Рішення

від 18.07.2023 по справі 920/1010/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

18.07.2023м. СумиСправа № 920/1010/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, ідентифікаційний код 36348550) від 30.05.2023 б/н (вх. № 1898 від 30.05.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1010/22 та матеріали зазначеної справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, ідентифікаційний код 36348550)

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, буд. 9, ідентифікаційний код 33258758)

2) фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 3 308 634,75 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з`явився,

від першого відповідача - не з`явився,

від другого відповідача - не з`явився

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість та штрафні санкції в загальній сумі 3 308 634,75 грн, з яких: 1 810 125,18 грн - основний борг, 427 510,58 грн - відсотки за користування товарним кредитом, 163 655,15 грн - пеня, 183 293,77 грн - 56 % річних, 724 050,07 грн - штрафу та судові витрати по справі.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого судові витрати складаються із судового збору в сумі 49 629,52 грн та витрат на правову допомогу в сумі 160 529,52 грн.

Також у позовній заяві позивачем зазначено, що докази таких витрат будуть надані суду протягом 5 днів ухвалення рішення суду відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 129 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.05.2023 у справі №920/1010/22 ухвалено позовні вимоги задовольнити.

30.05.2023 представником позивача подано до суду заяву від 30.05.2023 б/н (вх. № 1898 від 30.05.2023) про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої представник позивача просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 83 590,27 грн.

Ухвалою від 31.05.2023 у справі № 920/1010/22 судом постановлено призначити розгляд заяви представника позивача від 30.05.2023 б/н (вх. № 1898 від 30.05.2023) про ухвалення додаткового рішення у судове засідання на 12.06.2023, 10:00.

14.06.2023 представником позивача надіслано до суду заяву про розгляд справи без участі від 14.06.2023 б/н (вх. № 490), де останній просить суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

У зв`язку із відсутністю станом на 12.06.2023 у суду відомостей щодо повідомлення відповідачів про дату, час і місце судового засідання з розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, ухвалою від 12.06.2023 розгляд цієї заяви було відкладено на 18.07.2023, 10:30.

У судове засідання 18.07.2023 представники сторін не з`явились, однак відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи, позивач та відповідачі обізнані про дату, час та місце розгляду заяви від 30.05.2023 б/н (вх. № 1898 від 30.05.2023) про ухвалення додаткового рішення в даній справі. Будь-яких пояснень, заперечень або заяв чи клопотань до суду від учасників провадження з приводу вирішення вказаного питання розподілу витрат позивача на правову допомогу не надходило.

Розглянувши матеріали справи та заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Зі змісту частини третьої статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною першою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частині п`ята статті 126 ГПК України).

Частиною шостою статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно із частиною першою статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При поданні позову позивачем був наданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до вказаного розрахунку судові витрати позивача складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 49 629,52 грн та очікуваних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 160 529,52 грн.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви були додані: довіреність від 01.12.2021 на представництво інтересів позивача адвокатом Білецькою Н.С., свідоцтво про право на зайняття нею адвокатською діяльністю серії КС № 3422/10 від 11.10.2021, копія Договору про надання правової (правничої) допомоги № 5 від 25.01.2021 з Додатком № 19 від 30.11.2022.

У Додатку до договору про правничу допомогу наведена калькуляція вартості послуг адвоката (п. 2 Додатку до договору про правничу допомогу) та порядок оплати вартості послуг адвоката: «Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюєтьсяв наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується Замовником Адвокату протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції.» (п. 4.1 Додатку до договору про правничу допомогу).

Частиною 3 ст. 126 ГПК визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До заяви про ухвалення додаткового рішення від 30.05.2023 (вх. № 1898) представником позивача додано Акт здачі-приймання виконаних правових послуг від 29.05.2023 за договором про правничу допомогу, який підтверджує факт надання Позивачу адвокатом Білецькою Н.С. професійної правничої допомоги на суму 83 590,27 грн.

Зазначений Акт здачі-приймання виконаних правових послуг за договором про правничу допомогу від 29.05.2023 є детальним описом робіт (наданих послуг) в розумінні ГПК України, так як містить перелік наданих послуг.

Під «витратами, необхідними для надання правничої допомоги», дана норма має на увазі витрати, зазначені в п. 2 частини 2 ст. 126 ГПК, а саме: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, тобто компенсація вже понесених витрат адвоката, які пов`язані зі здійсненням поїздки до місцезнаходження суду, винаймання житла, харчування тощо. Компенсацію таких витрат позивач не заявляє.

Як вже встановлено судом, у Додатку до договору про правничу допомогу зазначений такий порядок оплати вартості послуг адвоката: «Оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується Замовником Адвокату протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції.», (п. 4.1 Додатку), тобто строк оплати професійної правничої допомоги в повному обсязі ще не настав.

Відповідно до висновку, який викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Суд враховує, що клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідачі не заявляли, але при цьому, відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, в п. 46 якої зазначено, що Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Тобто, для того, щоб суд застосував своє право на зменшення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у даній справі, необхідна наявність всіх, без виключення, наступних умов:

- інша сторона у справі (відповідачі) мають подати клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу;

- в даному клопотанні відповідачі мають обґрунтувати свою позицію щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач;

- відповідачі мають надати докази на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Оскільки відповідачами не були подані заяви на зменшення витрат на професійну правничу допомогу, не було подано жодного обґрунтування щодо необхідності зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, то не надано жодних доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Також у заяві про ухвалення додаткового рішення від 30.05.2023 (вх. № 1898) представник позивача уточнює, що сума фактично понесених судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 83 590,27 грн. є меншою на 76 939,25 грн від суми витрат на професійну правничу допомогу, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат (160 529,52 грн.) з наступних причин.

Так, у попередньому (орієнтовному) розрахунку було допущено арифметичну помилку, враховуючи те, що загальна сума мала би становити лише 107 590,27 грн. замість 160 529,52 грн. Крім того, п.9 попереднього (орієнтовного) розрахунку передбачено 9000,00 грн. за проведення 3-х судових засідань суду, але справа була розглянута без участі позивача, таким чином представник позивача не брав участь у судових засіданнях. До того ж, відповідачі не подавали до суду обгрунтовані відзиви на позовну заяву, й відповідно представником позивача не надавались послуги по п.8 Договору про правову допомогу, а саме по підготовці відповіді на відзив (правовий аналіз відзиву на позовну заяву, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання тексту відповіді на відзив).

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже за приписами статті 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Ураховуючи те, що рішенням Господарського суду Сумської області від 25.05.2023 в даній справі ухвалено задовольнити позов та не вирішено питання розподілу судових витрат позивача щодо оплати правничої допомоги, а також те, що представником позивача подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а відповідачами не подано суду заяв про неспівмірність таких витрат, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з відповідачів на користь позивача 83 590, 27 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, ідентифікаційний код 36348550) від 30.05.2023 б/н (вх. № 1898 від 30.05.2023) про ухвалення додаткового рішення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна фірма «Хлібодар» (41654, Сумська область, Конотопський район, с. Салтикове, вул. Садова, буд. 9, ідентифікаційний код 33258758) та солідарного з ним боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20, ідентифікаційний код 36348550) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 83 590,27 грн (вісімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто гривень 27 коп.).

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 1 резолютивної частини цього додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано суддею 25.07.2023.

Суддя Ю.А. Джепа