Постанова

від 19.09.2023 по справі 914/124/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2023 р. Справа №914/124/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіТ.Б. Бонк,

суддівС.М. Бойко,

Г.Г. Якімець,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

від позивача: Турчиняк С.І.,

від відповідача: Боровець В.Д.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Виробничо-торгівельного підприємства ФІРМА СТАРТ від 22.06.2023 (вх. суду від 26.06.2023 №01-05/2044/23)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2023, повний текст рішення складено 05.06.2023 (суддя Король М.Р.)

у справі № 914/124/23

за позовом: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз

до відповідача: Виробничо-торгівельного підприємства ФІРМА СТАРТ

про: стягнення 1 317 568,16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз до відповідача: Виробничо-торгівельного підприємства ФІРМА СТАРТ про стягнення 1 317 568,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором розподілу природного газу, на умовах типового, в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 у справі № 914/124/23 провадження у справі в частині стягнення 539 368,87 грн основного боргу закрито. Решту позовних вимог задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 652 452,61 грн боргу, 27 102,55 грн інфляційних втрат, 5 583,63 грн - 3% річних, 93 060,50 грн пені та 11 672,99 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності на 2022 рік не подавалась, у відповідача виник обов`язок з оплати 1 191 821,48 грн боргу вартості послуг з розподілу природного газу, 93 060,50 грн. пені, 27 102,55 грн інфляційних втрат та 5 583,63 грн.- 3% річних. Проте, оскільки відповідачем після пред`явлення позову до господарського суду було сплачено грошові кошти в розмірі 539 368,87 грн., суд першої інстанції в цій частині заявлених вимог закрив провадження у справі в зв`язку із відсутністю предмета спору.

Не погодившись з вказаними рішенням, Виробничо-торгівельне підприємство ФІРМА СТАРТ звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.06.2023 (вх. суду від 26.06.2023 №01-05/2044/23), у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 у справі №914/124/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції було винесено з невірним встановленням, не з`ясуванням та невідповідністю обставин, що мають значення для справи, є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що позивач не виконав вимог абз.8 п.2 гл.6 розділу УІ Кодексу газорозподільних систем, оскільки до 12.10.2021 року, у встановленому порядку не інформував та не повідомив відповідача про розмір замовленої потужності споживача на наступний 2022 рік.

Також, апелянт вказує, що Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2021р. №ЛВ00255231 підписаний зі сторони позивача керівником Волоско Романом Івановичем, однак позивачем не надано жодних документів, котрі підтверджували б його повноваження на підписання цього Акту.

17.07.2023 від Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз надійшов відзив б/н від 17.07.2023 (вх. №01-04/4749/23) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що поведінка апелянта суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), тому що відповідачем було запропоновано укладення мирової угоди, яка міститься в матеріалах справи, відповідно до якої, ВТП ФІРМА СТАРТ визнає наявність основного боргу перед АТ "Львівгаз", а отже, подання апеляційної скарги, має розцінюватися судом як зловживання правом.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 914/124/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Виробничо-торгівельного підприємства ФІРМА СТАРТ на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 у справі № 914/124/23.

Ухвалою суду від 17.07.2023 призначено справу № 914/124/23 до розгляду у судовому засіданні на 29.08.2023.

В судовому засіданні 29.08.2023 оголошено перерву до 19.09.2023.

В судовому засіданні 19.09.2023 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги із підстав викладених у ній та просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу відповідача, Західний апеляційний суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Львівгаз та відповідачем укладено Договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання №09420DMZL8DP016 від 01.01.2016р. до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується, як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 6.6 Договору).

Відповідачем за період з серпня 2022р. по листопад 2022р. не оплачено вартості наданих послуг, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед АТ Львівгаз в розмірі 1 191 821,48 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, актами наданих послуг: №ЛВЯ82087734 від 31.08.2022р., №ЛВЯ82101600 від 31.09.2022р., №ЛВЯ82112766 від 31.10.2022р., №ЛВЯ82118347 від 30.11.2022р., які надсилались на адресу відповідача.

В подальшому, АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз направив відповідачу рахунок, акти наданих послуг на адресу реєстрації, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами скерування разом з супровідним листом (т. 1 а.с. 24-26, 29), однак відповідач їх не підписав, не надавши вмотивованої відмови від підписання.

29.03.2023р. позивачем подано суду першої інстанції клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№7887/23), в якому висловив свою правову позицію щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 539 368,87 грн. боргу з оплати послуг розподілу природного газу у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на те, що такі ним зараховані в погашення заборгованості, що виникла в серпні місяці та в часткове погашення заборгованості, яка виникла у вересні місяці.

