Рішення

від 24.05.2023 по справі 914/124/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2023 Справа № 914/124/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

до відповідача: Виробничо-торгівельного підприємства «ФІРМА СТАРТ»

про: стягнення 1 317 568,16 грн.,

представники

позивача: Турчиняк Я.І.,

відповідача: Боровець В.Д.,

ВСТАНОВИВ

05.01.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до відповідача: Виробничо-торгівельного підприємства «ФІРМА СТАРТ» про стягнення 1 317 568,16 грн.

10.01.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 08.02.2023р.; явку учасників справи у судове засідання визнати обов`язковою; викликати представників сторін у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах і відображено в протоколах суду.

02.02.2023р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, котрий зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№2479/23.

09.02.2023р. на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, котру зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№3458/23.

28.02.2023р. на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення, котрі зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5023/23.

15.03.2023р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, котре зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6461/23.

05.04.2023р. Господарський суд Львівської області постановив протокольну ухвалу, якою ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.04.2023р.

29.03.2023р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, котре зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№7887/23.

16.05.2023р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, котрі зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№12223/23.

23.05.2023р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на приєднання доказів до матеріалів справи, котре зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№12982/23.

24.05.2023р. Господарський суд Львівської області постановив протокольну ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: задовольнити клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів, долучити докази до матеріалів справи.

Суть спору та правова позиція учасників справи:

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором розподілу природного газу, на умовах типового, в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Відповідач у відзиві висловив позицію на предмет того, що позивачем безпідставно нараховано вартість послуги розподілу у спірний період на заявлену до стягнення суму, мотивуючи тим, що скористався своїм правом на уточнення величини замовленої договірної потужності на поточний розрахунковий період у порядку визначеним п.3 глави 6 розділу УІ Кодексу газорозподільних систем.

Позивач, заперечуючи доводи відповідача, вказав на те, що відповідач заявки на величину річної замовленої потужності на 2022 рік не подавав, тому розрахунок величини замовленої річної потужності було здійснено позивачем на підставі фактичних обсягів споживання природного газу відповідачем впродовж газових років, що передували розрахунковому 2022 року.

Як на доказ такого розрахунку річної потужності на 2022 рік для відповідача, позивач покликається на Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2021р. №ЛВ00255231.

Позивач також звертає увагу на те, що постанова від 24.05.2022р. №528 «Про уточнення річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану», розповсюджується на споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494. А в даному випадку, річна замовлена потужність відповідача на 2022 рік розрахована позивачем у визначеному абз. 1 п.2 Глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС порядку.

Відповідач вважає, що позивач не виконав вимог абз.8 п.2 гл.6 розділу УІ Кодексу газорозподільних систем, оскільки до 12.10.2021 року, у встановленому порядку не інформував та не повідомив відповідача про розмір замовленої потужності споживача на наступний 2022 рік.

Разом з тим, відповідач вказав на те, що 30.09.2022 року між сторонами було оформлено Акт про припинення газопостачання та пломбування запірних пристроїв.

Позивач стверджує, що у відповідача відсутні підстави не здійснювати оплату вартості послуг за договором розподілу природного газу за спірний період, так як такий договір не розірвано, зміни до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, не вносились, вилучення об`єкта споживача також не мало місце.

Також, позивач вважає, що дії відповідача свідчать про визнання ним боргу, зокрема, такими діями вважає ініційовану відповідачем мирову угоду, яка підписана відповідачем, де останній визнає спірну суму заборгованості в повному обсязі. Крім того, відповідачем підписано акти наданих послуг за період березень-вересень 2022 року, тобто звертає увагу суду, що за два місяці спірного періоду, відповідачем акти підписані. При цьому вказує на те, що механізм визначення вартості послуги розподілу природного газу в жовтні-листопаді 2022 року є аналогічним попереднім місяцям 2022 року, акти по яких відповідач підписав. В Акті приймання-передачі природного газу №ЛВ00348245 від 30.09.2022 року, який підписано відповідачем без зауважень, відображено розмір річної/місячної замовленої потужності відповідача на 2022 рік та 2023 роки.

В клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№7887/23 від 29.08.2023р.) позивач зазначає, що спір в частині 539 368,87 грн. підлягає закриттю, так як після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив частину основного боргу в сумарному розмірі 539 368,87 грн., платежами від 23.03.2023р. в розмірі 299 842,21 грн., від 27.02.2023р. в розмірі 239 526,66 грн., що стверджується роздруківкою картки рахунку 361, платіжними інструкціями №1410 від 23.02.2023р. та №1412 від 27.02.2023 року. Позивач повідомив суд, що зазначені платежі зараховані в погашення заборгованості, що виникла в серпні місяці та в часткове погашення заборгованості, яка виникла у вересні місяці.

Разом з тим, в судовому засіданні 24.05.2023 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

За результатами дослідження наданих учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

Між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та відповідачем укладено Договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання №09420DMZL8DP016 від 01.01.2016р. до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується, як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.6 Договору).

Як стверджує позивач, відповідач за період з серпня 2022р. по листопад 2022р. не оплатив вартості наданих послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед АТ «Львівгаз» в розмірі 1 191 821,48 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, актами наданих послуг: №ЛВЯ82087734 від 31.08.2022р., №ЛВЯ82101600 від 31.09.2022р., №ЛВЯ82112766 від 31.10.2022р., №ЛВЯ82118347 від 30.11.2022р., які надсилались на адресу відповідача.

Позивач зазначив, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» направив відповідачу рахунок, акти наданих послуг на адресу реєстрації, однак відповідач їх не підписав, вмотивованої відмови від підписання не надав.

Також, 29.03.2023р. позивачем подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№7887/23), в якому висловив свою правову позицію щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 539 368,87 грн. боргу з оплати послуг розподілу природного газу у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що такі ним зараховані в погашення заборгованості, що виникла в серпні місяці та в часткове погашення заборгованості, яка виникла у вересні місяці.

Згідно умов укладеного договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.8.2 договору).

Оскільки відповідач не виконав умови договору в частині проведення повної та своєчасної оплати за розподіл природного газу за період з серпня 2022р. по листопад 2022р. у розмірі 1 191 821,48 грн., позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із даним позовом. Крім того, на підставі пункту 8.2 договору, позивач просить стягнути з відповідача 93 060,50 грн. пені, а також 27 102,55 грн. інфляційних втрат, 5 583,63 грн.- 3% річних.

Оцінюючи подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини щодо розподілу природного газу, які виникли між сторонами даного спору врегульовані Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015р., постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Абзацом першим пункту два глави 1 розділу VI Кодексу ГРС (в редакції станом на час підписання відповідачем заяви-приєднання) визначено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року (абз. 1 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Пунктами 6, 7 глави 6 розділу VI Кодексу передбачено, що періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць. Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.

З матеріалів справи слідує, що правовідносини між сторонами виникли на підставі типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498, до умов якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання №09420DMZL8DP016 від 01.01.2016р.

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмір, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 договору).

У розділі VI договору сторони погодили порядок розрахунків. Зокрема, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.4 договору).

Згідно з п.6.6 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що надання послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Надання послуг з розподілу природного газу за спірний період підтверджується долученими актами наданих послуг, з яких, за спірний період серпень-вересень 2022 року підписано відповідачем, без зауважень.

Встановлене, спростовує позицію відповідача в частині обгрунтованості розрахунку річної замовленої потужності на 2022 та 2023 роки.

Натомість, відповідачем після відкриття провадження у справі проведено часткову оплату наданих послуг в розмірі 539 368,87 грн.

Таким чином, оскільки позивач заявив, що відповідні платежі зараховані ним в погашення заборгованості, що виникла в серпні місяці та в часткове погашення заборгованості, яка виникла у вересні місяці, залишилися несплаченими послуги з розподілу природного газу, за спірний період, в розмірі 652 452,61 грн. основного боргу.

Разом з тим, в судовому засіданні 24.05.2023 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проте суд вважає, що така процесуальна позиція позивача є необгрунтована з огляду на те, що ним не відкликано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№7887/23 від 29.03.2023р.), в якому позивач заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 539 368,87 грн. боргу з оплати послуг розподілу природного газу у зв`язку з відсутністю предмету спору, посилаючись на те, що такі ним зараховані в погашення заборгованості, що виникла в серпні місяці та в часткове погашення заборгованості, яка виникла у вересні місяці.

