Постанова

від 05.06.2023 по справі 686/19256/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/19256/22

Провадження № 22-ц/4820/828/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Державного підприємства «Хмельницьке» до ОСОБА_1 , треті особи Приватне підприємство «Черевичник», Хмельницька районна військова адміністрація, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою Державного підприємства «Хмельницьке» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2023 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року Державне підприємство «Хмельницьке» (далі ДП«Хмельницьке», підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

ДП «Хмельницьке» зазначило, що на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 30 квітня 2009 року підприємство є користувачем земельної ділянки площею 135,9656 га, кадастровий номер 6825083600:03:011:0172, розташованої за межами сіл Лісові Гринівці та Скаржинці, Хмельницького району, Хмельницької області.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області (далі Райдержадміністрація) від 7 вересня 2012 року №1598/2012-р затверджено проект приватизації земель ДП «Хмельницьке», яким передбачена безоплатна передача земельних ділянок у власність працівникам і пенсіонерам указаного підприємства, а також працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території Лісовогринівецької сільської ради, та пенсіонерам з їх числа.

За результатами розподілу земельної ділянки у натурі (на місцевості) між працівниками та пенсіонерами підприємства ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку під номером 26, площею 4,9907 га, кадастровий номер 6825083600:03:010:0058 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядження Райдержадміністрації про розпаювання земель підприємства є незаконним і нікчемним із огляду на те, що ДП «Хмельницьке» не було перетворено у колективне сільськогосподарське підприємство та не отримувало державний акт на право колективної власності на землю, директор підприємства ОСОБА_2 не мав необхідного обсягу повноважень на підписання проекту приватизації земель ДП«Хмельницьке», а Фонд державного майна України не погодив цей проект.

Оскільки земельна ділянка площею 4,9907 га з кадастровим номером 6825083600:03:010:0058 вибула з державної власності неправомірно, то підприємство вправі витребувати цю ділянку з володіння відповідача.

За таких обставин ДП «Хмельницьке» просило суд витребувати земельну ділянку площею 4,9907 га, кадастровий номер 6825083600:03:010:0058, з незаконного володіння ОСОБА_1 (номер запису про право власності в державному реєстрі прав 5735473).

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд залучив Приватне підприємство «Черевичник» (далі ПП «Черевичник»),Хмельницьку районнувійськову адміністрацію до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17лютого 2023 року в позові відмовлено.

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2023 року стягнено з ДП «Хмельницьке» на користь ОСОБА_1 15600 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи основне рішення, суд керувався тим, що ОСОБА_1 правомірно набув право власності на вказану земельну ділянку в порядку приватизації земель підприємства, а ДП «Хмельницьке» не довело порушення своїх прав у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим його позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ДП «Хмельницьке» просить скасувати основне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку внаслідок незаконного розпаювання земель ДП«Хмельницьке». Оскільки земельна ділянка вибула з власності держави та користування підприємства без відповідної правової підстави, то позивач вправі витребувати цю ділянку з чужого незаконного володіння. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки дослідженим доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Апеляційна скарга ДП «Хмельницьке» не містить доводів щодо неправильності додаткового рішення суду першої інстанції, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в апеляційному порядку це рішення суду не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

ПП «Черевичник» зробило письмову заяву про те, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим із додержанням матеріальних і процесуальних норм, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Хмельницька районнавійськова адміністраціяподала судуапеляційної інстанціїписьмові пояснення,в якихпросить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ДП «Хмельницьке» засноване на державній власності, є правонаступником майнових прав та обов`язків держгоспу «Хмельницьке» та відносилося до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

На виконання наказу Фонду державного майна України від 31 березня 2000року № 667 «Про порядок передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів до сфери управління державних органів приватизації у зв`язку з прийняттям рішення про їх приватизацію» Міністерство аграрної політики України своїм наказом від 5 березня 2009 року № 142 передало функції управління майном ДП «Хмельницьке» регіональному відділенню Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

Наказом Фонду державного майна України від 11 грудня 2009 року №1954 затверджено план приватизації ДП «Хмельницьке».

28 грудня 2009 року Фонд державного майна України та Колективне сільськогосподарське підприємство «Ліктрави» (далі КСП «Ліктрави»), яке створили працівники ДП «Хмельницьке» та прирівняні до них особи, уклали договір №621 про безоплатну передачу майна ДП «Хмельницьке» у власність указаних осіб згідно з планом приватизації.

За актом приймання-передачі від 30 грудня 2009 року №765 Фонд державного майна України передав КСП «Ліктрави» цілісний майновий комплекс ДП«Хмельницьке» (крім об`єктів, які передаються до комунальної власності згідно з планом приватизації).

