Рішення

від 02.06.2023 по справі 240/1834/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/1834/23

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області про відмову у призначенні пільгової пенсії відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» - протиправними;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» з 19 квітня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернулась з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії відповідно до п.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». Листом від 22.07.2022 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», так як відсутня одна з основних умов - наявність страхового стажу 23 роки. Відповідач зауважив, що відповідно до наданих документів підтверджено страховий стаж 13 років 7 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії та зазначено, що страховий стаж з 27.07.1987 по 20.03.1989, з 01.11.1990 року по 20.10.1994 та з 12.11.1994 по 03.12.1998 згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_1 , не зарахований оскільки трудова книжка являється дублікатом з датою заповнення 01.02.2000, тому усі періоди до цієї дати потребують уточнення первинними документами. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Відповідно до ст.62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом ,що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місце роботи, а також архівним установами. Зокрема, Пунктом 1 Порядку №367 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Тобто, підтвердження трудового стажу як вимагає Відповідач шляхом уточнення первинними документами передбачено тільки в випадку відсутності записів, а не у випадку наявності дубліката трудової книжки. Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 23.01.2023 постановлено залучити до розгляду справи №240/1834/23 як другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345).

До суду 02.03.2023 надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області у якому зазначено, що рішення про відмову у призначенні Вам пенсії приймалось не Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернівецькій області, а Головним управління Пенсійного фонду у Львівській області. До клопотання додано копію рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області області.

Окрім того, 08.03.2023 до суду надійшло клопотання Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відзив Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов до суду 08.03.2023. Заперечуючи позовні вимоги Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначає, що після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 13.07.2022 №064250005701 про відмову у призначенні пенсії. Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 22.07.2022 №0600-0211-8/52797 Управління повідомило позивачу. Дії Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській вважає правомірними. Просить відмовити у задоволенні позову. До відзиву додано копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача.

Судом 09.03.2023 направлено лист позивачу яким пропонується повідомити суд щодо можливості заміни відповідача - Головне управлінням Пенсійного фонду в Чернівецькій області, на належного - Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області.

У відповідь на лист, до суду 27.03.2023 надійшла заява ОСОБА_1 у якій позивач зазначає, що не заперечує щодо заміни відповідача на належного.

Ухвалою суду від 28.03.2023 постановлено замінити неналежного відповідача у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на належного відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. надійшов до суду 25.05.2023. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначив, що законодавством України, чітко визначено порядок внесення змін та виправлень до трудової книжки та підтвердження стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Оскільки, трудова книжка позивача містить записи про роботу до дати заповнення трудової книжки роботодавцем тому, ці періоди потребують підтвердження первинними документам для зарахування їх до страхового стажу. Враховуючи викладене. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно із ч. 2 ст. 55 Закону № 796 на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що 05.07.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви позивач додала дублікат трудової книжки.

У позовній заяві позивач зазначила, що оригінал трудової книжки було втрачено.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 13.07.2022 №064250005701 (а. с. 34) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .. В рішенні вказано: "Однією з обов`язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796 є наявність страхового стажу необхідної тривалості. Страховий стаж особи становить 13 років 7 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди з 27.07.1987 по 20.03.1989, з 01.11.1990 по 20.10.1994 та з 12.11.1994 по 03.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки трудова книжка являється дублікатом з датою заповнення 01.02.2000, тому всі періоди до цієї дати потребують уточнення первинними документами. Згідно поданих документів право на пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону №796 відсутнє. Вказано, що у 2022 році право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796 матимуть особи за наявності страхового стажу не менше 23 років".

Листом від 22.07.2022 №0600-0211-8/52797 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії та зазначило обставини, які вплинули на таке рішення.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону № 1058-IV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до приписі ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Суд зауважує, що єдиною підставою для відмови призначенні позивачу пенсії за віком є відсутність необхідного страхового стажу 23 роки. У рішенні №064250005701 від 13.07.2022 вказано про не зарахування до страхового стажу періодів з 27.07.1987 по 20.03.1989, з 01.11.1990 по 20.10.1994 та з 12.11.1994 по 03.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 оскільки трудова книжка являється дублікатом з датою заповнення 01.02.2000.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, належним чином оформлені записи в трудовій книжці є підставою для врахування відповідних періодів роботи до загального трудового стажу особи, а у разі відсутності таких записів або їх неповноти трудовий стаж має встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення обґрунтоване тим, що за наявними документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 27.07.1987 по 20.03.1989, з 01.11.1990 по 20.10.1994 та з 12.11.1994 по 03.12.1998 відповідно до дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки документ видано пізніше зроблених записів, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відтак, з вказаного пункту вбачається, що уточнюючі довідки подаються виключно у випадках, відсутності трудової книжки або відсутності необхідних записів в ній, наявності неправильних або неточних записів.

