Рішення

від 25.05.2023 по справі 454/1831/22

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1831/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на окреме будинковолодіння,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд та просить визнати за нею право власності на окреме будинковолодіння по АДРЕСА_1 , загальною площею 53,1кв.м.

Свої вимоги мотивує наступним.

Вона є єдиним власником квартири АДРЕСА_2 двоквартирного будинку АДРЕСА_1 та належної до цього будинку земельної ділянки площею 0,0307га.

Її квартира є ізольованим будинковолодінням разом із земельною ділянкою, не порушує права суміжних користувачів, має територію, яка перебуває в загальному користуванні.

Рішенням міської ради її квартирі присвоєно окрему адресу, як індивідуальному житловому будинку.

В суміжній квартирі вказаного будинку, яка має окремий вхід, проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Їх діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані з ним, однак не проживають там.

Рішенням міської ради квартирі відповідачів також присвоєно адресу як окремому будинковолодінню.

Їй надано висновок щодо технічної можливості виділення її квартири в окремий будинок.

Вона зверталася до Сокальської міської ради із заявою про виділення її квартири в окреме будинковолодіння, однак такого міською радою не здійснено.

Вона вже зверталася з позовом про визнання права власності на окреме будинковолодіння до суду та рішенням суду позов було задоволено.

На підставі даного рішення за нею зареєстрвоано право власності на спірну квартиру як окреме будинковолодіння.

Однак, Львівським апеляційним судом скасовано вказане рішення, оскільки вона не залучила до участі у справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які проживають в суміжній квартирі вказаного будинку.

Оскільки орган місцевого самоврядування уповноважений лише присвоювати поштову адресу нерухомому майну, яке прийняте до експлуатації, а також з огляду на те, що її квартира розташована на належній їй земельній ділянці, вважає, що її позов є підставним.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала.

Представник відповідачів адвокат Брух А.О. в судовому засіданні позову не визнав та подав відзив, у якому на заперечення позовних вимог зазначив, що згідно наданих позивачкою правовстановлюючих документів, вона є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_3 . остання не надала доказів хто є власником іще 1/3 вказаної квартири.

Рішенням Сокальської міської ради фактично здійснено виділ квартири позивачки в окреме будинковолодіння та присвоєно нову поштову адресу. Однак, позивачка не надала доказів невизнання неможливості здійснення реєстрації права власності на окреме будинковолодіння в позасудовому порядку та наявності в неї перешкод в реалізації рішення міської ради від 11.11.2013р.

Позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, у якому вказала, що вказані представником відповідачів обставини є його оціночними судженнями та зі змісту самого відзиву вона дійшла висновку, що відповідачі не заперечують проти позову, а тому вважає, що її позов безумовно підлягає задоволенню.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно державного акта серія ЛВ №8588 від 02.04.1999р., ОСОБА_1 належать земельні ділянки загальною площею 0,1002га, розташовані в м.Сокаль Львівської області, до складу яких входить ділянка площею 0,037га, призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Також, земельна ділянка площею 0,0279га, що є двором будинку, перебуває в спільному користуванні, в тому числі частка позивачки ОСОБА_1 в даному дворі становить 0,0140га.

З витягу від 02.06.2016р., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,037га, кадастровий №4624810100:01:008:0366, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для обслуговування житлового будинку і господарських будівель

Згідно реєстраційного посвідчення від 23.09.1996р., ОСОБА_1 належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування від 11.09.1996р., реєстровий номер 2-1569.

Рішенням Виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області №131 від 11.11.2013р. змінено статус квартири АДРЕСА_3 та присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 провести перереєстрацію речових прав на вказане нерухоме майно, внести зміни про реєстрацію місця проживання в паспорті громадянина України, повідомити відповідні установи про вказані зміни, встановити відповідні адресні знаки на фасаді будівлі.

Згідно технічного паспорта від 05.04.2016р., будинковолодіння АДРЕСА_1 , таке складається з коридору площею 5,1кв.м, кухні площею 11,6кв.м, санвузла площею 2,9кв.м, житлової кімнати площею 12,2кв.м, житлової кімнати площею 21,3кв.м. Загальна площа будинку становить 53,1кв.м, житлова 19,6кв.м.