Згідно пункту 6.2 Статуту КСП «Ліктрави» після реєстрації підприємства до його пайового фонду Фондом державного майна України внесено майно, яке складає цілісний майновий комплекс ДП «Хмельницьке» (в результаті приватизації) на загальну суму 92200 грн.

Крім того, до складу земель КСП «Ліктрави» увійшли земельні ділянки, отримані в результаті правонаступництва ДП «Хмельницьке» (пункт 7.1 Статуту).

У постійному користуванні ДП «Хмельницьке» перебували земельні ділянки загальною площею 608,1094 га, розташовані за межами населених пунктів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, в тому числі земельна ділянка площею 135,9656 га згідно державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №334676 від 30 квітня 2009року, виданого Райдержадміністрацією на підставі розпорядження від 2 квітня 2009 року №354/09-р. Акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030974300009.

23 жовтня 2009 року загальні збори трудового колективу ДП «Хмельницьке» прийняли рішення про звернення до Райдержадміністрації з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту роздержавлення та приватизацію земель підприємства в порядку статті 25 Земельного Кодексу України (далі ЗК України).

Розпорядженням Райдержадміністрації від 3 грудня 2009 року №1386/09-р надано дозвіл ДП «Хмельницьке» на розробку проекту приватизації земель, які перебувають у його постійному користуванні на підставі державних актів на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 662,41 га.

У 2012 році Приватне підприємство «Діоріт Плюс 1» (далі ПП «Діоріт Плюс 1») розробило проект приватизації земель ДП «Хмельницьке».

Розпорядженням Райдержадміністрації від 7 вересня 2012 року №1598/2012-р затверджено проект приватизації земель ДП «Хмельницьке, яким передбачено, що право на земельну частку (пай) мають 79 працівників підприємства та пенсіонерів, 65 працівників державних і комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території Лісовогринівецької сільської ради, а також пенсіонерів з їх числа.

Цим же розпорядженням Райдержадміністрація надала дозвіл ДП«Хмельницьке» на розробку технічної документації щодо передання земельних ділянок (паїв) у власність громадян згідно зі списками та визнала державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, які були видані підприємству (у тому числі державний акт серії ЯЯ № 334676 від 30 квітня 2009 року), такими, що втратили чинність.

ОСОБА_1 як працівник ДП «Хмельницьке» та учасник КСП «Ліктрави» був включений до списку працівників підприємства та пенсіонерів, які мають право на розпаювання землі.

У 2012 році ПП «Діоріт Плюс 1» розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель ДП «Хмельницьке» громадянам згідно із списками. За вказаною документацією здійснено поділ земельної ділянки площею 336,5454 га між 79особами, серед яких був і ОСОБА_1 .

У результаті поділу землі за ОСОБА_1 закріплено земельну ділянку площею 4,9907 га, встановлено та погоджено її зовнішні межі та визначено суміжних землекористувачів.

Наказом Головного управління Державного агентстваземельних ресурсівУкраїни у Хмельницькій області від 4 березня 2014 року №ХМ/6825083600:03:010/00001039 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель ДП «Хмельницьке» та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,9907 га (кадастровий номер 6825083600:03:010:0058), яка розташована за межами населених пунктів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

29 квітня 2014 року Реєстраційна служба Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області зареєструвала право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 5735473).

Згідно договору оренди землі №68-ЛГ від 26 травня 2014 року ОСОБА_1 передав ПП «Черевичник» земельну ділянку площею 4,9907 га, кадастровий номер 6825083600:03:010:0058 у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. 4 березня 2015 року Реєстраційна служба Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області зареєструвала право ПП «Черевичник» на оренду земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 8932940).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо приватизації (розпаювання) земель ДП «Хмельницьке»

Статтею 1 Закону України від 10 липня 1996 року №290/96-ВР «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (далі Закон №290/96-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №290/96-ВР приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

За змістом статті 6 Закону №290/96-ВР працівникам підприємства (організації), що приватизується, та прирівняним до них відповідно до частини першої статті 3 цього Закону особам безоплатно надається частка державного майна (акції), розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Вартість майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), визначається один раз на рік на початку року на підставі статистичної звітності за попередній рік. Безоплатна передача частки державного майна (акцій) здійснюється в разі перетворення в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або в акціонерні товариства на підставі договору безоплатної передачі, який укладається з урахуванням законодавства з питань оподаткування. Розподіл безоплатно переданого майна (акцій) між працівниками здійснюється відповідно до трудової участі за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

В силу частин першої, другої, третьої, п`ятої, сьомої статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Як передбачено пунктом «а» частини першої статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «а» частиною третьою частини 122 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, у тому числі для сільськогосподарського використання.