В той же час, підставою для неврахування стажу стала саме дата видання дубліката трудової книжки позивачу.

При цьому будь-яких зауважень з боку відповідача щодо записів, зроблених в дублікаті трудової книжки, не висловлено.

Порядок ведення трудових книжок станом на дату видачі дублікату трудової книжки врегульований положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, зареєстрованої в МЮУ 17 серпня 1993 р. за №110.

Відповідно до пп. 5.1-5.3 вказаної Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Відповідно до пп. 2.11- 2.12 вказаної інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що при заповнені як трудової книжки так і дублікату трудової книжки на першій сторінці в графі «дата заповнення» проставляється дата заповнення, актуальна саме на день заповнення відповідно трудової книжки або дубліката, оскільки після заповнення титульного аркушу трудової книжки записи в ній засвідчуються підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалася трудова книжка.

Як вбачається з матеріалів справи, дублікат трудової книжки виданий позивачу Відділом кадрів Коростенського акціонерного товариства закритого типу фірма "Арсанія" (код ЄДРПОУ 00309111).

Дата заповнення 01.02.2000, підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок та печатка підприємства проставлена станом на дату заповнення саме дубліката трудової книжки, а відтак відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідачем не зазначено, а нормами чинного законодавства України не встановлено обов`язку підприємства-роботодавця зазначати в дублікаті трудової книжки в графі «Дата заповнення» саме дату заповнення первинної трудової книжки, яку було втрачено працівником, крім того, такий підхід не є обґрунтованим, з огляду на те, що графа «дата заповнення» в сукупності з даними про підприємство та його відповідальну особу, яка підписує трудову книжку, має на меті зазначення даних щодо осіб які вносили відповідні записи саме у дублікат трудової книжки на момент його видачі.

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що у зв`язку із втратою позивачем трудової книжки, 01.02.2000 їй був виготовлений дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 , до якого внесені всі відомості про попередні періоди роботи позивача. Записи дублікату трудової в частині періодів роботи позивача вчинені акуратно, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Також, суд вважає за можливе застосувати у досліджуваних правовідносинах позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17), стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72366973).

Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 27.07.1987 по 20.03.1989, з 01.11.1990 по 20.10.1994 та з 12.11.1994 по 03.12.1998 згідно з записами дубліката трудової книжки від 01.01.2000 серії НОМЕР_1 .

Стосовно доводів відповідача про те, що для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів йому необхідно надати уточнюючі довідки відповідно до Порядку №637 суд зауважує, що вказаний Порядок регламентує правовідносини щодо підтвердження трудового стажу у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. При цьому відповідно до положень Порядку №637 необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 80633854).

Враховуючи викладене періоди його роботи з 27.07.1987 по 20.03.1989, з 01.11.1990 по 20.10.1994 та з 12.11.1994 по 03.12.1998 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд зауважує, що у даному позовному провадженні судом не досліджується наявність чи відсутність інших, ніж спірні, умов для призначення позивачу пенсії.

Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Пункт 4.7 Порядку №22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Матеріалами справи встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 13.07.2022 відповідно до законодавства про екстериторіальність. У свою чергу, позивач подавала заяву та документи про призначення пенсії за віком за місцем свого проживання, тобто в Головне Пенсійному фонді України в Житомирській області, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фону України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 05.07.2022.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії, а з огляду на наявність дискреційних повноважень при прийнятті рішень про призначення чи відмову в призначенні пенсії, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 05.07.2022 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.07.2022 №064250005701.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2022 із зарахуванням до страхового стажу періодів згідно трудової книжки НОМЕР_1 : із 27.07.1987 по 20.03.1989, з 01.11.1990 по 20.10.1994 та з 12.11.1994 по 03.12.1998.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук