено договір оренди нерухомого державного майна №89 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлові приміщення площею 264,6 м2, які розташовані в будівлі столярної майстерні за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, 77, що перебуває на балансі Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40) (далі балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майнастаном на 28.02.2014 року і становить за незалежною оцінкою 367 369,00 грн (триста шістдесят сімтисяч триста шістдесят дев`ять гривень 00 копійок) без ПДВ.

Згідно з п. 2.1., п.2.2. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строкуоренди.

Відповідно до умов п.10.1 договору цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 08.07.2014 по 06.07.2017 включно.

Пунктом 10.7. договорусторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Відповідно до п. п. 10.10.-10.11. договоруу разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балаисоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадковогознищення або випадкового пошкодження.Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Пунктом 10.12. договорусторони погодили, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь часкористування майном за час прострочення.

На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення площею 264,6 м2, які розташовані в будівлі столярної майстерні за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, 77, що перебуває на балансі Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майнастаном на 28.02.2014 року і становить за незалежною оцінкою 367 369,00 грн (триста шістдесят сімтисяч триста шістдесят дев`ять гривень 00 копійок) без ПДВ, про що складено акт приймання-передачі нерухомого державного майна №89 від 08.07.2014, який підписаний у тристоронньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками орендодавця, орендаря та балансоутримувача.

Згідно наказу Фонду Державного майна України № 232 від 06.03.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Львові, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області. Установлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Згідно наказу Фонду державного майна України від 15.05.2019 №459, 15.05.2019 визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

23.08.2017 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна №89 від 08.07.2014 (надалі договір від 23.08.2017), на підставі якого, зокрема, п. 3.1. викладено в новій редакції: «Орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), (далі методика), становить без ПДВ (базовий) місяць оренди - червень 2017 року 5 021,16 грн.Орендна плата згідно даного розрахунку сплачується з 07.07.2017 року».

Відповідно до п. 5. договору від 23.08.2017 сторони внесли зміни до п. 10.1. договору та виклали його в новій редакції, а саме:

- «п.10.1. Цей договір укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, що діє з: 07.07.2017 по 04.07.2020 року включно».

24.01.2018 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 08.07.2014№89 (надалі договір від 24.01.2018), на підставі якого, зокрема, п. 1.1. викладено в новій редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державненерухоме майно - нежитлове приміщення, загальною площею 78,3 м2, яке розташоване вбудівлі столярної майстерні за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, 77, що перебуває на балансі Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарноїслужби України у Львівській області, (далі - балансоутримувач).Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про оцінку майнастаном на 30.04.2017 і становить за незалежною оцінкою 115 492,50 грн (сто п`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто дві гривні 50 копійок) без ПДВ».

Відповідно до п. 2. договору від 24.01.2018 сторони внесли зміни доп. 3.1. договору та виклали його в новій редакції, а саме:

- «п.3.1. Орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), (далі методика), становить без ПДВ за базовий місяць оренди - жовтень 2017 року 1 535,25 грн. Орендна плата згідно даного договору про внесення змін до договору оренди від 08.07.2014 №89 (зі змінами) сплачується з 26.10.2017 року».

30.01.2018 між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 08.07.2014 №89 (надалі договір від 30.01.2018), на підставі якого, зокрема, до п. 3.1. розділу 3 «Орендна плата» додано абзац в наступній редакції: «Для суб`єкта малого підприємництва, що провадить виробничу діяльність безпосередньона орендованих площах орендна плата визначена на підставі методики становить без ПДВ забазовий місяць розрахунку грудень 2017 року 1 095,20 грн».

Відповідач звернувся до позивача із листом за вих.№191205 від 05.12.2019 (вх.№11/00631 від 29.01.2020) про продовження договору оренди нерухомого майна №89 від 08.07.2014.

Згідно наказу від 22.12.2021 №03177 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях «Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем».

За результатами аукціону Регіональним відділенням прийнято наказ від 08.02.2022 №00367 «Про прийняття рішення про затвердження протоколу», яким затверджено протокол про результати електронного аукціону №LLP001-UA20211230-83887, згідно з яким переможцем електронного аукціону став чинний орендар, який реалізує своє переважне право на продовження договору оренди - ТзОВ «ГГЕ УА ЗАХІД».

Однак, протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, орендарем не підписано договір про внесення змін до договору оренди від 08.07.2014 №89, про що Регіональним відділенням складено акт від 23.02.2022 про непідписання договору оренди державного нерухомого майна.

16.03.2022 №00604 регіональне відділення прийняло наказ «Про прийняття рішення щодо припинення договору оренди державного нерухомого майна від 08.07.2014 №89, укладеного з ТзОВ «ГГЕ УА ЗАХІД».

Листом від 24.03.2022 №11-03-01127 регіональне відділення Фонду державногомайна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомлено орендаря та балансоутримувача (ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)») про припинення договору оренди та про необхідність повернути майно по акту приймання-передавання, один примірник якого у 3-денний термін скерувати до регіонального відділення.

Позивач зазначає, що відповідач свого обов`язку по поверненню орендованого майна станом на момент подання позовної заяви не виконав, і воно фактично перебуває в його незаконному користуванні.

Згідно з розрахунками позивача заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГГЕ УА ЗАХІД»(договір оренди №89 нерухомого державного майна від 08.07.2014 (з змінами), площа 78,3 м2) перед регіональне відділення Фонду державногомайна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях складає 39 863,12 грн.

Даний розрахунок сформований за період з 17.03.2022 по 31.03.2023 включно, містить помісячні відомості про індекси інфляції, суми нарахованої орендної плати і неустойки, здійснені оплати, заборгованість на початок та кінець кожного місяця.

Після припинення вказаного договору відповідач не виконав свого обов`язку з повернення орендованого майна та продовжив користуватись ним незаконно, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 39 863,12 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 17.03.2022 по 31.03.2023 включно.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами договір оренди № 106 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.

Приписами статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Орендоване за договором майно є державним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», цей Закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення площею 264,6 м2, які розташовані в будівлі столярної майстерні за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Трускавецька, 77, що перебуває на балансі Дрогобицької виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№40). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майнастаном на 28.02.2014 року і становить за незалежною оцінкою 367 369,00 грн (триста шістдесят сімтисяч триста шістдесят дев`ять гривень 00 копійок) без ПДВ, про що складено акт приймання-передачі нерухомого державного майна №89 від 08.07.2014, який підписаний у тристоронньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками орендодавця, орендаря та балансоутримувача.

Між сторонами було укладено 3 (три) договори про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 08.07.2014 №89, якими, зокрема, були внесені зміни щодо строку дії договору (по 04.07.2020 року включно), щодо загальної площі приміщення переданого в оренду (78,3 м2), щодо розміру орендної плати.

Відповідач (ТзОВ «ГГЕ УА ЗАХІД») звертався із заявою за вих.№191205 від 05.12.2019 (вх.№11/00631 від 29.01.2020) до позивача в якій просив продовжити договір оренди нерухомого майна №89 від 08.07.2014.

Пунктом 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» передбачено, що у разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачемта чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору орендимайна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди. У разі відмови балансоутримувача відпідписання додаткової угоди про продовження договору оренди така угода укладається між орендодавцем та чинним орендарем.

Протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону, між орендодавцем, балансоутримувачем та переможцем електронного аукціону укладається договір оренди об`єкта оренди за результатами проведення електронного аукціону, який в межах зазначеного строку оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі через особистийкабінет (пункт 81 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякіпитання оренди державного та комунального майна»).

Однак, протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем формування протоколупро результати електронного аукціону, орендарем не підписано договір про внесення змін до договору оренди від 08.07.2014 №89, про що Регіональним відділенням складено акт від 23.02.2022 про непідписання договору оренди державного нерухомого майна.

16.03.2022 позивач прийняв наказ №00604 «Про прийняття рішення щодо припинення договору оренди державного нерухомогомайна від 08.07.2014 №89, укладеного з ТзОВ «ГГЕ УА ЗАХІД».

За умовами статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом часини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як визначено частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Законодавство визначає наслідки припинення договору найму (оренди) для наймача: у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України); у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (частина 1 статті 27 Закону).

Згідно з п. п. 10.10.-10.11. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балаисоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадковогознищення або випадкового пошкодження.Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Листом від 24.03.2022 №11-03-01127 регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомлено орендаря та балансоутримувача (ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40)») про припинення договору оренди та про необхідність повернути майно по акту приймання-передавання, один примірник якого у 3-денний термін скерувати дорегіонального відділення.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після розірвання договору оренди передбачений нормами чинного законодавства та умовами договору оренди, який разом з цим встановлює інший строк виконання такого обов`язку порівняно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, яка передбачає негайне повернення речі.

Враховуючи те, що строк дії договору закінчився, об`єкт оренди мав бути переданий орендодавцю чи за його дорученням балансоутримувачу.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Пунктом 10.12. договорусторони погодили, що якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь часкористування майном за час прострочення.

Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 р. у справі №913/155/17 та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 р. у справі №910/20370/17.

Крім того, як вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 р. у справі №915/1429/19, визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття «неповернення речі» не є тотожним поняттю «не користування» у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.

Для застосування наслідків, передбачених часиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але не виконав цього обов`язку зі своєї вини.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою та другою статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, в зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується. Враховуючи те, що відповідач не виконав у строк обов`язок щодо повернення орендованого майна, а також не спростував своєї вини в порушенні зобов`язання, в тому числі не довів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або на ухилення від підписання акта приймання-передачі майна, нарахування позивачем неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення є підставним.

Відповідач не довів виконання свого обов`язку щодо повернення орендованого майна та оформлення передання майна шляхом підписання акта здачі-приймання майна ні в строк, визначений умовами договору, ні станом на час ухвалення рішення у справі, не подав доказів передачі майна чи доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або на ухилення від підписання акта приймання-передачі майна.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 684,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №2192 (внутрішній номер 249459075) від 28.12.2022.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 18, 73, 76-79, 86, 129, часиною 9 статті 165, статтями236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Євро-Сервіс»(79000, Львівська область, місто Львів, вулиця Каменярів, будинок 3, квартира 2 Б; ідентифікаційний код юридичної особи 38920742) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, Львівська область, місто Львів, вулиця Коперника, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи 42899921) 39 863,12 грн неустойки та 2 684,00 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 05.06.2023

Суддя Сухович Ю.О.