Із положень статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року №586-ХІV «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що приватизація майна державних і комунальних сільськогосподарських підприємств здійснювалася шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства чи в акціонерні товариства.

При цьому працівникам підприємства, що приватизувалося, та прирівняним до них особам безоплатно надавалася частка державного чи комунального майна (акції), розмір якої визначався як добуток вартості майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області, на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Розмір частки також визначався відповідно до трудової участі працівників підприємства та прирівняних до них осіб у роботі підприємства.

Одночасно з приватизацією майна державного та комунального сільськогосподарського підприємства органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції передавали працівникам цих підприємств, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа, визначену кожному з них земельну частку (пай) із земель державної або комунальної власності, які перебували у постійному користуванні приватизованих підприємств.

Землі державної власності, які розташовувалися за межами населених пунктів і призначалися для сільськогосподарського використання, передавалися у власність громадян у порядку приватизації за розпорядженням голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Зібрані докази вказують на те, що приватизація майна ДП «Хмельницьке» здійснена шляхом перетворення його у КСП «Ліктрави» за відповідними рішеннями Фонду державного майна України. При цьому КСП «Ліктрави» набуло цілісний майновий комплекс ДП «Хмельницьке» (крім об`єктів, які передані до комунальної власності згідно з планом приватизації), а до складу його земель увійшли земельні ділянки, отримані в результаті правонаступництва підприємства.

У зв`язку з цим, в силу статті 25 ЗК України Райдержадміністрації своїм розпорядженням від 7 вересня 2012 року №1598/2012-р затвердила проект приватизації земель ДП «Хмельницьке», визнала право 79 працівників підприємства та пенсіонерів, 65 працівників державних і комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території Лісовогринівецької сільської ради, на земельну частку (пай) підприємства. Цим же розпорядженням Райдержадміністрація фактично припинила право ДП «Хмельницьке» на постійне користування земельними ділянками.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що приватизація земель ДП «Хмельницьке» відповідає нормам чинного законодавства.

Посилання ДП «Хмельницьке» на незаконність розпаювання земель підприємства, у тому числі на незаконність розпорядження Райдержадміністрації від 7 вересня 2012 року №1598/2012-р, є необґрунтованими. До того ж ДП«Хмельницьке» не оспорює це розпорядження, а підстави для визнання результатів паювання земель підприємства нікчемними відсутні.

б) щодо набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку

Статтею 78ЗК Українивизначено,що правовласності наземлю це правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися земельнимиділянками. Правовласності наземлю набуваєтьсята реалізуєтьсяна підставіКонституції України,цього Кодексу,а такожінших законів,що видаютьсявідповідно доних. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі : а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу части третьої, четвертої, п`ятої статті 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як передбачено частиною дев`ятою статті 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Із норм частини четвертої статті 122 ЗК України слідує, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 125, частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що громадяни та юридичні особи як суб`єкти права можуть набувати земельні ділянки державної або комунальної власності у приватну власність.

Громадяни набувають земельні ділянки у власність, зокрема, в порядку їх одержання внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. При цьому надання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється відповідними органами після затвердження в установленому порядку проекту приватизації земель і визначення меж цих ділянок в натурі на місцевості.

Приватизація земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, здійснюється за відповідним рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх компетенції. Право власності громадян на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,9907 га, кадастровий номер 6825083600:03:010:0058, у порядку приватизації земель державного підприємства. Передача цієї ділянки у власність ОСОБА_1 здійснена в установленому законом порядку та за відповідним рішенням органу державної влади. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку суду.

в) щодо вимоги про витребування земельної ділянки

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно (стаття 395 ЦК України).

В силу статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Водночас законний володілець і користувач майна вправі вимагати від інших осіб, у тому числі від власника майна, усунення порушень свого речового права.

Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника чи законного володільця та користувача про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,9907 га, кадастровий номер 6825083600:03:010:0058, на яку ДП «Хмельницьке» не має жодного речового права.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для витребування ДП «Хмельницьке» у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та недоведеність підприємством порушення своїх прав у спірних правовідносинах.

Посилання ДП «Хмельницьке» на те, що земельна ділянка вибула з власності держави та користування підприємства без відповідної правової підстави, внаслідок чого воно вправі витребувати цю ділянку у відповідача, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та чинних нормах закону.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду щодо порядку паювання земель і способу захисту порушеного права.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Хмельницьке» залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 лютого 2023 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Чевилюк З.А.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47