Відтак, оскільки вищезазначене клопотання позивача не було відкликано, і відповідне право позивача, у разі відсутності графіка погашення заборгованості, зараховувати в рахунок погашення існуючої заборгованості грошові кошти отримані від відповідача (як споживача) відповідно до черговості її виникнення, передбачено пунктом 6.7 типового договору, підстави залишити без розгляду таке клопотання або відмовити у його задоволенні відсутні.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Одночасно слід зазначити, що під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідачем після пред`явлення позову до господарського суду було сплачено грошові кошти в розмірі 539 368,87 грн., суд дійшов висновку, що в цій частині заявлених вимог, на даний час, відсутній предмет спору, в зв`язку з чим провадження у справі в зазначеній частині підлягає закриттю.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань, зокрема, долученими до позову копіями актів наданих послуг з розподілу природного газу. До матеріалів позову також долучені належні докази надсилання відповідачеві вказаних актів.

Однак, всупереч вимогам положень узгодженого сторонами договору, відповідач частину актів не підписав та не надав аргументованої відмови від їх підписання.

Відтак, непідписання відповідачем актів, не може свідчити про те, що послуга з розподілу газу йому не надавалась.

Крім того, відповідно до положень п.5.4 укладеного між сторонами договору, споживач має можливість в особистому кабінеті ознайомитись з визначеними об`ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період, а за наявності відповідних зауважень чи заперечень звернутися до оператора ГРМ з відповідними заявами. Однак, відповідачем цього зроблено не було, доказів такого звернення до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до положень пунктів 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ в редакції постанови №2080 від 07.10.2019р., розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах, тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Заявка, на яку покликається відповідач, була отримана позивачем 03.08.2022р., доказів подання заявки відповідачем на величину річної замовленої потужності на 2022 рік матеріали справи не містять.

Відтак, відповідач отримання послуг належними доказами не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що у справі встановлено фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності на 2022 рік не подавалась, у відповідача виник обов`язок з оплати 652 452,61 грн. боргу вартості послуг з розподілу природного газу в порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРМ.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Крім суми основної заборгованості, позивач просить на підставі пункту 8.2 договору, стягнути з відповідача 93 060,50 грн. пені, а також 27 102,55 грн. інфляційних втрат, 5 583,63 грн.- 3% річних.

Суд перевірив детально розрахунок нарахованих сум, в межах визначеного позивачем періодів, та дійшов висновку, що такі нараховано арифметично вірно щодо сум пені та 3% річних, так як за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає 93 060,50 грн. пені, 5583,63 грн. - 3% річних.

Щодо розрахунку інфляційних втрат в розмірі 27 102,55 грн., такі підлягають стягненню з відповідача в межах заявленого розміру.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підлягають до задоволення в зазначених сумах.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Суд, дослідивши подані докази, визнав їх належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.86 Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача частково.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача 652 452,61 грн. боргу, 27 102,55 грн. інфляційних втрат, 5 583,63 грн.- 3% річних, 93 060,50 грн. пені. В частині позовних вимог про стягнення 539 368,87 грн. боргу - провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 19 763,52 грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору та не більше 40 000,00 грн. витрат на професійну правову дпомогу.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №23491 від 27.12.2022р. на суму 19 763,52 грн.

Враховуючи, що у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 539368,87 грн. провадження у справі №914/124/23 підлягає закриттю, позивач має право повернути з державного бюджету судовий збір в розмірі 8 090,53 грн. на підставі ч. 1 п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 778 199,29 грн., тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 11 672,99 грн.

Враховуючи викладене, судовий збір, сплачений позивачем в розмірі 8 090,53 грн. підлягає поверненню.

Проте, враховуючи те, що позивачем, станом на момент ухвалення рішення у цій справі не подано, передбаченого ст.7 Закону України «Про судовий збір», клопотання, питання про повернення 8 090,53 грн. судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення 539 368,87 грн. основного боргу - закрити.

2.Решту позовних вимог задовольнити.

3.Стягнути з Виробничо-торгівельного підприємства «ФІРМА СТАРТ» (місцезнаходження: Україна, 81160, Львівська область, Пустомитівський район, селище Міського Типу Щирець, вулиця Вишнева, будинок 21; ідентифікаційний код 13827764) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (місцезнаходження: Україна, 79039, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЗОЛОТА, будинок 42; ідентифікаційний код 03349039) 652 452,61 грн. боргу, 27 102,55 грн. інфляційних втрат, 5 583,63 грн.- 3% річних, 93 060,50 грн. пені та 11 672,99 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 05.06.2023 р.

Суддя Король М.Р.