З висновку №3484 від 09.07.2020р. вбачається, що за технічними показниками може бути відокремлена, має окремий вхід і може бути виділена в окремий будинок.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.11.2020р. встановлено, що за ОСОБА_1 , на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області №454/2225/20 від 16.10.2020р., зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на праві спільної часткової власності, зокрема по 1/4 кожному, належить житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 46,8кв.м, житловою площею 26,6кв.м, що стверджується інформаційною довідкою від 30.05.2016р.

Право власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вказаний житловий будинок (як окреме будинковолодіння) зареєстровано на підставі рішення Сокальської міської ради Львівської області №130 від 11.11.2013р., яким змінено статус квартири АДРЕСА_4 та присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провести перереєстрацію речових прав на вказане нерухоме майно, внести зміни про реєстрацію місця проживання в паспорті громадянина України, повідомити відповідні установи про вказані зміни, встановити відповідні адресні знаки на фасаді будівлі.

З державного акта на право приватної власності на землю серія ЛВ №051773 від 06.08.1999р. встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0935га, розташована в м.Сокаль Львівської області, призначена для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка складається із земельних ділянок площею 0,0849га, 0,0058га, 0,0028га. Також, земельна ділянка площею 0,0279га, що є двором будинку, перебуває в спільному користуванні, в тому числі частка відповідача ОСОБА_2 в даному дворі становить 0,0139га.

29.07.2020р. ОСОБА_2 звертався до Сокальської міської ради про вирішення земельного спору, оскільки ОСОБА_1 без будь-якого погодження та дозволу самовільно встановила огорожу на земельній ділянці, яка перебуває у спільному користуванні сторін та розташована по АДРЕСА_1 та відновлення йому доступу до належного йому сараю, розміщеного на належній йому земельній ділянці.

Статтею. 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 ЦК України, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про власність», у приватній власності громадян можуть знаходитися житлові будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, в тому числі за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.30 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами і призначена для постійного у ній проживання.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.382 Цивільного кодексу України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ст.380 Цивільного кодексу України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно- правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Чинним законодавством України не передбачено поняття «зміни статусу квартири на статус будинку». Фактично в даному випадку мова йде про визнання вказаної квартири, яка на даний момент є частиною будинку, самостійним об`єктом нерухомого майна.

Питання поділу об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельних ділянках, на самостійні об`єкти нерухомого майна, визначаються положеннями Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. № 55, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 р. за № 774/14041, яка застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції, поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Пунктом. 2.6 вказаної Інструкції, наведено дані, які повинен містити висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики №127 від 24 травня 2001 року, технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію.

Зі змісту п. 1.4. вказаної Інструкції, на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб`єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

Відповідно до статті 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.

Статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об`єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.

Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Також, згідно із ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень-це офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В той же час, передумовою для судового захисту порушеного права є наявність саме порушеного права та факт порушення даного права діями відповідача.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Так, з досліджених судом доказів встановлено, що позивачка отримувала висновок про технічну можливість виділу квартири в окреме будинковолодіння, рішення органу місцевого самоврядування про зміну статусу з квартири в будинок та присвоєння нової поштової адреси.

В той же час, у справі відсутні докази, що у позивачки існують перешкоди в державній реєстрації права власності на житловий будинок.

Також, ОСОБА_6 в позовній заяві не вказала закони та інші нормативно-правові акти та не зазначила норм чинного законодавства, які передбачають обраний нею спосіб захисту, а покликання лише на статтю 328 ЦК України, яка гласить: «право власності набувається на підставах, що не заборонені законом», не є самостійною правовою підставою позову.

Заявляючи вимогу про виділ квартири в окреме будинковолодіння, позивачка не зазначила яких дій не вчинили відповідачі (в чому саме полягає порушення її права та спір між сторонами), а також яким чином задоволення позову у такий спосіб є ефективним засобом захисту порушеного права.

Окрім цього, суд враховує, що позивачка ОСОБА_1 є власницею лише 2/3 часток квартири АДРЕСА_3 , що не надає їй права одноосібно розпоряджатися долею цієї квартири вцілому, в тому числі виділення даного житла в окреме будинковолодіння.

З врахуванням зазначених обставин справи, судом не встановлено підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на окреме будинковолодіння відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 05.06.2023 року

Головуючий: М. Я. Адамович