Рішення

від 01.06.2023 по справі 920/280/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.06.2023м. СумиСправа № 920/280/23

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Балицького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/280/23

за позовом: Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Темпо Суми (40020, м. Суми, проспект Перемоги (колишній проспект Курський), 30/5, код ЄДРПОУ 44036392)

про стягнення 52814,49 грн,

представники сторін:

позивача Фадєєв В.Ю.;

відповідача Кулішенко І.П.

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача 39502,34 грн за використання земельної ділянки площею 1962 кв.м, кадастровий номер 5910136600:03:003:0015, за адресою: м. Суми, проспект Курський, 30/5 без оформленого договору оренди за період з 01.01.2022 по 30.09.2022.

Ухвалою від 20.03.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 18.04.2023 з повідомленням сторін.

10.04.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає їх безпідставними у зв`язку з тим, що у період з 01.01.2022 по 30.09.2022 земельна ділянка не набула статусу об`єкта цивільних прав, оскільки позивач не зареєстрував за собою право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, відповідач посилається на норми законодавства, якими на період дії воєнного стану введено мораторій на стягнення плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб або юридичних осіб.

17.04.2023 представник позивача подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 52814,49 грн за використання земельної ділянки площею 1962 кв.м, кадастровий номер 5910136600:03:003:0015, за адресою: м. Суми, проспект Курський, 30/5 без оформленого договору оренди за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Ухвалою від 18.04.2023 суд постановив відкласти розгляд справи по суті в судове засідання на 16.05.2023.

01.05.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій посилаючись на норми законодавства та висновки Верховного Суду, наполягає на стягненні коштів у повному розмірі.

10.05.2023 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.

У судовому засіданні 16.05.2023 оголошено перерву до 25.05.2023.

18.05.2023 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що з положень, на які посилається відповідач в обґрунтування мораторію, який звільняє його від сплати за землю, вбачається, що вони стосуються платників плати за землю з якими укладено договір оренди на землю, які подавали декларацію та мають право на подання декларації щодо коригування, що водночас не звільняє їх від плати за землю, а лише дає теоретично право скоригувати ці платежі в рахунок майбутніх платежів з плати за землю. Проте відповідач не уклав договір оренди і взагалі не обліковується як платник орендної плати/земельного податку протягом 2020 2023 років. Крім того, підп. 69.14. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, доповненого згідно із Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2023 та в подальшому змінено редакцію Закону № 3050-ІХ від 11.04.2023, який набрав чинності 06.05.2023, тобто вже після безпідставного збереження відповідачем у 2022 році коштів, які він вже мав сплатити за користування у 2022 році земельною ділянкою на якій розташоване його нерухоме майно.

24.05.2023 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на підп.. 69.14. п. 69 Податкового кодексу України, яким визначено, що користувачам земельних ділянок, що розташовані на територіях активних бойових дій юридичним особам за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю.

У судовому засіданні 25.05.2023 протокольною ухвалою оголошено перерву до 01.06.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темпо Суми» є власником об`єкта нежитлової нерухомості за адресою: м. Суми, просп. Курський, 30/5, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2022 № 311750923.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:03:003:0015, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.11.2022 № НВ-0001318492022.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Зазначена земельна ділянка є комунальною власністю.

Набувши право власності на нежитлові приміщення, відповідач набув також право користування і земельною ділянкою, на якій розміщується його майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 01.01.2022 до 31.12.2022 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) відповідач користувався земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:03:003:0015 без оформлення договору оренди, тому, відповідно до положень статей 121-1214 ЦК України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

На підставі статей 122, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата - це обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності».

Суд встановив, що відповідач є власником нежитлового приміщення, загальною площею 367,7 кв.м, за адресою: просп. Курський, 30/5, м. Суми на підставі рішення №1 засновника (учасника) ТОВ «Темпо Суми» від 05.03.2021, акта приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Темпо Суми» від 09.03.2021, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:03:003:0015 площею 0,1962 га, на якій розташоване нерухоме майно, належить до комунальної форми власності, є сформованою, пройшла державну реєстрацію, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-0001318492022 від 22.11.2022 (дата державної реєстрації земельної ділянки 22.04.2021).

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому відповідно не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

Листом від 16.02.2022 №1167/5/18-28-04-05-06 Головне управління ДФС у Сумській області повідомило, що відповідач не обліковується як платник орендної плати та земельного податку.

