Рішення

від 25.05.2023 по справі 920/1010/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.05.2023м. СумиСправа № 920/1010/22Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1010/22 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, ідентифікаційний код 36348550)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, буд. 9, ідентифікаційний код 33258758)

2) фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 3 308 634,75 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з`явився

від першого відповідача - не з`явився

від другого відповідача - не з`явився

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість та штрафні санкції в загальній сумі 3 308 634,75 грн, з яких: 1 810 125,18 грн - основний борг, 427 510,58 грн - відсотки за користування товарним кредитом, 163 655,15 грн - пеня, 183 293,77 грн - 56 % річних, 724 050,07 грн - штрафу та судові витрати по справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що першим відповідачем порушено умови договору поставки від 02.03.2021 № 057/21-ЧН щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування товарним кредитом, пеню, штраф та 56 % річних на підставі пунктів 2.6, 2.7, 2.11, 7.2 договору та статті 625 ЦК України.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого судові витрати складаються із судового збору в сумі 49 629,52 грн та витрат на правову допомогу в сумі 160 529,52 грн.

Також у позовній заяві позивачем зазначено, що докази таких витрат будуть надані суду протягом 5 днів ухвалення рішення суду відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 129 ГПК України.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

05.12.2022 позивачем подано до суду заяву № 0512/109-1 від 05.12.2022 (вх. 3078 від 05.12.2022), відповідно до якої просить суд провести розгляд справи у режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.12.2022 Господарським судом Сумської області надіслано запит до Центру надання адміністративних послуг Конотопської районної державної адміністрації про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

23.12.2022 від Дубов`язівської селищної ради Конотопського району Сумської області надійшов лист від 23.12.2022 № 19-07/1-13 (вх. № 6166/22) про надання інформації, відповідно до якого фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 28.12.2022 у справі № 920/1010/22 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 16.02.2023, 12:00; задовольнити клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено провести судове засідання, призначене на 16.02.2023, 12:00 за участі представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеконференцзв?язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.

16.01.2023 представником позивача надіслано до суду клопотання від 16.01.2023 б/н (вх. № 25) про долучення доказів, а саме: довіреності від 01.12.2022, яка видана на ім`я адвоката Білецьку Наталію Степанівну на представлення інтересів ТОВ «СПЕКТР-АГРО».

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 16.02.2023 у справі № 920/1010/22 судом постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 16.03.2023, 12:00 за участі представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Після закінчення судового засідання через систему «Електронний суд» 16.02.2023, 12:54 від представника першого відповідача надійшла заява про вступ у справу представника від 16.02.2023 б/н (вх. № 109), де представник першого відповідача просить суд залучити його до участі у справу в якості представника першого відповідача, відкласти слухання справи на іншу дату та надати додатковий час на підготовку відзиву (заперечення), а також надати доступ до електронної справи.

Оскільки зазначена заява представника першого відповідача надійшла до суду після закінчення підготовчого засідання 16.02.2023, 12:54, у якому постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, суд залишає її без розгляду.

16.02.2023 представнику першого відповідача надано судом доступ до електронної справи.

16.03.2023 другим відповідачем надіслано до суду заяву від 16.03.2023 б/н (вх. № 1623/23) про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату у зв`язку із погіршанням стану здоров`я.

Також 16.03.2023 через систему «Електронний суд» від представника першого відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи від 16.03.2023 б/н (вх. № 206), де представник першого відповідача просить суд відкласти слухання справи на іншу дату ув`язку із проходженням ним військово-лікарської комісії на придатність до військової служби у складі Збройних Сил України.

У зв`язку із кібератакою 16.03.2023 рф на електронні сервіси судової влади, в тому числі на Підсистему відеконференцзв?язку (ВКЗ), розгляд справи № 920/1010/22, призначений в судове засідання на 16.03.2023, 12:00, не відбувся, про що Господарським судом Сумської області складено відповідний акт від 16.03.2023.