Згідно умов укладеного договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.8.2 договору).

Оскільки відповідачем не виконано умови договору в частині проведення повної та своєчасної оплати за розподіл природного газу за період з серпня 2022р. по листопад 2022р. у розмірі 1 191 821,48 грн., позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із даним позовом. Крім того, на підставі пункту 8.2 договору, позивач просить стягнути з відповідача 93 060,50 грн. пені, а також 27 102,55 грн. інфляційних втрат, 5 583,63 грн.- 3% річних.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 40 Закону України Про ринок природного газу визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).

Абзацом першим пункту два глави 1 розділу VI Кодексу ГРС (в редакції станом на час підписання відповідачем заяви-приєднання) визначено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року (абз. 1 п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Пунктами 6, 7 глави 6 розділу VI Кодексу передбачено, що періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць. Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.

З матеріалів справи слідує, що правовідносини між сторонами виникли на підставі типового договору розподілу природного газу до умов якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви-приєднання №09420DMZL8DP016 від 01.01.2016р.

Пунктом 2.1 встановлено, що оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмір, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до пункту 6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.4 договору).

Згідно з п.6.6 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що надання послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Надання послуг з розподілу природного газу протягом спірного періоду (серпень-вересень 2022 року) підтверджується актами, які були підписані відповідачем і не містять жодних зауважень.

Також, відповідачем після відкриття провадження у справі проведено часткову оплату наданих послуг в розмірі 539 368,87 грн.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов`язковими, а отже й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

Правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 18.02.2022 у справі №918/450/20.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 21.06.2022 у справі №917/253/21.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним укладеного договору чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи підтверджено належне виконання позивачем своїх контрактних зобов`язань долученими до позову копіями актів наданих послуг з розподілу природного газу (т.1, а.с.16-18), а також доказами відправлення зазначених актів відповідачеві(т.1, а.с.24-26).

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до положення абзацу 3 п.10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРМ, Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг

Не підписання Відповідачем актів не може свідчити про те, що послуга з розподілу газу Відповідачу не надавалась.

Щодо тверджень апелянта про неповідомлення про розмір замовленої потужності споживача на наступний 2022 рік.

Відповідно до положень п.5.4 укладеного між сторонами договору, споживач має можливість в особистому кабінеті ознайомитись з визначеними об`ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період, а за наявності відповідних зауважень чи заперечень звернутися до оператора ГРМ з відповідними заявами. Однак, відповідачем цього зроблено не було, доказів такого звернення до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до положень пунктів 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ в редакції постанови №2080 від 07.10.2019р., розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах, тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Подання заявки відповідачем на величину річної замовленої потужності на 2022 рік матеріали справи не містять, а заявка на яку звертає увагу відповідач отримана позивачем 03.08.2022р, а отже відповідачем не спростовано факт отримання послуг та не надано належних та припустимих доказів щодо наявності інших обставин, крім тих, які були наведені у апеляційній скарзі.

Щодо нарахування штрафних санкцій.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить на підставі пункту 8.2 договору, стягнути з відповідача 93 060,50 грн. пені, а також 27 102,55 грн. інфляційних втрат, 5 583,63 грн.- 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 549 ЦК України до неустойки відноситься штраф, який в свою чергу обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: "Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом" (частина 1); "Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином" (частина 7).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Частиною 1 ст. 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних період з серпня 2022р. по листопад 2022р., колегією суддів встановлено, що такі нараховано арифметично вірно та суми 93 060,50 грн. пені, 27 102,55 грн. інфляційних втрат та 5 583,63 грн. 3% річних підлягають стягненню з відповідача повністю.

Колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта про неналежність повноважень керівника Волоско Р.І. на підписання Акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2021р. №ЛВ00255231, оскільки у матеріалах справи є достовірні докази, які підтверджують наявність повноважень для здійснення таких дій, а саме довіреність вих.№007.1Др-5-0122 від 05.01.2022 (т.1, а.с.36).

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про частково задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 652 452,61 грн. боргу, 27 102,55 грн. інфляційних втрат, 5 583,63 грн.- 3% річних, 93 060,50 грн. пені та закриттю в частині позовних вимог про стягнення 539 368,87 грн. боргу у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничо-торгівельного підприємства ФІРМА СТАРТ від 22.06.2023 (вх. суду від 26.06.2023 №01-05/2044/23) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 у справі № 914/124/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2023

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець