Ухвала

від 02.06.2023 по справі 925/930/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/930/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Мороза Володимира Олександровича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі

за позовом Агрофірми "Хлібороб" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до фізичної особи-підприємця Мороза Володимира Олександровича

про стягнення 973 144,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2023 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця Мороза Володимира Олександровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі № 925/930/22.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 925/930/22 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом поданого у 2022 році позову у цій справі є стягнення 973 144,50 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 500 = 1 240 500,00 грн), а тому у розумінні ГПК України оскаржувані судові рішення у цій справі не підлягають оскарженню.

Разом із цим у касаційній скарзі зазначено, що справа № 925/930/22 має виняткове значення для скаржника з огляду на невстановлення судом його вини та безпідставне покладення на нього надмірного фінансового тягаря, а скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо норм права у договірних відносинах про стягнення збитків за неналежне виконання зобов`язань та обрання правильного способу захисту відповідно з урахуванням положень статей 653 та 1212 Цивільного кодексу України (підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Натомість у касаційній скарзі фізичної особи-підприємця Мороза Володимира Олександровича відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які би свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

Отже, скаржник не довів, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тоді яка доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що є прерогативою судів попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті, а тому не містить випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Належних обґрунтувань про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, заявником не наведено.

Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.

Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких суд міг би визнати оскаржувані рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, скаржник не зазначив.

Додатково слід звернути увагу скаржника на те, що незгода із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при їх ухваленні, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Додатково слід зазначити про те, що використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи зі статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.

Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій

Зважаючи на обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Мороза Володимира Олександровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі № 925/930/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Мороза Володимира Олександровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 у справі № 925/930/22.

2. Матеріали касаційної скарги з додатками на 9 (дев`яти) аркушах повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