Ухвалою від 16.03.2023 у цій справі судом постановлено, зокрема, призначити справу № 920/1010/22 до судового розгляду по суті в судове засідання на 18.04.2023, 11:30 за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеконференцзв?язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України»://vkz.court.gov.ua.

18.04.2023 через систему «Електронний суд» від представника першого відповідача надійшла заява про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі від 18.04.2023 б/н (вх. № 315), де представник першого відповідача просить суд провести розгляд справи по суті за його відсутності у зв`язку з участю у іншому судовому засіданні у Конотопському міськрайонному суді Сумської області. Також представник першого відповідача зазначає, що проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Водночас судове засідання, призначене на 18.04.2023, 11:30, не відбулось у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги 18.04.2023 з 10:29 до 15:34 у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Ухвалою від 20.04.2023 у цій справі судом постановлено, зокрема, призначити справу № 920/1010/22 до судового розгляду по суті в судове засідання на 25.05.2023, 11:00 за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеконференцзв?язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України»://vkz.court.gov.ua.

Представник позивача у судове засідання по суті 25.05.2023 не з`явився (не вийшов на зв`язок у режимі відеоконференції), проте 25.05.2023 від представника позивача електронною поштою надійшла заява від 25.05.2023 2505/109 (вх. № 3214/23) про розгляд справи без участі представника позивача. У цій заяві представник позивача підтримує позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом.

Представники відповідачів у судове засідання по суті не з`явилися, про час, дату і місце судового засідання повідомлені судом належним чином 28.04.2023, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Правом на подання до суду відзиву відповідачі не скористалися.

25.05.2023 від представника першого відповідача до суду електронною поштою надійшла заява від 25.05.2023 б/н (вх. № 3205/23), де представник першого відповідача просить суд провести розгляд справи по суті за його відсутності. Також представник першого відповідача зазначає, що проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи нез`явлення представників учасників справи у судове засідання, не подання відповідачами відзивів на позов та не повідомлення ними суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

За приписами частини четвертої статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.03.2021 між позивачем та першим відповідачем укладено договір поставки продукції виробничо-технічного призначення № 057/21-ЧН (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язується передати у власність першого відповідача товар, а перший відповідач зобов`язується прийняти товар, оплатити його вартість, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній договором (пункт 1.1 договору).

Згідно із пунктом 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, терміни поставки першому відповідачу та базис поставки (згідно правил Інкотермс 2010), порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, які є невід`ємною його частиною та у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.4 договору перший відповідач зобов`язується здійснити оплату за поставлений товар в строки, указані в додатках до договору.

Відповідно до матеріалів справи згідно із видатковими накладними від 09.04.2021 № 11121 на суму 380 526,53 грн, від 09.04.2021 № 11124 на суму 1 522 106,11 грн, від 09.04.2021 № 11143 на суму 56 771,09 грн, від 09.04.2021 № 11145 на суму 227 084,35 грн, від 04.05.2021 № 24640 на суму 3 851,52 грн, від 24.05.2021 № 24668 на суму 15 048,00 грн, від 17.06.2021 № 3306 на суму 80 284,80 грн, від 08.07.2021 № 36610 на суму 3 916,80 грн та від 08.07.2021 № 36611 на суму 11 750,40 грн позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 30 339,60 грн.

Водночас відповідачем була здійснена часткова сплата боргу за поставлений товар та частково повернуто поставлений товар на загальну суму 491 214,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення боргу позивач посилається на те, що перший відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 810 125,18 грн.

Умовами пунктів 2.6, 2.7 та 2.11 договору передбачено, що за користування товарним кредитом позивач щомісячно нараховує, а перший відповідач зобов`язаний сплачувати, відсотки в розмірі та в строк, які передбачені додатком до договору (1 % річних). Нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару першим відповідачем.

01.11.2021 між позивачем та першим відповідачем укладено додаткову угоду до договору поставки продукції виробничо-технічного призначення від 02.03.2021 № 057/21-ЧН, пунктом 2 якої змінено редакцію пункту 2.6 договору, а саме, з 01.11.2021 розмір відсотків за користування товарним кредитом збільшився і становить 10 % річних, незалежно від розміру відсотків за користування товарним кредитом, указаному у додатках до договору.