Суд установив, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у період з 01.01.2022 до 31.12.2022, зокрема: укладення договору оренди з Сумською міською радою та державної реєстрації такого права.

Листом від 26.01.2022 № 06.01-16/204 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган Сумської міської ради, звернувся до відповідача для усунення порушень земельного законодавства.

Листом від 06.10.2022 № 06.01-16/934 відповідач був проінформований про те, що оскільки користується земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та не сплачує орендну плату за землю, місцевий бюджет недоотримав 39502,34 грн.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Згідно з розрахунком позивача, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 місцевий бюджет недоотримав 52814,49 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) орендної плати через не оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою. У розрахунку позивач врахував нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що складає 1760482,98 грн згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 16.02.2022; розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з рішенням Сумської міської ради від 30.06.2021 № 1231-МР Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.06.2020 № 7000-МР «Про встановлення плати за землю» (зі змінами) (3%).

Відповідач не подав доказів відшкодування позивачу коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

Щодо доводів відповідача про те, що земельна ділянка не перебуває у комунальній власності, право власності на неї за позивачем не зареєстроване, судом враховано наступне.

13.01.2013 набув чинності Закон України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Згідно з п. 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI , у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, та її затвердження здійснюються відповідною сільською, селищною, міською радою.

За змістом п. 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Беручи до уваги наведені положення Закону № 5245-VI , міська рада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту міста Суми, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.

Цьому висновку відповідає також положення пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI: «Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом», що з урахуванням змісту пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI лише визначає порядок державної реєстрації права, однак не змінює моменту, з якого земля вважається комунальною власністю відповідних територіальних громад в силу закону.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначив, що за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку. Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов`язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт нерухомості.

У цій справі право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах міста Суми, чого не заперечували та не спростовували сторони справи. При цьому у цій справі доказом того, що спірна земельна ділянка перебуває саме у комунальній власності, є Витяг з Державного земельного кадастру від 22.11.2022 № НВ-0001318492022, за змістом якого земельна ділянка, кадастровий номер 5910136600:03:003:0015 на проспекті Курський, 30 у місті Суми перебуває у комунальній власності, дата державної реєстрації 22.04.2021.

Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах міська рада, безспірно, є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:03:003:0015, по проспекту Курський, 30 у м. Суми, як власник земельної ділянки, позивач має повноваження на захист свого права на землю (спірну земельну ділянку).

Також відповідач, посилаючись на приписи підпункту 69.14. пункту 69 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, заперечив проти задоволення позову з підстав відсутності в нього обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, на що суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ підрозділ 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.14, згідно з яким тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не враховуються та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, фактично законодавцем на період дії воєнного стану фактично введено мораторій на стягнення плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

При цьому суд зазначає, що вищевказані Перехідні положення стосуються платників плати за землю, з якими укладено договір оренди на землю, які подавали декларацію та мають право на подання декларації щодо коригування, що водночас не звільняє їх від плати за землю, а лише дає теоретично право скоригувати ці платежі в рахунок майбутніх платежів з плати за землю.

Установлені обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна користувався земельною ділянкою без оформлення договору оренди на землю.

Таким чином, заперечення відповідача, з посиланням на підп. 69.14. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України про неможливість стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів не мають значення для вирішення спору, оскільки у вказаний період не було укладено договір оренди на землю, а вказані зміни до податкового законодавства не регулюють правовідносин між сторонами в цій справі про повернення безпідставно збережених коштів.

Отже, відповідач як власник об`єкта нерухомого майна в період з 01.01.2022 до 31.12.2022 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ураховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 52814,49 грн за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:03:003:0015 без оформлення договору оренди за період з 01.01.2022 до 31.12.2022.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Темпо Суми (40020, м. Суми, проспект Перемоги, 30/5, код ЄДРПОУ 44036392) на користь Сумської міської ради (40030, м. Суми, м-н Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) 52814,49 грн (п`ятдесят дві тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 49 копійок) за використання земельної ділянки площею 1962 кв.м, кадастровий номер 5910136600:03:003:0015, за адресою: м. Суми, проспект Перемоги, 30/5 без оформленого договору оренди за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.06.2023.

СуддяВ.В. Яковенко