20.12.2021 між позивачем та першим відповідачем укладено додаткову угоду до договору поставки продукції виробничо-технічного призначення від 02.03.2021 № 057/21-ЧН, пунктом 2 якої змінено редакцію пункту 2.6 договору, а саме, з 01.11.2021 розмір відсотків за користування товарним кредитом збільшився і становить 20 % річних, незалежно від розміру відсотків за користування товарним кредитом, указаному у додатках до договору.

Відповідно до актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом за період з квітня 2021 року по листопад 2022 року позивачем нараховано першому відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у загальному розмірі 485 880,58 грн, які першим відповідачем частково оплачені на суму 58 370,00 грн.

Таким чином станом на 05.12.2022 заборгованість першого відповідача перед позивачем по відсотках за користування товарним кредитом складає 427 510,58 грн.

Проте, всупереч умовам договору першим відповідачем не сплачено кошти за поставлений товар та відсотки за користування товарним кредитом у встановлені договором строки та розмірах.

У якості забезпечення виконання першим відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 02.03.2021 між позивачем та відповідачами укладено договір поруки № П/057/21-ЧН (далі - договір поруки), відповідно до пункту 1.2 якого, у разі порушення першим відповідачем виконання зобов`язання, забезпеченого порукою, поручитель (другий відповідач) та боржник (перший відповідач) відповідають перед позивачем як солідарні боржники, що означає, що позивач може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до першого так і до другого відповідачів окремо, або до обох одночасно.

Відповідно до пункту 3.3 договору поруки другий відповідач несе відповідальність за сплату першим відповідачем відсотків за користування товарним кредитом, пені, 56 % річних та штрафу в розмірі 40 %.

Пунктом 4.1 договору поруки визначено, що другий відповідач зобов`язаний у разі порушення першим відповідачем обов`язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок першого відповідача перед позивачем в строк трьох банківських днів, шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, указаний у договорі.

Відповідно до приписів статей 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Таким чином, у зв`язку з порушенням відповідачами договору поставки, забезпеченого порукою, позивач просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором поставки, заборгованість по відсоткам за користування товарним кредитом, пеню, 56 % річних та штраф в розмірі 40 %.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплатити вартість отриманої речі та право її вимоги.

Договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, зміст договору є і мови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Перший відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, ураховуючи положення статті 692 ЦК України, перший відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договору та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, перший відповідач за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до частини першої статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Частиною п`ятою статті 694 ЦК України визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Умовами пунктів 2.6, 2.7 та 2.11 договору передбачено, що за користування товарним кредитом позивач щомісячно нараховує, а перший відповідач зобов`язаний сплачувати, відсотки в розмірі та в строк, які передбачені додатком до договору (1 % річних). Нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару першим відповідачем.

01.11.2021 між позивачем та першим відповідачем укладено додаткову угоду до договору поставки продукції виробничо-технічного призначення від 02.03.2021 № 057/21-ЧН, пунктом 2 якої змінено редакцію пункту 2.6 договору, а саме, з 01.11.2021 розмір відсотків за користування товарним кредитом збільшився і становить 10 % річних, незалежно від розміру відсотків за користування товарним кредитом, указаному у додатках до договору.

20.12.2021 між позивачем та першим відповідачем укладено додаткову угоду до договору поставки продукції виробничо-технічного призначення від 02.03.2021 № 057/21-ЧН, пунктом 2 якої змінено редакцію пункту 2.6 договору, а саме, з 01.11.2021 розмір відсотків за користування товарним кредитом збільшився і становить 20 % річних, незалежно від розміру відсотків за користування товарним кредитом, указаному у додатках до договору.

Відповідно до актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом за період з квітня 2021 року по листопад 2022 року позивачем нараховано першому відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у загальному розмірі 485 880,58 грн, які першим відповідачем частково оплачені на суму 58 370,00 грн. Таким чином станом на 05.12.2022 заборгованість першого відповідача перед позивачем по відсотках за користування товарним кредитом складає 427 510,58 грн.

Згідно із статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ураховуючи те, що факт наявності заборгованості першого відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 1 810 125,18 грн та заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом в сумі 427 510,58 грн не заперечується та не спростовується відповідачами, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов`язання з оплати отриманого товару за договором поставки та по відсотках за користування товарним кредитом першим відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів як з солідарних боржників на користь позивача заборгованості за договором поставки за поставлений товар в сумі 1 810 125,18 грн та по відсотках за користування товарним кредитом в сумі 427 510,58 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 554, 629, 694 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 163 655,15 грн пені, 724 050,07 грн штрафу та 56 % річних за загальний період з 05.10.2022 по 05.12.2022 суд зазначає таке.

У відповідності до частини другої статті 193 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадках порушення умов цього договору, позивач має право притягнути першого відповідача до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення цих умов договору перший відповідач: а) сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання; б) у випадку прострочення оплати більше ніж на п`ять банківських днів, сплачує штраф в розмірі 40 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; в) сплачує на користь позивача п?ятдесят шість відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (частина друга статті 625 ЦК України).

Крім наведеного пунктом 2.4.1 договору передбачено, що у разі несплати та/або несвоєчасної сплати першим відповідачем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені додатками до договору, позивач має право:

- вимагати сплати першим відповідачем всієї суми основного боргу за увесь поставлений товар за договором та всіх нарахованих відсотків за користування товарним кредитом;

- з моменту несплати та/або несвоєчасної сплати першим відповідачем чергового платежу в повному обсязі, указаному в додатках до договору, позивач має право притягнути першого відповідача до відповідальності відповідно до пункту 7.2 договору. При цьому пеню, штраф, відсотки річних та індекс інфляції позивач має право нараховувати з моменту прострочення сплати чергового платежу на всю суму заборгованості за увесь поставлений товар за договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені, 40 % штрафу та 56 % річних за договором за загальний період з 05.10.2022 по 05.12.2022 суд вважає арифметично вірним.

Права позивача щодо нарахування штрафних санкцій за порушення строків оплати поставленого товару та 56 % річних передбачені умовами договору, укладеного між позивачем та першим відповідачем.

Ураховуючи, що судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини неналежного виконання першим відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів як із солідарних боржників 163 655,15 грн пені, 724 050,07 грн штрафу та 56 % річних за загальний період з 05.10.2022 по 05.12.2022 визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 49 629,52 грн покладаються на відповідачів у солідарному порядку.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача 160 529,52 грн витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

У позовній заяві позивачем зазначено, що розмір суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу адвоката складає 160 529,52 грн.

Також у позовній заяві позивачем зазначено, що докази таких витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 129 ГПК України.

Ураховуючи цю заяву позивача, суд не вирішує при ухваленні цього рішення питання розподілу витрат на правову допомогу, що не позбавляє його права на подання у встановлений чинним законодавством строк відповідної заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на підтвердження відповідних витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, буд. 9, ідентифікаційний код 33258758) та солідарного з ним боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, ідентифікаційний код 36348550) заборгованість за договором поставки від 02.03.2021 № 057/21-ЧН в сумі 1 810 125,18 грн (один мільйон вісімсот десять тисяч сто двадцять п`ять гривень вісімнадцять копійок), відсотки за користування товарним кредитом в сумі 427 510,58 грн (чотириста двадцять сім тисяч п`ятсот десять гривень п`ятдесят вісім копійок), пеню в сумі 163 655,15 грн (сто шістдесят три тисячі шістсот п`ятдесят п`ять гривень п`ятнадцять копійок), штраф в сумі 724 050,07 грн (сімсот двадцять чотири тисячі п`ятдесят гривень сім копійок), 56 % річних в сумі 183 293,77 грн (сто вісімдесят три тисячі двісті дев`яносто три гривні сімдесят сім копійок) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 49 629,52 грн (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень п`ятдесят дві копійки).

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05 червня 2023 року.

Суддя Ю.А. Джепа